Виникнення та використання невербального спілкування (129085)

Посмотреть архив целиком













Реферат

на тему:

«Виникнення та використання невербального спілкування»



Наприкінці ХХ ст. ми стали свідками виникнення нової спеціальності — вчений-невербаліст. Як спеціалісту, що вивчає птахів, цікаво стежити за їх поведінкою, невербалісту цікаво стежити за невербальними проявами людей. Він спостерігає за людьми на різних прийомах, на пляжах, по телевізору, у будь-яких місцях, де вони спілкуються. Він вивчає поведінку людей і хоче знати більше про те, як діють люди в тій чи іншій ситуації, для того щоб довідатися більше про себе й поліпшити відносини з іншими людьми.

Майже неймовірно, що за весь період еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали активно вивчатися тільки з 60-х рр. минулого століття. Суспільство довідалося про мову жестів тільки з праць Джумуса Фаста, книга якого побачила світ у 1970 р. Вона являє собою короткий виклад досліджень, зроблених фахівцями з невербальних комунікацій. Але навіть сьогодні більшість людей не уявляють, що існує така мова, як мова жестів, і не знають, наскільки вона важлива у їхньому житті.

Чарлі Чаплін і багато інших акторів німого кінематографа були піонерами невербальної комунікації, тому що в той час це був єдиний спосіб сказати що-небудь з екрана. Кожен актор кваліфікувався як гарний чи поганий по тому, як він умів використовувати жести чи інші сигнали, щоб повідомити дещо з екрана. Коли почали знімати звукові фільми і приділяти менше уваги мові жестів, то багато акторів німого кінематографа просто зникли, а цінуватися стали ті, які вміли добре говорити.

Можливо, найбільш важливою з праць з мови жестів, створених до ХХ ст., була праця Чарльза Дарвіна «Вираження емоцій тваринами і людиною», опублікована в 1872 р. Ця праця вплинула на багато сучасних досліджень міміки й жестів, і багато ідей Дарвіна були продовжені в працях учених у всьому світі.

Відтоді дослідники зафіксували і знайшли майже мільйон невербальних сигналів. Альберт Міробян знайшов, що в акті комунікації безпосередньо слова займають лише 7 %, 38 % — це звуки та інтонації і 55 % — невербальна комунікація.

Професор Бердвістел провів цікаві дослідження: за його підрахунками, у середньому людина говорить 10—11 хвилин на день і середнє речення звучить близько 2,5 секунди.

Так само, як і Міробян, він знайшов, що вербальний компонент розмови займає 35 %, а невербальний — 65 %.

Більшість дослідників погоджується, що за допомогою слів передається в основному інформація, а за допомогою жестів — різне ставлення до цієї інформації, іноді жести можуть заміняти й слова.

Незалежно від рівня культури мовця слова й жести настільки залежать одні від одних, що добре підготовлена людина може сказати, який саме жест чи який саме рух робить інша людина, не бачачи її, а тільки чуючи її слова. Так само Бердвістел навчився визначати, якою мовою говорить людина, тільки дивлячись на її жести.

Багатьом людям і дотепер важко прийняти думку, що люди — це ті самі тварини. Homo sapiens — це лише вид приматів, це безволоса мавпа, що навчилася ходити на двох кінцівках і має добре розвинутий мозок.

Подібно до інших біологічних видів нами керують біологічні закони, що контролюють наші дії, наші реакції та наші жести, тому людина рідко замислюється над тим, які рухи вона робить під час розмови, і може статися так, що вона говорить одне, а її жести показують, що вона має на увазі зовсім інше.

Коли ми називаємо людину сприйнятливою або такою, що має інтуїцію, ми, фактично, говоримо про те, що вона може читати жести іншої людини і порівнювати їх зі словами.

Інакше кажучи, коли ми говоримо про те, що підозрюємо, що хтось збрехав нам, ми насправді маємо на увазі, що жести й слова цієї людини не збігаються.

Наприклад, якщо під час виступу лектор бачить, що його слухачі сидять, відкинувшись у кріслах, схиливши голови і схрестивши на грудях руки, це означає, що його пропозиція не заслуговує на увагу чи його промову практично не слухають.

Жінки зазвичай більш сприйнятливі, ніж чоловіки, що характеризується як «жіноча інтуїція». Жінки мають уроджене вміння бачити й розшифровувати невербальні сигнали та звертають більше уваги на різні дрібні деталі, ніж чоловіки. Тому тільки невелика кількість чоловіків може брехати своїм дружинам, не боячись того, що ця неправда буде розкрита, тоді як жінки практично завжди можуть обдурити чоловіків. Особливо яскраво жіноча інтуїція виявляється в молодих мам, тому що перші кілька років життя дитини жінка спілкується з нею в основному жестами, а не словами. Це вважається причиною того, що жінки, як правило, у переговорах більш успішні, ніж чоловіки.

