Експеримент в психології (132367)

Посмотреть архив целиком


Зміст


Вступ

1. Метод експерименту в психології

2. Лабораторний і природний експеримент

3. Практичне застосування природного та лабораторного експерименту

Висновки

Список використаних джерел



Вступ


Як і кожна наука, що є галуззю людського пізнання, психологія, крім предмету, має ще й свої методи дослідження.

Метод - це спосіб осягнення сутності предмета, пізнання за допомогою системи пізнавальних та перетворювальних засобів перетворювань і принципів.

Центральним емпіричним методом універсальної групи є метод спостереження. Цей метод полягає в цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з'ясуванні їх смислу.

Провідне місце серед методів психологічного дослідження (а загалом і всього наукового пізнання) займає експеримент. Такий метод характеризується можливістю активного втручання в досліджувану ситуацію з боку дослідника. Експериментальний метод поділяється на два види: природний експеримент, лабораторний експеримент.

Природний експеримент являє собою ніби проміжну ланку між методом спостереження та лабораторним експериментом. При використанні цього методу у звичайних життєвих умовах дослідник піддає експериментальному впливу умови, в яких протікає явище, що вивчається, а саме явище спостерігається в його природному виявленні.

Лабораторний експеримент проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам: ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідні умови, використовує спеціальну апаратуру. Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути: констатуючим - психічні явища вивчаються без втручання експериментатора; формуючим, коли психічні явища вивчаються у процесі "штучного" цілеспрямованого розвитку із використанням різноманітних заходів. За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, застосовуючи так звані поперечні та поздовжні зрізи.


1. Метод експерименту в психології


Психологія, як і кожна наука, включає методи дослідження, які поділяють на загальнонаукові, конкретні наукові та метанаукові методи. Загальнонаукові методи - це: аналіз - поділ властивостей чи відношень певного явища; синтез - поєднання різних елементів, ознак, властивостей, які об'єднують об'єкт і предмет в єдине ціле; індукція, що пов'язана з висновками, які перевіряються в процесі дослідження; дедукція, яка дає змогу на основі логічних правил із загальних висновків зробити менш загальні; моделювання, що дозволяє змінити реальний об'єкт вивчення об'єктом-замінником (моделлю), який містить у собі риси, зв'язки, стосунків об'єкта [5, с.39].

Застосовуються також такі методи, як гіпотетичний (на основі дедукції загальної гіпотези робиться висновок більш конкретного характеру), системний (пов'язаний із побудовою взаємозв'язків елементів цього складного об'єкта), теоретичні загальнонаукові методи. Вони включають: узагальнення, формалізацію та абстрагування.

Конкретні наукові методи відображають специфіку даної науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологи користуються багатьма методами залежно від завдань. Одні з них виступають як основні, а інші - як додаткові, а саме: метод спостереження, який у психології використовується як метод об'єктивного спостереження та самоспостереження, або інтроспекції; метод об'єктивного спостереження, що має спеціальну мету, де позитивним є те, що зберігаються природні прояви; метод психічних явищ (але слід пам'ятати і про слабкі сторони цього методу: дослідник займає пасивну позицію, вимагає втрати великої кількості часу, обмежує виявлення причин).

Метод самоспостереження, або метод інтроспекції, є найбільш давнім у психології. Він використовується при дослідженні інтересів, уявлень, почуттів тощо.

При використанні цього методу потрібна особлива підготовка дослідника, вміння добре розподіляти увагу. Складність цього методу полягає у тім, що він вимагає від дослідника бути одночасно і суб'єктом, і об'єктом дослідження.

Лабораторний експеримент проводиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними і реєструючими приладами, тобто він застосовується із використанням апаратурних пристроїв. Лабораторний експеримент прийшов у психологію з інших наук.

Природний експеримент розробив О.Ф. Лазурський. Він поєднав позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямований вплив на піддослідного). Цей експеримент дозволяє вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах, ігровій, навчальній та трудовій діяльності [6, с.74].

Метод тестів застосовується здебільшого з метою 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно в однакових умовах; 2) профвідбору, особливо на досить відповідальні професії.

