Особености налоговых ситем стран Бенилюкса /Особливості податкових систем країн Бенілюкса (Бельгія, Нідерланди, Люксембург)/ (beniluyks)

Посмотреть архив целиком

12



Міжрегіональна Академія управління персоналом

Закарпатський інститут ім.Августина Волошина

Факультет бізнесу та зовнішньо-економічної діяльності

Кафедра економіки та управління бізнесом








Габор Кристина Іванівна




Контрольна робота

на тему:

Особливості податкових систем країн Бенілюкса

(Бельгія, Нідерланди, Люксембург)








З дисципліни: Податкові системи зарубіжних країн

Шифр групи: 11-2000 (С6ОА) (2.0з)

Спецальність: облік і аудит

залікової книжки: Фз-00437


Буковська О.Д..

___________________





Ужгород-2002




Як відомо, Бенілюкс – це скорочена назва митно-економічного союзу Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Договір про союз підписаний в 1958 р., почав діяти в 1960 р. Міце перебування керівних органів – м.Брюсель.

Податкові системи окремих країн Бенілюкса мають багатовікову історію. У сучасних умовах економіка цих країн представляє собою практично єдиний господарський комплекс. У той же час податкова система кожної з держав має ряд специфічних властивостей. Як і в інших розвинених країнах, механізми оподаткування Бельгії, Нідерландів і Люксембурга мають комплексний характер і підлягають постійним змінам.



Нідерланди

Королівство Нідерландів


Законодавство країни поділяє платників податків на дві категорії: резиденти та нерезиденти. Юридична особа рахується резидентом, якщо її управляючі постійно знаходяться в Нідерландах і її статут зареєстрований у цій країні.

Платники-резиденти обкладаються податком на прибуток, включаючи прирости капіталу, незалежно від місця і джерел його формування. Платники-нерезиденти платять податок з доходу, отриманого в Нідерландах.

До найбільш значних доходів відносяться прибуток, отриманий від:

  • діяльності постійного представництва чи агентства;

  • нерухомості;

  • продажу акцій компаній, якщо нерезидент володів не менш ніж одною третиною цих цінних паперів;

  • участі у підприємницькій діяльності в Нідерландах, але не в якості акціонера.


Компанії-резиденти разом з одною чи більше дочірніми організаціями можуть утворювати фінансові обєднання для того, щоб виступати єдиним обєктом оподаткування.

Зарубіжні інвестори при визначенні структури та виду інвестицій повинні приймати до уваги, що по законам Нідерландів розрізняють інвестиції через резидентські компанії, філії іноземних корпорацій чи товариств, а також:

  • тільки компанії-резиденти підлягають обкладанню податком на капітал;

  • хоча ставки податку на прибуток єдині для резидентів і нерезидентів, прибуток, що направляється компанією-резидентом на виплату дивідендів, підлягає оподаткуванню на дивіденди, тоді як прибуток, що перераховується відділеннями і товариствами. – не підлягає;

  • звичайно не обкладається податком передача акцій нідерландською компанією, в той же час існує податок на прибуток, отриманий від продажу чи передачі активів відділень і товариств;

  • нідерландські компанії мають право на пільги в результаті односторонніх правил, введених для уникнення подвійного оподаткування, в той час як відділення і товариства - не мають;

  • нідерландські компанії мають, а відділення і товариства не мають права сплати податку на консолідований прибуток фінансової групи.

Необхідно мати на увазі, що іноземні інвестори, крім того, керуються ще й податковими правилами, діючими в їх країнах.

По законам Нідерландів оподаткування підлягає весь дохід незалежно від джерел його отримання. Річний прибуток визначається наростаючим підсумком (згідно правил бухгалтерського обліку). При цьому податкова звітність може і не бути ідентиною комерційній.

Облік запасів і матеріалів на складі ведеться по первісній оцінці. Амортизаційні нарахувнаня здійснюються прямолінійно. Нематеріальні активи, що формуюються при придбанні підприємства, звичайно дозволено піддавати амортизації, а при купівлі акцій, як правило, не дозволено.

