Мария Монтессори (referat)

Посмотреть архив целиком






ПЛАН



  1. Провідні положення теорії М.Монтессорі.

  2. Дидактичний матеріал М.Монтессорі.

  3. Практика дитячих будинків М.Монтессорі.

  4. Підготовка вчителя до роботи у будинках М.Монтессорі.

  5. Застосування Марією Монтессорі методу “педагогічного лікування”.

  6. Будинки дитини М.Монтессорі.

  7. Методи, які застосовуються у будинках дитини:

а/ уроки:

  • стислість;

  • простота;

  • об”єктивність;

б/ харчування;

в/ гімнастика і мускульне виховання.

  1. Виховання відчуттів.

9. Оцінка педагогічної системи Марії Монтессорі.



















Марія Монтессорі (1870 – 1952 г.г.)видатний італійський педагог, яка створила нову педагогіку, яка в свою чергунабула поширення в багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні. Мету цієї педагогіки можна сформулювати таким чином: збудити в душі дитини людину, що дрімає в ній. 45 років свого життя і діяльності присвятила Монтессорі організації будинків дитини, пропаганді наукової постановки справи суспільного виховання.

Три провідні положення характеризують суть педагогічної теорії М.Монтессорі:

  1. Виховання повинне бути вільне.

  2. Виховання повинне бути індивідуальне.

  3. Виховання повинне спиратися на дані спостереження за дитиною.

Забезпечення цих чинників – найголовніша задача виховання в будинках дитини.

Спираючись на дані фізіології, антропометричні характеристики дітей від 3 до 7 років, вік, який М.Монтессорі визначає як «творчий», оскільки саме в цьому віці складаються і зміцнюються всі головні сили і функції організму, педагог ставить задачу знайти засоби, щоб полегшити дитині її складну внутрішню роботу психічного пристосування, духовного зростання.

Свій метод М.Монтессорі характеризує як «науковий… по своїй суті і по своїй меті; це подальший ступінь прогресу, вихід з області фізіології, спроба застосувати те, що зроблене гігієною у області фізичного розвитку, до розвитку психічного».

Техніка методу Марії Монтессорі витікає з природного фізіологічного і психічного розвитку дитини і направлена на виховання м'язів, виховання відчуттів і розвиток мови.

У книзі «Метод наукової педагогіки, яка була застосована до дитячого виховання в Будинках дитини» Монтессорі підкреслює, що педагогічний метод спостереження заснований на волі дитини, яка може бути обмежена лише інтересами колективу. Звідси робиться висновок про те, що в дитині слід пригнічувати те, що може образити або нашкодити іншому, що носить характер грубих і неввічливих вчинків. Вся решта проявів, в якій би формі вони не виражалися, повинні дозволятися і завжди поважатися.

Педагог в Будинках дитини Марії Монтессорі – спостерігач і експериментатор. Він фіксує всі зміни, які відбуваються у фізіологічному і психічному розвитку дітей, поволі направляє його, помічаючи паростки нового в житті дітей, в потрібних випадках приходить на допомогу.

Педагогічні ідеї М.Монтессорі своєю новизною і гуманістичною спрямованістю захопили розум і душі педагогів різних країн. З її абсолютно незвичайним досвідом знайомляться, вивчають праці, які видані в Римі, інших містах Італії, в багатьох країнах світу. В першу чергу широке поширення набула в перші два десятиліття нашого століття книга Монтессорі «Метод наукової педагогіки, вживаний до дитячого виховання в будинках дитини». Вона була перекладена на англійську, німецьку, французьку, російську, українську і інші мови народів миру.

Широке розповсюдження і застосування знаходить дидактичний матеріал М.Монтессорі, він стає учбовим матеріалом не тільки в роботі з дітьми, але й в підготовці вихователів на численних курсах, так званих «монтессорієвок».

Практика будинків дитини М.Монтессорі розповсюджується не тільки в Європі, але і в США, Канаді, Індії, Японії, набуває міжнародного значення.

У Україні до 1917 року система М.Монтессорі також одержала визнання. Її досвід освітлювався в педагогічних журналах (Київського товариства народних дитячих садів), видавалися її книги, з практикою будинків дитини знайомилися видатні діячі дошкільного виховання того часу (Н.Д.Лубенец, С.Ф.Русова і ін.).

Н.Д.Лубенец пропагувала метод Монтессорі в Україні через журнал «Дошкільне виховання», де вона виступила з аналізом положень її методу. С.Ф.Русова – в лекціях перед студентами Фребелівського жіночого педагогічного інституту, який функціонував в Києві аж до революції і потім ввійшов складовою частиною в Інститут Соціального виховання (нині Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова). У своїй книзі «Дошкільне віховання», виданій в 1918 році, С.Ф.Русова аналізує метод дошкільного виховання Монтессорі в розділі «Сучасні дитячі садіння”.

