Життєвий сценарій (132403)

Посмотреть архив целиком















Життєвий сценарій



Деякі люди ясно бачать свою мету із самого початку. Вони здатні скласти чітке уявлення про те, ким вони можуть і хочуть стати. Це уявлення повинне бути реалістичним й "достовірним", тобто погодженим із природним ходом розвитку даного індивіда й тому здійсненним, - принаймні, почасти; це не повинен бути невротичний, нереалістичний "ідеалізований образ", як його називає Карен Хорні. Справжня "ідеальна модель" розвитку містить у собі динамічну творчу силу; вона полегшує досягнення мети шляхом усунення невизначеностей; вона зосереджує зусилля людини й підключає до справи велику сугестивну силу образів.

Люди з більше пластичною психічною конституцією, які живуть спонтанно, керуючись скоріше знаками й передчуттями, ніж певними намірами, знаходять скрутним сформулювати для себе таку програму й потім будувати нову особистість за наміченою схемою; вони можуть навіть категорично відкидати такий метод. Вони воліють довіряти себе водійству внутрішнього Духа або волі Божий, надаючи Йому вирішувати, якими вони повинні стати. Вони думають, що швидше досягнуть мети шляхом усунення, у міру можливості, перешкод й опору вищій Силі з боку своєї особистості, або шляхом розширення каналу зв'язку з вищим Я за допомогою устремління до нього й служіння йому, покладаючись у всім іншому на дію його творчої сили й корячись їй. Інші люди займають подібну позицію, але виражають її інакше; вони говорять про космічний порядок, всесвітню гармонію, про надання Життя діяти в них і через них (у-вий, "недіяння" даосов).

Обидва методи ефективні, і кожний з них підходить для відповідного типу особистості. Але бажано знати, розуміти значення й у якомусь ступені застосовувати обидва методи, що дозволить уникнути крайностей й обмеженості, властивої кожному з них окремо.

Так, послідовники першого методу повинні стежити за тим, щоб не зробити своє "ідеальне уявлення" надто відсталим; вони повинні бути готові видозмінити, розширити або навіть взагалі перемінити його, якщо їхній наступний досвід, знайомство з невідомою раніше точкою зору або нові прозріння вкажуть на необхідність такої зміни.

З іншого боку, послідовники другого методу повинні остерігатися стати надто пасивними і безвідповідальними, приймаючи пориви несвідомих сил, бажань і прагнень нижчого порядку за вказівки й натхнення. Крім того, вони повинні розвивати в собі здатність непохитно переносити неминучі періоди внутрішньої безплідності й мороку, коли свідомий зв'язок з духовним Центром обривається й особистість почуває себе покинутої.

Все різноманіття "ідеальних моделей" можна розділити на дві основні групи. До першого ставляться образи, що персоніфікують гармонічний розвиток, всебічний особиста й духовна досконалість. Ідеал такого роду висувають перед собою головним чином інтроверти. Друга група ідеальних образів персоніфікує досконалість у певній сфері діяльності. Це ідеал художника, учителі, ученого й т.д. Як правило, такі моделі вибирають екстраверти.

Після того як ідеальна форма визначена, починається практичний психосинтез, побудова нової особистості як таке. Ця робота може бути розділена на три головні частини:

1. Використання всіх наявних у розпорядженні енергій. До них ставляться: а) сили, що вивільняють у процесі аналізу й розкладання несвідомих комплексів; б) прагнення присутні на різних психологічних рівнях і дотепер обійдені увагою. Щоб використати ці несвідомі сили, багато хто з них потрібно, перетворити в щось інше. Це стає можливим завдяки властивій їм пластичності й мінливості, фактично, така трансмутація протікає в нас постійно. Подібно тому, як енергія тепла перетворюється в енергію руху або електроенергію й навпаки, наші емоції й потяги перетворюються у фізичні дії або діяльність розуму й уяви.

І навпаки, ідеї збуджують емоції або перетворюються в плани, а потім у дії.

2.Випадки таких трансмутацій спостерігалися й відзначалися багатьма людьми. Важливі положення й приклади, що стосуються теорії й практики перетворення внутрішніх енергій можна знайти в індійській Йозі, християнському містицизмі, працях по духовній алхімії, а деякі моменти цього явища були освітлені психоаналізом. Таким чином, ми маємо у своєму розпорядженні достатню основу для формування науки про психічні енергії (психодинамики), а також надійних методик, здатних робити бажані зміни в нас самих й інших людях.

Розвиток відсутніх або недостатньо розвинених для досягнення нашої мети сторін особистості. Такий розвиток може здійснюватися двома шляхами: за допомогою методів викликання й самонавіяння або за допомогою систематичного тренування нерозвинених психічних функцій (таких як пам'ять, уява, воля) - тренування на зразок тієї, що застосовується, наприклад, в області фізичної культури, при наробітку технічних навичок співу, гри на музичних інструментах і т.д.

