Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності (129929)

Посмотреть архив целиком

Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності


Потреба – це вихідна форма активності живих організмів. Аналіз потреб найкраще починати з їхніх органічних форм.

У живому організмі періодично виникають певні стани напруженості; вони пов'язані з об'єктивною недостачею речовин (предмета), які необхідні для продовження нормальної життєдіяльності організму.

От ці стани об'єктивного нестатку організму в чомусь, що лежить поза ним і становить необхідну умову його нормального функціонування, і називаються потребами. Такі потреби в їжі, воді, кисні й т. п.

Коли мова заходить про потреби, з якими народжується людина (і не тільки людина, але й вищі тварини), те до цього списку елементарних біологічних потреб потрібно додати принаймні ще дві. Це, по-перше, потреба в контактах із собі подібними, і в першу чергу з дорослими індивідами. У дитини вона виявляється дуже рано. Голос матері, її особа, її дотик – перші подразники, на які з'являється позитивна реакція дитини. Це так званий «комплекс пожвавлення», який можна спостерігати у віці 1,5–2 місяців.

Потреба в соціальних контактах, або в спілкуванні, залишається однієї з ведучих у людини. Тільки із плином життя вона міняє свої форми.

У перші місяці й роки життя це потреба в матері й близьких, які доглядають за дитиною. Ми знаємо, що діти дуже прагнуть до такого спілкування: плачуть, якщо залишаються одні, тягнуться до близьких, ходять за ними по п'ятах, не залишаючи їх у спокої ні на хвилину. Пізніше ця потреба направляється на більше широке коло дорослих, у тому числі вчителів. Звичайно, добре знайома така картина: першокласники юрбляться навколо улюбленої вчительки, усіляко домагаючись її уваги.

Згодом ця картина міняється, оскільки потреба, про яку мова йде, перетвориться в прагнення завоювати повагу в колективі однолітків. З'являється потреба в другу, якому можна довіритися, у коханій людині, у духовному керівнику (на жаль, у ролі останнього часто не можуть виступити батьки). Ще пізніше виникає прагнення знайти місце в житті, одержати суспільне визнання й т.д.

Друга потреба, з якої народжується людина і яка не ставиться до органічних, це потреба в зовнішніх враженнях, або, у широкому змісті, пізнавальна потреба.

Дослідження показали, що вже в перші години життя діти реагують на зорові, звукові, слухові впливи й не тільки реагують, але як би досліджують їх. Зокрема, більше жваві реакції в них по є на нові подразники.

Реєстрація руху ока немовляти показала, що вони інакше дивляться на гомогенне поле, чим на фігуру. На однорідному полі фіксації око розподіляються більш-менш рівномірно; якщо ж пред'являється якась геометрична фігура, те очні фіксації концентруються навколо її сторін і кутів.

Дуже переконливі результати були отримані в наступному досвіді.

Молоду мавпу-шимпанзе саджали в закритий ящик і по чисто павловської процедурі робили в неї вироблення умовної реакції; вона повинна була вибирати одну із двох зорових фігур, причому дуже схожих між собою. Таким чином, завдання було складним, і вироблення правильної реакції йшло довго. Ви знаєте, що в таких досвідах необхідно позитивне підкріплення правильних реакцій (або негативне – неправильне). Отож, у даному досвіді підкріплення було не харчове, не болюче, а «пізнавальне»: після правильного вибору мавпа могла виглянути з ящика й подивитися на навколишнє оточення. І от на такому підкріпленні вона тривалий час працювала, вирішуючи складні завдання!

Але, мабуть, самі вражаючі досвіди, які показують існування пізнавальної потреби, були проведені на дитинах двох-тримісячного віку.

Дитині давали соску й з'єднували її через гумову трубку з телевізором. При цьому соска служила як пневматичний датчик. Механізм дії установки був такою: якщо дитина смоктала соску, то екран телевізора починав світитися й на ньому з'являлося зображення – або нерухлива картинка, або особа жінки. Якщо дитина переставала смоктати, то екран поступово гаснув.

Дитина була ситою (це обов'язкова умова досвіду), але й у ситому стані вона, як відомо, зрідка злегка присмоктує соску. Отож, у ході досвіду дитина рано або пізно виявляла зв'язок своїх смоктальних рухів із зображенням на екрані, і тоді відбувалося наступне: вона починала інтенсивно смоктати соску, не перериваючи ці рухи ні на секунду!

Цей результат переконливо показує, що вже у двомісячному віці дитина шукає й активно добуває інформацію із зовнішнього миру. Така активність і є прояв пізнавальної потреби.

Пізнавальна потреба, звичайно, теж розвивається разом з ростом дитини. Дуже незабаром на додаток до досліджень і практичних маніпуляцій (за допомогою яких дитина теж пізнає властивості предметів) з'являються інтелектуальні форми пізнання. Вони виражаються в класичних дитячих питаннях: «Це що?», «А чому?», «Навіщо?», якими дошкільник буквально засипає дорослих. Потім з'являється інтерес до читання, навчанню, дослідженню. За словами И.П. Павлова, наука є не що інше, як неймовірно великий й орієнтовний рефлекс, що ускладнився.

