Сучасний урок (114375)

Посмотреть архив целиком












РЕФЕРАТ

на тему

СУЧАСНИЙ УРОК


ПЛАН


1. Сучасний урок: вимушеність змін

2. Причини загубленого інтересу до знань

3. Особистісне спрямування навчально-виховного процесу

4. Внутрішньо-шкільний контроль у сучасних умовах

Література


1. СУЧАСНИЙ УРОК: ВИМУШЕНІСТЬ ЗМІН


У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента у квітні 2002 року, ставиться завдання постійного оновлення змісту і н піти та навчально-виховного процесу.

Він повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності і творчої активності, але в кінцевому результаті повинно зміцнити демократичні основи громадянського суспільства і прискорити його розвиток.

У цьому навчальному році буде зроблено перший крок щодо профорієнтації старшої школи. Це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на людину, на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. Основи цих значимих змін закладаються в освітньому закладі безпосередньо на уроці. Яким же повинен бути урок в таких умовах? Як на уроках закладаються підвалини майбутніх змін?

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках Інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху.

Пропонуємо вам теорію І практику використання інтерактивних технологій. Матеріали збірника — це результат участі автора у Всеукраїнському семінарі «Демократизація сучасної школи на засадах інтерактивної взаємодії учасників навчально-виховного процесу», організованому благодійною організацією «Вчителі за демократію та партнерство (директор — професор О. Пометун), а також результати використання літератури, наданої організаторами семінару.

Кардинальні зміни в освіті, що почалися декілька років тому і торкнулися її глобальних аспектів (зміст освіти, стандарти, 12-річний термін навчання, комп'ютеризація та ін.), дещо послабили увагу до уроку, і вчителі знизили рівень підготовки до нього. Це ще більше посилило небажання сучасних дітей вчитися, послабило інтерес до шкільних предметів, учні стали пасивні і неуважні на уроках. Звичайно, цьому є конкретні причини. Розглянемо їх.


2. ПРИЧИНИ ЗАГУБЛЕНОГО ІНТЕРЕСУ ДО ЗНАНЬ


До найбільш поширених належать невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності. Навчання — це нелегка праця, яка вимагає від учня багатьох спеціальних навичок, чимало сили волі, без чого неможливо досягти успіху у навчанні.

На друге місце потрібно поставити об'єм та складність матеріалу, який треба засвоїти і запам'ятати. Хоча давно відомо, що передавати школяреві всі знання, накопичені людством, утопічно та шкідливо, зміст шкільної освіти продовжує розбухати [ 1].

Педагоги часто організовують діяльність без опори на бажання й мотиви учнів.

Ще одна важлива причина небажання вчитися—убогість шкільного життя і навчального процесу. Монотонність і одноманітність занять, діяльності вчителів, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень І нових зустрічей та необхідність довгий час сидіти і майже не говорити — все це робить шкільне життя нудним і невеселим. І це тоді, коли навкруги стільки спокус: телебачення, комп'ютерні ігри, розваги на вулиці.

Не стимулює бажання вчитися бідність і непродуманість методики й організації навчального процесу. Вчитель з роками підбирає найбільш зручні методи І прийоми роботи, звикає до їх застосування і непомітно для себе може перетворитися (чи перетворюється) на одноманітно працюючу машину.

Застарілість матеріальних засобів навчання (прилади, наочність) і відсутність нових значно знижують якість уроків.

Це часто налаштовує учнів проти вчителів і навчання, або, іншими словами, школа відбиває в дітей бажання навчатися.

Багато які з педагогів до сьогодні будують урок за традиційною структурою де переважають пасивні форми роботи учнів.


3. ОСОБИСТІСНЕСПРЯМУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ


Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. Це по-перше. А по-друге, всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконалення уроку.

З яких би позицій ми не розглядали загальну освіту, будь-який її аспект гак чи інакше повинен бути націлений на організацію і проведення ефективного уроку.

Насамперед потрібно викликати і посилювати у школярів власні корисні мотиви діяльності, актуалізувати зв'язані з ними потреби, пропонувати матеріал, для якого характерна новизна, практична спрямованість, протиріччя, відповідність потребам учня.

