Освіта України як складова світового і європейського простору (116251)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ













РЕФЕРАТ

з дисципліни “Педагогіка вищої школи”

на тему ''Освіта України як складова світового і європейського простору''













Харків 2011


ВСТУП


Двадцять перше сторіччя актуалізувало перед людством стратегію нової світової системи розвитку, яка орієнтована на демократію, толерантність і ринкові відносини. У цих умовах значно зростає роль освіти - однієї з пріоритетних галузей сучасного духовного виробництва.

У «Національній доктрині розвитку освіти України» позначено, що освіта є стратегічною основою розвитку особистості і суспільства, нації і держави. У книзі Міністра освіти і науки України В.Г. Креміня “”Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи), що сконцентрувала виступи автора на сесіях Академії педагогічних наук, наукових конференціях, перед науковцями, вчителями, бесіди з журналістами так підкреслена ця думка: «Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та державі, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальній, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, змінення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

Система освіти кожної країни є унікальним явищем, пов’язаним з матеріальним і духовним життям суспільства, тому ініціаторами змін у системі освіти виступають зміни, що стосуються загальноцивілізаційних тенденцій: зміни у виробництві, культурі, поведінці. І хоча в окремих країнах були часи, коли на розвиток освіти впливали певні власні, групові або ідеологічні інтереси та критерії, в стратегічному плані вони вимушені рахуватися з реальними суспільними процесами.


Суттєві зміни в освіті


В результаті посилення процесу глобалізації економіки, політики, культури, взаємозв’язку й взаємозалежності держав світу:

  • освіта стає ключовим фактором сталого розвитку демократії та миру в кожній країні й між країнами;

  • освіта забезпечує світову соціальну інтеграцію, позитивно впливає на усунення гендерних, класових, національних відмінностей;

  • освіта допомагає долати соціальні, економічні, політичні бар’єри в суспільстві, забезпечувати рівний доступ для набуття певного соціального статусу;

  • освіта готує фахівців за певними міжнародними стандартами;

  • освіта є однією з послуг, тому ринок освіти поширюється, мобільність студентів за останні 25 років зросла на 300%.

Побудова «суспільства знань» (Knowlege-society або суспільство), яке формує новий освітній рівень громадян, впроваджує інтелектуальну складову у виробництво та соціальну інфраструктуру, підтримує інноваційний розвиток. Концепція «суспільства знань» заснована на тому, що його основними характеристиками є створення нових міждисциплінарних знань, які генерують наукові інститути; підготовка високоякісного людського капіталу, яку здійснює освіта; створення додаткових багатств за допомогою економіки знань. «Суспільство знань» перетворює масове виробництво і ринкове використання знань на самостійний вид діяльності, приводить до формування нових інститутів державного управління, суттєво змінює структуру праці, трудових відносин, соціального захисту і зайнятості населення.

Нова освітня парадигма «суспільства знань» передбачає доступність інформації та знань, зростання особистої участі громадян у продукуванні різноманітних змін в роботі, стилі життя, власному розвитку, а масовість вищої освіти створює умови для того, щоб кожна людина змогла через освіту бути креативною, готовою до будь-яких змін. Нова освітня парадигма пропонує розглядати вищу школу як структуру, що пов’язує між собою економіку, соціальну сферу, духовне виробництво, готуючи суб’єктів цих процесів, наділяючи їх відповідними інтелектуальними, професійними, соціальними і духовними якостями. Бажаною моделлю сучасної освіченої людини стає творча особистість, здатна самостійно мислити на основі здобутих знань, впроваджувати інновації й здійснювати організацію власного життя, керуватися пріоритетами відповідальності в своїй діяльності, життєвому виборі. Про важливість такого розуміння місії вищої освіти в побудові суспільства свідчать, зокрема, освітні реформи в провідних країнах світу, перехід на обов’язкову вищу освіту в Японії. Пошуки нових векторів розвитку вищої освіти, яка відповідатиме новій освітній парадигмі, знайшли відбиття у Великій хартії університетів (1988).

