Мотиви соціальної поведінки особистості (129934)

Посмотреть архив целиком


















«Мотиви соціальної поведінки особистості»



В сучасному суспільстві інтерес до проблем особистості людини є настільки великим, що практично всі суспільні науки звертаються до цього предмету дослідження. Оскільки суспільні відносини існують як форма діяльності і поведінки реальних, конкретних індивідів, які є носіями і суб’єктами суспільних відносин, остільки властивості, соціальні якості реальних людей, які виявляються в їх взаємодії, визначають властивості цілісної суспільної системи.

Системоутворюючою якістю особистості виступає спрямованість. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім’я яких діє особистість, її мотиви, суб’єктивні ставлення до різних сторін дійсності.

В основі спрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною мірою залежить від того, які потреби у неї розвинені.

У процесі взаємодії людини з оточуючим середовищем (природним, суспільним) постійно виникають нужди, задоволення яких необхідно для розвитку організму й особистості, це – потреби. Потреби різних людей у різні часи не є однакові. Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який, в свою чергу, залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Задоволення матеріальних потреб пов’язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко не однаково.

Розвиток потреб пов'язаний також зі світоглядом, під яким розуміють струнку систему поглядів і переконань людини, яка, в свою чергу, базується на філософських, економічних і політичних знаннях. Переконання виступають при цьому як усвідомлення потреби особистості, що спонукають її діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями. Світогляд впливає на вибір мотивів особистості і розвиток її інтересів.

На основі потреб формуються мотиви. Мотиви це – усвідомлені спонукання людини до діяльності і поведінки. Мотиви тісно пов’язані з потребами і навпаки. Їх зв'язок виявляється в тому, що потреби реалізуються в поведінці і діяльності. Мотивами можуть виступати потреби, інтереси, прагнення, бажання, почуття і думки. Сукупність мотивів поведінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості. В цілому ця сфера є динамічною й змінюється в залежності від багатьох обставин. Проте ядром мотиваційної сфери, її «стрижнем» виступають відносно стійки й домінуючі мотиви. Саме в них першочергово виявляється спрямованість особистості.

Розрізняють три групи мотивів:

  1. прості, до яких відносять потяги, бажання, хотіння;

  2. складні, до яких відносять інтереси, схильності, ідеали;

  3. випадкові, до яких відносять почуття, звички, афекти.

Серед простих мотивів насамперед виділяють потяг, або неусвідомлену потребу людини.

Кожний період життя людини, кожен її більш-менш значний крок у системі суспільних відносин приводить і до зміни її мотиваційної сфери. У процесі розвитку особистості відбувається перетворення одних мотивів на інші чи стримування одних іншими; на базі одних мотивів формуються інші, виникають протиріччя між різними мотивами, змінюється співвідношення домінуючих і підпорядкованих мотивів.

Таким чином, зміст мотивів є найбільш істотною характеристикою спрямованості особистості та рівня її вихованості. Мотив – це упредметнена потреба. Мотиваційна сфера є складним утворенням. Мотиви розрізняються не тільки за змістом, але й за рівнем усвідомленості, стійкості. Спрямованість особистості є результатом виникнення стійко домінуючих мотивів поведінки, а також інших особливостей особистості, що допомагають чи заважають реалізувати мотиви.

Соціальною називають поведінку людини в суспільстві серед людей. Під нею розуміється така соціальна поведінка, яка основана на загальноприйнятих у даному суспільстві нормах культури (права, моралі, етики та ін).

Соціальна поведінка виокремлюється в протилежність індивідуальної поведінці. Під індивідуальною поведінкою розуміється поведінка, яка не пов’язана з місцем, яке людина займає у суспільстві, чи з тими взаємовідношеннями, які в неї складаються з оточуючими людьми. Індивідуальна поведінка людини, на відміну від його соціальної поведінки, за звичай не впливає на поведінку оточуючих.

Мотивів соціальної поведінки людей може бути декілька. По-перше, це бажання привести свою поведінку у відповідність с особистими переконаннями, поглядами і відношенням до людей, яких ця поведінка безпосередньо стосується. По-друге, це бажання відповідати очікуванням оточуючих людей. По-третє, це прагнення впливати на оточуючих людей. По-четверте, це пряме бажання зробити щось конкретне для людини, на якого спрямований даний проступок. Нарешті, по-пяте, це просто бажання бути як усі, не виокремлюватися серед інших людей, чи навпаки, бути не схожим на інших людей. Розглянемо декілька мотивів соціальної поведінки.

