Педагогічна техніка як складова навчальної технології (115758)

Посмотреть архив целиком

Педагогічна техніка як складова навчальної технології


Педагогічна техніка – складова навчальної технології

Педагогічна техніка відбиває рівень майстерності педагога. Від того, як і якими прийомами навчання і виховання він володіє, залежить ступінь розвитку суб’єктів навчання (виховання).

Педагогічна техніка – найважливіша складова частина педагогічної майстерності і володіти професією педагога – значить не тільки вивчити й освоїти теорію, зміст роботи, але й опанувати педагогічною технікою. Мова йде про автоматизацію багатьох компонентів педагогічної діяльності, без яких ця діяльність не може бути успішної.

«Педагогічна техніка, – Пише Г.І. Баланюк, – виражається в доцільному підборі педагогічних засобів, в об'єднанні їхній у логічне ціле, у точності, а з зовнішньої сторони – швидкості, легкості, досконалості, у свого роду педагогічній естетиці виконаної чи деталі цілих систем».

Істотною ознакою оволодіння педагогічною технікою автор вважає уміння швидко орієнтуватися в обстановці і відбирати засоби і прийоми впливу, розраховані на пробудження сил і здібностей вихованців; оволодіння окремими засобами і прийомами впливу, їх сукупністю; створення нових, більш ефективних засобів і прийомів навчально-виховної діяльності; уміння використовувати сильні сторони учня і колективу і нейтралізувати слабкі; нарешті, максимальне використання своїх виховних можливостей.

Розвиток науки і техніки приводить до зміни умов трудової діяльності, а це у свою чергу змінює вимоги до суб'єкта праці. Головними функціями людини у виробництві стають програмування, керування і контроль.

У педагогічному виробництві, як відомо, усе це відбувається дуже специфічно. Тут панує розумовий і в основному ручну працю. Однак і тут стихійно сформоване програмування, якщо його так можна назвати, керування і контроль повинні поступитися місцем науково обґрунтованим. Усе це можливо лише за умови наукової організації педагогічної праці.

Специфіка педагогічної роботи полягає в тому, що в ній, поряд із простими пристосуваннями і технічними засобами, використовується головним чином педагогічна техніка, тобто арсенал духовних засобів праці (прийомів, доведених до рівня автоматизму).

Які відносини між педагогічною технікою і технічними засобами навчання і виховання учнів. Між педагогічною технікою і технічними засобами навчання існує своєрідний закономірний зв'язок. Ефективність педагогічної техніки багато в чому визначається умінням педагога обпертися в її використанні на технічні засоби. У свою чергу, ефективність застосування технічних засобів залежить від уміння вчителя органічно сполучити їх з педагогічною технікою. Отже, продуктивність педагогічної праці знаходиться в прямої залежності від уміння педагога гармонійно сполучити в єдиній системі педагогічну техніку та технічні засоби праці.

Можливості педагогічної техніки дуже великі, хоча і не безмежні. На кожнім окремому відрізку часу вони обмежені розумовими і фізичними можливостями педагога, рівнем його розвитку. Оволодіння педагогічною технікою вимагає завзятої систематичної праці, витрат нервової енергії. Оволодіння технічними засобами – процес більш легкий і швидкий, але він жорстко обмежений заданою програмою того чи іншого технічного пристрою.

Що відноситься до засобів сугубо організаційної техніки. До них відносяться засоби складання, копіювання й оперативного розмноження матеріалів і документів, засобу обробки, збереження і пошуку матеріалів, документів, засобу зв'язку й ін. З цих засобів в арсеналі вчителя поки ще мало що мається.

Яке основне призначення техніки особистої праці вчителя. Основне призначення техніки особистої праці вчителя полягає в тому, щоб розширити, збільшити його можливості в досягненні поставленої мети. Суть оволодіння педагогічною технікою складається у відпрацьовуванні, відшліфуванні прийомів, деталей, доведенні їхній до стану зробленої навички, що при подальшому використанні не вимагає великих витрат часу й енергії і реалізується автоматично, нерідко інтуїтивно. У цьому випадку робота йде як би сама собою, тому що спрацьовують установки, звички і т. п.

Які відносини між технікою особистої праці і педагогічною майстерністю вчителя. Ці відносини самі безпосередні, і не тільки тому, що слово «техніка» у перекладі з грецького означає мистецтво, майстерність. Головним чином тому, що педагогічна техніка є першоосновою педагогічної майстерності, а технічні засоби й організаційна техніка створюють для цього сприятливі умови. Не опанувавши педагогічною технікою, не можна стати майстром своєї справи. Технічні засоби прискорюють і полегшують цей процес.

Значення техніки особистої праці вчителя. Її значення, особливо в період перебудови школи, важко переоцінити. Є всі підстави затверджувати, що без подальшого серйозного удосконалювання техніки особистої праці не можна підняти на новий якісний рівень діяльність учителя, школи в цілому. Чим більше і досконаліше арсенал техніки особистої праці, тим економніше, ефективніше його результати, тим більше вивільняється в педагога й учнів часу для всебічного розвитку.

