Система забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у процесі їх мовленнєво-творчої діяльності (114156)

Посмотреть архив целиком












РЕФЕРАТ

Система забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у процесі їх мовленнєво-творчої діяльності




Вступ


Підвищення рівня освіти в Україні передбачає, насамперед, засвоєння дітьми у процесі виховання і навчання загальної та національної культури, адже система освіти повинна спрямовуватися на підготовку не просто високоосвічених, а й висококультурних громадян. Саме тому останніми роками в галузі дошкільної освіти відбуваються реформаційні процеси, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Особливого значення набуває системний підхід до вивчення державної мови в усіх змістових лініях дошкільної освіти.

Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мовленнєвих завдань.

У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним скарбом – мовленням, що дає їй змогу називатися людиною, зв′язує воєдино її минуле, сучасне й майбутнє, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми загалом і найближчим оточенням зокрема. Отже, роль мови й мовлення у становленні особистості, її успішному функціонуванні в різних умовах життєдіяльності складно переоцінити.

Центральним завданням у дошкільному дитинстві є розвиток зв′язного мовлення, під час якого реалізується головна функція мовлення – комунікативна. Проте якість зв′язного мовлення залежить від рівня розвитку всіх сторін мовлення (фонетичного, лексичного, граматичного), у ньому виявляються всі досягнення дошкільника в опануванні рідного мовлення.

Одним з дієвих чинників, що якісно поліпшують мовленнєвий розвиток дитини є його мовленнєво-творча діяльність.

Творчість у дитинстві – не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння довкілля, власного ставлення до нього.

Учені відзначають своєрідність, унікальність творчих актів і продуктів дитячої художньої творчості, виділяють їхні специфічні риси, такі характеристики, як художня щирість і безпосередність відображення навколишнього світу в продуктах діяльності.

Мета даної роботи:

  1. Обґрунтувати суттєвість проблеми, ступінь її впливу на результативність освіти в концепції розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників.

  2. Презентувати технологію розвитку мовленнєво-творчих вмінь і навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу.

  3. Провести аналіз методів та засобів розвитку.

  4. Розробити систему діагностики сформованості мовленнєво-творчих здібностей дошкільників.




1. Теоретичні аспекти проблеми


Більшість досліджень із розвитку дитячої творчості, в якій би галузі вони не проводилися, спрямовані на встановлення зв’язку між творчими процесами, розвитком інтелектуальних здібностей і мовленням.

Проблема розвитку уяви і творчості у вітчизняній науці досліджувалася у зв’язку з розвитком творчих здібностей у пізнавальній та емоційно-вольовій сфері (Венгер Л.А., Костюк Г.С., Кулачківська С.Є.), в ігровій діяльності (Артемова Л.В., Ельконін Д.Б.), формуванні творчості в різних видах художньої діяльності (Вєтлугіна Н.О. Казакова Т.Г)

Винятково важливу роль у формуванні та розвитку мовленнєвої діяльності дошкільників відіграє художня література. Колискові пісні, казки – це не просто засоби розваги, а історично вироблені форми розвитку людських почуттів і людської уяви. Отже, дане експериментальне дослідження має на меті сформувати мовленнєві здібності дітей з опорою на розвиток мовленнєвотворчих умінь та навичок, покликана забезпечити національну спрямованість освітніх впливів, мовну компетентність дитини-дошкільника, максимальну мовленнєву активність субєкту навчання, прискорення темпів розвитку мовлення, розвиток чуття мови.

Сприймання літературних творів, усвідомлення їх змісту і засобів художньої виразності розглядалося в різних аспектах. За даними досліджень, процес сприймання творів мистецтва вимагає певної творчості, він пов″язаний з активною відповідною позицією того, хто сприймає (Бахтін М.М., Виготський Л.С.), логіки викладу вчинків героїв художнього твору (Гурович Л.М.) Художнє сприймання повинно бути ″мислячим″ (Якобсон П.М.), воно містить усвідомлення ідейного змісту, естетичну оцінку літературного тексту і наступний емоційний відгук.