Будь-який розподіл прибутку, в тому числі і податки, на собівартість на відноситься. Іноземні податки на прибуток можуть бути враховані тільки в тих випадках, якщо таки податки сплачені в повному обсязі без відповідних податкових кредитів.

Існує ряд обмежень по віднесенню на собівартість винагород акціонерів, яким належать “значні” пакети акцій компанії і які при цьому є членами ради директорів. Крім того, 25 % визначених витрат, в яких присутній елемент особистого доходу (наприклад, витрати на продукти харчування, проведення конференцій, представницьких витрат), на собівартість не списуються.

Сплату процентів відносять на затрати, за виключеням тих випадків, коли вони мають відношення до кредитів, використаних на придбання чи фінансування іноземних дочірніх підприємств, дивіденди яких звільнені від податків. Облік в затратах інфляції в теперішній час не допускається. Протягом років компаніям було дозволено виключати з оподатковуваного доходу до 4% вартості їх активів (це правило було відмінено в 1988 р.).

Хоча згідно законодавства співвідношення між залученими і власними коштами компанії ніяк не регламентується, віднесення надмірно великих сум відсоткових платежів на собівартість може бути заперечено управлінням по державним доходам. Управління також вправі трактувати кредити, відсотки по яких не стягуються чи котрі боржник не здатний виплатити, як власні кошти компанії. Втрати можуть бути погашені за рахунок доходів минулих періодів до трьохрічної давності чи включені у витрати майбутніх періодів протягом восьми років. Втрати, понесені протягом перших шести років після створення компанії, можуть бути віднесені на собівартість протягом невизначеного періоду.

При ліквідації акціонерного товариства чи його відділення воно повинно продати всі активи по ринковим цінам, а грошові кошти розподілити між акціонерами. Отриманий прибуток підлягає оподаткуванню по звичайним ставкам, а розподілений прибуток обкладаться податком на дивіденди.

В операціяї акціонерного товариства із залежними компаніями державні органи мають право самостійно визначати його прибуток при умові, що ціни при таких угодах не були ринковими. Якщо при цьому прибуток був виведений із компанії, такий прибуток розглядається як приховані дивіденди і повинен обкладатися податком на дивіденди. Коли прибуток перераховується платнику податку, він може розглядатися як капіталовкладення і оподаткуванню не підлягає.

Із перерахованих правил є ряд важливих винятків:


  • суми, отримані від реалізації основних засобів, можуть бути направлені в спеціальний резерв, який повинен бути використаний на купівлю нових основних засобів протягом наступних чотирьох років. Резерв зменшує балансову вартість цих засобів, понижуючи тим самим щорічні амортизаційні відрахування;

  • відрахування на благодійність можуть списуватися на собівартість в розмірі до 6 % від прибутку;

  • інвестиційні кредити, у формі прискореної амортизації допускаються тільки для дрібних підприємців (до 1988 р. для деяких видів інвестицій були певні податкові кредити. Але ця система в теперішній час відмінена);

  • звільнення від податку інвестиційного доходу при умові, що такий дохід отриманий не в результаті володіння товарними запасами (досить важлива риса податкового законодавства). причому інвестору повинна належати частка, що складає не менше 5 % капіталу компанії. Це саме правило відноситься до часткової участі у розмірі не менше 5 % в зарбужних компаніях, якщо така компанія підлягає обкладанню податком на прибуток і часткова участь не носить форм портфельних інвестицій чи володіння товарними запасами. Частка в 25 % і більше в дочірніх компаніях у країнах ЄС також служить підставою для звільнення від податків, навіть, якщо інвестиції носять характер портфельних, якщо тільки дотримані дві інших умови;

  • звільняються від податків звичайно платник, компанія якого стає частиною іншої компанії в обмін на її акції;

  • при певних умовах від податку звільняється дохід від зарубіжних джерел.


В Нідерландах стало традицією попередньо обговорювати питання податкової політики між зацікавленими організаціями і компаніями. Це особливо результативно, якщо рішення інветора розмістити капітал в Нідерландах залежить від певних податкових зобовязань. При цьому, як правило, консультації з компаніями, спеціалізованими в торговому бізнесі, не проводяться.

