Анализ пенсионногозаконодательства Украины и других стран (Rozdil 1)

Посмотреть архив целиком

16



Розділ I Теоретичні основи пенсійних систем (фінансовий аспект)

I.1. Місце пенсійної системи в фінансовому ринку


Необхідність кардинальної пенсійної реформи останнім часом стала очевидна. Це зрозуміло не лише спеціалістам. В Законі “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” Верховна Рада прийняла нові зміни, щодо реформування пенсійної системи.

В Законі урядом признається неефективність принципу побудови тогочасної системи пенсійного забезпечення і в якості основних цілей визнчається:

  1. реалізація гарантованого права громадян на пенсійне забезпечення в старості, інвалідності, у випадку втрати годувальника та в інших, встановлених законодавством, випадках.

  2. забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи і створення передумов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного пенсійного страхування та бюджетного фінансування.

  3. пристосування системи пенсійного забезпечення ринкових відносин, що розвиваються в державі.

  4. раціоналізація та оптимізація розмірів та умов надання пенсій.

  5. підвищення ефективності пенсійного забезпечення громадян шляхом удосконалення системи управління.

Реформа, на думку уряду, повинна грунтуватися на таких принципах:

  • кожний громадянин має право на пенсійне забезпечення в випадку втрати працездатності, внаслідок старості, інвалідності, при втраті годувальника та в інших випадках, встановлених законодавством.

  • кожний працюючий за наймом підлягає обов’язковому державному пенсійному страхуванню.

  • кожний застрахований за державним страхуванням має право на трудову пенсію згідно з продовженням страхування та заробітку, з якого сплачуються внески.

  • фінансування державного пенсійного забезпечення грунтується на принципі солідарності, включає солідарність поколінь, суб’єктів та окремих галузей економіки.

  • кошти державного пенсійного страхування використовуються виключно на пенсійне забезпечення осіб, застрахованих за правилами та нормами, що встановлені законодавством. Частина цих коштів спрямовується на розподіл та забезпечення пенсійних гарантій громадян незалежно від їх місця проживання на території держави. Видатки, на пенсійне забезпечення осіб, не приймають участь в пенсійному страхуванні та забезпечуються державним бюджетом.


I.2. Структура пенсійної системи

Законом передбачається формування три рівневої пенсійної системи.

По мірі розвитку ринкової економіки, категорії в які входять особи, що не мають трудового (страхового) стажу, будуть розширюватися, а роль соціальних пенсій – збільшуватиметься. Держава з соціально орієнтованою економікою на може ігнорувати проблеми матеріального забезпечення значного кола непрацездатних, по різним причинам не зайнятим соціальним страхуванням. Таким чином, стає очевидним перший рівень системи державних пенсій – базова пенсія.

Другий рівень – трудова (страхова) пенсія. Роль цього типу державної пенсії визначає всю організацію соціального та в першу чергу пенсійного страхування. В контексті реформи вона повинна бути очищена від невідповідних їй функцій і відповідати природі солідарної політики працюючих за наймом, на якій базується соціальне страхування. З цього випливає принципова вимога до реформи трудових пенсій – відповідність розміру і умов надання пенсій – об’єму участі в соціальному страхуванні кожної конкретної особи, що виражається в продовженні страхування і величині внеску.

При визначенні права на пенсію та її розмірів періоди, що не зв’язані з виплатою страхових внесків, можуть брати до уваги при умові виплати відповідних видатків з державного бюджету. Це означає порядкове виконання в організації трудових пенсій страхових принципів. Останні виключають, будь – які переваги для окремих або груп застрахованих.

Третій рівень в пенсійному забезпеченні повинні займати недержавні пенсії. Недержавне пенсійне забезпечення в загальній системі держави розглядається як доповнення до державного, яке може виконуватись як в формі додаткових професійних програм окремих підприємств, галузей економіки або територій, так і формі особового пенсійного страхування громадян, утворюючих заощадження коштів на своє додаткове пенсійне забезпечення в страхових компаніях або пенсійних фондах.

Обидві ці форми мають право на існування і повинні розвиватися. Разом з тим встановлення і розвиток професійних програм на сучасному етапі являється пріоритетною задачею і повинно стимулюватися в першу чергу.

