Уолт Уитмен (ref-17699)

Посмотреть архив целиком

Уолд Уїтмен народився у 1819 році у сімі фермера, у невеликому містечку на острові Лонг-Айленд. Коли хлопчик був ще зовсім малий родина переїздить до Брукліну, де батько займається столярством. Але матеріальні нестатки змушували родину не раз повертатися на ферму. Своє дитинство Уолд провів у сільській місцевості, на все життя запамятавши море, біля якого знаходилася ферма, та природу.

Ще змалку Уолд Уїтмен був змушений заробляти на життя. Не отримавши навіть початкової освіти він почав працювати посильним у юриста, а в подальшому пішов працювати до однієї дрібної газети де навчився друкувати. Впродовж декількох років Уїтмен працював у різних типографіях у Брукліні, а потім повернувся на ферму де працював шкільним вчителем.

У 1841 році молодий Уїтмен надовго зостається у Брукліні, працює в газетах та починає приймати участь у політиці. У 1846 році він стає редактором газети Бруклін дейл ігл”, головного органа бруклінської організації демократичної партії, яка в ті часи знаходилася при владі.

Як показують записні книжки Уїтмена, саме у 1847 році він вперше починає писати вірші, які потім увійдуть до його збірки Листя трави. Стаття Американські робітники проти рабстваяку Уїтмен надрукував на сторінках “Бруклін дейл ігл” по змісту та формі нагадувала ці поетичні твори.

Перше видання основної збірки віршів Листя травивийшла у 1855 році. До початку громадянської війни поет випустив ще два видання своєї книги включивши в неї багато нових творів. Серед них – такі поеми, як Пісня про себе, Пісня радостей, Пісня великої дорогита інші.

Життя Уїтмена в пятидесятих роках складалося по-новому. Не бачачи для себе можливості продовжувати працювати в газетах і зберігати вірність своїм антирабовласницьким поглядам Уїтмен звертається до ремесла свого батька. Робота столяра для нього не була лише заробітком, Уолд не соромився свого положення. Серед його найкращих друзів були прості робітники, рибалки. В цей час у записнику поета зявляється новий запис: “Я не опущусь до жизни в кругу профессоров и капиталистов; я закатаю рукава и пойду к возчикам и лодочникам, к людям, которые живут ловлей рыбы или простой работой на полях.”

Вагомий інтерес представляє питання про літературні симпатії Уїтмена. Не отримавши належної освіти, поет з дитинства багато читав намагаючись оволодіти досягненнями світової літератури. Найбільше він захоплювався Шекспіром та тими європейськими поетами які в своїх творах висловлювали демократичне начало.

У віршах Уїтмена, які він написав напередодні війни Півночі й Півдня, можна спостерігати щирий оптимізм. Одну зі своїх поем він назвав Пісня радостей. Майже всі твори поета пройняті глибоким відчуттям того, що життя буде кращим.

Природа, яку описує Уїтмен у своїх творах не вирізняється особливою красою, але вона по весінньому добра до людей. Також автор уміло описує людину, нагороджуючи її такими епітетами як:

ця людина благородна, радісна, здорова, жива і т. д.

Уолд Уїтмен належить до числа оригінальних майстрів слова. Форма, якою він висловлює свої думки , незвична та несподівана. При першому знайомстві з віршами Уїтмена вони можуть здатися дивними – у збірці “Листя трави” мало римованих рядків, здебільшого відсутній чіткий віршований розмір.

У своїх віршах Уїтмен хотів висловити любов трудових прошарків населення до свободи. Зокрема життя і творчість поета протягом років громадянської війни була цілком повязана з боротьбою проти рабовласників. Спочатку Уїтмен працював у нью-йоркських газетах, але у кінці 1863 переїхав до Вашингтона, де більше двох років працював у військових шпиталях, доглядаючи за пораненими в якості санітара.

Протягом війни поет заробляв на життя переписом паперів та статтями, які інколи друкував. В січні 1865 року Уїтмен отримав скромну роботу у одній з державних установ, але протримався там недовго. Влітку того ж року міністр внутрішніх справ Харлан побачив на столі Уїтмена книжку “Листя трави” і звільнив з посади за його неправильні погляди.

У ці роки Уїтмен писав багато відомих віршів, опублікувати які зміг тільки після війни. Його вірші не втратили оптимізму. В них не так багато абстракцій та філософських роздумів. Наприклад у вірші “Іди з поля, батьку” просто і лаконічно описується історія про сина фермера, який помер в битві з рабовласниками. У творах цих років Уїтмен не раз показує величину духу простих людей у боротьбі з плантаторами.

Наступною роботою Уїтмена, після звільнення з міністерства внутрішніх справ була служба в іншому вашингтонському державному органі влади. Поет був змушений працювати у Вашингтоні, поки йому дозволяло здоровя, бо як і раніше літературний труд прокормити його не міг. Так продовжувалося його життя до 1873 року, коли хвороба перетворила його в на половину інваліда. Хоча він продовжував творчо працювати, основним джерелом доходу були незначні допомоги з боку друзів.

Редактори найбільших журналів, найбільш відомі буржуазні критики не покривали своєї ненависті до поета: “Долой Уолта Уитмена! Уничтожьте его любым способом.” Цими словами виражається те життя, яким жив поет останні роки.

Книга “Листя трави” не раз перевидавалася з значними змінами і в післявоєнні роки. Але в ролі видавця зазвичай виступав сам Уїтмен, бо приватні видавництва не хотіли мати справу з його творами. Поет часто казав: “З ринкової точки зору я цінюся невисоко.

Уїтмен писав вірші до кінця своїх днів, - помер він у 1892 році. Після війни поет писав багато творів. Серед них такі вірші як “О зірко Франції!”, “Іспанія 1873-74 та інші, в яких Уїтмен оспівує боротьбу народних мас за cвободу.




































Случайные файлы

Файл
1653-1.rtf
148020.rtf
37931.doc
4066.rtf
101257.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.