Методи наукових і експериментальних досліджень (115169)

Посмотреть архив целиком














Методи наукових і експериментальних досліджень


План


Вступ

Загальнонаукові методи досліджень

Системний підхід і системний аналіз

Аналітичні методи дослідження

Методи експериментальних досліджень

Педагогічні експериментальні дослідження

Види педагогічного експерименту

Виробничі експериментальні дослідження

Розробка плану-програми експерименту



Вступ


Метод (від гр. methodos- дослідження) — це сукупність правил і норм, які регламентують і регулюють діяльність дослідника в процесі дослідження явищ, який визначає підхід до явища, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини, тобто проведення наукового дослідження.

В своїй основі метод — це інструмент для розв’язку основної задачі науки — пізнання об’єктивних законів дійсності з метою використання їх в практичній людини. Метод визначає необхідність і місце застосування наукових прийомів і способів дослідження, експериментальної перевірки результатів дослідження.

Метод поєднує об’єктивні і суб’єктивні моменти пізнання. Метод об’єктивний, так як в теоретичному ідеальному плані дозволяє відбивати об’єкти дійсності і їх взаємозв’язки, в цьому випадку метод є програмою побудови і практичного застосування теорії. Метод суб’єктивний так як він є знаряддя мислення дослідника і тому утримує в собі суб’єктивний момент.

В методології наукових досліджень виділяють два рівня пізнання:

Емпіричний — спостереження і експеримент, а також групування, класифікація і описування результатів експерименту.

Теоретичний — побудова і розвиток наукових гіпотез і теорій, формування законів і виведення з них логічних висновків, порівнюючи різноманітні гіпотези і теорії.

Розрізняють такі методи пізнання: загальнонаукові і конкретно наукові(часткові).


Загальнонаукові методи досліджень


Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях (рис. 3.1.). Вони включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, формалізацію, гіпотезичний і аксіоматичний методи, створення теорії, спостереження і експеримент. Аналіз – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета або явища шляхом мисленого або практичного розчленування (розкладання) його на частини з метою вивчення. Кожна з виділених частин аналізується окремо в границях єдиного цілого. Синтез (від гр. synthesis – об’єднання, сполучення, складання) – це метод вивчення об’єкта в його цілісності, в єдності і у взаємному зв’язку його частин. В процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом.


Рис.4.1. Класифікація загальнонаукових методів дослідження.


Індукція (від лат. inductio – наведення, побудження) – метод дослідження при якому за частковими факторами і явищами встановлюються загальні принципи і закони. Так, Д.І.Менделєєв, використовуючи часткові фактори про хімічні елементи, сформулював періодичний закон.

Дедукція (від лат. deductio - виведення) – метод, при якому часткові положення виводяться із загальних. Так, на основі загальних законів механіки можна отримати рівняння руху машини. Цей метод дослідження визначає його кінцевий результат, тобто метод логічного виводу від загального до часткового.

Аналогія – метод наукових висновків (умовиводів) за допомогою яких досягається пізнавання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими.

Моделювання – метод наукового пізнання обґрунтовується на заміні предмета або явища, що вивчається на його аналог, модель, яка містить істотні риси оригіналу.

Абстрагування (від лат. abstrahere – відвертати) – метод відволікання, який дозволяє переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку, тобто дозволяє відійти від другорядних факторів з метою зосередитись на важливих особливостях предмета або явища, що вивчається. Наприклад, при дослідженні роботи якого-небудь механізму аналізують розрахункову схему, яка відображає основні суттєві властивості механізму.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів, чи явищ різносторонньо, в якісному різноманітті реального існування на відміну від абстрактного вивчення.

Системний підхід і системний аналіз.

Система – це система взаємопов’язаних елементів, які утворюють єдине ціле і мають єдине призначення і мету. Важливими характеристиками системи є функція, мета і структура.

Під функцією системи розуміють дії системи, які виражаються у зміні її можливого стану.

Мета системи – визначення стану її виходів, тобто деяка підмножина значень функції системи.

Структура системи визначається розміщенням і взаємозв’язками елементів системи при виконанні нею своїх функцій.

Принцип системного підходу полягає в необхідності комплексного дослідження великих і складних об’єктів, вивчення їх як єдиного цілого з узгодженням функціонування всіх елементів і частин.

