Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури (113026)

Посмотреть архив целиком















Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури



Сучасна школа повинна насамперед піклуватися про розвиток особистостей. Чи не тому ми часто бачимо світ у чорно-білих кольорах, що в ньому так мало людей, які мають свої думки, переконання?

Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Потрібно, щоб кожен учень усвідомив: мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, розриває генетичний зв’язок між поколіннями. К. Ушинський писав: "Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її ".

Справді вчитель творить людську душу, розвиває почуття. Ще Аристотель вважав: якщо ми піклуємося лише про розумовий розвиток молодої людини, забуваючи про необхідність розвитку її почуттів, ми йдемо назад, а не в перед.

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові і поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.

Дитина – не папір , на якому потрібно щось намалювати, це папір з малюнком, який нанесла природа. Отже, потрібно лише створювати умови для навчання й виховання. "Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться", - справедливо писав Г. Сковорода.

Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ви зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуйте своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього ваш урок пройде марно.

Тому перед вчителями-мовниками країни – важлива і складна державна задача, для вирішення якої потрібні знання, енергія, пошук нових шляхів. Кожен, хто пов’язаний з викладанням мови, знає, що засвоюється матеріал тим легше і краще, чим більше зацікавлений у ньому той, хто навчається, чим більше він захоплений навчанням.

Анатоль Франс якось зазначив:"Мистецтво навчання є мистецтво пробудження в юних душах допитливості і послідуючого її задоволення. Коли ж насильно забивають голову знаннями, вони тільки гнітять і засмічують розум". Необхідно, щоб урок словесності був високоефективним, щоб він залишав слід у душах підлітків. Тому досвід підказує, що у вивчення мови слід вносити нетрадиційні, нестандартні форми роботи, бо оновлення форм, змісту і методів навчання – це настійна вимога дня.

Нетрадиційний, нестандартний урок!... Ця форма класичних занять все наполегливіше утверджується в шкільній практиці. Багато вчителів вбачають у ній засіб подолання стереотипу уроку, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між вчителями та учнями. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє, розвиток зв’язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

За новою навчально-виховною концепцією вивчення української мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил – вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, послуговуватися нею в різних ситуаціях.

Як же донести до кожного школяра багатство й красу рідного слова, виробити вміння невимушено вести бесіду, створювати тексти літературною мовою?

Ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Особливо це стосується дітей 5-6-их класів. Дітей, які щойно перейшли до середньої ланки і великою мірою ще сприймають життя як гру. Їхні очі широко відкритті назустріч казковому, незвичайному. Вони охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність. І тому уроки з елементами казки, гри в такому віці надзвичайно ефективні.

У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Прикладом такого уроку може бути урок у 5-ому класі з розділу "Будова слова. Орфографія" по темі "Префікси пре-, при-, прі-". Проводжу цей урок з використанням нетрадиційних елементів: а)"Казка про пре- і при-"; б) гра-загадка "Чому так?"; в) гра-змагання "Хто, швидше і правильніше " і закінчую урок творчим завданням: скласти і записати твір-мініатюру " Весно, весно! Яка ти чудесна", який може бути написаний учнями диференційовано: а)за допомогою опорних слів; б)словосполучень і початків речень; в)за даним планом; г)самостійно. Тобто будую уроки так, щоб вони були підпорядковані дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань, умінь і навичок і вміти їх застосувати у житті.

Уроки рідної мови та літератури вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. Таким є урок – КВК.

Урок-КВК – це і радість колективного пошуку правильної, дотепної відповіді, і можливість для кожного самостійно здобути та проявити свої знання, кмітливість, гумор, артистизм. Краще всього таку форму навчання проводити під час узагальнення, закріплення чи повторення пройденого. Але я спробувала і провела урок у такій формі під час вивчення нової теми у 6-ому класі "Поняття про фразеологізми". І результат був неперевершений!

Всі учні були активними, виявляли велику зацікавленість, самонавчалися і робили висновки. Вони добре зрозуміли місце фразеології в системі мови, запам’ятали етимологію багатьох зворотів, уміли виділяти їх у тексті, пояснювати значення, правильно використовувати їх у мовленні та визначати синтаксичну роль. Цей урок ще раз довів, що гра - це також навчання, якщо гра правильно побудована.

Оволодіння мовою немислиме, перш за все, без накопичення певного словникового запасу, постійного його збагачення. А це – не просто запамятовування слів, але й усвідомлення їх багатозначності, вживання в реченні. І ось тут допомагає гра, творчість.

На одному із уроків по темі "Лексикологія", коли мова йде про синоніми, омоніми, антоніми, розповідаю пятикласникам казку "Витязь на роздоріжжі ".

Відважний витязь мандрував по країні Граматика. Одного разу він підїхав до великого каменя, на якому прочитав напис: "Направо підеш – косу знайдеш. Наліво підеш – косу знайдеш. І прямо підеш – косу знайдеш". Здивувався витязь і вирішив дізнатися, що ж це за коса. Поїхав направо і баче: далеко в море заходить довга піщана полоска землі. Поїхав наліво, а там у траві блистить гостра коса, якою траву косять. Відправився витязь прямо і зустрів дівчину з довгою косою. Розгубився витязь. Посміялись діти над витязем і твердо запамятали, які слова називаються омонімами. А на уроці по темі "Синоніми" використовую матеріал, вміщений у журналі "Дивослово" №5 за 1998 рік. На цьому матеріалі діти переконуються у словниковому багатстві рідної мови, яка створюється її синонімічністю.

Нетрадиційні елементи гри застосовую і на уроках у 7-их класах, які доповнюю ще й диференціацією. Учні з бажанням і великим задоволенням виконують такі завдання, де може виявитися їх творча індивідуальність. Прикладом може бути вступний урок по темі "Прислівник як частина мови".

До нетрадиційних форм навчання належить і адаптивна система навчання, яка останнім часом широко висвітлюється на сторінках методичної преси. Ця форма роботи використовується не лише на етапі повідомлення нової інформації, а й під час самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, дослідницької діяльності. При цьому виробляється в учнів уміння здобувати знання, узагальнювати і робити висновки.

Така система орієнтує учнів не на запамятовування прослуханого, а на розуміння та аналіз мовного матеріалу в ході уроку. При цьому діти вчаться здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, працюють над виробленням навичок оволодіння новими формами планування самостійної роботи, на кожному уроці кожен учень працює безперервно. У 6-ому класі на уроці, тема якого "Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду" виконуємо, наприклад, таке завдання.


Случайные файлы

Файл
159307.rtf
144225.rtf
164968.doc
referat China.doc
613.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.