В Нідерландах встановлена ціла серія спеціальних нормативних актів, що регулюють облік в оподаткуванні збитків нідерландських компаній за кордоном та іноземних компаній в Нідерландах.

Для платників-резидентів податковим роком вважається звітний рік компанії. Податкові декларації повинні бути здані звичайно протягом 5-ти місяців, наступних за звітним періодом. Якщо платник податку надасть податковим органам оцінку величини оподатковуваного прибутку за попередній рік, йому може бути надана відстрочка. На такій оцінці засновано попереднє оподаткування. Резидент протягом звітного року робить внески в декілька етапів. Податок звичайно розраховується, виходячи з прибутку попереднього року. Але він може бути вирахуваний і на основі величини прибутку поточного року.

Державні органи зобовязані визначитит кінцевий розмір податку протягом трьох років з дня закінчення податкового року. Але стягувати податки дозволено протягом 5-ти років при умові, що стали відомі нови факти, про які державні органи не могли знати раніше. Стягнення з доходу від закордонних джерел допускається в період 12 років.

Якщо платник не згодний з величиною податкового платежу, він протягом двох місяці з дня обкладання може подати клопотання на імя свого податкового інспектора. Інспектор, переглянувши обкладання, або знизить, або підтвердить розмір податку. Закон не встановлює для інспектора часових обмежень для прийняття рішення.

Якщо платника податку не задоволняє рішення інспектора, він вправі протягом двох місяців з дня повідомлення цього рішення подати апеляцію в апеляційний суд. Платник податку і державні органи вправі оскаржити рішення апеляційного суду в Верховному суді протягом двох місяців. Крім того, у випадку, якщо платник податку вважає себе жертвою подвійного оподаткування, він може вимагати перевірку, передбачену відповідним узгодженням. Ні перегляд, ні апеляція неможливі при попередньому оподаткуванні.


Податкове законодавство розрізняє три форми утримання податків:


  • податок на фонд заробітної плати;

  • податок на виграші;

  • податок на дивіденди.


Податок на виграші стягується на чисті надходження гральних закладів по ставці 33 % і на виграші в лотереях по ставці 25 %.

Податок на дивіденди повинен утримутися з усіх видів розподілу прибутку чи капіталу, як явних, так і прихованих.

З відсотків податок звичайно не утримується. Тим не менше нерезиденти можуть обкладатися податком на дохід по певним категоріям відсоткових доходів, отриманих в в Нідерландах.

В Нідерландах не імнує окремих податків на роялті, ренту, гонорари і т.п.

Оподатковуваною сумою служить повна величини сплачених дивідендів. Ніякі вирахування з неї не дозволяються.

Базова ставка на дивіденди – 25 %. Але вона може бути знижена до 15,5 % і навіть до 0 %, якщо отримувач є резидентом ЄС чи країни, яка має з Нідерландами відповідний договір. Якщо податок розраховується з чистих сум, отриманих акціонером, то використовується ставка 33 %.


Фізичні особи – резиднти обкладається прибутковим податком з урахуванням доходів, отриманих з усіх джерел. Встановлені слідуючі розміри неоподатковуваного мінімуму для:


  • самотнього платника податку – 5925 голандських гульденів;

  • подружжя – 11850 голандських гульденів;

  • самотнього платника податку з дітьми – від 10666 до 15407 голандських гульденів.


Прибутковий податок і податок на соціальне страхування включаються в єдиний (комбінований) податок. Граничні ставки комбінованого податку при доходах:


  • до 45325 гол.гульденів – 27,5 %

  • від 45326 до 92773 гол.гульденів – 50 %;

  • понад 92773 гол.гульдена – 60 %.


Встановлені понижені ставки податків для осіб старших 65 років.