Суть проблеми техніки особистої праці полягає в тому, що при створенні системи «учитель – техніка» змінюються функції педагогічної праці. Багато хто з педагогічних функцій, зв'язаних з виконанням рутинних операцій, бере на себе техніка і тим самим звільняє розум для творчої діяльності.

Цікавими є прийоми педагогічної техніки, які розробив А.Гін. Автор розділяє їх на дидактичні і прийоми управління класом.

Наведемо деякі приклади прийомів педагогічної техніки.

Дидактичні:

1. «Дивуй!». Формула – вчитель пояснює матеріал під таким кутом зору, за якого буденне стає дивовижним.

2. «Відкладена відгадка». Формула – на початку уроку вчитель пропонує загадку (дивовижний факт) відгадка якої – в новому навчальному матеріалі.

3. «Лови помилку!». Формула – пояснюючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок.

Прийоми управління класом:

1. Прийом «Демонстрація професійного рівня». Формула – вчитель наводить свій приклад виконання творчого чи складного завдання.

2. «Вихід за межі». Формула – вчитель виходить за межі підручника.

3. «Введіть роль». Формула – учень бере участь в управлінні навчанням, виконуючи певну роль. Як тільки в нього з'являється сумнів щодо певної теорії, гіпотези, набору фактів, він піднімає руку і говорить: «Я не вірю! Доведіть, що…». Такий прийом допомагає учням краще засвоїти тему.

4. «Резюме». Формула – учні письмово відповідають на серію питань, відображаючи своє ставлення до уроку, предмета, вчителя… Практикується раз на тиждень або щомісяця.

Культура спілкування. Педагогіка співробітництва

Загальновідомо, що оволодіння знаннями й уміннями відбувається в результаті учбово-пізнавальної діяльності що навчаються і насамперед у рамках спеціально організованого навчального процесу.

У результаті досліджень багатьох педагогів, психологів і методистів склалися визначені представлення, положення, формулювання, що відбивають сутність і взаємозв'язки основних понять теорії навчання. Розглянемо найбільш повні визначення і трактування, сформульовані різними авторами.

Центральним поняттям є поняття «навчання», «процес навчання» («навчальний процес»). Різні автори дають трохи різні і взаємодоповнюючі один одного визначення. Так, у короткому психологічному словнику-хрестоматії: «Навчання – процес стимуляції і керування зовнішньою і внутрішньою активністю учня, у результаті якої в нього формуються визначені знання, навички, уміння». К.К. Платонов визначає навчання як «формування знань, навичок, умінь і звичок… Воно спирається на вправу, а отже, і на тренування, але у свою чергу не зводиться до них. Сутністю його є встановлення зв'язків засвоюваного з уже засвоєним». У цій системі під керівництвом учителя відбувається оволодіння учнем основами наук, способами діяльності, його розвиток. Кожний із суб'єктів (вчитель і учень) має свої функції в цій взаємозалежній діяльності. Завдання вчителя полягає не тільки в тім, щоб повідомити знання, але й у тім, щоб керувати процесом засвоєння знань і способів діяльності. Задача учня – опанувати системою знань, способами їхнього одержання, переробки, збереження і застосування, виховуючи в собі необхідні якості особистості… Процес навчання завжди починається з постановки вчителем учбово-пізнавальної мети й організації її прийняття учнем… Навчальна діяльність учнів у широкому розумінні розглядається як один з видів пізнання, що протікає на основі відбивно-перетворюючої діяльності суб'єкта».

В даний час вважається загальновизнаним, що мислення як основа навчальної діяльності здійснюється як процес рішення задач-проблем. Основною закономірністю процесу навчання є задоволення виникаючої пізнавальної потреби. Завдання дидактики полягає в тім, щоб визначити засоби, що забезпечують формування і підтримку цієї пізнавальної потреби.

Розкриваючи дидактичну специфіку діяльності вчителів і, що навчаються в процесі навчання, варто мати на увазі, що діяльність педагога прямо чи побічно (наприклад, на основі використання навчального посібника) спрямована на організацію діяльності що навчається. Тому в дидактичному аспекті навчальна діяльність – це організована вчителем діяльність учня, спрямована на вирішення різного класу навчальних задач, у результаті яких відбувається оволодіння знаннями, уміннями, навичками і розвиваються відповідні особистісні якості.

Рушійною силою навчального процесу є потреба, мотивація, що харчуються протиріччям між висунутими ходом навчання навчальними і практичними задачами і наявним рівнем знань, умінь і розумового розвитку що навчаються.


Случайные файлы

Файл
144897.rtf
48436.rtf
124083.rtf
104793.rtf
144042.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.