Лабораторне експериментування в соціальній психології (129727)

Посмотреть архив целиком

Лабораторне експериментування в соціальній психології


Усвідомлюючи необхідність розвивати теорію, створювати основу для інтеграції накопичених даних, основним напрямком пошуків виходу з положення, що створилося, більшість соціальних психологів США все-таки вважають подальше вдосконалювання методів дослідження. Найбільш істотною характеристикою сучасної соціальної психології вони називають її «прихильність до наукового методу». Роз'ясняючи суть загальноприйнятого серед соціальних психологів США розуміння методу, Макдевид і Херери вказують на три основні операції, до яких він зводиться: методологію або процедуру збору дані спостереження, побудову теорії, або впорядковану інтеграцію цих даних у гіпотези й наукові закони, і, нарешті, наукове експериментування й застосування, або перевірку адекватності цих теоретичних законів з погляду їхньої прогностичної здатності.

Центральне положення в тріумвіраті «методологія-теорія перевірка й застосування» відповідно до позитивістської установки займає спосіб одержання даних, на частку ж теорії залишається завдання систематизації даних, добутих у результаті застосування методу.

Цілком природно тому, що в удосконалюванні методу вбачається основна можливість подальшого просування вперед по шляху наукового пізнання. За аналогією зі створенням усе могутніших телескопів в астрономії й мікроскопів у біології прийнято й у соціальній психології шукати настільки ж потужний засіб проникнення в суть досліджуваних явищ.

Істотна проблема складається, однак, у тім, чи припустима принципово така аналогія в застосуванні до соціальної науки. В американській соціальній психології це питання, як ми намагалися показати вище, вирішений позитивно.

Тому цілком логічно, що еталоном науки для соціальної психології стала фізика з її розвитий технікою експерименту й математичною обробкою одержуваних даних. По цьому стандарті й оцінюється тепер ступінь науковості того або іншого дослідження. Немає нічого дивного в тім, що, прагнучи досягти максимальної «науковості» у цьому змісті, соціальний психолог по суті ставить перед собою завдання: 1) усунути наскільки можливо з об'єкта свого дослідження все людське; 2) досліджувати його в максимально очищеній від впливу сторонніх факторів обстановці, що дозволяє виявити певний і недвозначний зв'язок між залежною й незалежними змінними, по можливості повністю цей зв'язок контролювати; 3) точно неї виміряти й описати так, щоб вона могла бути перевірена. Метою методу як такого не є встановлення системи причинних зв'язків, тому що «причинність ніколи не може бути доведена, оскільки в остаточному підсумку вона є висновок, що ми робимо на підставі наявних у нас даних». Проте, при цьому зберігається загальна ідея: нагромадивши достатню кількість окремих фактів, виявити в них і стійкі причинно-наслідкові зв'язки, закономірності й закони.

У підсумку ж якщо скласти разом прагнення відкрити якісь універсальні, абстрактні закони людського поводження, концепцію «соціального», обмеженого взаємодією між організмами, зневага до теорії, прагнення все підрахувати й обчислити, додати математичне вираження результатам, отриманим у штучній обстановці лабораторного експерименту, те, як справедливо говорить Н. Армистед, «тоді й вийде соціальна психологія, що як у своїй концептуальній структурі, так і в основному методі систематично ігнорує соціальний контекст, у якому здійснюється соціальне поводження».

Говорячи про основний метод, Н. Армистед має на увазі лабораторний експеримент, що, якщо судити по публікаціях за 10 років (з 1961 по 1970 р.) у трьох основних журналах по соціальній психології, дійсно, далеко перевершував по поширеності всі інші методи.

В 1974 р. частка лабораторного експерименту в загальній кількості публікацій про соціально-психологічні дослідження становила в «Журналі особистості й соціальної психології» 84%, «Журналі експериментальної соціальної психології» - 85%. Лабораторний експеримент став свого роду критерієм приналежності до професії соціального психолога.

Таким же обов'язковим критерієм уважається застосування статистичних методів. Про те, наскільки вони обов'язкові, свідчить стаття Левина, у якій він, виступаючи проти преклоніння перед експериментальним і статистичним методами, буквально просить право на застосування інших «імпресіоністських» методів, усіляко доводячи їхню корисність.

У підсумку молоді дослідники юрбами йдуть у лабораторії, оскільки саме лабораторний експеримент, будучи найбільше «торованим» і престижним методом, самовідтворюється як самоціль і перестає бути тільки засобом наукового пізнання.

Таким чином, одне з пояснень популярності лабораторного експерименту криється не тільки в прийнятих методологічних посилках. Очевидно, що в століття інституту науки дослідник може керуватися у своїй діяльності й поза науковими інтересами. Як говорить Левин, «необхідність публікуватися, потреба видавця в яких-небудь критеріях при відборі рукописів, наше бажання мати певне положення в науковому світі (потреба більше «зелених» дисциплін у схваленні більше «зрілих»), наша соціальна потреба в критеріях для присудження вчених ступенів і потреба в простоті викладу академічних курсів - все це, разом узяте, впливає на те, як практично використовуються дані, отримані експериментальним і статистичним методами».