У відношенні обох розглянутих потреб слід зазначити два важливих моменти. По-перше, потреба в контактах і пізнавальній потребі спочатку тісно переплетені один з одним. Адже близький дорослий не тільки задовольняє потреба дитини в контактах; він – перше й головне джерело різноманітних вражень, які одержує дитина. Сама дитина не має змоги вносити розмаїтість у зовнішнє середовище (якщо тільки його соска не пов'язана з телевізором): у перші місяці він лежить у своєму ліжечку й обмежений маленьким шматочком простору навколо нього. Так що активні дії батька, його розмови, маніпуляції здитиною, гра з ним служать головним джерелом вражень, «живильних» його пізнавальну потребу. Та й на наступних щаблях розвитку «узагальнений дорослий» залишається головним провідником знань до дитини.

По-друге, обидві обговорювані потреби становлять необхідні умови формування людини на всіх щаблях його розвитку. Вони необхідні йому так само, як і органічні потреби. Але якщо ці останні тільки забезпечують його існування як біологічної істоти, то контакт із людьми й пізнання миру виявляються необхідними для становлення його як людської істоти (але про це більш докладно пізніше).

Отже, ми розглянули загальні подання про потреби: дали їхнє визначення, відзначили існування поряд з органічними потребами двох особливо важливих для становлення людини потреб: соціальної й пізнавальної.

Тепер звернемося до зв'язку потреб з діяльністю. Тут відразу ж необхідно виділити два етапи в житті кожної потреби. Перший етап – період до першої зустрічі із предметом, що задовольняє потреба; другий етап – після цієї зустрічі.

На першому етапі потреба, як правило, не представлена суб'єктові, не «розшифрована» для нього. Він може випробовувати стан якоїсь напруги, незадоволеності, але не знати, чим цей стан викликаний. З боку ж поводження стан потреб у цей період виражається в занепокоєнні, пошуку, переборі різних предметів.

Приведу приклад. Відомий дитячий лікар Б. Спок призиває батьків, у яких діти страждають зайвою повнотою, задуматися про щиру причину їх нібито підвищеного апетиту. Він зауважує, що часто так поводяться діти, яким не вистачає батьківської уваги й пещення. Випробовуючи стан незадоволеності, ці діти не можуть його конкретизувати й тоді починають багато їсти!

У ході пошукової діяльності звичайно відбувається зустріч потреби з її предметом, який і завершує перший етап в «житті» потреби.

В елементарних своїх формах він відомий як «механізм імпринтингу». Приклад імпринтингу – пробудження реакції проходження в новонародженого гусеняти побачивши будь-який предмет, що рухається повз нього, у тому числі неживий: він починає йти за ним, як за матір'ю (досвіди К. Лоренца).

У процесі дослідження виявляються дві важливі риси потреби. Перша полягає в дуже широкому спектрі предметів, здатних задовольнити дану потребу. Друга риса – у швидкій фіксації потреби на першому її предметі, що задовольнив.

У згаданих досвідах К. Лоренца перша риса виявлялася в тім, що гусенята могли піти за будь-яким предметом, що рухається (це були: човен, сам К. Лоренц, подушка, іграшкове гусеня й ін.); друга ж – у тім, що вони повністю фіксувалися на цьому предметі «з місця»: якщо гусеня один раз пішов за подушкою, він починав ходити за нею – уже завжди, не реагуючи на справжню матір.

Потрібно сказати, що факт фіксації потреб добре відомий у практиці виховання дітей. Наприклад, наприкінці першого року життя дитини дуже рекомендується різноманітити його їжу. Інакше дитина може зафіксуватися на каші й молоці й відмовлятися брати в рот такі необхідні продукти, як м'ясо, яйця й т. п.

Батьки часто й справедливо стурбовані тим, який товариш виявиться в їхнього сина, а батьки дівчини – який парубок їй уперше сподобається. Вони інтуїтивно знають, що потім вплинути на вибір своїх дітей буде пізно, і це відбувається саме через швидку фіксацію потреб.

Отже, у момент зустрічі потреби із предметом відбувається опредмечивання потреби. Це дуже важлива подія. Воно важливо тим, що в акті опредмечивання народжується мотив. Мотив і визначається як предмет потреби.

Якщо подивитися на ту ж подію з боку потреби, то можна сказати, що через опредмечивання потреба одержує свою конкретизацію. У зв'язку із цим мотив визначається ще інакше – як потреба.

Важливо усвідомити, що самим актом опредмечування потреба міняється, перетвориться. Вона стає вже іншою, певної, потребою, потребами саме в даному предметі.


Случайные файлы

Файл
178147.rtf
2.doc
177016.rtf
122846.rtf
161365.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.