Крім згаданих методик, у психології використовують методи бесід і анкетного опитування. Метод бесіди використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру, інтересів тощо. Анкетне опитування використовується для збирання первинних даних, здебільшого у соціальній психології. Анкетний метод є порівняно економним методом збирання даних. Він дає можливість аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики і застосовується в масових дослідженнях.

Використовують у психології і аналіз результатів діяльності, включаючи контент-аналіз, який умовно може бути охарактеризований як "наукове обґрунтування мистецтва читати між рядків".

Графологія - це наука, яка за допомогою почерку виявляє деякі психологічні риси людини.

Математичні методи (метанаукові) у психологічних дослідженнях є прогресивним явищем.

Щодо математичних методів, у психології існує два протилежні погляди - перший: математичні методи дозволяють перебороти всі недоліки у дослідженнях з психології; другий: математичні методи у психології нічого не дають. Прибічники другого методу вважають, що психологія є особливою наукою, до якої неможливо застосувати математичні методи. У психології математичні методи застосовують з різною метою - для обробки дослідних даних, математичного моделювання психологічних явищ. Модель (моделювання від фр. - "зразок") відображує не те, що насправді проходить, коли розгортається певний психологічний процес. Вона відображує те, що могло проходити. Моделювання - це відтворення характеристик певного об'єкта на іншому об'єкті, який спеціально створений для вивчення. Цей об'єкт є моделлю.

Потреба у моделюванні виникає тоді, коли дослідження об'єкта в даний момент є неможливим, коли наявні певні труднощі, коли дослідження вимагає тривалого часу. Такі умови часто виникають при вивченні багатьох психічних явищ [3, с.47].

Математична обробка даних у психології базується на статистиці.

Основою неекспериментальних методів є спостереження - певним чином організоване і цілеспрямоване сприймання заздалегідь визначених проявів психіки. Спостереження як метод психологічного дослідження відрізняється від звичайного спостереження тим, що попередньо планується і проводиться з дотриманням певних вимог. Зокрема, воно передбачає етап висування і перевірки гіпотези - судження про природу і сутність явища, що вивчається. Спостереження ведеться за планом, фіксується, в тому числі й з використанням технічних засобів. Застосування цього методу потребує спостережливості дослідника - вміння помічати характерні риси людини. Недоліки цього методу - вплив на результати спостереження рівня кваліфікації та індивідуально-психологічних особливостей спостерігача, його ставлення до об'єкта спостереження, непідконтрольність досліджуваного об'єкта. Проте лише спостереженню психіка відкриває себе як осередок, життя людини, тобто у її цілісності й повноті.

Різновидом спостереження є самоспостереження (інтроспекція) - вивчення дослідником особливостей власного внутрішнього світу. Він має ще більше недоліків, ніж спостереження, проте й непересічну цінність, адже це прямий шлях людини до самопізнання. Самоспостереження стає тут самоаналізом - способом проникнення у сутність свого Я. Психологи використовують такі продукти самоспостережень: щоденники, автобіографії, листи, спогади. Звичайно, і спостереження, і самоспостереження мають слугувати певній психологічній теорії. Без теорії та відповідних методологічних принципів їх не можна вважати методами психологічного (у цьому разі неекспериментального) пізнання [4, с.55].

Неекспериментальними способами проникнення у психологію людини є також бесіда та анкетування. Бесіда, за умови її правильної побудови, дає змогу створити більш чи менш адекватний образ людини. Для цього дослідник має ввести бесіду у потрібне річище, спонукати співбесідника до відвертості, утримувати в пам'яті хід бесіди. Анкетування охоплює, як правило, певну групу людей і проводиться за допомогою анкет - листів із запитаннями, спрямованими на досягнення мети дослідження. Складання анкет, як і ведення бесіди, - процес, що потребує професійної підготовки. Від того, як сформульовано запитання, наскільки при цьому враховано освітній, віковий, професійний склад опитуваних, залежать повнота і правдивість відповідей. Отримані результати підлягають кількісному і якісному аналізу. Шляхом анкетування за порівняно короткий час можна отримати значну за обсягом інформацію, проте вона має загальний характер і не відповідає завданням поглибленого дослідження.