Фізичні особи, тимчасово працюючі в Нідерландах, обкладаються податком по фіксованій ставці 35 %. При цьому повинні виконуватися наступні умови:


  • заробітна плата повинна обкладатися податком у джерела;

  • робота по найму повинна носити тимчасовий характер;

  • робітник по найму повинен володіти спеціальними знаннями і сфера його діяльності повинна мати велики попит на ринку праці.

Подібний режим оподаткування може бути використаний не більше 8 років.


Стандартна ставка податку на додану вартість складаж 17.5 %. Встановлені понижені ставки у розмірі 6 % на продукти харчування, безалкогольні напої, готельни послуги, послуги пасажирського трансопрту. Звільнені від ПДВ деякі види комерційної діяльності, а також банковські, страхові і фінансові послуги, освіта і охорона здоровя.


Податок на спадщину і дарування виплачується, якщо померлий чи спадкоємець є резидентами Нідерландів чи були ними протягом останніх 10 років. Податком обкладається вся вартість майна, що передається. Податок вираховується в залежності від ступеня родинності, величини вартості спадщини чи подарунку. Для подружжя чи дітей ставка податку складає 5 %, якщо вартість не перевищує 39126 гол.гульденів, максимальна ставка складає 27 % при підвищенні вартості спадщини чи дарування – 1564718 гол.гульденів. в інших випадках розмір граничної ставки може досягати 68 %.




Бельгія

Королівство Бельгія


Важлива роль в податковій системі належить податку з корпорацій. Податком з корпорацій обкладається весь чистий дохід компанії, як розподілений, так і той, що залишається в її розпорядженні. Закон каже, що будь-яка компанія, асоціація чи організація підлягає оподаткванню, якщо вона:


  • є юридичною особою, зареєстрованою в Бельгії чи за кордоном;

  • головний заклад чи штаб-квартира знаходиться в Бельгії;

  • здійснює господарську діяльність (виробничу, комерційну чи сільськогосподарську), яка приносить прибуток.


Ліквідодвувані компанії не обкладаються податком з копорацій, але лише у випадку, якщо їх діяльність обмежена операціями, повязаними з ліквідацією. Обкладанню підлягає лише прибуток, отриманий в результаті продажу такою компанією належної їй нерухомості.


Субєктами обкладання виступають:


  • будь-які бельгійські копоративні організації, які мають форму комерційної компанії;

  • - відкриті і закриті акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю;

  • - кооперативи, загальні і командитні товариства, приватні компанії;

  • бельгійські корпоративні організації, відмінні від комерційних фірм:

  • - громадські компанії і компанії комунальної сфери при здійсненні операцій, які приносять прибуток;

  • - неприбуткові організації, які тим не менше отримали прибуток від підприємницької діяльності;

  • компанії, зареєстровані за межами Бельгії, але які мають штаб-квартиру в даній країні і які займаються підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. На практиці таке зустрічається досить рідко, оскільки зазвичай іноземні компанії обкладаються податком на прибуток з нерезидентів



Податком з корпорацій не обкладаються:


  • асоціації, не зареєстровані в якості юридичної особи. Прибуток таких організацій повинен бути заявлений в індивідуальних податкових деклараціях кожного з членів асоціації;

  • неприбуткових організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю.


Податок вираховується з величини загального прибутку компанії будь-якого типу і з будь-якого джерела.

В податкових деклараціях і при розрахунку податку оподатковуваний прибуток акціонерних товариств поділяється на: прибуток, що залишається в розпорядженні компанії (капіталізований прибуток); дивіденди; винагорода членів ради директорів; витрати, які не відносяться на собівартість.

Оподатковуваний прибуток товариства складається з прибутку, що залишається в розпорядженні компанії; доходу від інвестицій; витрат, що не відносяться на собівартість.

Прибуток, отриманий в результаті росту вартості резервів розраховується як різниця між оподатковуваними резервами в кінці фінансового і попереднього фінансового року. Оподатковувані резерви складаються з балансових резервів (резервів, які показані у річному звіті – балансі і звіті про прибутки та збитки, резервів на покриття непередбачених та інших спеціальних і особливих резервів) і прихованих резервів (резервів, отриманих в результаті податкової перевірки бухгалтерської документації по активним рахункам компанії, які не показані у річному звіті.

