Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності (118568)

Посмотреть архив целиком















ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ



Слово "ідеологія" вперше було вживано у 1796 р. французьким філософом і економістом Дестютом де Трасі, який визначив його як нову науку, що вивчає людську свідомість в усіх її аспектах. Найчастіше під цим поняттям розуміється система цінностей чи поглядів, визнаних як факт чи істина окремою групою людей, в яких відображається і оцінюється ставлення людей як один до одного, так і до тієї або іншої дійсності.

Сукупність же політичних інтересів, ідей, програм та політичних відносин певного класу (групи) з іншими соціальними спільнотами дозволяє ввести в ужиток окремо поняття "політична ідеологія" .

Політична ідеологія (від грец. ідеа - поняття і Іоgоs - вчення) - це система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Особливістю політичної ідеології є те, що вона створюється діяльністю певних сил - теоретиків, політичних діячів, учених, які представляють інтереси того чи іншого класу або соціальної групи. Народні ж маси, різні соціальні спільноти безпосередньо участі у цих процесах не беруть, хоча їхні інтереси, уявлення про суспільно - політичне життя є визначальним фактором і найважливішим поживним ґрунтом для її формування.

Політична ідеологія як особлива форма суспільної свідомості, як специфічний вид ідеології має свою внутрішню структуру, котра являє собою комплекс окремих елементів, а саме: ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, гасел, програм політичного розвитку

Головним для її збереження структури і забезпечення її функціональної дієвості є системність, скоординованість дій, несуперечливість змісту її елементів, логічна і смислова впорядкованість зв'язків і відносин між ними, політична стабільність.

Первинним, вихідним елементом політичної ідеології є політична ідея, яка в сучасній політологічній літературі розуміється як форма відображення політичної дійсності, як результат осягнення думкою предмету пізнання - політичного процесу. Вона виступає своєрідним "містком" переходу від думки до дії, від свідомості до активності.

Важливим етапом для політичної ідеї є її поступовий перехід в політичну гіпотезу. Цей етап є завжди надзвичайно складним, оскільки факти, які слугують відправним моментом при формуванні гіпотези, не будучи оформлені в цілісну систему знання, продовжують залишатись лише матеріалом для її вироблення. Наукова гіпотеза опирається на результати спостереження та експерименту, розробники намагаються узгодити її не лише з відомими фактами суспільного розвитку, а й теоретичними принципами, що перевірені практикою. Однак є чимало гіпотез, які невірно, часом однобоко тлумачать відомі факти і штовхають до помилкових висновків.

Кожна наукова гіпотеза не має самодостатнього значення, а тому прагне "пережити себе", вчасно самоліквідуватися, поступово або якісним стрибком перетворитись у концепцію політичного розвитку.

Політична концепція - це форма знання, в якій змістовно виражене цілісне розуміння об'єкта пізнання. Вона включає в себе відповідну методологічну і логічну базу, поняття, що розкривають шляхи застосування політичного знання до політичної дійсності. Це ще не до кінця достовірна теорія, в ній відбувається лише суттєве поглиблення знань, в тому числі і у вигляді догадок та помилкових узагальнень.

Найважливішим системотворчим елементом внутрішньої структури політичної ідеології є політичні теорії, які становлять логічно струнку систему взаємопов'язаних принципів, закономірностей політичного розвитку і методів, способів доведення істинності знання, за допомогою якої описуються сутнісні характеристики ідеалізованих об'єктів, концептуальних структур і моделей, одержаних в результаті досліджень об'єктивної реальності - суспільств, держав, соціальних груп, партій, громадських організацій, політичних поглядів і дій.

До структури політичних ідеологій невід'ємною частиною входять також політичні ідеали та політичні гасла.

Політичні ідеали - це уявлення політичного суб'єкта про дальшу досконалість політичного устрою суспільства. Найважливішими їх характеристиками є: 1) властива їм особливість випереджуючого відображення дійсності на основі передбачення, прогнозу; 2) політичний ідеал активно впливає на розвиток суспільних відносин, свідомість і світогляд людей, виступає критерієм оцінки їх політичної діяльності.

Політичні гасла - заклики, які в короткій формі відображають керівні ідеї, завдання, вимоги, директиви політичних перетворень. Вони демонструють привабливість політичного ідеалу, шляхи і форми його реалізації. На всіх етапах політичного розвитку політичні гасла покликані відповідати реальності, вони не можуть "застигнути", стати "вічними", оскільки в іншому випадку перестають бути привабливими.