Велика кількість досліджень була проведена для того, щоб визначити, чи є невербальні сигнали уродженими або придбаними, чи передаються вони генетично або будь-яким іншим способом.

Для досліджень запрошували людей сліпих чи глухонімих, які не могли проаналізувати жести інших людей. У дослідженнях також розглядалися жести різних народів і жести наших найближчих антропологічних родичів — мавп. За результатами досліджень встановлено, що жести можна поділити на кілька категорій.

Наприклад, більшість приматів народжується зі здатністю до ссання. Це показує, що цей жест є вродженим, чи генетичним.

Німецький учений Ейбесфельд знайшов, що діти посміхаються незалежно від того, чують вони чи ні, є сліпими чи ні. Таким чином, цей жест також є вродженим.

Низка вчених підтримали деякі з висновків Дарвіна після того, як вони вивчили міміку й вираз обличчя людей, що належать до різних культур. Вони знайшли, що різні культури використовують ті самі вирази обличчя для показу емоцій. Швидше за все ці жести також є вродженими.

Багато жестів набуваються нами впродовж життя, а їх значення різне, залежно від того, де їх вживають, — у Європі, в Америці чи Африці.

Одна з найсерйозніших помилок, якої можна припускатися, — це неправильна інтерпретація окремого жесту без урахування інших жестів чи обставин. Завжди треба зважати на сполучення жестів для правильного прочитання послання. Як у будь-якій іншій мові, у мові жестів є слова, речення й розділові знаки. Кожен жест тут подібний до окремо взятого слова, а кожне слово може мати кілька різних значень. Тільки коли ви вводите слово в речення разом з іншими словами, ви зможете зрозуміти його значення. Жести складаються в речення і говорять нам усю правду про справжні почуття людини чи її ставлення до тієї чи іншої події. Прониклива людина — це людина, яка може читати невербальне речення та співвідносити з тим, що говорить його співрозмовник.

Трапляється, що в процесі спілкування невербальні сигнали не повністю збігаються, а можуть і суперечити тому, що говориться. Дослідження показують, що невербальні сигнали впливають у п’ять разів більше, ніж вербальний канал і тому, коли вони не збігаються, то люди звичайно покладаються на те, що вони бачать, незважаючи на те, що вони чують. Таким чином, спостереження за жестами й відповідність жестів і слів є ключами до правильної інтерпретації мови жестів. Важливо не тільки сполучення жестів і рухів тіла, а й те, що всі жести розглядаються в контексті тієї ситуації, у якій вони зроблені.

Є також низка інших чинників, що впливають на інтерпретацію жестів. Наприклад, якщо ви потискуєте людині руку, а враження начебто потискуєте котлету, то звичайно про таку людину говорять, що в неї дуже слабкий характер. Але якщо у цієї людини артрит, то дуже ймовірно, що таке рукостискання — це обережність проти болю. Так само художники, музиканти, хірурги (ті, кому потрібні чутливі руки), схильні уникати сильних рукостискань. Якщо людина носить дуже об’ємний одяг чи навпаки дуже вузький, вона іноді уникає деяких жестів, що також ускладнює її невербальне прочитання.

Дослідження в галузі лінгвістики показали, що існує пряма відповідність між службовим становищем людини та її лексикою. Чим вище людина перебуває на соціальних сходах, тим більше вона здатна спілкуватися за допомогою слів і фраз.

Було проведено дослідження жестів, що застосовує людина залежно від її соціального чи службового становища. Людина, яка перебуває на вершині службових сходів, у розмові більше використовує слова, тоді як менш освічені люди більше покладаються на жести. Як правило, чим вище службове чи суспільне становище людини, тим менше жестів і різних рухів тіла вона робить.

Швидкість деяких жестів і те, наскільки явно вони помітні оточуючим, співвідноситься також з віком людини. Дані показують, що в міру того, як людина старіє, багато жестів її стають більш витонченими і менш очевидними для оточення. Тому завжди набагато складніше розгадати жести літньої, зрілої людини, ніж молодої.

Наскільки можна контролювати мову жестів і чи можна її підробити? Це зробити дуже важко, практично неможливо, тому що відразу буде помітно невідповідність між словами та жестами людини.

Наприклад, відкриті долоні, як правило, асоціюються з чесністю, але коли людина, яка намагається підробити мову жестів, тримає свої долоні відкритими і одночасно посміхається вам, коли насправді вона говорить вам неправду, то її видають інші мікрожести: її зіниці можуть скорочуватися, одна брова може бути вище іншої чи куточок рота буде смикатися. Ці сигнали суперечать жесту відкритих долонь і чесній посмішці. Результатом цього є те, що слухач не вірить людині, яка го- ворить.

Здається, що людський мозок має деякий захисний механізм, який реєструє збій, невідповідність між словами та невербальними жестами.


Случайные файлы

Файл
93996.rtf
92081.rtf
46854.rtf
66612.rtf
38926.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.