Слід відмітити що положення закону, присвячені розвитку професійних пенсійних схем, були найменш затронуті і в інших законопроектах лише були більш конкретизовані та деталізовані.

Після прийняття рішення про створення професійних пенсійних програм вона стає обов’язковою і не може бути ліквідована за рішенням її творителів.

Професійна пенсійна програма повинна відповідати цілому ряду вимог. Перш за все, вона повинна представляти пенсії, а не єдиноразові виплати, а по друге вона повинна координуватися з системою державних пенсій в відношенні видів пенсій і пенсійного віку.

Пенсійна програма може бути як з встановленими виплатами так і з встановленими внесками. Її фінансування може виконуватись як виключно за рахунок внесків роботодавців, так із участю працюючих. В той же час всі обов’язки по пенсійних програмах повинні мати фінансові покриття в формі накопичувальних активів та в формі майбутніх внесків, що надходитимуть.

При фінансуванні програм виключно за рахунок роботодавців в ній не може бути передбачений відповідний період часу, на протязі якого працівники, охоплені пенсійною програмою, не мають пенсійних прав. Якщо вони звільняються з підприємства до закінчення цього періоду, такий період не повинен бути довгим. Для працівників, що ведуть трудову діяльність, необхідно, згідно Закону, передбачити механізм переводу отриманих пенсійних прав в випадку їх звільнення з підприємства до отримання права на пенсію.

В тому випадку, якщо професійна пенсійна програма відповідає встановленим вимогам, то повинні бути надані відповідні податкові пільги. Для підприємств, які мають пенсійні програми, можуть бути встановлені межі заробітку для вилучення внесків на державне пенсійне забезпечення на рівні, що не перевищує в півтора рази величину середньої зарплати.

Крім того, внески, відраховані підприємством на фінансування професійних програм, повинні виключатися з податкової бази підприємства. Разом з тим в цілях забезпечення справедливої політики розподілу, згідно проекту, необхідно встановити межу внесків, котрі не враховуються при визначенні податкової бази. Загальна межа внесків, що вилучаються на державне і додаткове професійне пенсійне забезпечення, могла б бути встановлена на рівні тарифу внесків, що вилучається на державне пенсійне забезпечення з зарплати, та що не перевищує встановлену кратну величину середньої зарплати і в меншому розмірі, регресивно диверсифікованого, в залежності від величини зарплати робітників.

Оскільки більша частина активів професійних програм буде використовуватись на накопичення і інвестування в розвиток економіки, то є цілеспрямованим, згідно з проектом, також звільнити від оподаткування інвестиційний дохід професійних пенсійних фондів. Разом з тим слід внести оподаткування пенсій, сплачених за професійними пенсійними програмами. Таким чином, мова йде не про звільнення від оподаткування інвестиційного доходу професійних програм, а про встановлення відстрочки в оплаті податків на ці доходи.

Розвиток недержавних пенсійних систем повинен виконуватися під державним контролем. Необхідна також координація недержавних пенсійних програм з державними.

Пенсійне законодавство не повинно визначати розмір та конкретні умови становлення недержавних пенсій.

Рішення цих питань необхідно залишити на розгляд тих структур, котрі створюють недержавні пенсійні програми. Разом з тим законодавство про недержавне додаткове пенсійне забезпечення повинне встановити визначені межі, щодо характеру допустимої діяльності таких структур в області пенсійного забезпечення.

За думкою авторів закону базові пенсії повинні бути представлені всім громадянам і забезпечувати матеріальні умови життя особі при настанні інвалідності, досягнення пенсійного віку, або в випадку втрати годувальника незалежно від наявності трудового стажу.

Визначимо, що базові пенсії починаються з фінансованих розмірів з урахуванням прожиткового мінімуму пенсіонера в залежності від степені втрати працездатності і не можуть сплачуватися працюючим громадянам.

Разом з тим на перехідному етапі соціальна пенсія зберігається, а базова пенсія представляє собою частину трудової пенсії. Трудові (страхові) пенсії повинні надаватися всім особам, працюючим за наймом, та іншим категоріям населення, охоплених обов’язковим пенсійним страхуванням.