Будучи основним методом, лабораторний експеримент цілком природно в процесі наукової рефлексії попадає у фокус уваги. Саме навколо його долі йшла дискусія про методи соціальної психології й проблеми знаходження адекватного способу пізнання соціально-психологічних явищ.

Щоб стала суть цих дискусій більш наочно, досить розглянути один із класичних лабораторних експериментів Аронсона й Карлсмита, що неодноразово викладався в американських підручниках по соціальній психології. Експериментатори ставили перед собою завдання - перевірити гіпотезу, відповідно до якого індивіди, що піддаються більше суворій процедурі ініціації (прийому до групи), будуть уважати цю групу більше привабливої для себе (більше дорожити нею), чим індивіди, що піддаються менш суворій процедурі присвяти або прийняті в групу без ініціації.

Для участі в експерименті були запрошені на добровільних початках студентки одного з коледжів. З метою маскування гіпотези й намірів експериментатора їм було оголошено, що вони будуть брати участь у серії групових дискусій із проблем психології підлоги. Кожна студентка після прибуття в лабораторію проходила бесіду з експериментатором, що повідомляв її, що ціль експерименту - вивчення динаміки процесу групової дискусії, комунікативної мережі й т.п., а тема «Психологія статі» вибрана спеціально, щоб зацікавити можливо більша кількість учасників. Потім він визнавався в тім, що велика незручність, пов'язане з темою, полягає в тому, що багато випробувані соромляться говорити по цих проблемах. Після цього експериментатор запитував студентку, чи може вона (на відміну від інших) вільно обговорювати психологічні проблеми підлоги. Як правило, відповіді були стверджувальними.

Після цього випробуваних розбивали методом випадкової вибірки на три групи: суворої ініціації, що піддавалася, помірковано суворої й не ініціації, що піддавалися зовсім. В останній групі випробувані одержували інструкцію починати дискусію відразу ж. Випробуваним інших двох груп експериментатор говорив, що для більшої впевненості необхідно спочатку перевірити, чи дійсно вони здатні відверто обговорювати настільки інтимні проблеми. Під цим приводом їх просили пройти «тест» нібито спеціально для відсівання соромливих. У групі суворої ініціації студентки повинні були прочитати вголос експериментаторові-чоловікові 12 нецензурних слів і два яскравих описи сексуальних сцен із сучасних розповідей. У групі помірковано суворої ініціації дівчат просто просили прочитати вголос слова, пов'язані із сексом, але цензурні.

Потім кожна з випробуваних займала місце в ізольованій кабіні, де через навушники слухала «дискусію» нібито дійсно присутніх учасників, а насправді - запис дискусії (чим досягалася однаковість стимулу для всіх випробуваних). Для того щоб у випробуваних не виникало підозри й щоб уникнути можливих спроб «увімкнутися в бесіду», що неминуче привело б до розкриття інсценівки, випробуваним було сказано, що на цьому засіданні вони повинні просто послухати, що говорять інші, а ізоляція пояснюється прагненням створити більше вільну атмосферу.

Коли запис закінчувався, експериментатор просив кожну випробувану оцінити дискусію і якість виступів по заздалегідь підготовленій шкалі. Отримані результати підтвердили гіпотезу. Студентки в групі із суворою ініціацією оцінили групу (існуючу лише в записі) як більше привабливу, чим студентки в групі з помірковано суворою ініціацією й без ініціації.

Описаний експеримент відповідає більшості стандартів, прийнятих в американській соціальній психології: у ньому чітко сформульована гіпотеза, її перевірці (а не виявленню якихось нових відомостей, даних) підлегла вся процедура експерименту, зміст якої складається в ізоляції двох експериментальних змінних - незалежної (ступінь твердості ініціації) і залежної (привабливість групи), у встановленні між ними причинно-наслідкового зв'язку й, що саме головне, - у забезпеченні строгого контролю більшої частини супутніх умов.

Саме в цьому контролі вбачається основна перевага лабораторного експерименту. Зіставляючи їх з недоліками (штучність ситуації, відірваність від реального життя й т.п.), Аронсон і Карлсмит підкреслюють: «У підсумку головна перевага лабораторного експерименту складається в його здатності давати нам однозначний доказ причинності. Крім того, він дозволяє краще контролювати зовнішні змінні. Нарешті, він дозволяє досліджувати розміри й параметри складної змінної».


Случайные файлы

Файл
24772-1.rtf
141374.rtf
20414.rtf
168111.rtf
92583.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.