Педагогіка - контрольна (111563)

Посмотреть архив целиком

=shur@= shura19@yandex.ru

Питання № 1. Поняття про педагогіку як науку.

Педагогіка – наука про виховання – іде коренями в глибинні шари людської цивілізації. З'явилося воно разом з першими людьми. Дітей виховували без усякої педагогіки, навіть не підозрюючи про її існування.

Наука педагогіка з'явилася пізніше геометрії, астрономії, як потреба суспільства. Виявилося, що суспільство прогресує – чи швидко повільно, у залежності від того, як у ньому з'являється виховання. З'явилася потреба в:

  • узагальненні знань про виховання,

  • у створенні спеціальних навчальних виховних заснувань.

У Китаї, Індії, Єгипті, Греції – розвиток філософії (науки про природу, людину, суспільство) – перші педагогічні узагальнення.

У Європі – давньогрецькі філософи Демокрит (460 – 370 р. до н.е.), Сократ (469 – 399 р. до н.е.), Платон (427 – 347 р. до н.е.), Аристотель (384 – 322 р. до н.е.) – про формування особистості (гарними людьми стають більше від вправи, чим від природи). Марко Квинтиман – “Утворення оратора” – основна книга по педагогіці, із творами Цицерона, його вивчали у всіх риторичних школах.

За всіх часів існувала духовна педагогіка – про духовний і фізичний розвиток людей, моральному і трудовому вихованні. У древній Греції повнолітнім вважався той, хто посадив і виростив маслинове дерево – маслинові гаї.

У період середньовіччя – панування церкви – усе виховання в релігійне русло. Утворення втратило прогресивність античних часів. Догматичне навчання існувало 2 століття. Філософи цього часу Тертуман (160 – 222), Августин (354 – 430), Аквипат (1225 – 1274) – створили великі педагогічні трактати, але педагогічна наука далеко вперед не пішла.

Епоха Відродження – педагоги гуманісти.

У XVII в. педагогіка виділилася в самостійну науку – з ім'ям Я. А. Каменського (1592 – 1670) – “Велика дидактика” – 1654 р.

Джон Локк (1632 – 1704) – теорію виховання – “Думки про виховання” – погляди на виховання джентльмена – людини упевненого в собі, широке утворення, ділові якості, добірність манер, твердість правових переконань.

Непримиренну боротьбу з догматизмом, схоластикою в педагогіці вели французькі матеріалісти і просвітителі XVIII в. Д. Дідро, К. Гельвеций, П. Гольбах і особливо Ж.Ж. Руссо.

Іоганн Фрідріх Герберт (1776 – 1841) – велика суперечлива фігура в історії педагогіки – по дидактиці (чотириланкова модель уроку, понятивне – навчання, що виховує, система розвиваючих вправ), але і теоретична база для дискримінаційного обмеження в утворенні широких мас трудящих.

Світову славу російської педагогіки принесли Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов, Толстой, але особливо К.Д. Ушинський “ПРО камеральне утворення” 1848 р.

У 1855р. Ушинського призначають інспектором класів. У житті кожного великого вченого неодмінно знайдеться щаслива випадковість. Була вона й у долі Ушинського. Один раз він звернув увагу на дві великі шафи, – уже 20 років вони стояли опечатані. Ушинський попросив сторожа відкрити їх. Перед ним був цілий скарб – повне зібрання педагогічної літератури, спадщина колишнього інспектора інституту, учня Пестелоцци – Е. Гугеля. По свіжих слідах він пише кращу свою статтю “Про користь педагогічної літератури” – зробити навчальну роботу цікавої для дитини, не перетворюючи її в розвагу. 187! Перевидане – “Рідне слово”. Більш 10 млн. книг його вийшло до революції. Головний його твір “Педагогічна антропологія” 1867р. – 2-а томи, 3-й не завершив;

  • навчання про мети, принципи, сутність виховання,

  • про керівну роль школи, учителя,

  • про методи формування спостережливості, уваги, волі, пам'яті, емоцій,

  • шляху реалізації дидактичних принципів свідомості, наочності, систематичності, прогностичності,

  • концепція розвиваючого навчання,

  • трудове виховання – повноцінний виховний засіб – праця.


Наприкінці XIX – початку XX в. – центр педагогічної думки США Джон Дьюи (1859 – 1952), Едвард Торндайк (1874 – 1949) - вивели закономірності людського виховання, ефективні технології утворення.

Радянські педагоги Н.К. Крупська (1869 – 1939) – проблеми нової радянської школи, організація позакласної роботи, піонерського руху. А.С. Макаренко (1888 – 1939) – про дитячий колектив, трудове виховання, свідома дисципліна, виховання в родині. В.А. Сухомлинський (1918 – 1970) – досліджував моральні проблеми виховання молоді, про особистість.




2. Основні педагогічні поняття: виховання, навчання, освіта.


Вибираючи метод, вихователь повинний бути, упевнений в успіху. Тому треба передбачати результат. Загальний принцип вибору методів виховання – гуманізм педагога до вихованців.

Класифікація методів.


Методи виховання


Методи формування пізнання.

Методи організації діяльності та формування досвіду поведінки.