В загальній системі трудових пенсій всі її учасники повинні мати однакові обов’язки по її фінансуванню, а згідно з цим і однакові права відносно умов призначення розмірів пенсій. Які – небудь виключення або пільги в такій системі не допускаються. В зв’язку з цим з пенсійної системи повинні бути виключені всі види пенсійних пільг. Досягнення даної мети може бути присутнє тільки при розвитку недержавних форм пенсійного забезпечення, які повинні взяти на себе і збереження раніш прийнятих прав на пільгові пенсії.

Виходячи з цілей форми трудові (страхові) пенсії підлягають суттєвим змінам з точки зору розмірів, умов їх призначення та сплати. Рішучим фактором являється пенсійний вік. Саме він визначає співвідношення чисельності працюючих та пенсіонерів. В процесі старіння населення частка пенсіонерів збільшується.

В реальних умовах, з точки зору авторів закону, з урахуванням соціально – політичної ситуації єдиноразове збільшення пенсійного віку є неможливим. Тому в межах даної форми можуть вирішуватись задачі обмеженого характеру.

Проблему підвищення пенсійного віку, згідно Закону, можливо було б вирішити з врахуванням демографічної ситуації в державі, передбачивши в законі нові умови, починаючи з другого десятиліття даного століття.

Разом з тим вже в теперішній час можливо було б розробити програму стимулювання переходу на пенсію по старості в більш пізньому віці, що могло б призвести до збільшення фактичного віку виходу на пенсію.

Пенсійні пільги як стимул (не ефективний) для збільшення кадрів і вирішення інших глобальних або загальнодержавних задач, повинні бути замінені іншими більш рішучими мірами.

Вимоги, щодо величини стажу для трудових пенсій повинні бути пов’язані виключно з продовженням виплати страхових внесків. Мінімальний страховий стаж може бути встановлений в перспективі в розмірі одного повного року праці. Відповідно трудова пенсія буде по своєму розміру пропорційна цьому стажу. При такому підході відпала необхідність зберігання інституту пенсій по неповному трудовому стражі.

Розмір трудової пенсії по старості, як і по діючим умовам, повинен визначатися з урахуванням трудового (страхового) стажу і заробітку. Але ж сам механізм вирахування пенсії буде приближений до потреб, які випливають з принципів соціального страхування. В законі 2003 року вихідним критерієм для визначення розміру пенсії являється ціна року страхового стажу, виражена в процентах до заробітку, прийнятого до вирахування пенсії.

Автори закону допускають, що з урахуванням базової пенсії цю ціну можливо встановити на рівні 1% заробітку за кожен рік трудового (страхового) стажу. В результаті середній загальний розмір знову назначений базовою та трудовою пенсій становить 55 – 60% заробітку працюючого замість 45 – 47% (фактичне співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в теперішній час), що вище, ніж в інших країнах з високо розвинутою економікою.

В якості мінімальної пенсії пропонувалось вибрати базову пенсію.

Величину максимального розміру пропонувалось визначатися іншим шляхом – обмежити встановленим бар’єром заробіток, з якого знімаються страхові внески. При цьому на першопочатковому етапі по досягненню фінансової стабілізації пенсійної системи такий бар’єр заробітку вирахування внесків може не встановлюватися взагалі чи встановлюватися на більш високому рівні, ніж для вирахування пенсій.

Період обліку заробітку для вирахування пенсії вже в наш час може становити 5 років. З практичної точки зору навряд в найближчий час цілеспрямовано дозволять обліковувати період за ці бар’єри, оскільки це ускладнить індексацію заробітків і вирахування пенсій в умовах інфляції. По мірі стабілізації економічного положення стане можливим перехід до вирахування пенсії з заробітку за весь період страхування.

Виплата трудових пенсій з обліком чи без обліку заробітків та інших доходів завжди була предметом суперечок в державі. З позицій природи пенсій, визначаємо прямо чи в законодавчому чи теоретичному плані що заміна заробітку, втраченого в зв’язку з припиненням роботи, визначається однозначне рішення: пенсія в випадку продовження оплачуваної роботи виплачується не повинна, в крайньому випадку, в повному обсязі. Інше рішення суперечить принципам соціального страхування, базуючись на солідарності, насамперед, віків, змінившись на ринку праці і передавали естафету громадянам, які зістарілися і втратили в наслідок цього заробіток. Збереження виплати пенсії в період праці протидіяло б не тільки призначенню пенсійної системи, але й змінившимся умовам ринку праці.

