Вступ

Ще за часів радянської влади розлучення знаходило свою негативну оцінку у суспільстві. І, взагалі, розірвання шлюбу широко осуджувалося; воно суперечило моральним цінностям і культурним важелям, які склалися в тій системі. Якщо ж розірвання шлюбу мало місце серед працівників органів КДБ, то це було майже надзвичайним випадком. Керівництвом Комітету співробітник, що розлучався, сприймався як такий, що не розбирається в людях, а це в свою чергу, могло значно зашкодити його подальшій роботі.

Але сьогодні, коли українська держава стала суверенною і незалежною, розірвання шлюбу стало досить нормальним явищем.

Ст.51. Конституції України і ст.5 КпШС України спрямовані на охорону сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, проте встановленний діючим законодавством порядок розірвання шлюбу зовсім не служить цій меті. Він є аж надто простий, потребує вдосконалення і доопрацювання, і суди інколи допускають спрощенство, недооцінюючи значення шлюбнорозлучних процесів. А це в деякій мірі сприяє збільшенню й так високого відсотку розлучень серед українських сімей з року в рік. Беручи до уваги ту складну демографічну ситуацію, яка склалася у наш час в Україні, можу з впевненністю сказати, що питання розлучень є досить актуальною проблемою сьогодення. Тому свою курсову роботу я хочу присвятити саме цій темі, хочу проаналізувати та розібратись у нормативній базі, а також висловити свої думки щодо напрямку її реформування.









I. Як розривається шлюб у судовому порядку?

Припиненням шлюбу взагалі називається обумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правовідносин, які виникли між членами подружжя з юридично оформленого шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок настання таких юридичних фактів, як смерть одного з подружжя або оголошення в судовому порядку померлим. Ці положення закріплюються ст.37 КпШС України. Крім того ще за життя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення.

Розлучення є юридичним актом, який зупиняє правові відносини між членами подружжя, засновані на сімейному законодавстві, і який закріплює розпад союзу чоловіка з жінкою.

Перераховані факти є підставами припинення шлюбу.

В судовому порядку шлюб розривається:

  • між членами подружжя, які мають неповнолітніх дітей;

  • між членами подружжя, один з котрих не згоден на розірвання шлюбу;

  • між членами подружжя, які хоч і згодні на розлучення, але між ними виник спір щодо розподілу майна, яке є їх спільною власністю, щодо аліментів недієздатному члену подружжя;

  • між членами подружжя, один з яких не дивлячись на відсутність у нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу в органах загсу (відмовляється подати відповідну заяву або, подавши її, не бажає з'явитися для реєстрації розлучення і т.д.).

З позовом про розлучення можуть звернутися члени подружжя: один з них або обоє.

В необхідних випадках, якщо того потребує захист інтересів недієздатного члена подружжя, позов про розірвання шлюбу може бути поданий його опікуном або прокурором. Мова йде про випадки, коли перебування в шлюбі створює небезпечність для здоров'я недієздатного члена подружжя.

"Нерідко суди, порушуючи ст.137 ЦПК України, приймають позовні заяви, в яких не викладено обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги про розірвання шлюбу, не зазначено докази, що стверджують позов, необхідні відомості про подружжя і дітей".¹

В позовній заяві повино бути зазначено назву суду, до якого подається заява; точна назва позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником; зміст позовних вимог; повне викладення обставин, якими обгрунтовується позов; зазначення доказів, що стверджують позовні вимоги. В заяві повині міститися відомості про рік народження кожного з подружжя, коли і де зареєстровано шлюб; мотиви розірвання шлюбу, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їх прізвища, ім'я та по-батькові, при кому з батьків вони знаходяться і пропозиції щодо участі подружжя в утриманні і вихованні дітей після розірвання шлюбу. Наприклад, може бути включено вимогу про поділ спільного майна подружжя. До заяви додаються свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про нарождження дітей, документи про заробіток і інші доходи подружжя, інші документи (наприклад, якщо позовна заява подається представником позивача — довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника).

Позов про розлучення шлюбу подається в районний (міський) суд за місцем проживання членів подружжя, якщо вони проживають разом, або відповідача при окремому їх проживанні. Якщо невідомо місце проживання відповідача позов може бути поданий по останньому відомому його місцю проживання або місцю знаходження майна відповідача. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий за місцем проживання позивача у випадках, коли з позивачем знаходяться непонолітні діти або виїзд до місця проживання відповідача для нього не можливий за станом здоров'я.



¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — С.: Таврида, 1998 р. — Ст.559.




2. Обмеження, які встановленні законом, щодо порушення справи про розлучення чоловіками.

В окремих випадках чоловік не має права подавати заяву про розлучення. Ч.2 ст.38 КпШС України встановлює, що чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини. Необхідно наголосити на тому, що можливість порушити справу у данному випадку залежить виключно від особистої згоди дружини, незалежно від того, скількі часу минуло після фактичного припинення шлюбних відносин. Така згода відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України має бути висловлена в письмовій формі шляхом подання спільної заяви про розірвання шлюбу або шляхом відповідного надпису на заяві чоловіка.

"При недодержанні цих умов суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.138 ЦПК, постановляє про це мотивовану ухвалу".¹ На цю ухвалу судді може бути подано скаргу, внесене окреме подання. Але, якщо все ж таки позовна заява була прийнята, суд закриває провадження у справі відповідно до п.1 ст.227 ЦПК України.

Після перервання жінкою вагітності або досягнення дитиною віку одного року чоловік знову може звернутися з позовом про розірвання шлюбу.











¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — С.: Таврида, 1998 р. — Ст.603.


3. Розгляд справи судом. Примирення подружжя.

Отже, позовна заява з дотримання всіх вимог, які ставляться у законодавстві, подається до суду. Настає стадія підготовки справи до судового розгляду. При її проведенні, відповідно до ч.1 ст.40 КпШС України необхідно ретельно з'ясувати фактичні взаємини сторін, встановити мотиви, з яких виноситься питання про розірвання шлюбу, і вжити заходи щодо примирення подружжя. З цією метою суди викликають (крім випадків, коли це неможливо) подружжя для проведення бесіди і з'ясування дійсних мотивів розлучення, можливих заперечень відповідача, доказів, якими можуть бути підтверджені позовні вимоги і заперечення, збирають в необхідних випадках такі докази за своєю ініціативою.

"Розглядаючи справу про розлучення, суд згідно з ст.15 ЦПК України і ст.40 КпШС України, не обмежуючись поясненнями подружжя, вживає всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування їх взаємин та інших обставни справи, а також вживає заходів до примирення подружжя".¹

Розірвання шлюбу може мати місце лише в тому разі, коли після застосування заходів про примирення суд на підставі всебічного дослідження матеріалів справи дійшов висновку, що сумісне проживання подружжя і збереження сім'ї стала неможливим.

Тимчасовий розлад у сім'ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними доказами небажання одного чи обох членів подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.


¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — С.: Таврида, 1998 р. — Ст.601.


Ч.4 ст.176 ЦПК України передбачає відкладення справи на термін до шести місяців. Вона має на меті сприяти примиренню подружжя. Тому відкладення може бути застосовано в будь-якій справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли за обставинами справи збереження шлюбу суперечитиме принципам загальнолюдської моралі.

Суд вирішує питання про необхідність відкладання справи після з'ясування в судовому засіданні обставин справи і з врахуванням відносин, які складалися між подружжям. Призначивши подружжю строк для примирення суд не позбавленний права повторно відкласти розгляд, якщо це може привести до їх примирення. При визначенні строку відкладення справи судом необхідно виходити з того, що тривалість його має сприяти примиренню подружжя і не може призводити до необгрунтованого затримання розгляду справи.

Не виключається і скорочення встановленого судом строку, якщо про це просять сторони і їх клопотання обумовлені поважними причинами. В зазначених випадках суд повинен винести мотивовану ухвалу.

Ухвали про відкладення справи для примирення подружжя і про скорочення строку оскарженню не підлягають, тому що вони не перешкоджають дальшому рухові справи.

Оскільки при визначенні строку для примирення подружжя суд не зупиняє провадження, а лише відкладає розгляд, після закінчення зазначеного строку призначається до розгляду без винесення ухвали про поновлення провадження.

При досягненні примирення подружжя провадження у справі закривається на підставі поданої позивачем (обома дружинами) заяви про відмову від позову. В разі, якщо після спливу наданого подружжю строку заява про закриття справи не надійшла і сторони у судове засідання не з'явилися, суд з врахуванням правил статей 172, 173 ЦПК залишає позов без розгляду на підставі п.4 ст.2 ЦПК.


Случайные файлы

Файл
27840.rtf
138496.rtf
75884-1.rtf
48218.rtf
79332.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.