Найбільш вагомим елементом політичної ідеології, засобом її матеріалізації є програма політичного розвитку, яка включає в себе всі вище названі елементи: ідею, гіпотезу, концепцію, теорію, ідеал, гасло.

Політична програма - це пропонований план діяльності класу, соціальної групи, партії щодо реалізації їх політичних інтересів. У ній в упорядкованій формі теоретично обґрунтовуються основні позиції в політичній сфері, викладається послідовність дій в теперішньому і майбутньому залежно від цілей, що стоять перед політичним суб'єктом, обґрунтовуються завдання щодо завоювання або утримання політичної влади, визначаються форми і методи реалізації пропонованих політичних перетворень. Це форма існування теоретичного знання і форма взаємозв'язку теорії та практики політичного розвитку.

В сучасних умовах політична ідеологія не тільки одна з організаційних, регулюючих систем, що корегують, спрямовують життя суспільства й людини, але й безпосередньо зв'язана функціонально з політичною системою суспільства, політичним режимом держави, політичною культурою та етикою. Без розгляду і врахування взаємозв'язків названих структурних одиниць політичної ідеології з різними системами політичних поглядів неможливо зрозуміти сутність таких політологічних феноменів, як політичне буття, політична діяльність, політична свідомість, політична партія, політичні інститути.

Політична ідеологія набуває особливої актуальності у зв'язку із утвердженням в суспільстві ідейного і політичного плюралізму, появою політичної опозиції, що породжує конкуренцію і суперництво різних ідеологій.

Правильно сформульовані політико-ідеологічні доктрини із-за таких умов дають змогу розробити адекватні підходи до певних соціальних процесів, проблем внутрішньої і зовнішньої політики, які мають місце у суспільстві. Реалізація ж кожної з них об'єднує прагнення певних суспільних сил до завоювання та вмілого використання влади, підпорядкування собі громадської думки, чітких дій від своїх прихильників.

Політична ідеологія в кожному суспільстві виконує чимало важливих функцій: захисну, пізнавальну та соціально-регулюючу.

Захисна функція, зокрема, передбачає захист інтересів та ідеалів певного класу (групи). В ній теоретично осмислюються і формулюються становище та потреби цих спільнот, що сприяє втіленню їхніх інтересів у життя, виробленню відповідних їм типів мислення, поведінки і програм політичної діяльності. Державною (офіційною) ідеологією кожної країни є ідеологія економічно і політично пануючого класу. Однак на сучасному етапі цивілізації все більше віддається перевага загальнолюдським цінностям та інтересам, а не сфері ідеологічної боротьби, яка дедалі звужується і все менше поширюється на політичну діяльність. Відбувається поступовий процес деідеологізації свідомості, що дає можливість кожному громадянину бути захищеним щодо вибору своєї власної ідеології.

Пізнавальна функція допомагає громадянам озброїтись необхідними знаннями про політичну дійсність, сприяє зростанню їхньої політичної культури. Однак політична ідеологія не завжди адекватно відображає реальність, часто виявляє упередженість. На відміну від "чистої" науки, яка шукає тільки істину за допомогою різних наукових методів пізнання, вона дбає ще й про захист інтересів та ідеалів класу, певного режиму, тощо. До того ж їй бракує об'єктивних методів пізнання, її носії часто оперують ритуально-догматичними стереотипами апробація яких у кращому разі здійснюється здоровим глуздом, а частіше - корпоративними інтересами суб'єктів. Тому не дивно, що політична ідеологія на догоду тим, кого захищає, нерідко висвітлює політичні явища і процеси упереджено, однобічно, а то й їх фальсифікує.

Соціально-регулююча функція сприяє формуванню і координуванню відносин між соціальними спільнотами за певними принципами, безпосередньо впливає на реалізацію наявних соціально-економічних, політичних та інших програм розвитку суспільства, на політичну активність і соціальний вибір громадян.

У світовій науковій літературі є кілька критеріїв класифікації політичних: ідеологій. Так, в залежності від втілення в ідеології реальних соціальних чи політичних інтересів називають прогресивні, ліберальні, націоналістичні, шовіністичні та інші ідеології. Марксисти ж в основу класифікації кладуть класовий критерій, в результаті чого політичні ідеології поділяються на буржуазні, дрібнобуржуазні і пролетарські. Є класифікація за світоглядним принципом - матеріалістичні, ідеалістичні, релігійні, марксистські і неомарксистські.


Случайные файлы

Файл
33656.rtf
58284.rtf
12208.rtf
11475.rtf
153021.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.