Що стосується матеріальних стимулів до продовження праці для громадян, які зберегли працездатність, то вони закладені в самих нормах пенсій, які при нормальній організації пенсійного забезпечення і оплати праці завжди нижче ніж норми заробітку. В той час праця без отримання пенсії буде винагороджуватися її розміром за кожен рік праці після досягнення пенсійного віку.

Виплата пенсій працюючим пенсіонерам, які мають високий прибуток, ніж непрацюючим пенсіонерам, поглинає значну частину засобів, які могли б бути використані на підвищення пенсій тим, хто не може працювати. Разом з тим, враховуючи інтереси низькооплачуваних пенсіонерів, в новій системі можна було б передбачити виплату пенсій при відносно невисокому совокупному доході пенсіонера.

Пенсії по інвалідності і по втраті годувальника повинні базуватися на загальних з пенсіями по старості принципах, розуміється, в частині, що приміняються до цих пенсій. Пропонується в основному зберегти умови і норми їх призначення і відношення розмірів з пенсіями по старості.

Пенсії в зв’язку з несчасним випадком на підприємстві і професійними захворюваннями повинні представляти в межах системи страхування від несчасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за рахунок роботодавців.

При проведенні пенсійної реформи в законодавчому порядку встановлено гнучкий механізм індексації розмірів пенсій і відповідно заробітків, з яких вони вираховуються, розраховані на різні рівні інфляції і економічного розвитку.

Законом 2003 року індексацію в межах системи державних пенсій, що складаються з базових і трудових (страхових) пенсій, передбачалось виконати шляхом регулярного підвищення пенсій в відповідності з ростом цін. По мірі стабілізації фінансової бази пенсійного забезпечення для виконання індексації трудових (страхових) пенсій, можна буде використовувати порядок, при якому для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт, який дорівнює відношенню заробітку працівника з середньою зарплатою в країні в рік його отримання. На цей коефіцієнт множиться середня зарплата в країні на момент індексації, і таким чином виводиться новий заробіток для обчислення пенсії.

Досягнення поставлених в цьому Законі цілей можливо при реалізації запропонованих вище мір в комплексі з покращенням механізму фінансування і організації адміністративних структур. Для цього передбачається виконати слідуючі міри:

  • ввести солідарну матеріальну відповідальність за виплату страхових внесків роботодавця і робітника, поетапно встановивши для них однакову норму страхових внесків в процентному відношенні до зарплати робітника. При цьому, щоб робітник не потерпав від такого рішення, зарплату необхідно збільшити на ту частину внесків, яку він буде виплачувати замість роботодавця. В економічному розумінні результат не зміниться. Однак пам’ятавши, що розмір пенсії тепер буде залежати від періоду сплати страхових внесків, працівник змушений буде включитись в механізм контролю за їх своєчасною сплатою. Це дозволить скоротити кількість випадків несплати внесків в Пенсійний фонд;

  • ввести персоніфікований облік сплати страхових внесків і придбаних пенсійних прав на основі застосування сучасних методів інформатики та, таким чином, впорядкувати весь пенсійний процес при переході на нові принципи назначення пенсій в залежності від сплати страхових внесків. Такий облік не тільки зміцнить дисципліну надходження внесків, але й дозволить спростити та полегшити процедуру визначення пенсій, звільнить від необхідності збору та представлення в органи, виконуючих пенсійне забезпечення, великої кількості документів про стаж роботи (страхування) заробітку, оскільки ці органи будуть вже мати при собі всі необхідні відомості;

  • з метою підвищення ефективності управління коштами і посилення контролю за їх використанням потрібно створити наглядовий комітет, зарахувавши до нього посади міністрів соціального захисту населення, праці, фінансів, а також представників роботодавців і застрахованих.

