Розвиток психології в Сполучених Штатах на рубежі ХІХ-ХХ століть (131443)

Посмотреть архив целиком















Розвиток психології в Сполучених Штатах на рубежі ХІХ-ХХ століть



До кінця XIX сторіччя еволюційна доктрина й функціональна психологія, що опиралася на неї, швидко завоювали міцні позиції в Сполучених Штатах. Американську психологію надихали скоріше ідеї Дарвіна й Гальтона, чим робота Вундта. Це цікавий, і навіть парадоксальний, історичний феномен. Вундт був учителем першого покоління американських психологів. І все-таки вони перейняли деяке з його ідей. Коли американські учні Вундта повернулися на батьківщину, вони стали розвивати психологію, що уже мало чим нагадувала систему їхнього вчителя. Новій науці довелося пристосовуватися до нових умов - абсолютно в дусі еволюційної теорії.

Психологія Вундта й структуралізм Титченера у своєму первозданному виді не могли вижити в американській інтелектуальній атмосфері. Тому вони змушені були еволюціонувати у функціоналізм. Ці системи не розглядали практичної сторони роботи мислення, не могли застосовуватися до рішення повсякденних проблем. А американська культура була орієнтована на практику: тут цінувалося те, що дає видимий результат. "Нам потрібна практична психологія, - писав піонер американської прикладної психології Гренвилл Стенли Хол. - Вундтовські ідеї ніколи не прищепляться на цьому ґрунті, тому що вони розходяться з американським духом і характером".

Молоді психологи, що повернулися в США після навчання в Німеччині, у типовій для американців прямої й агресивній манері приступилися до перетворення німецької психології. Вони почали працювати не над тим, що являє собою свідомість, а над тим, як воно діє. У той час як деякі американські психологи - і в першу чергу Джемс, Енджелл і Кер - розвивали функціональний підхід в академічних лабораторіях, інші застосовували його на практиці поза університетами. Зміна акценту убік практичної психології ставиться до того ж періоду, коли функціоналізм оформився в окрему психологічну школу.

Прикладні психологи привнесли свою науку в реальний мир, у школи, на фабрики, у рекламні агентства, зали суду, клініки для дітей з відставанням у розвитку, психіатричні лікарні, і зробили цю науку функціональної - як відносно її предмета, так і практичного використання. При цьому вони змінили характер американської психології не менше, ніж академічні батьки функціоналізму. Цей вплив ілюструється спеціальною літературою того часу. ДО 1900 року 25 відсотків всіх дослідницьких статей публікувалися в американських психологічних журналах, присвячених проблемам прикладної психології, і менше трьох відсотків - методу інтроспекції (O'Donnell. 1985). Підходи Вундта й Титченера, які самі ще недавно були новим словом у психології, швидко застаріли.

Навіть великий структураліст Титченер визнавав стрімкість змін, що відбувалися в американській психології. Він писав в 1910 році: "Якби, таким чином, мене попросили двома словами визначити тенденцію, що панує в психології в останнє десятиліття, відповідь була би таким: психологія рішуче стає прикладною наукою".

У Сполучених Штатах психологія переживала бурхливий розквіт. Яскравий і динамічний розвиток американської психології в період з 1880 по 1900 рік виявляє собою разючий випадок в історії науки. Ще в 1880 році в США не було ні однієї психологічної лабораторії; а до 1900 року їх налічувалося вже 42, і вони були обладнані куди краще, ніж лабораторії в Німеччині. В 1880 році в Америці не виходило жодного спеціального журналу по психології; усього п'ятьма роками пізніше їх було три. Якщо в 1880 році американці змушені були їздити в Німеччину, щоб вивчати психологію, то до 1900 року вони могли одержати диплом психолога, не виїжджаючи за кордон. В 1903 році число випускників-психологів уступало тільки числу молодих хіміків, зоологів і фізиків.

В 1910 році більше 50 відсотків всіх опублікованих у світі статей по психології були написані німецькою мовою, і тільки 30 відсотків - по-англійському. До 1933 року співвідношення змінилося: 52 відсотка виданих статей були англійською мовою, а на німецькому - усього 14 (Wertheimer & King. 1994). У британському випуску довідника "Хто є хто в науці" за 1913 рік відзначається, що Сполучені Штати лідирують по числу всесвітньо відомих психологів, яких тут налічувалося 84 - більше, ніж у Німеччині, Англії й Франції разом узятих.