Податком з корпорацій обкладаються суми, які за рішенням загальних зборів компанії, йде на виплату дивідендів. Для товариства дивідендами вважається частина прибутку, що виплачується як дохід на інвестований капітал.

Винагорода і премії членам ради директорів складають, як правило, частину оподатковуваного прибутку. Але винагорода директору, виконуючому постійні обовязки, може бути віднесено на витрати компанії, якщо розмір виплати перевищує величину винагороди інших членів ради директорів. При цьому директор має право списувати свою винагороду на витрати тільки в двох компаніях, де він працює на постійній роботі.

В принціпі компанія може вираховувати з оподатковуваного доходи усі витрати, понесені нею у процесі створення цього доходу. Затрати повинні бути проведені у звітному році і відображені у бухгалтерському обліку. Затрати необхідно підтверджувати, як того вимагає закон.

Усі витрати, які вираховується з доходу компанії, але не включаються у склад затрат, групуються під рубрикою недопустимих витрат і додаються до оподатковуваного доходу.

Прибуток підприємства з метою оподаткування збільшується також на суму додаткового доходу чи економії в результаті роботи цього підприємства в зонах з пільговим оподаткуванням за межами Бельгії.

Чисті операційні збитки поточного податквого періоду можуть бути перенесені і компенсовані за рахунок прибутку наступних пяти років.

В Бельгії основні принципи бухгалтерського обліку регулюються законодавчо. Податкові органи стверджують, що податкове і бухгалтерське законодавство відповідають один одному. Але слід звернути увагу на деякі протиріччя:


  • хоча компанія має право створювати резерви на покриття можливих втрат і зниження ризиків, вони вираховуються з оподатковуваного прибутку, тільки якщо податкові органи будуть згодні, що такі ризики дійсно реальні, а втрати можливі;

  • при розрахунку амортизації податкові органи наполягають на використання тільки первісної вартості основних засобів;

  • бухгалтерське законодавство допускає декілька методів обліку вартості майна, але при умові, що протягом усього року застосовується тільки один метод, а до річного балансу додаються зміни, пов’язані з переходом з одного методу на інший. Якщо такі зміни призведуть до збільшення балансової вартості майна, то це стає предметом оподаткування.


Ставки податку з корпорацій залежать від розміру її прибутку (в бельгійських франках):


  • 30 % з частини прибутку, що не перевищує 1.000.000;

  • 38 % з частини прибутку вище 1.000.000, але нижче 3.600.000;

  • 45 % з частини прибутку вище 3.600.000, але нижче 16.600.000;

  • 43 % з частини прибутку, що перевищує 16.600.000.


По єдиній ставці 43 % податок стягується з прибутку:


  • холдингових компаній – компаній, де 50 % власного капіталу і більше направлено на інвестування в інші фірми; це повязано щ тим, що основна частина їх доходу складається з дивідендів, які на 90 % звільнені від податку;

  • дочірніх компаній – компаній, не менше 50 % акцій яких належать іншій компанії, що повинно запобігти розукрупненню компаній з метою зниження податків.


Ставка обкладання понижується на 75 % у відношенні податків на дохід, отриманий за кордоном і вже підданий оподаткуванню. Це положення не відноситься до країн, з якими укладені угоди про недопущення подвійного оподаткування.

Платежі по податку повинні здійснюватися 4 рази в рік авансовими внесками (10 квітня, 10 липня, 10 жовтня і 10 грудня). Штрафи за несплату визначаються по складній схемі, але рівні приблизно 20 % суми недоплат.

Прибуток від збільшення капіталу компанії за рахунок зростання вартості нерухомого майна, машин та обладнання і т.п., якщо вона не звільняється від податку і компанія володіє перерахованими коштами більше пяти років, обкладається за ставкою 21.5 %.