Спостереження (самоспостереження), бесіда та анкетування самі по собі не є неекспериментальними методами психології. Швидше, це способи здобування емпіричного матеріалу, до якого ці методи (у вигляді якісного аналізу на ґрунті методологічних принципів) застосовуються. З цього погляду більше підстав називатися таким методом має вивчення продуктів діяльності, тим паче, що це відповідає системно-діяльнісному аналізу психіки. Під продуктом діяльності тут розуміється ідеальний або матеріальний предмет, в якому знайшов втілення психічний образ, що опосередковував діяльність, результатом якої він виступає. Вивчення продуктів діяльності можливе лише шляхом застосування методологічних принципів психології [2, с.24].

На відміну від неекспериментальних методів, які не є суворими і цілком залежать від професіоналізму психолога, експериментальні методи достатньо формалізовані і дають змогу отримати дані, що підлягають перевірці. Осердям таких методів є експеримент - стандартизований спосіб психологічного дослідження, для застосування якого потрібне створення спеціальних умов. Він характеризується втручанням дослідника в явище, що вивчається; контролем за його перебігом; реєстрацією процесу та показників; можливістю відтворення і, отже, повторного отримання тих самих результатів. Щоправда, психічні явища настільки мінливі, що далеко не завжди вдруге вдається отримати те саме, що й першого разу. Експеримент проводиться з метою перевірки певної гіпотези і дає змогу отримати дані, недоступні спостереженню. Для цього, як правило, формують дві групи досліджуваних - експериментальну, на яку впливає якийсь чинник, і контрольну, де такий чинник відсутній. Зареєстровані в експерименті відмінності між групами пояснюються впливом чинника, дія якого вивчається. Результати експерименту обробляються за допомогою методів кількісного аналізу.

Розрізняють два види експерименту - природний і лабораторний.

Перший проводять у звичній для досліджуваного обстановці, і він, як правило, не усвідомлює себе об'єктом дослідження. Наприклад, вивчають ефективність різних методик навчання. Це виключає вплив на результати намірів досліджуваного, його ставлення до експерименту, проте й не враховує дії відволікаючих умов. Лабораторний експеримент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, що впливають. Він проводиться із застосуванням технічних засобів, що дає змогу пред'являти інформацію, реєструвати й обробляти відповіді на неї [1, с.23].

До експериментальних методів належать також тести - стандартизовані способи вимірювання конкретного психічного явища. Вони набули широкого застосування у психологічній діагностиці - теорії і практиці визначення рівня розвитку певних аспектів людської психіки. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо. Створення тестів - трудомісткий і тривалий процес, що потребує неабияких зусиль, а використання їх передбачає наявність ґрунтовної професійної підготовки.

Тестові завдання подають у вигляді запитань, суджень, графічних зображень, малюнків, які мають спонукати експериментальну діяльність досліджуваних. Первинні результати (відповіді, час і помилки тощо) порівнюють з тестовими нормами - кількісними показниками виконання певного тесту, що складаються з урахуванням статі та віку досліджуваних. Норми визначаються в процесі стандартизації - попереднього випробування тесту на великих групах людей. За допомогою вимірювальних шкал - спеціальних числових систем - "сирі" оцінки переводяться в стандартні, що дає змогу зіставляти їх між собою. Застосування тесту - тестування - є досить точним засобом вимірювання індивідуальних відмінностей між людьми. Практичне значення результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед, він повинен бути надійним і валідним. Надійність тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що дає підставу розглядати його як перевірений інструмент психологічного виміру. Валідність - ступінь відповідності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений. При цьому змістовна валідність свідчить про відповідність тестових завдань сутності досліджуваного явища, критеріальна валідність означає, наскільки точно за результатами тесту можна судити про реальний стан цього явища, а конструктивна свідчить, що результати тесту відповідають теорії, на підставі якої його побудовано. Надійність і валідність тесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики. Тестування дуже поширене в США, де правомірність його застосування стверджується спеціальною підкомісією конгресу. Людей тестують при вступі до навчального закладу, прийомі на роботу, просуванні по службі. Така практика є показником прагнення демократичного суспільства до оцінки людини лише за досягнутим нею рівнем психічного розвитку. Вона виразно висвітлює й ту роль, яку відіграє в цій країні практична психологія. Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішим з них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостей оволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам'ятати, що спроби надати цим результатам прогностичного значення є свідченням спрощеного розуміння завдань тестування [3, с.48].


