ВСТУП


Сучасний мінливий і багатогранний світ ставить нові вимоги до спеціаліста у будь-якій сфері професійної діяльності. Ускладнення функцій, необхідність швидкої адаптації, постійне перенавантаження викликають потреби наполегливо поповнювати свої знання, аналізувати і творчо використовувати їх на практиці. Це особливо стосується фахівців, які працюють або працюватимуть з людьми: вони повинні бути свідомими тієї ролі, яку беруть на себe.

Гуманізацію визнали пріоритетним напрямком і принципом розвитку вищої освіти в Україні, а тому в учбові плани вищих навчальних закладів економічного спрямування ввели цикл психолого-педагогічних дисциплін. Одразу виникли нові проблеми. Одна з них - недостатня кількість навчальної літератури. Тому ідею створення посібника одностайно підтримали автори, які збирали і використовували необхідні матеріали при підготовці лекційних курсів.

Запропонована книга не претендує на вичерпність і повноту викладу матеріалу. Книга поділена на три розділи. Кожний розділ, що складається з лекцій, рекомендованої літератури і додаткової науково-популярної інформації після кожної теми може бути використаний автономно або вивчатися цілком самостійно. План, ключові поняття і терміни, питання для самоконтролю і, у деяких випадках, конкретні практичні завдання дають можливість перевірити себе, закріпити тему, сформулювати відповіді. Словник-довідник дає змогу глибше засвоїти психологічні терміни, а також ознайомитися з ширшим колом питань і понять.

Послуговуючись досвідом наукової і педагогічної діяльності, автори прагнули охопити якомога більше теоретичних і прикладних аспектів психології, викласти матеріал цікаво і доступно. З цією метою використано різноманітні схеми, малюнки, таблиці, діаграми.

Даний посібник є першою спробою співпраці авторського колективу, впевненого в актуальності та необхідності виходу в світ саме такої книги. Автори сподіваються через посібник позитивно опосередковано впливати на ситуацію, що склалася.

Обговорюючи останній варіант рукопису, робоча група вирішила зберегти авторські стилі та особливості, щоб не втратити їх, але утворити зворотний зв'язок з читачами -студентами економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, слухачами магістратури, аспірантами, яким, в основному, адресована ця праця.

Усвідомлюючи, що посібник потребує обговорення і широкої апробації, автори заздалегідь вдячні за всі зауваження та побажання і запрошують до активної співпраці над його вдосконаленням.

Авторський колектив висловлює подяку студентам і студенткам Тернопільської академії народного господарства, співпраця з якими стала поштовхом до написання даної книги.

Наступна подяка адресується рідним, друзям, колегам, які підтримували ідею підготовки посібника та сприяли її втіленню.

ОСОБИСТІСТЬ У СВІТЛІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЙ ТА ПІДХОДІВ



Індивід, особистість, індивідуальність -найбільш загальні поняття, які характеризують людину в цілому, поєднуючи багато її якостей. Відмінність полягає в обсязі і змісті цих понять. Наявність та існування багатьох визначень -наслідки багатогранності феномену особистості.

Кожне визначення особистості, яке зафіксоване в різних джерелах (якщо воно включене в розроблену теорію і підкріплене дослідженнями), заслуговує на те, щоб врахувати його у пошуках глобального визначення. У багатьох визначеннях є зерно істини, тому в цілому збагнути, як психологи розуміють особистість, можна тільки проаналізувавши та узагальнивши існуючі визначення, представлені в різноманітних теоріях і підходах до психології особистості.



1. Психоаналіз

Найбільш докладну теорію людської особистості - теорію психоаналізу - розробив Зігмунд фрейд, яку надалі розгорнули Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Карен Хорні, Харрі Салліван та Еріх фромм.

Ми не будемо детально розглядати всю теорію, а лише ті її аспекти, які можуть бути корисними в процесі професійної діяльності.

Психоаналіз грунтується на двох базових гіпотезах.

Перша гіпотеза, її ще називають доктриною психічного детермінізму, вказує на те, що кожне психічне явище має свою причину. Так, фрейд доводив: зміст сновидінь, які почасти здаються дивними і далекими від реальності, відтворює не що інше, як неусвідомлені імпульси та бажання людини. У сні збуваються прагнення, які не фіксуються свідомістю. Наприклад, працівник, який нібито поважає свого керівника, бачить його у сні звільненим з роботи. Це, згідно з теорією психоаналізу, неусвідомлена неприязнь працівника до свого керівника: в реальному житті він буде радіти його звільненню. Фрейд також вважав помилкові вислови, описи не просто випадковостями, а ознаками неусвідомлених бажань та прагнень, які відображають справжні надії та почуття людини.

Друга базова гіпотеза психоаналізу полягає в тому, що неусвідомлені процеси у формуванні мислення та поведінки відіграють важливішу роль, ніж свідомі. Людина часто не знає своїх істинних мотивацій і бажань. Щоб виявити їх, фрейд застосував метод вільних асоціацій, згідно з яким досліджуваний міг говорити все, що спало йому на думку протягом двох хвилин, яким би дивним і недоречним це не здавалось.