У роки становлення радянської школи, суспільного дошкільного виховання в Росії і Україні застосовувалася система Монтессорі, зокрема, поширена вироблена нею теорія вільного виховання, зберіглася практика підготовки педагогів по її методу. З початку 30-их років ідеї Монтессорі були піддані забуттю, піддавалися критиці, як «буржуазні, реакційні», несумісні з новою системою виховання. Належна оцінка і повернення знов до системи Монтессорі відбувається в 60-ті роки завдяки праці А.П.Усової «Сенсорне виховання дошкільників» (Москва, 1963г.), в якому система Монтессорі аналізується з позиції сучасної дошкільної педагогіки в аспекті сенсорного виховання.

Хотілося б детальніше зупинитися на тих основних поняттях, які використовувала Марія Монтессорі.

«Наукова педагогіка, - писала Монтессорі, - це щось невизначене. Про що лише говорять, але чого ще немає насправді. Можна сказати, що до самого останнього часу це була лише інтуїція, лише натяк на науку, яка необхідно повинна визначитися. Серед експериментальних і позитивних наук, наукова педагогіка повинна зайняти своє певне місце».

Читаючи праці М.Монтессорі можна зробити висновок про те, то підготувати вчителя у дусі експериментальних наук – задача не з легких. Коли вчитель знайомиться навіть найдетальнішим чином з антропометрією і психометрією, створюється тільки штучний механізм, не більше. Тобто, якщо підготувати вчителя до експерименту таким шляхом, то все залишиться тільки в межах теорії. А у вчителі потрібно виховати швидше дух, ніж механічну майстерність ученого, тобто напрям підготовки повинен йти швидше у бік духу, аніж у бік механізму.

Але недостатньо підготувати вчителя, потрібно ще підготувати і школу.

Для того, щоб створити наукову педагогіку, необхідно, щоб школа давала простір вільним і природним проявам особи дитини, - в цьому і полягає істотна сторона реформи.

Ніхто не стане стверджувати, що цей принцип вже зміцнився в педагогіці і в школі. Деякі педагоги висувають ідеї і невизначені вимоги свободи дитини, але істинне поняття свободи насправді ще не відоме вчителям. Свободу вони часто уявляють собі так, як її розуміють маси в своїх повстаннях проти тирана і рабства або в іншому, але все-таки обмеженому значенні: соціальна свобода завжди означає часткове звільнення: звільнення країни або думки. Поняття ж свободи, яка покликана надихати педагогіку, універсально, включає багато компонентів.

Отже, підготовка викладача повинна йти рука об руку з перетворенням самої школи: підготувавши вчителів до спостереження і познайомивши їх з експериментальним методом, потрібно, щоб вони в школі могли спостерігати і проводити досліди. Тому основним в науковій педагогіці повинна бути свобода учня, яка давала б можливість безпосереднім проявам його особи. Марія Монтессорі сказала: «Якщо нова педагогіка повинна з'явиться в результаті вивчення особи дитини, то це вивчення вироблятиметься тільки таки способом, при якому воно полягатиме в спостереженні над вільною дитиною».

Взагалі, дуже важливо встановити метод, техніку і від їх застосування чекати результату, який повинен цілком витікати з досліду. Одна з особливостей дослідницької науки в тому, щоб приступити до досліду без упереджених думок щодо випадкових результатів експерименту. Наприклад, якщо ми проводимо дослідження розвитку голови у школярів у зв'язку з різними ступенями їх розумового розвитку, то однією з перших умов цього досліду було б незнання до початку експеремента, які з досліджуваних учнів найбільш розвинені і які найвідсталіші. Це необхідно тому, що упереджена думка, ніби найрозвиненіші повинні володіти розвиненішим черепом, неминуче вплинула б на результати дослідження. «Хто ставить експерименти, - писала Монтессорі, - той повинен протягом них бути вільний від всяких упереджень і частково навіть від забобонів науки. Якщо ми хочемо побудувати експериментальну педагогіку, необхідно відректися від колишніх вірувань і у пошуках істини дотримуватися лише методу».

Немає сумнівів, що потрібно виходити не з яких-небудь догматичних переконань на психологію дитинства, а з методу, який дав би дитині можливість розвинути повну свободу. Лише тоді можна буде спостерігати безпосередні прояви його індивідуальної природи і будувати на них висновки істиної наукової психології дитини.

Будучи асистенткою університетської психіатричної клініки в Римі, М.Монтессорі часто відвідувала психіатричні лікарні для дослідження хворих і підбору їх для клінічних демонстрацій перед студентами. Зацікавившися недорозвиненими дітьми, Монтессорі познайомилася із спеціальним методом виховання, винайденим Едуардом Сегеном. Вона проникала ідеєю (поширеною в той час в медичному середовищі) застосування «педагогічного лікування» (фактично, це було поєднання методів педагогіки і медицини) до різних форм хвороб таких як глухота, параліч, ідіотизм, рахіт і т.д.


Случайные файлы

Файл
99022.rtf
159649.rtf
33385.rtf
37275.rtf
113073.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.