2. Лабораторний і природний експеримент


У психології експеримент - один із основних, поряд зі спостереженням, методів наукового пізнання загалом, психологічного дослідження - зокрема. Експеримент відрізняється від спостереження можливістю активного втручання в ситуацію дослідника, який здійснює планомірні маніпуляції однією або декількома змінними (факторами) та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваним явищем.

Основні особливості експерименту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:

1) в експерименті дослідник сам викликає досліджуване ним явище замість того, щоб чекати (як при об'єктивному спостереженні), поки випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати;

2) експериментатор може змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадково даному контексті ситуації;

3) варіативні маніпуляції експериментатора умовами дослідження дають можливість виявляти закономірності протікання тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов і ситуацій;

4) у ході експерименту можливе встановлення кількісних закономірностей між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження.

Експеримент у психології може бути лабораторним або природним. Лабораторний експеримент відбувається в штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли експериментатор спеціально організовує ситуацію для з'ясування явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює штучно всі необхідні для цього умови. Лабораторний експеримент дає змогу точно враховувати досліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість і послідовність подразників або їх комбінації) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ці подразники. Так, наприклад, у процесі вивчення відчуття та сприймання точно враховуються сила й послідовність різноманітних подразників, а також відповідні реакції на них різних органів чуття. Під час дослідження пам'яті точно враховується кількість та якість матеріалу, що запам'ятовується, різні способи запам'ятовування (цілком, частинами, уголос, "про себе", кількість повторювань та ін), а потім шляхом зіставлення всіх даних установлюються умови ефективнішого запам'ятовування того чи іншого типу матеріалу й інші закономірності [1, с.25].

Перші експериментальні дослідження психічних процесів (спочатку - відчуттів) були проведені в середині XIX ст. М. Вебером і Г. Фехнером. Перші експериментально-психологічні лабораторії заснували В. Вундт (у Німеччині), а пізніше - В.М. Бєхтєрєв і А.А. Токарський (у Росії), М.М. Ланге (в Україні). Значну роль у розвитку лабораторного експерименту в психології відіграли методи дослідження пам'яті, розроблені наприкінці XIX ст. Г. Еббінгаузом. Великою перевагою лабораторного психологічного експерименту є те, що він дає змогу враховувати не тільки зовнішні дії та висловлювання піддослідних, а й внутрішні (приховані) фізіологічні реакції: зміну електричних потенціалів головного мозку, зміну діяльності серця та кровоносних судин, пропріоцептивні та міокенетичні реакції тощо. Фіксація цих фізіологічних реакцій здійснюється за допомогою спеціальної апаратури. Взагалі, залежно від природи досліджуваного явища та цілей дослідження, в експерименті використовуються ті чи інші технічні засоби або інші моделюючі елементи експериментальної ситуації.

Результати лабораторного експерименту завжди аналізуються з урахуванням таких його особливостей:

1) штучність експериментальної ситуації;

2) аналітичність та абстрактність процедури експерименту;

3) ускладнюючий ефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Крім цього, експеримент завжди доповнюється тими чи іншими методичними засобами, що дає змогу розширити дослідницьку площину експерименту й підняти ефект дослідження в цілому.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту, запропонований О.Ф. Лазурським. Він проводиться не в лабораторії, а в звичайних життєвих умовах; при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких протікає діяльність, що вивчається, сама ж діяльність піддослідного спостерігається в її природному виявленні. Проте вибір природної ситуації експерименту не є спонтанним, випадковим. Дослідження відбувається згідно з підібраними умовами, що відповідають цілям дослідження, а процеси, що пізнаються, протікають у природному їх порядку та послідовності без втручань експериментатора. Природний експеримент поєднує в собі позитивні якості спостереження і лабораторного експерименту, однак порівняно з останнім є менш точним і в багатьох випадках має доповнюватися ним [4, с.58].