При викупі компанією своїх акцій сума перевищення ціни купівлі над відповідною часткою капіталу компанії обкладається по ставці 43 %. Це додатковий податок до податку з корпорацій. З акціонерів компанії більше ніякі податки не стягуюються. Суми, отримані копоративними акціонерами, звільняються від податку на 95 чи 90 %.

Заборгованості по прибутковому податку при ліквідації компанії анулюються (при умові, що компанія повністю припинила комерційні операції). Виняток складають реілтерські фірми, які розпродають належне їм нерухоме майно. Майно, передане компанії акціонерами, переоцінюється. Переоцінка може бути звільнена від податку.

Усі виплати акціонерам при ліквідації компанії понад їх внесків і участі в капіталі підлягають обкладенню по спеціальним ставкам: 43 чи 21.5 %. Самі акціонери ніяких додаткових податків на платять.

При ліквідації компанії в результаті поглинання, злиття, розукрупнення чи перетворення використовуються такі ж податкові процедури. Але можливо звільнення від податку, якщо:


  • компанії після перетворення зберігають юридичну адресу чи штаб-квартиру в Бельгії;

  • процедура злиття чи розукрупнення відбувається тільки юридично, без ліквідації виробничих потужностей;

  • рішення про подальшу долю компанії її акціонерами ще не прийнято.


Для того, щоб визначити підсумкові податкові зобовязання компанії, необхідно врахувати як податкові кредити, так і податки, сплачені авансом.

Усі резиденти Бельгії зобовязані сплачувати персональний прибутковий податок з їх доходів, отриманих з усіх джерел. Доходи дружини і чоловіка додаються при визначенні податкової ставки, але дане правило має два винятки: якщо і жінка і чоловік отримують доходи від професійної діяльності, то професійна діяльність подружжя з меншим доходом обкладається окремо; якщо тільки один із подружжя має професйни дохід, то 30 % від цього професійного доходу передається іншому подружжю (але не вище 297000 бельгійських франків) і обкладаються окремо. Оподаткування по ковзаючій шкалі застосовується у послідовній пропорції до чистого оподатковуваного доходу по ставкам від 25 до %% % (плюс муніципальний податок і 3 % додаткового кризисного внеску). Мініципальний податок встановлюється у розмірір 6-10 % від базової ставки. Зеншення сімейного податкового зобовязання стає значним для платників податку, які мають більше трьох утриманців.

Податок на додану вартість встановлений у розмірі 21 %. Знижені ставки діють при будвіництві житлових будинків – 12 %, для предметів першої необхідност і медикаментів – 6 %. Не обкладаються ПДВ банківські, страхові. Фінансові послуги, освітні і медичні послуги, державні податкові послуги.

Встановлені досить високі ставки на спадщину і дарування: для прямих спадкоємців – від 3 до 30 %., для інших груп – від 20 до 80 %.

Люксембург

Велике герцогство Люксембург


В Люксембургу в податковій системі і доходах бюджету важлива роль належить податку на прибуток корпорацій. Його сплачують:


  • акціонерні товариства відкритого і закритого типу;

  • товариства з обмеженою відповідальністю;

  • кооперативи;

  • деякі інші види юридичних осіб.


Не є платниками податку:


  • повні товариства;

  • командитні товариства;

  • неприбуткові організації.

Податок на корпорації та інші податки сплачують безпосередньо члени цих корпорацій. Особлиивий податковий режижм застосовується для холдингових компаній.

У компаній-резидентів податком обкладається весь дохід незалежно від місця його отримання, тоді як компанії-нерезиденти сплачують податок з доходу, отриманого тільки в Люксембургу. До резидентних відносять компанії, зареєстровані в Люксембургу чи маючі на його території штаб-квартиру. Компанія-нерезидент не може мати юридичної адреси чи штаб-квартири в країні, а дохід від люксембургських джерел отримує чи через діяльність свого представництва, чи від інвестицій в люксембургські компанії.

Величина оподатковуваного доходу звичайно визначається, виходячи з даних внутрішнього обліку компанії. Облік не стандартизований і ведеться кожною фірмою по власній схемі, якщо тільки вона не протирічить відповідним директивам ЄС.

