Вклад Хьюго Мюнстерберга в розвиток індустріальної психології (129100)

Посмотреть архив целиком

Індустріальна психологія


Індустріальна організаційна психологія (або психологія праці) зобов'язана своїм розвитком і ростом популярності першій світовій війні. Деякі психологи добровільно викликалися допомогти Армії Сполучених Штатів і запропонували спеціальні оцінні шкали для відбору армійських офіцерів (засновані на його ж розробках по оцінці професійних якостей працівників комерційних підприємств). До кінця війни психолог Скот оцінив кваліфікацію трьох мільйонів солдат; його робота стала ще одним прикладом, що одержали широку популярність, практичної цінності психології. Після війни послуги індустріальних психологів були нарозхват: торговці, промисловці, урядові організації - усі хотіли вдосконалити свою систему підбора персоналу й впровадити принципи психологічного тестування при найманні на роботу.

Під час другої світової війни багато психологів були безпосередньо задіяні в діяльності армії. Як і в роки першої світовий, вони головним чином займалися тестуванням, відсіванням і розподілом призовників, і треба відзначити, що до початку 40-х років тестологія досягла значних успіхів. Керування складними видами військової техніки - такими, як високошвидкісні літаки - вимагало відповідних здатностей і навичок. Для відбору людей психологи розробляли нові, більше зроблені тести й методики підготовки кадрів.

У відповідь на вимогу воєнного часу в рамках індустріальної психології виникли напрямки, що одержали назви інженерної, або технічної, психології, психології керування й ергономіки. Працюючи з фахівцями в області систем озброєння, інженерні психологи внесли значний вклад у вивчення межі людських можливостей. У свою чергу, ці знання були використані при створенні технічного встаткування, що оптимально враховує здатності людини-оператора. Сьогодні інженерні психологи працюють не тільки в галузі військових технологій, але й у сфері споживчої промисловості їхньої розробки допомагають у створенні клавіатур для комп'ютерів, офісних меблів, побутової техніки, приладових дощок в автомобілях і т.п.


Дослідження Хоторна й організаційні фактори


В 20-х роках основна увага індустріальної психології було зосереджено на процедурах профвідбору - такого підбора кандидатів на роботу, при якому людина виявляється «на своєму місці». Одне з найвідоміших досліджень у цій області був проведений в 1927 році на базі приналежної Західної електричної компанії заводу в м. Хоторн, штат Іллінойс. Ці вишукування вийшли далеко за рамки підбора й розподілу персоналу й торкнулися складні проблеми людських взаємин, мотивації й свідомості службовців.

Дослідження починалося як простий аналіз впливу умов праці - наприклад, висвітлення й температури в приміщеннях - на його результати. Висновки здивували нс тільки керівників заводу, але й самих психологів: виявилося, що для працівників соціальні й психологічні умови праці значать набагато більше, ніж фізичні показники середовища.

Дослідникам довелося зайнятися вивченням таких факторів, як стилі керівництва, неформальні групи, взаємини між службовцями й менеджерами, і багатьох інших, здатних вплинути на мотивацію, продуктивність і задоволення від роботи.

З початку 50-х років у діловому світі починають визнавати вплив мотивації, стилю керівництва й інших психологічних факторів на якість виконання роботи. Ці аспекти робітничого середовища, а також соціально психологічний клімат у цілому в значній мірі впливають на ефективність праці. Сучасні психологи ретельно вивчають різні типи організацій, прийняті в них стилі спілкування, що існують усередині них формальні й неформальні соціальні структури. Визнання особливої важливості організаційних факторів втілилося в перейменуванні Відділення індустріальної психології АРА в Суспільство індустріальної й організаційної психології.

Індустріальна організаційна (І О) психологія продовжує стрімко розвиватися. Варто відзначити, що в І/О психологію із самого початку був відкритий доступ жінкам. Першої, хто захистив дисертацію в цій області, була Ліліан Мур Гилбрет, що, у співробітництві із чоловіком, для підвищення ефективності праці запропонувала проаналізувати, наскільки доцільні переміщення й рухи працівників. Із всіх жінок, що мають докторський ступінь по психології, більшість займаються саме проблемами психології праці, чим ця галузь може по праву пишатися.

В 30-і роки на заводі в м. Хоторн (Іллінойс), що належить Західної електричної компанії, проводилися дослідження в такій складній області, як людські взаємини, стилі керівництва, мотивація службовців, трудова свідомість.


Хьюго Мюнстерберг (1863-1916)


Хьюго Мюнстерберг, типовий професор-німець, якийсь час займав унікальне місце в американській психології й був широко відомий публіці. Його перу належать сотні статей, опублікованих у популярних журналах, і майже дві дюжини книг. Він був частим гостем Білого Дому у Вашингтоні в часи президентства Теодора Рузвельта й Вільяма Говарда Тафта. Одержати його консультацію прагнули багато представників ділової й урядової еліти США, знайомством з ним пишалися кайзер Німеччини Вільгельм, сталеливарний магнат Ендрю Карнегі, філософ Бертран Расселл, зірки кіно й інтелектуали.