Особливо сприятливо діють на школярів ситуації успіху, доброзичливий коментар відповіді на уроці, включення ігрових моментів у шкільні заняття. Багато чого з переліченого тут можна реалізувати, використовуючи інтерактивні технології навчання.

Але використання новітніх технологій потребує нового педагогічного мислення, на шляху якого постають певні проблеми та перешкоди: це вплив освітніх традицій, почуття дискомфорту, яке спричиняють будь-які зміни, брак мотивації до змін, моделей та інформації стосовно ефективного навчання . Однак сьогодні, коли перед школою стоїть завдання розвитку особистості, критичного мислення та гуманізації освіти, на уроках потрібно використовувати широкий спектр особистісно-орієнтованих технологій. Навчання має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо ви кладеної вчителем інформації.

Освітній процес на такому уроці повинен бути не стільки інформативним, скільки розвивальним.

Потребує зміни й режисура уроку. На ньому учні не тільки слухають розповідь вчителя, а співпрацюють з ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться інформацією. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки, розвивати критичне мислення школярів, що означає навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; навчати вмінню бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень тощо.

Є безліч шляхів формування критичного мислення в школярів. Але найголовніше: змісті методичне забезпечення шкільної освіти не повинні привчати молодь до «єдино правильних істин», до одновимірного бачення світу {6].

Якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес (той же урок), вона повинна побачити в ньому свою значимість, мотиви власної діяльності. Учні повинні знати норми навчальної діяльності та її етапи (в контексті уроку, теми і т. д.). Але ці норми повинні бути достатньо вільні; те, що заважає досягненню мети і є зайвим у нормах (як іти до дошки, вставати із-за стола, піднімати руку і т. п.) повинно бути відкинуто.

Ключову роль в особистісно-орієнтованій діяльності відіграє надання учневі можливості вибору для нього як суб'єкта діяльності способів просування до мети.

Це може бути вибір варіанту відповіді домашнього завдання, варіанту складання конспекту — все, що, не порушуючи ходу пізнання, дозволяє учневі усвідомити процес суб'єктивного вибору, відповідальності за цей вибір і його результат.

Наприклад, одна справа — викликати трьох учнів і дати їм завдання, зовсім інша — назвати прізвища і запропонувати учням самим вибрати варіант завдання.

Таке постійне тренування здатності до вільного вибору і відповідальності більше всього сприяє психологічній захищеності учнів [ 10].


4. ВНУТРІШНЬО-ШКІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ У СУЧАСНИХ УМОВАХ


Потреба людини в захищеності — це не якась примха, а одна з найважливіших умов її повноцінного розвитку. Створити атмосферу захищеності може лише той педагог, який сам шанується, захищає й сам відчуває себе захищеним. Таку захищеність створює розумне керівництво та контроль за навчально-виховним процесом. Контроль направляється не на пошук недоліків, а на пошук цікавих методів роботи вчителя, оригінальних прийомів; контроль повинен бути гнучким, моніторинговим. Слід уникати жорсткого контролю та обов'язкового покарання підлеглих. Завдання керівника— бачити в людині кращі риси. Для цього треба виховувати позитивне мислення щодо себе та інших.

Керівник школи повинен наперед прогнозувати помилку педагога, наперед консультувати, створити умови, щоб учитель не помилявся. Отже, все починається із самого себе.

Отже, воля до досконалості І вимогливість до самого себе повинні стати найвищим сексом діяльності керівника та всіх учасників педагогічного процесу. Тобто в нових умовах м и всі маємо побудувати себе заново внутрішньо, духовно, бо тільки так можна досягти успіху.

З точки зору нового мислення керівник не повинен критикувати підлеглих, адже відомо: ніщо так не вбиває людську гідність, як неконструктивна критика з боку керівництва. Критика нікому не приносить користі. Вона ставить людину в позицію оборони і лише стимулює пошуки виправдань [8J.

У продовження розмови про контроль хотілося б зауважити, що начальник управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, доктор педагогічних наук Ігор Леонідович Лікарчук висловлює думку про необов'язковість відвідування уроків директором школи, якщо це не спричинено двома обставинами.


Случайные файлы

Файл
ref-1259.doc
64073.rtf
13494.rtf
12163.rtf
72556.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.