Побудова і функціонування суспільства означає необхідність високого рівня взаємодії між державним, комерційним і громадським секторами та перетворення їх на надійних партнерів, спроможних розв’язати будь-які проблеми та провести в вищій освіті необхідні реформи. Їх можна узагальнити за такими основними напрямами:

  1. організаційна й інституціональна диверсифікація вищої освіти і перехід в обмежений термін від концентрованої освіти до моделі «освіти протягом життя», в якій використовуються модульні технології, простежується зв’язок між усіма ступенями освітньої системи, декларується доступність освіти для всіх бажаючих;

  2. адаптація до потреб економіки і ринку праці через радикальне оновлення навчальних програм, підвищення ролі наукових досліджень у вищих навчальних закладах з запровадженням їх результатів у навчальний процес, застосуванням міждисциплінарних програм, зростанням ролі міжнародних освітніх програм;

  3. формування ціннісних орієнтирів, що можуть об’єднувати учасників освітнього процесу, через впровадження академічного етносу виховання студентів на основі громадянськості, захисту суспільних цінностей, розуміння, інтерпретації, збереження і розвитку національних, регіональних, світових культур в умовах плюралізму;

  4. взаємозв’язок з ринком праці на принципах партнерства та активної взаємодії академічного співтовариства з економічними партнерами в технічному розвитку, викладанні, організації навчання, створенні нових освітніх установ, формуванні нової професійної структури;

  5. рух від поняття кваліфікації до поняття компетенції та розгляд якості освіти як загального чинника всіх освітніх реформ.

Розширення умов для індивідуального розвитку особистості, її самореалізації у світі.

Модель освіченої людини у ХХІ ст. була запропонована ЮНЕСКО:

Вміти жити. Вміти діяти. Вміти жити разом. Вміти бути.

Освічена людина – це творча особистість, яка на основі здобутих знань здатна самостійно мислити, здатна до інновацій і організації власного життя, яка керується у своїй діяльності мотивами відповідальності.


Нова професійна структура, зміни сучасного ринку праці


Характерні ознаки вищої професійної освіти ХХІ ст.:

  • демократизація, рівний доступ до освіти, її безперервність, співучасть викладача і студента в освітньому процесі;

  • диверсифікація – наявність широкої мережі різнорівневих навчальних закладів, які забезпечують багатоваріантну за змістом, методами, формами, термінами особистісно зорієнтовану освіту;

  • інтернаціоналізація – академічна мобільність студентів і викладачів, міжнародне визнання документів про освіту, вчені звання і ступені;

  • прогресивність – перетворення освіти на ключовий компонент діяльності з розвитку науково-технічного прогресу, економічного зростання та забезпечення зайнятості населення;

  • інформатизація – широке впровадження ІКТ.

Розвиток України у третьому тисячолітті визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на побудову громадянського суспільства, що передбачає:

  1. у соціально-політичній сфері – перехід від тоталітаризму до демократії;

  2. в економіці – від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально зорієнтованої ринкової економіки;

  3. у житті кожної людини – від споживацьких, споглядальних позицій до функцій самодостатнього суб’єкта господарської діяльності.

Такі зміни в суспільстві, економіці, життєвому устрої потребують відновлення соціальних пріоритетів самої особистості, формування особистістю нових життєвих стратегій, компетентності. Чим могутніший життєвий потенціал людини, тим легше їй перебороти кризові ситуації, опанувати конструктивно-перетворювальну позицію. Виникають нові вимоги до інтелектуального рівня суспільства, його вдосконалення шляхом освіченості, професіоналізму, багатосторонності, комунікабельності. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості та дієвості економічних і соціальних реформ, формуванню правової й екологічної культури під час проведення соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.

Високоосвічена молодь – головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Прагнучи набути статусу розвиненої країни, Україна підтримує розвиток багатоступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: адже, за прогнозами ЮНЕСКО, рівня національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% будуть становити особи з вищою освітою.


Случайные файлы

Файл
114972.rtf
sudorog.doc
19602-1.rtf
115754.rtf
17160.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.