Системний аналіз – це сукупність методів, які дозволяють реалізувати системний підхід при дослідженні великих і складних об’єктів. До таких методів відносяться перш всього аналіз і синтез, математичне моделювання і оптимізація з використанням ЕОМ. При цьому вимагається максимальний облік.

Для якісного аналізу функціонування системи використовуються спеціально розроблені методи такі як “мозковий штурм”, метод експертних оцінок. Суть “мозкового штурму” полягає в тому, що кожний з його учасників, не вступаючи в полеміку з колегами, пропонує свій варіант розв’язку проблеми, а справа ведучого, порівняти варіанти і відібрати кращий.

Метод експертних оцінок базується (полягає) на припущеннях про те, що на основі думки (гадки) спеціалістів, які займаються дослідженнями і розробками у визначеній області знань, можна побудувати адекватну модель досліджуваної системи і оцінити її функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – метод дослідження об’єкта (виробу, процесу, структури) за його функцією і вартістю, який застосовується при вивченні ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів. Важливими його принципами є:

  • функціональний підхід при дослідженні функцій об’єкта і його елементів з метою найбільш повного задоволення заданих вимог у виборі раціональних шляхів їх реалізації;

  • народногосподарський підхід до оцінки споживчих властивостей і витрат на розробку, виробництво і використання об’єкта;

  • відповідність корисності функцій витратам на їх здійснення;

  • колективна творчість, яка використовує методи пошуку і формулюванню технічних розв’язків, якісної і кількісної оцінок варіантів розв’язків.

Формалізація (від лат. formula – форма, визначене правило) – метод дослідження об’єктів шляхом представлення їх елементів у вигляді спеціальної символіки.

Гіпотезичний метод (від гр. hipothetikos – обґрунтований на гіпотезі) – ґрунтується на наукових передбаченнях, які висуваються для пояснення якого-небудь явища і вимагає перевірки на досліді і теоретичного обґрунтування, щоб стати вірогідною науковою теорією.

Аксіоматичний метод – передбачає використання аксіом, які доведенні науковими знаннями. За цим методом теорія розробляється на основі дедуктивного принципу.

Створення теорії – узагальнення результатів дослідження, знаходження спільних закономірностей в поведінці об’єктів, що вивчаються, а також розповсюдження результатів дослідження на інші об’єкти і явища.

Спостереження – метод вивчення предмету шляхом його кількісного вимірювання і якісної характеристики.

Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – науково поставлений дослід у відповідності з метою дослідження для перевірки результатів теоретичних досліджень.

Конкретно-наукові (часткові) методи наукового пізнання є специфічними методами конкретних наук. Ці методи формуються в залежності від цільової функції даної науки і характеризуються взаємним проникненням в однорідні галузі наук.


Аналітичні методи дослідження


В дослідженнях часто використовують аналітичні методи дослідження, за допомогою яких можна встановити математичну залежність між параметрами предмета, що вивчається. Ці методи дозволяють глибоко і всебічно вивчити процеси, що досліджуються, встановити точні кількісні зв’язки між аргументами і функціями, глибоко проаналізувати явища, що досліджуються. При цьому широко застосовуються елементарні функції і рівняння, особливо, коли хочуть спростити модель, що досліджується і отримати наближений розв’язок поставленої задачі. Досить часто використовуються лінійні функції і рівняння, при дослідженні шарових будівельних матеріалів. Враховуючи, що напруга в шаровому матеріалі розповсюджується прямо пропорційно модулям пружності його компонентів, за допомогою елементарних лінійних рівнянь можна отримати ряд корисних відомостей.

Аналітичні методи дозволяють вивчати на основі математичних моделей, які можуть бути представлені у вигляді функцій, рівнянь, системи рівнянь, в основному диференціальних або інтегральних. Такі моделі мають велику кількість інформації. Характерною особливістю математичних моделей є те, що вони, як система рівнянь описують елементарні фізичні процеси з яких складається явище. На початку дослідження створюється груба модель, яка в процесі роботи уточнюється. Така модель дозволяє досить точно розрахувати фізичні характеристики явища. При цьому дослідник отримує нову інформацію про функціональні зв’язки і властивості моделей. Проте їм властиві суттєві недоліки. Для того, щоб із всього класу знайти часткове рішення, властиве тільки даному процесу, необхідно задати умови однозначності. В багатьох випадках відшукати аналітичний вираз з урахуванням умов однозначності досить важко.


Случайные файлы

Файл
CBRR1680.DOC
56048.rtf
138535.rtf
168870.rtf
129577.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.