Методи стимулювання.






Переконання. Вправи. Мотивація.

Розповідь Вправа Змагання

Пояснення Приучення Заохочення

Роз'яснення Педагогічні вимоги Покарання

Лекція Суспільна думка

Етична бесіда Доручення

Умовляння Виховні ситуації

Уселяння

Інструктаж

Диспут

Доповідь

Приклад


Методи формування свідомості особистості.

Перший етап правильно організованого виховання – знання (розуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, що повинні бути оформлені в процесі виховання. Для цього використовуються методи першої групиметоди переконання.

Не знання, а переконання стимулюють учинки школярів.

Розповідь на етичну тему – використовується переважно в молодших класах і середніх.

  • Емоційний виклад конкретних фактів і подій, що мають моральний зміст.

  • Впливу на почуття.

  • Розповідь, що супроводжується ілюстраціями, музичний супровід.

  • Обстановка має велике значення – похідне багаття, затишна кімната, берег ріки і т.д.

  • Він повинен переживатися слухачами.

Роз'яснення застосовується тільки там і тоді коли вихованцю дійсно необхідно щось пояснити, уплинути на його свідомість і почуття. Але роз'яснення не потрібні там, де мова йде про прості й очевидні норми поводження: не можна різати і розмальовувати карту, грубити, плювати. Тут необхідна категорична вимога. У практиці шкільного виховання роз'яснення спирається на вселяння, – проникаючи в психіку, діє на особистість у цілому, створюючи установки і мотиви діяльності. Діти і підлітки особливо піддатливі.

Умовляння – сполучення прохання з роз'ясненнями і вселянням. Виникають почуття сорому, розуміння, незадоволеності собою, учинок педагога вказує і шляхи виправлення.


При некваліфікованому застосуванні розповідь, роз'яснення, умовляння, уселяння можуть приймати форму. Вона ніколи не досягне мети, скоріше виникає протидія, бажання надійти всупереч. Нотація – не форма переконання.

Етична бесіда – вихователь вислуховує і враховує думки, точку зору свого співрозмовника. Ціль її – поглиблення, зміцнення моральних понять, формування системи моральних поглядів і переконань. Особливо це ефективно в 5-8 класах.

  • Добре, коли етична бесіда завершується реальною корисною справою, у якому її учасники можуть практично закріпити розглянуті під час бесіди положення, норми і правила поведінки.

  • Не можна допускати, щоб бесіда перетворювалася в лекцію. Успіх залежить від того, наскільки теплим буде характер бесіди, чи розкриють у ній вихованці свою душу.

  • Матеріал бесіди повинний бути зрозумілий вихованцям, спиратися на їхній досвід.

  • Важливо, щоб вихованці самостійно прийшли до правильного висновку.

  • Помилково думати, начебто бесіда – спонтанний метод. Високопрофесійні вихователі проводять бесіди не часто і готуються до них ґрунтовно.

  • Високі професіонали вимагають індивідуальної бесіди з провиненими вихованцями. Дуже важливо, щоб не виник бар'єр. Якщо учень неправильно розуміє ситуацію, треба тактовно йому пояснити, додати бесіді задушевний характер, то можна розраховувати на повний успіх.

Диспути – живі гарячі суперечки на різні теми, що хвилюють вихованців.

  • до диспуту розробляються 5-6 питань, що вимагають самостійних суджень. З цими питаннями учасників знайомлять заздалегідь. Іноді викладач може призначити учасників суперечки.

  • Тексти записувати не треба, інакше диспут буде нудним, формальним.

  • З максимальною делікатністю треба відноситься до висловлень школярів. Але педагог не може зайняти позицію незворушного спостерігача. Він впливає аргументами; іноді навмисне помиляються, щоб потім привселюдно визнати свої помилки і тим самим показати приклад іншим учасникам диспуту.

Приклад – дає конкретні образи для наслідування. “Довгий шлях наставлянь, короткий шлях приклада” – римський філософ Сенека.

  • Психологічною основою прикладу служить наслідування. Тому важливо оточити дитину позитивними прикладами. Але треба витягати досвід і з неправильних вчинків. Сумний приклад допомагає втримати супротивника від неправильного вчинку.

  • Особистий приклад вихователя! Між словом і справою в нього немає міркувань.


Методи організації діяльності.

Методи організації діяльності – це серцевина виховного процесу, тому що формує необхідний тип поводження.

Вправа – спосіб залучення до активної діяльності. Результат вправ – навички, звички. Чим складніша якість, тим більше вправ необхідно виконати для вироблення стійкої звички. (Шнурки – 200 разів) що ж говорити про число вправ для формування складних моральних якостей. Витримка, навички самоконтролю, дисципліна, культура спілкування – якості, що грунтуються на звичці. Вправа визнається успішною, коли вихованець виявляє стійку якість у всіх життєвих ситуаціях.

Вимогипрямі і непрямі (вимога-рада, вимога-гра, вимога-натяк і т.д.). Вимога безпосередня (вихователь – вихованець), безпосередня вимога (вихованців один одному, організоване вихователями).


Случайные файлы

Файл
lab02.doc
163270.rtf
129962.rtf
ref-21189.doc
81179.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.