3. Практичне застосування природного та лабораторного експерименту


Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологом Р. Лангром. У 1934 р. він подорожував Америкою з молодим подружжям китайців. Нагадаємо, що на той час до китайців у США було негативне ставлення. За час подорожі вони зупинились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах, їм лише один раз відмовили у прийомі.

Через шість місяців, то минули з часу їхньої подорожі, Р. Лангр розіслав 250 листів власникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним питанням: як вони поставляться до того, що представники китайського етносу будуть їхніми відвідувачами.Р. Лангром отримав 92% негативних відповідей. Таким чином, було зафіксовано невідповідність реальних дій та словесних (вербальних) відповідей. Цей результат у подальшому отримав назву "Парадокс Лангра" і започаткував широку дискусію про співвідношення поведінки та вербальних установок.

Природний експеримент Р. Лангра став прототипом цілої серії схожих досліджень. Причому, якщо в експерименті Р. Лангра негативне вербальне ставлення в суперечність з позитивними щодо представників іншої етнічної групи, то в інших дослідженнях спостерігалося зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був сам факт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний висновок: якщо метою дослідження є прогнозування яких особистісних дій або вчинків, їло ці дії та вчинки потрібно вивчати безпосередньо, а покладатись на словесні заяви про наміри.

Таким чином, було створено основу для впровадження природного експерименту в практику.

У подальшому було розроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічної групи.

Так для вивчення ставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером. В один і гой самий день у "Рекламі" з'являються дві аналогічні об'яви: "Молода сім'я без дітей зніме невеличку квартиру... ". Об'яви відрізняються тільки вказаною у них національністю подружжя. Даються два номери телефону, за яким помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків за цими об'явами. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, як вважає автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи [6, с.76].

За рубежем досить поширений "Метод загублених речей". У її первинному вигляді методика полягала в розкиданні в публічних місцях великої кількості начебто загублених листів - заклеєних конвертів із написаною адресою та вказаним адресатом. Перехожий постає перед вибором: або відправити листа, або проігнорувати його існування, або знищити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індикатором того, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа. Зрозуміло, що відправка листа свідчить про позитивне ставлення. І відповідно, чим більше листів буде отримано за вказаною адресою, тим позитивнішим буде ставлення до певного етносу. Зазначимо, що листи підписувалися таким чином, щоб відразу, дивлячись на ім'я та прізвище адресата, можна було здогадатися про його етнічну належність.

Дослідження етнічних стереотипів методом "підбору рис" і "вільного описування".

Майже одночасно з аналізом етнічних взаємовідносин за допомогою природного експерименту почалось лабораторне вивчення етнічних стереотипів. Першим таким дослідженням вважається експеримент, проведений у США в 1933 р.В. Катцем і Д. Бренлі. Попередньо дослідниками було складено список характеристик особистості. Піддослідним (студентам Прінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис особистості, що зафіксовані в списку, такі, які, з їхньої точки зору, найхарактерніші для кожної з десяти національних груп: американців, англійців, китайців, німців, євреїв, італійців та ін.

Сукупність рис, що вибиралась піддослідними для характеристики того або іншого етносу і становила, з точки зору авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ певної національної групи [5, с.42].

Варіант методики, що запропонували В. Катц і Д. Брейлі, у своїй первинній формі вже майже не застосовується. Він трансформувався у створення "вільних портретів", тобто в самостійне довільне формулювання респондентами набору типових характеристик будь-якої етнічної групи. Кількість якостей, що повинен назвали піддослідний, залежно від мети експерименту, може бути або обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним і необмеженим.