Якийсь час Мюнстерберг був почесним професором Гарвардського університету, обирався головою Американської психологічної асоціації й Американський философської асоціації. Він був засновником прикладної психології в Сполучених Штатах і Європі. А крім того, він був одним з тих двох єдиних психологів, які обвинувачувалися в шпигунстві.

Мюнстерберг - «плідний пропагандист прикладної психології», що працював у багатьох областях. Його біограф пише, що Мюнстерберг був процвітаючим публіцистом, «наділеним непоясненим нюхом на сенсації. Його життя - це безустанна робота із самовдосконалення, розвитку своєї науки й звеличуванню своєї (німецької) батьківщини».

До кінця життя Мюнстерберг став об'єктом презирства й глузувань, героєм газетних карикатур і перешкодою для університету, якому віддав багато років. Він умер в 1916 році, і для людини, якого називали гігантом американської психології, над його могилою було сказано зовсім небагато хвалебних слів.


Сторінки життя


В 1882 році, у віці 19 років, Мюнстерберг виїхав з рідного Данцига в Лейпциг, де збирався вивчати медицину. Але, побувавши на декількох лекціях Вільгельма Вундта, він змінив свої плани на майбутнє.

Сучасна психологія залучила його перспективами, що відкриваються, яких не дали б медичні дослідження й практика. В 1885 році Мюнстерберг захистив дисертацію під керівництвом Вундта, а двома роками пізніше йому привласнили ступінь доктора медицини в Гейдельбергском університеті, що дало йому додаткові переваги для майбутніх академічних досліджень. Мюнстерберг почав викладати у Фрейбурге, але оскільки адміністрація місцевого університету не могла виділити кошти на створення лабораторії, він обладнав лабораторію на власні гроші в себе будинку.

Мюнстерберг опублікував кілька статей за результатами своїх психофізичних експериментів, які Вундт покритикував, оскільки ці дослідження стосувалися пізнавальної сторони свідомості, а не його структури. Однак у Мюнстерберга з'явилися послідовники, і незабаром у його лабораторію стали з'їжджатися студенти з усією Європи. Усе складався чудово: прекрасний початок кар'єри в одному з найбільших університетів Німеччини й репутація шановного вченого.

В 1892 році Вільям Джемс зробив Мюнстербергу привабливу пропозицію, запросивши його зайняти високооплачуваний пост директора психологічної лабораторії Гарвардського університету. Щоб затягти німецького колегу в Гарвард, Джемс удався до відвертих лестощів, написавши йому, що лабораторією кращого в Сполучених Штатах університету повинен керувати неодмінно геній. Мюнстерберг зволів би залишитися в Німеччині, але честолюбство змусило його прийняти пропозицію Джемса.

Переїзд із Німеччини в Сполучені Штати - і перехід від чисто експериментальної психології до прикладного - дався Мюнстербергу нелегко. Спочатку він не схвалював поширення прикладної психології й лаяв університетських чиновників, що оплачують працю вчених так низько, що їм доводилося перемикатися на практичні питання. Він критикував американських психологів, які на потребу публіці писали популярні книги, за плату читали лекції комерсантам і пропонували свої послуги як експертів. Незабаром, однак, Мюнстерберг і сам з успіхом все це практикував.

Проживши в Сполучених Штатах десять років і, можливо, усвідомивши, що в Німеччині підходящу посаду йому нс знайти, Мюнстерберг написав свою першу книгу на англійському, котра одержала назву «Американський характер» (American Traits, 1902 р.) - психологічний, соціальний і культурний аналіз американського суспільства. Мюнстерберг, плідний і обдарований письменник, надиктував своєму секретареві книгу в 400 сторінок менш чим за місяць. Джемс якось помітив, що мозок Мюнстерберга, напевно, ніколи не утомлюється.

Захоплені відгуки на книгу спонукали Мюнстерберга писати «на публіку», і незабаром у популярних журналах його статей стало з'являтися більше, ніж у наукові. Звернувшись до злободенних проблем, він призупинив свою роботу з вивчення змісту свідомості. У його статтях можна було прочитати про окремі судові справи, про сучасне карне законодавство, рекламу споживчих товарів, радах фахівця, а також про психічне здоров'я й психотерапію, про утворення, проблеми бізнесу й навіть про психологію кінематографа. Мюнстерберг не забув і про сучасні засоби масової інформації: підготувавши відповідні теми з питань навчання й бізнесу, він зробив фільм про тести на інтелект, що згодом часто демонструвався в кінотеатрах.


Случайные файлы

Файл
177538.rtf
26639.rtf
163525.rtf
166725.rtf
80650.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.