Пройшло ледве більше 20 років з моменту основи психології в Європі, а американські психологи вже захопили безперечне лідерство у своїй області. Джеймс Мак Кин Кеттел, звертаючись із президентською промовою до Американської психологічної асоціації в 1895 році, говорив, що "ріст академічної психології в Америці протягом останніх п'яти років майже не знає прецедентів... Психологія - обов'язковий предмет у навчальних планах всіх коледжів... Факультети психології університетів успішно конкурують із іншими провідними павуками по привабливості для студентів і кількості оригінальних наукових праць". В 1898 році один із професорів психологічного факультету Гарвардського університету журився, що "у нього на курсі "Введення в психологію" ... 360 студентів. На що цій країні стільки психологів?".

"Дебют" психології перед американською публікою відбувся на Всесвітній виставці 1893 року, що проводилася в Чикаго, штат Іллінойс. У програмі передбачалася демонстрація антропометричної лабораторії, аналогічної тієї, що була створена в Англії Френсисом Гальтоном. Психологи виставили для показу дослідницьку апаратуру, за допомогою якої відвідувачі за плату могли виміряти свої сенсорні здатності. Більше велика демонстрація була проведена в 1904 році на торговельній виставці в місті Сент-Луїс, Міссурі. На цьому заході були присутні багато знаменитостей того часу: з лекціями виступили видатні психологи - Е. Б. Титченер, К. Ллойд Морган, Пьер Жані, Г. Стенли Хол і Джон Б. Уотсон. Такий популістський підхід німець Вундт навряд чи схвалив би. Популяризація психології відбивала саме американський характер, що ґрунтовно перетворив вундтовську систему у функціональну психологію й вивів неї зі стін експериментальної лабораторії.

Отже, Америка прийняла психологію у свої обійми, і ця наука швидко влаштувалася не тільки в студентських аудиторіях, але й у повсякденному житті людей. Сьогодні обрії психології набагато ширше, ніж могли подумати - або навіть мріяти - її засновники.

Прикладна психологія й економічна ситуація

Хоча появі прикладної психології сприяв американський інтелектуальний дух того часу, на її розвиток вплинули й інші, більше практичні, контекстні сили. До кінця XIX сторіччя число психологічних лабораторій неухильно росло, а число американських психологів з докторськими ступенями в області психології росло в три рази швидше. Багато хто з новоявлених дипломованих психологів, особливо ті, хто не мав незалежного джерела доходу, щоб вижити, повинні були шукати застосування своїм знанням поза університетом.

Психолог Гарі Холлингворт (1880-1956), наприклад, був не в змозі жити на платню 1000 доларів у рік, що покладалося викладачеві коледжу Барнард у Нью-Йорку. Він працював, читаючи лекції в інших університетах, перевіряв контрольні роботи за 50 доларів у годину, проводив семінари по психології для керівників рекламних агентств - робив усе заради основної мети свого життя - академічних досліджень. Але незабаром йому довелося цілком присвятити себе прикладної психології, тому що тільки вона могла забезпечити йому гідний заробіток.

Холлингворт був не самотній. І інші першопрохідники прикладної психології під тиском економічних обставин перемінили академічні крісла на кабінети практиків. Це зовсім не означає, що практична робота їх не залучала. В основному вони займалися захоплюючими проблемами й незабаром прийшли до переконання, що в реальній обстановці людське поводження й психічне життя можна вивчати не менш ефективно, чим в університетській лабораторії. Крім того, для деяких психологів прикладна сфера представляла справжній і щирий інтерес. І все-таки факт залишається фактом: багато хто з першого покоління прикладних психологів у Сполучених Штатах, щоб уникнути неминучої вбогості, змушені були відмовитися від своєї мрії про винятково академічні експериментальні дослідження.

Ще більш обтяжуючим було положення психологів, які працювали на рубежі століть у державних університетах Заходу й Середнього Заходу США. В 1910 році тут викладала третина всіх американських психологів, а оскільки число їх росло, то й ситуація збільшувалася, змушуючи їх звертатися до практичних питань - і, таким чином, доводити, що методи психології мають і економічну цінність.

В 1912 році психолог К. А. Ракмик проаналізував ситуацію, у якій виявилися його колеги, і дійшов висновку, що в американській освітній системі психологію недооцінювали - незважаючи на всю її популярність у студентів. Фінансування було недостатнім, а надії на зміни до кращого - слабкими (Leary. 1987). Можливо, єдиний спосіб збільшувати асигнування й платні викладачів полягав у тому, щоб продемонструвати адміністрації навчальних закладів і законодавцям штатів, що психологія може принести величезну користь у рішенні соціальних проблем.

В одному з листів Г. Стенли Холу своєму колезі із Середнього Заходу говорилося, що вплив психології повинне стати відчутним, "щоб жоден безвідповідальний, ласий на сенсації людина або партія не могли б критикувати її за порогом університету". Кеттел переконував колег "займатися практичними проблемами й розвивати спеціальність "прикладна психологія".


Случайные файлы

Файл
96203.rtf
151481.rtf
vsn_1-93.doc
109029.rtf
129438.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.