Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч (117831)

Посмотреть архив целиком















Реферат


Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч


ЗМІСТ


Вступ

  1. Біографія Ллойд Джорджа Девіда

  2. Історичні передумови соціальних реформ

  3. Социальні реформи Девіда Ллойда

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП


Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч, дипломат. Член палати громад (1890-1945). Прем'єр-міністр Великобританії (1916-1922). Лідер ліберальної партії (1926-1931). Зіграв важливу роль на Паризькій мирній конференції (1919-1920) і в підготовці Версальського мирного договору (1919).

До війни Ллойд-Джордж провів ряд ліберальних реформ: позбавив верхню палату права скасування законів, прийнятих нижньою палатою, розширив виборче право. Він обіцяв виборчі права жінкам, намагався провести широкий гомруль для Ірландії й т.д. Але з початком війни він фактично поєднується з консерваторами на ґрунті загальної імперіалістичної політики, зводить немає попередні реформи, жорстоко розправляється з ірландськими повстанцями. Один з авторів Версальського Договору, що завершив Першу Світову війну. Один з організаторів військової інтервенції в Радянській Росії. Переконавшись потім у неспроможності як Версальського миру, так і системи збройної боротьби з Радянською Росією, він намагався методами компромісу відновити порушену рівновагу в Європі. Із цією метою він підготував скликання Генуэзьскої конференції (1922 р.). Її невдача означала крах і всю політику Ллойд-Джорджа. На наступних парламентських виборах у жовтні 1922 р. ліберали зазнають поразки, і кабінет Ллойд-Джорджа поступається місцем консервативному уряду.

У цій роботі ми розглянемо життєвий шлях Ллойд Джорджа та зміни обумовлені його присутністю на світовій політичній сцені.


  1. БІОГРАФІЯ ЛЛОЙД ДЖОРДЖА ДЕВИДА


Девід Джордж народився 17 січня 1863 року в Манчестері. Батько його, Вільям, - син фермера з Південно-Західного Уельсу - одержав утворення в Лондоні й потім учителював. Повернувшись на батьківщину, у Пемброкшир, він орендував ділянку землі. В 1864 році Вільям Джордж умер від запалення легенів. Миссис Джордж із трьома маленькими дітьми (старшої дочки Мери не було ще й трьох років) перебралася до брата в Північний Уельс, у село Ланистамдви.

Із цього часу доля Девіда протягом декількох десятиліть була пов'язана з долею його дядька шевця Ричарда Ллойда. На честь цієї людини, що заменили йому батька, Девід прийняв подвійне прізвище Ллойд Джордж.

Дитинство його пройшло в селі Лланистамдви. Закінчивши парафіяльну школу, він здав три іспити й дістав права солиситора - стряпчого або заступника по справах. У Криччите Ллойд Джордж заснував власну юридичну контору.

В 1888 році Девід женився на Мегі Оуен, дочки заможного фермера. Батько обраниці не вважав Ллойд Джорджа підходящою партією, але тому вдалося наполягти на своєму. Через п'ятдесят років подружжя відзначить золоте весілля, хоча їхні шляхи розійдуться задовго до цього...

У тім же 1888 року Ллойд Джордж був вибраний олдерменом (старійшиною) муніципального графства Кернарвон. Перші кроки в політику привели його в палату депутатів (1890). У цей період своєї діяльності валійський депутат зайняв місце на лівому фланзі ліберальної партії.

В 1890 році Ллойд Джордж оселився в Лондоні. Однак до початку ХХ століття він часто приїжджав в Уельс. Девіду не було й тридцяти років, коли він став одним з лідерів валійських націоналістів.

Ллойд Джордж все-таки вважав, що Вестмінстерський палац зіграє головну роль у його політичній кар'єрі. В 1898 році він писав дядькові: "Я сприйняв Ваш девіз - палата насамперед". Зухвалість, уїдливість, здатність виявити слабкі місця в мотивуванні супротивника, дотепність дозволили Ллойд Джорджеві стати помітним парламентарієм.

Коли в 1905 році до влади прийшли ліберали, Ллойд Джордж обмовив свою участь у уряді двома умовами: зміна закону про утворення й розширення самоврядування для Уельсу. 12 грудня 32-літній Девід уперше переступив поріг свого міністерства торгівлі.

Ліберальна партія протрималася у влади біля десяти років. Ллойд Джордж колись мало цікавився колоніальними справами. Однак курс на зближення з бурами викликав у нього ентузіазм. В 1906 році він зустрівся з південно-африканським політиком і генералом Сметсом, пізніше познайомився й з іншими лідерами домініонів. Ллойд Джордж всі частіше звертався до різних проектів більше раціональної експлуатації колоній. Він дійшов висновку, що перетворення й розширення імперії допоможе вирішити соціальні проблеми усередині країни.

У уряді Асквита Ллойд Джордж став канцлером казначейства (1908). Цей пост уважався другим за значенням у британському кабінеті.