Для встановлення тісної залежності, назначення, пенсійних пільг від реальних умов підприємства і формування відповідного економічного механізму становиться необхідним:

  • провести роботу по підвищенню гігієнічного нормування шкідливих факторів підприємницького середовища трудового (страхового) процесу, і на цій підставі затвердити критерії для відношення робіт, професій і посад до категорій за якими населенню будуть надаватися дострокові пенсії. На підставі оцінок, встановлених критеріїв для визначення умов праці на конкретних підприємствах дасть змогу на 30 – 35% скоротити призначення пенсійних пільг у зв’язку з їх необгрунтованістю і об’єктивно виділити сферу дії пільгових пенсій. При цьому, в перехідний період, пільги по державному пенсійному забезпеченню повинні розповсюджуватися на ті підприємства де шкідливі умови праці, небезпечні для здоров’я особи зберігаються незалежно від стану науково – технічного прогресу.

  • відновити систему повернення підприємствами пенсійних витрат, на дострокові пенсії, мається на увазі побудова таких економічних важелів, які в кінцевому результаті дозволить перевести встановлення пенсійних пільг за умовами праці в додаткові професійні пенсійні програми. Такий механізм може бути використаний в якості перехідної міри для тих виробництв, де виробниками об’єктивних критеріїв оцінки умов праці потягне за собою необхідність відміни призначення пільгових пенсій робітникам, які вже мають необхідний стаж для дострокового виходу на пенсію.

Індивідуальний (персоніфікований) облік страхових внесків зайнятого населення повинен бути, згідно Закону, рішенням, як мінімум, трьох принципових проблем.

По – перше, він повинен привести механізм пенсійної системи, до умов ринкових відносин, що розвиваються.

По – друге, без персоніфікованого обліку страхових внесків неможливо розвивати державне пенсійне страхування, в напрямі встановлення залежності розміру пенсії від страхового стажу і сплачених страхових внесків в пенсійну систему. Така залежність повинна вплинути на бюджет пенсійної системи, оскільки вона створює зацікавленість в своєчасній і повній сплаті страхових внесків.

По – третє, персоніфікований облік повинен створити можливість більш точного прогнозування зміни чисельності зайнятого населення та пенсіонерів в державі як в цілому, так і за фахом, по продовженню стажу та середніми розмірами, і як наслідок, давати можливість більш точній оцінці необхідних видатків на виплату пенсій і більш точних видатків страхового тарифу.

Персоніфікований облік страхових внесків може здешевлювати систему адміністративного контролю за правильність перерахунку внесків державного пенсійного страхування роботодавцями, доповнити його контроль з боку працівників.

Створення необхідної бази даних персоніфікованого обліку, яка могла б практично використовуватись при призначенні пенсій, потребує відповідного часу для накопичення відповідної інформації. Повна реалізація програми можлива, як показує минулий досвід на протязі п’яти – семи років.

З обліком наявних напрацювань вже в 2003 році можна було приступити, згідно Закону, до опрацювання даного Закону персоніфікації обліку страхових внесків на одній чи декількох територіях.

Поряд з цим шкідливі елементи персоніфікованого обліку страхових внесків з використанням його даних при назначені пенсій в наступні два – три роки могло бути, згідно проекту, виконуватись в пропорційному розрізі.

Проект пенсійної системи передбачав перехід до нових принципів пенсійного забезпечення зі збереженням пенсійних прав, доданих до діючої пенсійної системи.

На першому етапі (2003 р.) передбачається здійснення невідкладних мір, забезпечити захист рівня життя пенсіонерів в умовах інформації і росту вартості життя шляхом розширення бази для сплати внесків на пенсійне забезпечення і посилення відповідальності за несплату внесків, а також удосконалення порядку начислення пенсії та її індексація.

На другому етапі (2004 – 2005 р.) передбачається ввести в дію підготовку нового пенсійного закону в якому будуть конкретизовані і юридично оформлені терміни введення в дію окремих положень закону. На другому етапі повинна була бути також розкрита практична робота по здійсненню персоніфікованого обліку платників внесків і створення банку даних отриманих пенсійних прав, початися робота по координації державного пенсійного забезпечення і недержавних професійних пенсійних систем.

На третьому етапі (починаючи з 2006 р.) планується остаточна реалізація цілей і принципів реформи з більш повним використанням сучасних методів прогнозування і інформаційних технологій, дозволяючи забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи на довгострокову перспективу і високу ефективність її функціонування в інтересах пенсіонерів.


Случайные файлы

Файл
proizvodn.doc
22376.rtf
15086.rtf
84260.doc
13258-1.rtf