Роль трудового виховання в становленні особистості (114086)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут













Роль трудового виховання в становленні особистості




Підготувала:

студентка 412 ш групи

Дзюба Ірина

Перевірив:

викладач

Нагорний Ю.М.





Харків – 2007


План


1. Загальне уявлення про трудове виховання в працях В.О.Сухомлинського

1.1 Трудове виховання і всебічний розвиток особистості

1.2 Завдання та принципи трудового виховання

1.3 Шляхи, засоби та методи трудового виховання

2. Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського

2.1 Значення праці в житті людини

2.2 Як разом з родиною керувати дитячою працею

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



1. Загальне уявлення про трудове виховання в працях В.О.Сухомлинського


Трудове виховання – система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності. Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найстарішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системі виховання визначається конкретними історичними умовами. В сучасній українській школі трудове виховання здійснюється багатьма педагогічними шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів, гуманітарного і природничо-математичних циклів, на уроках трудового навчання, у процесі самообслуговування, у позашкільній і позакласній роботі, в родині.

Завдання трудового виховання:

  • Формування любові до праці.

  • Підтримання працездатності.

  • Оволодіння трудовими уміннями і навичками.

  • Виховання поваги до людей, праці й результатів праці.

Шляхи трудового виховання:

  • Родинно-побутова трудова діяльність.

  • Перебування у дошкільних виховних закладах.

  • Заняття в загальноосвітніх закладах.

  • Заняття в професійних навчальних закладах.

  • Систематична продуктивна праця.

Принципи трудового виховання:

  • Єдність із загальним розвитком.

  • Розкриття індивідуальності.

  • Суспільно-корисна спрямованість.

  • Раннє залучення.

  • Різноманітність.

  • Постійність, безперервність.

  • Продуктивність дитячої праці.

  • Творчий характер, поєднання зусиль розуму і рук.

  • Наступність.

  • Посильність.

  • Єдність з багатогранним життям.

  • Професійна інформація.

  • Професійна консультація.

  • Професійна діагностика.


1.1 Трудове виховання і всебічний розвиток особистості


Ми розглядаємо трудове виховання у тісному зв'язку з моральним, розумовим, естетичним вихованням. Виховну місію школи ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею стало однією з найважливіших якостей людини.

Щоб правильно організувати трудове виховання і повною мірою розкрити виховну силу праці у всебічному розвитку особистості, слід проводити педагогічну класифікацію праці учнів за такими ознаками:

За суспільною значимістю. Однаково важливо бути морально готовим і до того, щоб, наприклад, вирощувати пшеницю, і до того, щоб щоденно мити підлогу у класі і вдома. Але особливе виховне значення мають ті види праці, роль яких у створенні матеріально-технічного надбання суспільства, у примноженні всенародних багатств яскраво виражена.

За співвідношенням навчальної і виховної мети. Одні види праці виконуються насамперед для того, щоб оволодіти знаннями, вміннями, навичками; інші ставлять переважно виховну мету – сформувати моральні поняття, переконання, звички, збагатити моральний досвід, загартувати силу духу. Всебічний розвиток особистості залежить від того, наскільки насичене життя вихованця і тими і іншими видами праці.

За роллю і місцем у здійсненні розумового, морального, фізичного, естетичного виховання, політехнічної освіти. Для всебічного розвитку особистості дуже важливо, щоб у праці відбивались усі найважливіші елементи громадянського виховання.

За співвідношенням розумових і фізичних зусиль. Чим простіша, одноманітніша фізична праця, тим важливіше, щоб вона була не самоціллю, а засобом досягнення кінцевої мети – творчого задуму. Добиватися такого співвідношення діяльності думки й рук, щоб фізична праця приваблювала дітей як сфера духовного зростання, вдосконалення.

За характером знарядь праці. Чим складніші технічні засоби й технологічні процеси, що застосовуються в праці, тим більше можливостей для розкриття нахилів і здібностей особистості. Але використання складних технічних засобів вимагає попереднього оволодіння культурою ручної праці, ручними уміннями і навичками (конструювання, монтування, підгонка деталей і вузлів, наладка, регулювання).

За результатами трудової діяльності. В одних випадках праця створює наочні матеріальні результати, в других – вона є тільки умовою для їх створення, в третіх – взагалі немає матеріальних результатів, але праця збагачує життя духовно (наприклад, допомога старому або хворому). В одних випадках матеріальні результати праці розподіляються між людьми, в інших вони цінні для суспільства, але є предметами споживання. Для всебічного розвитку необхідне поєднання всіх цих видів праці.