В 1911 році Ллойд Джорджеві здійснилося сорок вісім років. До цього часу "левина грива" і "оперний" плащ міністра фінансів стали визначною пам'яткою Лондона. Нерідко міністра можна було бачити в Ковент-Гарденском оперному театрі. У будинку Ллойд Джорджа бували Бернард Шоу, Герберт Уельс, відомий драматург Дж. Барри, Г. Ирвинг, Чарлз Чаплін і інші діячі англійської інтелігенції.

В Англії й за кордоном за Ллойд Джорджем із часів англо-бурської війни закріпилася репутація прихильника миролюбного рішення міжнародних суперечок. Сам канцлер казначейства ретельно сприяв поширенню такої оцінки, повторюючи, що має намір "цілком присвятити себе проблемам миру, прогресу й соціальних реформ".

На початку Першої світової війни німецькі лідери обіцяли домогтися перемоги "до осіннього листопаду". 19 вересня 1914 року Ллойд Джордж, виступаючи на мітингу, нагадав про те, що все своє політичне життя з відразою "ставився до перспективи участі у великій війні". Але зараз він переконаний: участь необхідно, тому що порушено "нашу національну честь", оскільки Англія підписала два договори, що зобов'язують її "захищати незалежність, волю й недоторканність нашого маленького сусіда" - Бельгії.

На початку грудня 1916 року Ллойд Джордж став прем'єр-міністром Великобританії. Цей "динамічний політик" очолював коаліційне уряд до жовтня 1922 року.

В останні дні війни Ллойд Джордж у своїх виступах у парламенті наголошував на найбільші військові успіхи, перемир'я на тих або інших фронтах або скинення уряд у країнах ворожої коаліції. Він спробував навіть затримати поширення відомостей про перемир'я з німцями до своєї появи в палаті...

Ллойд Джордж улаштував у Лондоні "парад перемоги", на який прибутку Клемансо, Фош, італійський прем'єр В. Орландо. Преса захоплено писала, що Ллойд Джордж - "організатор перемоги". Він блискуче розіграв "епілог" війни: організував поспішні вибори й на чолі оновленої коаліції зміцнився в якості "національного" лідера. Наприкінці грудня 1918 року Ллойд Джордж сформував нове уряд й через кілька днів виїхав у Париж, де відкривалася мирна конференція.

Торжество "кабінетної дипломатії" на ній цілком відповідало поглядам британського прем'єра. По суті, всі основні питання на конференції вирішувалися Ллойд Джорджем, Клемансо й Вильсоном.

Ще в переддень конференції відбулося кілька важливих зустрічей керівних діячів країн-переможниць. Прибулий у Європу наприкінці війни Хауз, головний радник Вильсона, намагався домогтися згоди союзників на "Чотирнадцять пунктів" президента. У другому пункті цієї американської програми проголошувався принцип так званої "волі морів". Навколо цього пункту розгорілися запеклі суперечки. Ллойд Джордж заявив: "Великобританія витратить усе до останньої гінеї, щоб зберегти перевагу свого флоту над флотом Сполучених Штатів". Зрештою Хауз поступився в питанні про "волю морів", що варто віднести до дипломатичного успіху Ллойд Джорджа. Однак англійський прем'єр-міністр розумів, що головні бої спереду. Він уважно знайомився із планами США й Франції, намагався виявити сильні й слабкі сторони їхніх лідерів.

Перші тижні роботи конференції цілком задовольнили британського прем'єра. Наприкінці лютого, коли Вильсон перебував у США, а Ллойд Джордж - в Англії, останній говорив: "Вильсон вернувся додому з пачкою асигнацій. Я повернувся з кишенею, набитою дзвінкою монетою у вигляді німецьких колоній, Месопотамії й т.п. Кожному на свій смак".

28 червня 1919 року, рівно через п'ять років після сараевского вбивства, у Дзеркальному залі Версальського палацу був підписаний мирний договір. Великобританія одержала найбільший виграш. Германія перестала бути суперником як колоніальна, торговельна й військово-морська держава. Англійці розширили сферу свого впливу на нові території, багаті сировиною. В 1920 році економісти підрахували, що під англійським контролем виявилося близько 75 відсотків світових ресурсів нафти! В 1920 році із всієї "Великої четвірки" (Англія, Франція, США, Італія) тільки Ллойд Джордж залишився у влади й тому займав особливе положення серед інших політичних лідерів. Преса називала його "кучерями Європи". Ллойд Джордж із особливим задоволенням вів свою зовнішню політику, маючи власний штат неофіційних дипломатів (а також власних інформаторів у Форин офіс). Після Бальфура міністром закордонних справ став Керзон. Але прем'єр нерідко ігнорував думку міністра або діяв за його спиною. Пуанкаре говорив тоді, що "Англія має два відомства іноземних справ, лорда Керзона й Ллойд Джорджа".

Ллойд Джорджа можна вважати творцем системи зустрічей "на вищому рівні". В 1920-1922 роках при активнішій участі британського прем'єра відбулося більше 30 міжнародних конференцій і нарад. З його ініціативи багато хто з них скликалися в самих мальовничих куточках Європи.


Случайные файлы

Файл
12369.rtf
83879.rtf
ref-21177.doc
24944.rtf
181414.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.