Вчені доводять, що на основі аналізу літературного твору в єдності його змісту і художньої форми, а також на основі активного засвоєння засобів художньої виразності в дітей розвивається поетичний слух, вони оволодівають здатністю розрізняти жанри, розуміти їх особливості, зв’язок компонентів художньої форми і змісту твору, відчувати виразність художнього мовлення, а також створювати власні твори. Мовленнєва творчість – один з найскладніших видів дитячої творчості.

За визначенням Н. Гавриш, мовленнєвотворча діяльність – це така творча діяльність, у якій через складання різних типів зв′язних висловлювань дитина відбиває почуття, уявлення, враження, образи уяви, навіяні художніми творами, сприйманням довкілля. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування) мовленнєвотворча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, тому що дитина не ставить собі такого завдання.

А словесна творчість, як первинна форма літературної творчості – це спеціально організований, зумовлений мотивацією процес складання твору в будь-якій формі мовленнєвого висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Н. Гавриш визначено особливості мовленнєвотворчої діяльності залежно від умов її перебігу.

  1. Мовленнєвотворча діяльність в умовах навчання

Відбувається переважно за ініціативою педагога. Орієнтована на кінцевий результат. Обов′язкове дотримання літературно-мовленнєвих норм.

Багатоваріантність творчого рішення. Логіка заняття передбачає послідовність етапів творчого процесу. Педагог виконує функцію організатора, коректора, режисера.


  1. Ініціативна словесна творчість


Завжди відбувається за ініціативою дитини. Орієнтована на сам процес.

Самостійно переносить у творчість одержані раніше знання, вміння, навички. Одномоментна імпровізація, часто без повтору. Можлива відсутність окремих елементів творчого процесу. Без прохання дитини про допомогу педагог в процес не втручається.

Визначено форми мовленнєвотворчої діяльності.

  1. Ініціативна словесна творчість

    • Складання віршів, загадок

    • Мовні ігри (дражнили, лічилки, заклички)

    • Пізнавальна діяльність (міркування, пояснення)

    • Спілкування (само презентація, фантазування)

    • Сюжетно-рольова гра (сюжетоскладання, діалоги)

    • Образотворча діяльність (акомпанемент, коментування)

  2. Регламентована словесна творчість

  • Вислів-міркування

  • Створені індивідуальні казки, оповідання

  • Римовки

  • Колективні етюди

  • Вислів-пропозиція(задум)

  • Загадки, лічилки, заклички

Науковець подає визначення типів мовленнєвотворчої діяльності (МТД) дітей дошкільного віку.

За видом діяльності:

  • Образотворчо-мовленнєва

  • Театрально-мовленнєва

  • Музично-мовленнєва

За адресністю:

  • Моногра

  • Презентація

За умовами перебігу:

  • Ініціативна МТД

  • В умовах організованого навчання

За способом організації

  • Індивідуальна

  • Групова

  • Колективна

Про значення індивідуальної творчості на занятті й подальшого включення складених дітьми творів у колективний художній аналіз свідчить дослідження Г.М. Кудіної і З.М. Новлянської. Автори зазначають, що цінним є саме поєднання індивідуального і колективного етапу мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його цілувальником, критиком, співавтором, що, безперечно, впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнєвої діяльності, адже поступово у процесі навчання кожен іх дітей тимчасово перебуває в ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнєвотворчої діяльності дітей у процесі навчання сприяє підвищенню її якості.

Особистість розвивається і формується в різних видах діяльності, що тісно взаємодіють між собою. Відтак, розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку залежить від того, наскільки раціонально поєднуються види діяльності в мовленнєвій практиці, наскільки дитина є активною у процесі виконання цих видів діяльності.


3. Експериментальне дослідження


Експериментальне дослідження щодо розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників через залучення їх до мовленнєво-творчої діяльності була спрямована нами на:

  • розробку концепції розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку

  • створення технології розвитку мовленнєво-творчих вмінь та навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу

  • підбір оптимальних методів та засобів розвитку, їх експертної оцінки та адаптоване втілення в практику роботи


Случайные файлы

Файл
79649.rtf
141035.rtf
150478.rtf
61135.rtf
84155.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.