За оплатою. Вихованці повинні розуміти й цінувати трудове походження благ, що їх вони одержують від суспільства безкоштовно. Для цього необхідно залучати молоде покоління насамперед до безоплатної праці для суспільства. Але істотне виховне значення має й індивідуальна оплата, особистий заробіток, який вноситься в сімейний бюджет.

Трудове виховання починається за партою, за книжкою — це найскладніший "верстат", оволодіти яким не так-то просто. Найголовніше у школі, найважче для осягнення і найтонше в педагогічній майстерності – досягти того, щоб і маленька дитина, і підліток, і юнак соромилися свого неробства, ставилися з презирством до лінощів і недбайливості. Рушійною силою є тут гідність трудівника: йдеться проте, щоб людина, яка сидить за партою, була переконана, що вона – трудівник пізнання: соромно чогось не зробити, не виконати, соромно думати, соромно провести день без діла. Вихователь викликає у вихованця почуття честі, порядності, поваги до самого себе.

Уроки – обов'язкова для всіх розумова праця. Але у вихованні трудівника винятково важливим є і те, щоб у кожного був, крім уроків, свій особистий інтелектуальний інтерес, своє захоплення. Розумова пристрасть, багате інтелектуальне життя – ось могутня сила, завдяки якій юна душа стає жадібною і ненаситною до найбільшого людського багатства – праці. Ніякими ланцюгами не прив'яжеш підлітка до парти, ніякими хитрощами не примусиш його по-справжньому вчитися, якщо він в своєму віці на власному досвіді не осягнув ту істину, що знання, думка роблять людину могутнім владарем праці.

Оволодіння знаннями, уміннями та навичками, необхідними для свідомого вибору професії, для розвитку здібностей і нахилів, відбувається успішно завдяки поєднанню двох шляхів:

1. Обов'язкові для всіх передбачені програмою заняття. Навчальний елемент праці поступово все більше поєднується з продуктивним: виготовляються наочні посібники, прилади, механізми, моделі, інструменти. Навички і вміння спрямовуються на працю в умовах високорозвиненої техніки, при цьому для дівчаток добираються трудові завдання, які вимагають меншого фізичного напруження, але більшої точності, конструкторської майстерності.

2. Другий, не менш важливий, шлях підготовки до праці і всебічного розвитку — праця за бажанням і вибором вихованця, відповідно до його задатків, інтересів, нахилів. Наприклад, слід організувати різноманітні гуртки, в яких вихованці об'єднуються і за віком, і за інтересами. Переступивши поріг школи, дитина потрапляє в атмосферу різноманітної творчої праці. Немає жодного вихованця, який не працював би в гуртку за своїм вибором, при цьому діти працюють разом з підлітками, підлітки – разом з юнаками і дівчатами. Працюють гуртки, як правило, на основі принципу самодіяльності, старші учні керують молодшими.

Праця й оволодіння різнобічними вміннями орієнтуються на науково-технічний прогрес. Це і є творча праця, яка підносить людину в її власних очах, і разом з тим психологічно підготовляє до трудового життя.

Дати людині щастя улюбленої праці – це означає допомогти їй знайти серед багатьох життєвих доріг ту, на якій найяскравіше розкриються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості. У суспільстві, де на першому місці стоїть людина, будь-яка праця може піднятися до ступеня творчості. Для кожної дитини праця, в якій вона виявляє себе справжнім творцем, поетом, художником, стає духовною творчістю. Наше завдання полягає в тому, щоб у школі не було жодного вихованця, безликого, такого, що нічим не цікавиться. Людина лише тоді починає відчувати свої творчі сили, здібності, коли вона вступає в моральні стосунки з іншими,– так народжується покликання і так відбувається самовиховання. У процесі праці моральні стосунки між членами колективу стають особливо яскравими з того моменту, коли один починає бачити в іншому свої власні достоїнства, коли інша людина стає для нього ніби дзеркалом. У кожній дитині є задатки якихось здібностей. Ці задатки – як порох: щоб запалити їх, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю старшого товариша або ровесника. Праця в колективі – це не тільки вплив людини па природу, навколишній світ, але й взаємодія сердець, думок, переконань, почуттів, переживань, інтересів, захоплень. Одним з найважливіших завдань виховання ми вважаємо те, щоб у жодному серці порох не залишився незапаленим, щоб усі задатки і здібності повністю розкрилися.


Случайные файлы

Файл
178403.rtf
18089.rtf
22600.rtf
60202.rtf
122167.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.