Мотивація досягнення успіхів. Мотивація досягнення успіхів являє собою сукупність факторів, які впливають на силу прагнення людини к досягненню успіху. Серед них найбільш велику роль відіграє потреба в досягненні успіху. Як виявили вчені, потреба в досягненні успіху не притаманна людині з народження, а набувається людиною у процесі життя, причому вона набувається вже з дитячого віку і стає відносно стійкою в 5-6 років. Набута потреба в досягненні успіху і наступному житті майже не змінюється.

Ця потреба робить досить значний вплив на соціальну поведінку людини, на його психічний розвиток і життя у цілому. Діти з розвиненою потребою досягнення успіху частіше мають нормальну самооцінку, нормальний рівень притязань і показують низький рівень тривожності. Такі діти розвиваються більш швидко, чим діти з низькою потребою досягнення успіху. Людина, яка з дитинства набула потребу в досягненні успіху навчається долати труднощі, які виникають на її життєвому шляху.

Мотив влади. Це мотив, який спонукає людину до того, щоб набути владу над іншими людьми, над подіями, які відбуваються, контролювати їх, управляти ними, здійснювати на них вплив. Люди, які мають такий мотив активно прагнуть влади, одержують задоволення від того, що мають владу і користуються нею. Вони активно прагнуть займати посади керівників, є учасниками різних політичних рухів, намагаються очолювати відповідні рухи. У групах і колективах, до яких належать такі люди, вони намагаються стати лідерами і зберіть за собою таке положення.

Існують різні погляди на оцінку цінності і моральної виправданості таких прагнень відповідних даному мотиву. Одні вчені відносяться до такого мотиву у людини нейтрально, вважаючи, що такий мотив не може характеризувати людину як хорошу чи погану, все залежить від того, для чого така людина прагне влади. Є і інша точка зору. Це більш жорстка позиція з даного приводу. Справа в тому, що даний соціальний мотив часто притаманний авторитарним особам. Така особа не проста прагне влади, а прагне її набути для того, щоб подавляти інших людей. У дітей такий мотив може проявлятися в жорстокому поводженню з більш слабкими дітьми, тваринами та ін. Тому мотив влади частіше розглядається як небажана риса особистості.

Мотивація агресивної поведінки. Ця мотивація може бути біологічною і соціальною. Біологічна мотивація агресивності має органічну основу, а її прояв людиною залежить від того як функціонує її організм з дитинства. Біологічна мотивація не залежить від зовнішніх чинників, є спонтанною. Соціальна мотивація агресивності, навпаки, самим тіснішим образом пов’язана із зовнішнім впливом. Соціальна мотивація агресивності базується на переконанні в тому, що даний мотив і, відповідно, проявлення агресивності людиною, є результатом навчання. Шляхом виховання можна зробити людину доброю, уважною до людей і тварин. Такі риси характеру виключають агресивну поведінку. Якщо дітей в сім’ї виховувають так, що будь-які прояви агресивності з їх боку осуджуються, якщо в оточуючих їх людях вони не бачать проявів агресивності, то і самі діти виростають не агресивними. І навпаки, якщо дитину часто і жорстоко наказують, якщо вона навколо себе бачить багато прикладів проявів агресивності, то така дитина, як правило, виростає агресивною.

В деяких теоріях агресивності її виникнення пов’язується із фрустрацією і агресивність розглядається як її соціально-психологічний наслідок. Фрустрація ж – чисто соціальне явлення, яке породжується умовами життя, і тому може розглядатися як набута якість.

Альтруїзм як мотив соціальної поведінки. Відносно альтруїзма, як мотиву соціальної поведінки склалися такі ж точки зору, як і відносно агресивності. Тут також існують думки про біологічне і соціальне походження цього мотиву. Біологічна позиція з даного питання заклечається в тому, що не тільки у людини, а й у тварин можливо побачити випадки турботи один про одного і надання допомоги один одному. Крім того, у дітей можливі прояви альтруїстичних тенденцій у поведінці. І це деякі вчені розглядають як підтвердження уродженого походження альтруїзму.

Разом з тим не менш переконливим є докази соціального походження даного мотиву. Якщо дорослі люди часто проявляють альтруїзм, то і діти, наслідуючи їх, починають його проявляти. Альтруїзм батьків часто поєднується з проявами альтруїзму у дітей, и навпаки: відсутність альтруїстичної поведінки у батьків часто супроводжується відсутністю його у дітей.


Случайные файлы

Файл
59916.rtf
101453.rtf
15929-1.rtf
128705.rtf
27974-1.RTF




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.