Звичайний період не може перевищувати 12 місяців.

Оподатковуваний прибуток визначається як різниця між вартістю активів на поточну і попередню звітні дати. Люксембургське законодавство не робить відмінності ні між розподіленим і нерозподіленим прибутком, ні між прибутком від основної діяльності і прибутком, отриманим в результаті ліквідації. Оподатковуваний прибуток також включає винагороду членів ради директорів, за винятком випадків, коли вони працюють в компанії на постійній основі. Будь-якеий розподіл прибутку розглядається як виплата дивідендів.

При оцінці величини доходу податкові органи керуються слідуючими принципами:


  • в якості базису приймається мінімальна оцінка;

  • кожна стаття оцінюється окремо;

  • нереалізований прибуток не включається в загальну суму прибутку;

  • активи і пасиви визначаються по мінімальній ліквідаційній вартості;

  • товарні запаси оцінюються по методу FIFO, але податкові органи можуть згодитися на використання й інших методів, якщо вони адекватно відображають положення платника;

  • амортизаційні відрахування по основним засобам обовязкові.


Застосовується переважно прямий метод амортизації, але можна використовувати й інші методи. Розмір амортизаційних відрахувань законодавчо не фіксується, а встановлюється, виходячи з передбачуваного терміну служби обладнання. Для прискореної амортизації необхідний спеціальний дозвіл.

Прирости і втрати капіталу не розглядаються в Люксембургу як особливий вид прибутків та збитків, а отже, не існує і спеціального оподаткування.

Дивіденди й інші види розподілу прибутку, а також подібні виплати, як прибуток, отриманий однією резидентою компанією в результаті ліквідації іншої, не підлягає оподаткуванню, якщо компанія-одержувач володіє пакетом акцій компанії-платника в 10 % і більше не менш 12-ти останніх місяців або якщо ціна придбання таких акцій складає принаймі 50 млн. люксембургських франків. Ті самі пільги діють для компаній-резидентів, які отримують дохід від компаній-нерезидентів, якщо прибуток нерезидентної компанії підлягає в її країні обкладанню прибутковим податком, аналогічним люксембургському. Пільги поширюються і на групу резидентних компаній, які сумісно володіють не меенше 10 % акцій компанії-резидента при умові, якщо одна з компані-резидентів володіє більше ніж 50 % капіталу в інших компаніях-резидентах чи вартість придбаних акцій складає не менше 50 млн. люксембургських франків.

Компанія-резидент мають право звернутися в Міністерство фінансів з тим, щоб її оподаткування велося разом з іншими компаніями-резидентами, коли вона прямо чи непрямо володіє не менше 99 % капіталу останніх. В деяких випадках ця цифра може бути знижена до 75 %.

При оподаткуванні доходу з джерел за межами Люксембургу, отриманого постійним представництвом, розміщеним за кордоном, надається відповідний податковий кредит. Правила його отримання досить складні. Коротко їх можна представити наступним чином:


  • іноземні постійні представництва утримуються на окремому балансі;

  • величина податкового кредиту не може бути вище величини податку, який повинен бути сплачений в Люксембургу. Перевищення суми податку на сумою кредиту відноситься на витрати;

  • податковий кредит надається тільки по податку на прибуток (податку з корпорацій). По іншим податкам кредити не передбачені;

  • податковий кредит визначається окремо по кожній країні;

  • втрати, понесені закордонним представництвом після січня 1991 р., можуть бути покриті за рахунок майбутніх прибутків, отриманих в цій же країні;

  • при наявності договору про недопущення подвійного оподаткування прибуток, отриманий з-за кордону, оподаткуванню не підлягає.


Усі операції по реорганізації компаній-резидентів звільнюються від податків, якщо їх кошти і зобовязання передаються на баланс новостворюваних компаній.

В цілому всі затрати, які відносяться до діяльності компанії, крім затрат, що включаються в оподатковуваний дохід, списуються на собівартість.