Подальший розвиток ідей привів фрейда до розробки "структурних гіпотез" організації психіки. Згідно з цією гіпотезою, структура психіки людини складається з трьох основних психічних інстанцій:

7. "Ід" (id) -"воно ".

2. "Его" (ego) - "Я".

3. "Суперего" (Superego) - "Над -Я"

"Ід" - джерело людських бажань - є двох видів: лібідо і танатос. Енергія лібідо (енергія життя) - це сексуальні бажання людини. Енергія танатос має агресивний характер і названа фрейдом енергією смерті. "Ід" керується принципом насолоди і прагне до негайного задоволення бажань.

"Его" підпорядковується принципу реальності і шукає можливості для задоволення бажань "Ід", враховуючи при цьому зовнішні фактори. "Его" є своєрідним посередником між "Ід" і реальним світом, вибирає ефективні засоби спілкування із зовнішнім світом і постійно коливається між бажаннями "Ід" і об'єктивною реальністю.

"Суперего" - свідомість людини, її моральні принципи, які визначають для неї прийнятність того чи іншого способу поведінки залежно від ситуації. Ось приклад, який продемонструє роботу всіх трьох інстанцій одночасно: на вулиці молодий чоловік зустрічає привабливу жінку. Він отримує від "Ід" імпульс, його "Его" шукає реальну можливість задовольнити бажання, а "Суперего" гальмує і утримує від агресивних дій. Чоловік говорить собі приблизно так:

"Стоп! У мене вдома не менш приваблива дружина і двоє дітей". Зрозуміло, що постійне гальмування енергії "Ід" призводить до тривоги і занепокоєння, і коли з'являється загроза психічного дискомфорту людини, "Его" намагається пом'якшити небезпеку або за допомогою свідомого вирішення проблеми, або ж шляхом викривлення ситуації. Таке явище називається захисним механізмом. Їх існує кілька.


Захисні механізми:

Витіснення. Захисний механізм, за допомогою якого страх і тривога, щоб не шкодити нормальному життю, витісняються зі свідомості в підсвідомість, оскільки усвідомлене переживання суперечить уявленням індивіда про добро і зло.

Раціоналізація. Істинні причини, що породжують неприємні відчуття, можуть бути настільки гострими і болючими для свідомості, що їх потрібно замінити більш сприятливими. Наприклад, людина, яка погано справляється із завданням, буде запевняти себе, що працювати за заданим режимом - це понад людські можливості. Насправді ж, їй просто хочеться, щоб весь колектив працював повільніше, тоді вона не відчувала б себе приниженою і непомітною.

Заперечення. Коли реальна дійсність для людини дуже неприємна, вона "заплющує на неї очі", заперечує існування цієї дійсності, намагається зменшити реальну загрозу.

Формування захисної реакції. Витіснення сильних імпульсів, що провокують тривогу, часто відбувається у супроводі протилежних тенденцій - формування захисної реакції, формування захисної реакції може захистити людину від такої поведінки, яка неодмінно призводить до виникнення тривоги, а також відвертає антисоціальну поведінку. З другого боку, формування захисної реакції може мати і небезпечні соціальні наслідки. Поверховий підхід до осмислення феномену формування захисних реакцій спричиняє скептичний погляд на мотиви поведінки людини, коли все виглядає цілком протилежно до того, що є насправді. Як можна оцінити справжні причини в кожному даному випадку? Відповідь на це питання полягає в тому, що формування захисних реакцій, як і будь-який захисний механізм, виникає тільки за відповідних умов. Потрібно багато знати про людину і обставини, в яких вона перебуває, щоб із впевненістю передбачати вплив інтенсивного почуття на особливості поведінки як показник формування захисних реакцій.

Проекція. Кожній людині притаманні такі якості, які вона визнає, а деколи і зовсім заперечує. Механізм проекції проявляється в тому, що здатність до заперечення людина приписує іншій особі, як правило, перебільшуючи їх.

Одним із способів захисту від тривоги, пов'язаної з невезінням чи провиною, є перекладання вини на когось іншого. Людина не відчуває свої агресивні імпульси, проте спостерігає їх в інших, які нібито ненавидять і переслідують її. Це і є проекція.

Напрямок проекції не буває випадковим: частіше спрямовується на об'єкти, реальні якості яких відповідають спроектованим характеристикам.

Інтелектуалізація. Це спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах.

Заміщення. Воно виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом.

Таким чином, захисні механізми відіграють важливу роль у подоланні тривог та стресів і трансформують їх у більш сприятливу для свідомості форму.

Подальшу теорію психоаналізу розгорнув учень Фрейда Карл Густав Юнг. На відміну від свого вчителя, який вважав, що людина живе лише бажаннями, Юнг стверджував, що поведінка людини в цілому залежить від прагнень і мети, а також від історії її життя.


Случайные файлы

Файл
28449-1.rtf
176734.rtf
46767.rtf
6506-1.rtf
142123.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.