Розвивальні ігри молодших школярів (131436)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Харківський педагогічний коледж






РЕФЕРАТ


з психології


на тему:„Розвивальні ігри молодших школярів”


План


  1. Як з'явилась гра? Що таке гра?

  2. Видатні педагоги про роль гри.

  3. Гра у молодшому шкільному віці.

  4. Ігри в етичному вихованні.

  5. Роль гри у вихованні молодших школярів.

  6. Використання гри у процесі гармонійного розвитку особистості.

  7. Гратись будемо чи ні?

  8. Дидактична гра у навчальному процесі.

  9. Висновок.

  10. Використована література.


Головною метою педагога є формування у цей період у дітей в доступних видах роботи перших вмінь планувати свої дії, передбачати їх результат. Вчитель повинен привчити дитину до здійснення задуманого. Вчити самостійно дотримуватись певних правил поведінки в суспільстві.

Збагачувати уяву дітей про оточуюче середовище: вчити спостерігати, розвивати, вміння виділяти характерні ознаки в предметах і явищах, порівнювати їх за цими ознаками, об'єднувати предмети за групою ознак, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами. Взаємодія дітей з дорослими й іншими дітьми ускладнюється, збагачується зміст і форми дитячої діяльності. Це, а також різні випадки суспільного життя знаходять відображення в сюжетно-рольових іграх дітей.

Тобто гра займає не останнє місце в розвикту дитячих якостей та здібностей.

Німецьких археологі Шліман організував розкорпки у місті Трої, де знайшов там дитячі іграшки: маленький глиняний посуд, тряпчані ляльки, глиняних маленьких чоловічків. В Єгипті поряд з муміями дітей були знайдені ляльки та інші іграшки.

Психолог Є.А.Аркін зробив висновок: гра та іграшка – це і є те властиве, що об'єднує усіх народів.

Гра є тією діяльністю, яка заповнює вільний час дитини по мірі того, як хід історії звільняє її від праці. Гра для дитини – це творча, самостійна діяльність: „гра”, „розвиток” – недаремно ми зустрічаємо ці слова порядстоячими.

Д.Б.Ельконін вважає, що гра за своїм змістом наближається до праці дорослих. Спостерігаючи за тим, як діти граються. Дорослі думають, що діти лише забавляються і, що гра немає нічого спільного з серйозними заняттями типу приготування уроків, праці. Але приготування домашнього завдання - обов'язок, а праця – тяжка необхідність. Дитині хочеться грати не тому, що це легко, а тому, що це важко. З кожною грою дитина має бажання дізнаватися про нове, розуміти і виконувати ті речі, які розуміють в виконують дорослі.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: „Навчайте граючись, а граючи навчайте”. Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.

Не менш відомий педагог Костянтин Дмитрович Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина піза всі таємниці світу. Отож, двоє досвідчених людей вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

На відміну від дітей дошкільного віку, яких цікавить не сам процес гри, а саме те які ж іграшки та предмети присутні у цій грі, діти молодшого дошкільного віку (від 6-9,10р.), підростаючи, сприймають гру серйозніше. Бо на відміну від тих же дошкільнят у них з'являються почуття відповідальності, вони починають розуміти, що від їх дій залежать певні результати, які необхідні команді або ж й самій дитині. Під час гри та навчання мають розвиток ціленаправлені процеси запам'ятовування та згадування. Розвитку запам'ятовування допомогають матеріали для практичної діяльності (наприклад, запам'ятати щось для участі у тій чи іншій грі).

Як правило, ігри у цьому віці мають певні задачі, зміст та мету: виховувати моральні якості, розвивати пізнавальні здібності та інтереси дітей. Розвивати у них зацікавленість, вміння спостерігати, самостійно вирішувати розумові задачі, розвивати логіку дітей, критичне відношення до себе та інших.

З деякими існуючими іграми для розвитку дітей я і познайомлю вас.

Сюжетно-рольові ігри. Ці ігри відображають життя родини (свята, праця в родині), побут (бібліотека, магазин). Ігри на таку тематику збагачують знання дітей про види професій, про діяльність дорослих.

Рухливі ігри. Насамперед ця форма ігор вимагає точного виконання дій. Ці ігри розвивають у дітей увану, концентрування, витримку. Головною метою педагога – розвинути рухливість дітей (хотьба, стрибки, рівновагу, розвиток спритності, швидкості).