3.Узгодження й супідрядність (координація й субординація) різних психічних функцій й енергій, створення стійкої структури особистості. Така структура являє собою цікаву й навідну на міркування аналогію із пристроєм сучасної держави, громадяни якого входять у різні об'єднання, суспільні класи, професійні групи й т.д., і в якому є органи керування різного рівня, - наприклад, міського, обласного, республіканського.

Так загалом виглядає процес психосинтеза. Слід уточнити, однак, що всі вищезгадані стадії й методи тісно взаємозалежні й проходження їх не припускає строгої послідовності певних періодів або фаз. Жива людина - не будинок, для якого спершу повинен бути закладений фундамент, потім зведені стіни й, нарешті, покладений дах. Виконання широкої внутрішньої програми психосинтеза можна починати одночасно з різних крапок, з різних сторін, а різні методи й дії можна, залежно від обставин і внутрішнього стану, чергувати протягом більш-менш тривалих відрізків часу.

Спочатку все це може здатися надто складним, але сумувати не коштує. Безумовно, допомога компетентного психотерапевта або вчителя значно полегшить завдання; з іншого боку, шуканого результату можна досягти й без сторонньої допомоги, самотужки, шляхом проб і помилок. Після того як засвоєні попередні відомості про психологічні принципи й закони психосинтеза, а також вивчені різні методики, все інше стає справою практики, досвіду, розуму й інтуїції, ріст яких залежить від виникаючої в них потреби й від сталості прикладених зусиль. У такий спосіб формується нова, відроджена особистість і починається нове життя, дійсне життя, у порівнянні з якої попередня може здатися лише підготовкою до життя, чи не внутрішньоутробним періодом розвитку. Якщо ми візьмемо тепер психосинтез як ціле, то побачимо, що його не можна розглядати ні як приватну психологічну теорію, ні як конкретну психотехнічну процедуру.

Психосинтез - це насамперед динамічна, навіть драматична концепція нашого психічного життя, що заявляє як безперервна взаємодія й боротьба безлічі різних, у тому числі протидіючих сил з об'єднуючим центром, що постійно намагається управляти ними, погоджувати їх між собою й використати.

Крім того, психосинтез застосовує безліч методик психологічного впливу, націлених у першу чергу на розвиток й удосконалювання особистості, а потім - на гармонізацію її відносин з Я и усе більше повне об'єднання з ним. Ці дві фази можна назвати, відповідно, "особистісним" й "духовним" психосинтезом. Залежно від області й мети застосування, психосинтез служить або може служити: методом психічного розвитку й само збагнення для тих, хто не бажає залишатися рабом внутрішніх і зовнішніх впливів, хто не бажає більше брати пасивну участь у грі власних психічних сил і вирішив стати хазяїном свого життя.

Методом лікування психічних і психосоматичних розладів, обумовлених або гострим заплутаним конфліктом між різними групами свідомих і несвідомих сил, або тими болісними глибинними кризами, які нерідко передують фазі само збагнення, але значення яких сам пацієнт не цілком розуміє й нездатний оцінити належним чином.

Методом інтегрального виховання, що служить не тільки розвитку різних здатностей дитини або підлітка, але допомагає йому виявити й усвідомити свою щиру духовну природу й побудувати під її керівництвом гармонічну, яскраву й ефективну особистість.

Індивідуальний психосинтез можна розглядати також як окремий випадок більше широкого принципу, загального закону космічного синтезу. Справді, ізольованих індивідів не існує; кожен індивід тісно пов'язаний з іншими індивідами, всі індивіди взаємозалежні. Більше того, всі індивіди включені духовну Реальність, і кожний з них є її частиною.

Так, окремої людини можна розглядати не тільки як комбінацію більш-менш погоджених елементів, але і як елемент або клітку людської групи; ця група, у свою чергу, включена в співтовариства, що утворять більше численні й складні групи - від сімейних до міських і регіональних груп і суспільних класів, від союзів робітників й об'єднань роботодавців до більших національних груп, до людства в цілому.

Між індивідами, так само як і між групами, виникають конфлікти, дивно схожі з тими, які можна виявити в кожному індивіді. Тому дозволяти їх (меж індивідуальний психосинтез) треба по тім же плані й приблизно тими ж методами, за допомогою яких здійснюється індивідуальний психосинтез. Більше пильне вивчення цього паралелізму може виявитися досить продуктивним і допоможе нам виявити глибинний зміст і справжню цінність численних спроб синтезу й побудови органічних систем - як у практичної, так й у чисто теоретичній сфері, які всі частіше вживають різними національними, соціальними, економічними, науковими й релігійними групами.


Случайные файлы

Файл
164019.rtf
58217.rtf
72106.doc
16687.rtf
62738.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.