Базовий склад затрат: відсотки по кредитам незалежно від ставки; заробітна плата робочих і службовців; страхові платежі і відрахування на обовязкове страхування; відрахування у пенсійний фонд; орендні платежі; податки, сплачені за кордоном, якщо по ним не було податкового кредиту; люксембургський муніципальний податок, податок на нерухоме майно та інші подібні збори; розумні суми відряджувальних та представницьких витрат; затрати на створення компанії, витрати на НДОКР; резерв по сумнівним боргам пос тавкам від 0.3 до 1.8 % (тільки для банків); роялті.


Не списуються на собівартість:

  • корпоративний податок, податок на додану вартість;

  • винагороду членів ради директорів;

  • благодійні внески, крім визначених сум.


Втрати від основної господарської діяльності, отримані після січня 1991 р., можуть відноситися на собвартість чи компенсуватися на рахунок прибутку майбутніх періодів.


Компанії-резиденти обкладаються податком на прибуток по наступним ставкам (в люксембургських франках):


  • дохід менше 400.000 – 20 %;

  • від 400.000 до 600.000 – 8.000 + 50 % від суми, що перевищує 400.000;

  • від 600.000 до 1.000.000 – 180.000 + 30 % від суми, що перевищує 600.000;

  • від 1.000.000 до 1.313.000 – 300.000 + 42.6 % від суми, що перевищує 1.000.000.


Нарахований податок підлягає обкладанню додатковим податком в розмірі 4 % для підтримання фонду допомоги від безробіття. Максимальна ставка, виходячи з цього, складає 34.32 %.

Податкові декларації повинні бути представлені не пізніше 31 травня календарного року, наступним за звітним. Але за проханням платника податкова інспекція може надавати відстрочку.

Податки виплачуються щоквартально окремими частинами в залежності від величини передбачуваного прибутку по оцінці податкового інспектора. Якщо платіж поступає невчасно, стягується штраф 1 % від його суми щомісячно. Строк позовної давності складає 5 років. Термін може бути збільшений і до 10 років, якщо платник неправильно чи неповно оформив податкову декларацію.

Платник податку може в письмовому вигляді опротестувати розмір податку, визначений інспектором. Голова податкового відомства на підстві цього може переглянути розрахунок.

Корпорації сплачують також прибутковий податок муніципалітетам. Ставка диференційована по території країни. Максимальна ставка складає 10 5. Муніципальний податок вираховується з чистого доходу при розрахунку державного прибуткового поадтку з корпорацій.

Фізичні особи – резиденти Люксембурга обкладаються прибутковим податком по доходам, отриманим з різних джерел. У нерезидентів обкладаються тільки доходи, отримані з люксембургських джерел. Дохід чоловіка і дружини консолідується при визначенні бази оподаткування. В 1991 році для працюючих подружніх пар була встановлена знижка в розмірі чистого оподатковуваного доходу по ставкам, що змінюються від 0 до 50 %. Крім того встановлений додатковий податок в розмірі 2.5 % до вирахованої суми прибуткового податку.

Роботодавець може вирахувати прибутковий податок у джерела заробітної плати працівника у відповідності до опублікованих податкових таблиць, де приймаються в розрахунок вирахування на дітей і стандартні вирахування витрат.

Стандартна ставка податку на додану вартість встановлена в розмірір 15 %. Понижені ставка на професійні послуги складає 12 %, на постачання газом та електроенергією – 6 %, на продукти харчування, газети, книги, готельні номера і послуги пасажирського транспорту – 3 %. Звільнені від ПДВ банківські, страхові і фінансові послуги, освіта, охорона здоровя, окремі види некомерційної діяльності.

Податок на спадщину і дарування для прямих родичів иференційований від 6 до 19.2 %, для інших – від 9 до 48 %.





Використана дітература:


  1. Податкові системи зарубіжних країн: Підручник для вузів /Під ред. проф. В.Г.Князєва, проф. Д.Г.Черніка. – 2-е вид., переробл. і доп. – М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1997. – 191 с.


Случайные файлы

Файл
57785.rtf
18396.rtf
151057.rtf
148460.rtf
8243-1.rtf