Існує також варіант методики, коли експериментатор в інструкції підкреслює можливість вживання у вільному описуванні не тільки рис характеру та ознак, характерних, з точки зору респондента, для певної етнічної групи особливостей поведінки, мови, зовнішнього вигляду, одягу, кухні тощо. Інформація, отримана за допомогою такої техніки, дає можливість скласти цілісний та різнобічний образ (стереотип) будь-якого етносу, що існує в будь-якого народу.

Респондент (від англ. respondent - той, хто відповідає) - учасник психологічного дослідження, який виступає в ролі опитуваного.

Використання асоціативного експерименту в етнопсихології. Асоціативний експеримент порівняно з методикою "вільного описування" та "підбору рис" - це ще один, вищий, щабель у наданні свободи реакцій піддослідному.

Виділяють такі основні різновиди асоціативного експерименту: спрямований асоціативний - обмежено кількість реакцій на слово-стимул, а також визначено клас реакцій (наприклад, на стимул-іменник повинна бути і реакція, що виражена іменником); вільний асоціативний (найрозповсюдженіший) - обмежена кількість реакцій, але у виборі власне самих реакцій піддослідні вільні: вільний асоціативний з безліччю реакцій - у цьому випадку піддослідний не обмежений ні у кількості реакцій, ні у їхній спрямованості, більш того, експериментатор стимулює максимальну різноманітність і чисельність реакцій [2, с.26].

В етнопсихології існують два основні напрями використання асоціативного експерименту.

Кроскультурний порівняльний аналіз асоціацій, які викликає певний стимул. Прикладом цього типу дослідження може бути вивчення етнічної специфіки асоціацій, де стимулами використовувались назви кольорів. У результаті дослідження з'ясувалось, наприклад, що стимул "жовтий" у росіян асоціюється із кульбабою, в українців - із соняшником, у французів - із золотом і яєчним жовтком, в американців, казахів і киргизів - з маслом, а в узбеків - з просом. На стимул "червоний" росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як "жовтень", "партизан"; американці - "колір шкіри", поляки - "шапочка". Білий колір в американців викликає асоціацію "дім". Зелений колір в узбеків - "чай" тощо.

Вивчення етнічної свідомості та етнічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дуже проста: піддослідному називаються слова-стимули, серед яких є назви етнічних груп (бажано, у множині) - "росіяни", "українці", "роми" та інше, залежно від мети досліджень.

Асоціативний експеримент проводиться, як правило, на великій вибірці, і на основі отриманих даних будується таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул. Найбільша кількість однакових реакцій на один і той самий стимул-назву етнічної групи і буде визначати етнічний стереотип.


Висновки


Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано та продумано створюється штучна ситуація, де властивість, що вивчається, виділяється, проявляється й оцінюється якнайкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж усі інші методи, робити висновки про причинно-слідчі зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження й розвиток явища. Однак організувати та провести справжній, такий, що відповідає всім вимогам, психологічний експеримент на практиці буває нелегко, і тому в наукових дослідженнях він зустрічається не так часто, як інші методи.

Є два основні різновиди експерименту: природний та лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію та поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент організується та проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається у виникаючий хід подій, фіксуючи їх так, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій можна найкраще вивчити потрібну властивість.

Дані, одержані в природному експерименті, краще за все відповідають типовій життєвій поведінці індивіда, реальній психології людей, але не завжди точні через відсутність в експериментатора можливості строго контролювати вплив усіляких факторів на властивість, яка вивчається. Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють у точності, але поступаються в ступені природності-відповідності до життя.


Список використаних джерел


  1. Бондарчук О.І. Експериментальна психологія. - К.: МАУП, 2003. - 118с.

  2. Гічан І.С., Гічан О.І. Експериментальна психологія. - К., 2004. - 180с.

  3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. - СПб.: Питер, 2002. - 318с.

  4. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. - М.: Издательство Московского университета ЧеРо, 2001. - 256с.

  5. Корнилова Т.В. Экспериментальная психология: Теория и методы. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 381с.

  6. Никандров В.В. Экспериментальная психология. - СПб.: Речь, 2003. - 478с.




Случайные файлы

Файл
37919.doc
180409.rtf
12588-1.rtf
11662-1.rtf
118803.rtf