Дидактичні ігри. Ці ігри допомагають виховувати у дітей почуття задоволеності від прояву своїх знань та навичок, логічного мислення, спостережливості.

За допомогою дидактичних ігор можна багато чого досягти в вихованні та навчанні дітей:

  • Ознайомлення з оточуючим і розвиток зв'язного мовлення:

Що з чого зроблено”.

Дітям коротко, але в доступній формі, розповідають про те, з чого зроблені оточуючі предмети. А потім пропонується переказати розказане, чим тренуючи пам'ять і розвивається усне зв'язне мовлення.

  • Розвиток фонематичного слуху і звукової культури мови

Впізнай звук у слові”.

Дітям пропонується ряд слів: білка, вода, болото, бавовна, баобаб, дуб, зв'язка, стовбур. Запитання:

Діти, в яких словах ви почули вже вивчений нами [б]. Розвиває: пам'ять, спостережливість, фонематичний слух.

  • Формування граматично правильної мови.

Слід сказати, що гра, наприклад, у 1-2 класах є необхідною складовою процесу навчання й виховання. Адже, це саме той вік, коли діти сприймають все у грі, гра у даний період є основною діяльністю. Саме тому педагог використовує ігри на уроках письма, читання, математики, музики, фізичної культури.

Так, наприклад, використовуючи на уроках фізичного виховання рухливі або спортивні ігри ми формуємо та розвиваємо у учнів організаційні вміння. Тут учасники домовляються про розподіл ролей, слідкують за дотриманням правил, вчаться самостійно організовувати і реалізувати подібну діяльність.

Загальновідомо, що потреба у грі ніколи не зникне в людинию для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування – зі світом природи, з людьми; швидше опановує навички й звички культурної поведінки.

Основна роль педагога під час організації гри – створити таке входження дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним чином не зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального „Я”. Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватись, як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.

В ході занять з етики широко використовувались вчителями такі ігрові форми, як-от: дидактичні ігри („Щоб було б на землі, якби зникли всі рослини? Звіри?Птахи?);

Сюжетно-рольові ігри („День народження”, „відвідування хворого товариша”);

Ігри на перервах („Добрий день!”, „Лікар Ай-болить”);

Ігри-драматизації („Сім'я столових приборів”, „Охайна і Неохайна”);

Вправи-тренінги, комунікативні ігри, етичний тренінг за Н.Шурковою („Людина поруч”, „Конверт життєвих ситуацій”, „Комплімент”, „Вітання”);

Ігри „Чарівний стілець”, „Коризина грецьких горіхів”, „Пропоную-вибираю”, які водночас є і груповою справою і довірливою розумовою про ті проблеми, які перешкоджають дитині, що їх вона не в змозі вирішити самостійно. Більшість цих вправ побудовано в практичній техніці „недописаного діалогу”, цілком підтверджують справедливість трвердження М.Бахтіна про те, що справжнє життя особистості є доступним лище завдяки діалогічному проникненню в нього. Основна мета цих сучасних виховних ігор-справ – допомогти дітям вдивитися, прислухатися, зрозуміти інших людей, вміти відгукнутися на їхні проблеми, надати звичним повсякденним ситуаціям гуманістичного забарвлення. Застосування вчителем різноманітних ігрових формна заняттях з людинознавчих курсів дає змогу покращити взаємини у зв'язках „учитель-учень”, „учень-учень”, „учень-оточуючі” тощо, сприяє реалізації на практиці особисісно орієнтованого навчання і виховання, встановленню суб'єктно-суб'єктивних взаємин між педагогом і дітьми.

На жаль, сьогодні ми ще дійно не готові до створення і проведення для молоді спільної Всеукраїнської гри. Але ми знаходимось на етапі підготовки до неї, коли, на мою думку, можливе ширше використання групових творчих справ, особливо в позаурочній діяльності школярів. Практика передових вчителів засвідчує, що за змістом ці справи можуть бути народознавчими, вони допомагатимуть дітям краще пізнавати культуру, духовні надбання українського народу, сприятимуть вихованню в них гідності, поваги одне до одного. В пригоді можуть стати й різноманітні комлексні форми організації позакласної виховної роботи в школі.


Роль гри в розвитку, становленні особисості дитини незаперечна. Сьогодні важливо не стільки наголошувати на значущості гри як форми впливу на розвиток дитини, хоч це також важливо, скільки акцентувати увагу на методиці використання і запровадження гри в урочний і позаурочний час.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.