Непрямые налоги (109676)

Посмотреть архив целиком

  • Cутність і значення непрямих податків . Їх роль у формуванні податкових надходжень до бюджету.

    Доходи бюджету відображають економічні відносини, що виникають між державою та підприємствами, організаціями та громадянами в процесі формування державного фонду держави. Формою проявлення цих економічних відносин слугують різні види платежів підприємств, організацій та громадян у державний бюджет, а їх матеріально-речовим втіленням – грошові кошти, мобілізовані в бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілення вартості суспільного продукту між різними учасниками процесу відтворення, а з іншого – виступають обєктом подальшого розподілу сконцентрованної в руках держави вартості, бо остання використовується для формування бюджетних фондів териториального, галузевого та цільового призначення.

    Склад доходів бюждету, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завданнь, які вирішує суспільство. В нашій державі, де власником переважаючої долі засобів виробництва до недавнього часу виступала держава, бюджетні доходи базувались в більшості на грошових накопиченнях державних підприємств. Система платежів у період 1930-1990 гг. відрізнялась тим, що мала яскраво виявлений фіскальний характер, була централізованою, будувалась на використанні індивідуальних ставок. Ці риси відображали адміністративно-командний підхід мобілізації фінансових ресурсів у розпорядженні держави, свідчили про прагнення центру зосередити в своїх руках максимально важливу величину грошових коштів.

    Перехід до ринкового способу господарювання потребує використання економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а неефективність форм мобілізації частини чистого доходу підприємств у бюджет, які використовувались раніше, обумовила зміни системи доходних надходжень – вона стала будуватись на базі податкових платежів; взаємовідносини підприємств з бюджетом були переведені на правову основу регульовану законодавством.

    Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

    Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які склалися між державою та юридичними та фізичними особами. Ці грошові відносини обєктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення-мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок може розглядатися в якості економічної категорії, якій притаманні дві функції – фіскальна та економічна (іноді замість економічної виділяють регулюючу функцію).

    За допомогою фіскальної функції формується бюджетний фонд. Податки безпосередньо звязані з розподільчою функцією фінансів у частині перерозподілу створеного ВНП між державою та юридичними та фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби. Фіскальна функція є важливою в характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. Дивлячись на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, а головне – надійних податків. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у регіональному просторі.

    Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно на протязі бюджетного року в чітко встановлені строки. Так як призначення податків лежить у забезпеченні видатків держави, то строки їх надходжень повинні бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету.

    Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані в повному обсязі. Нема сенсу встановлювати такі податки, які таких гарантій не дають, так як тоді невизначеною стає вся фінансова діяльність держави.

    Рівномірність розподілення податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі грошових коштів між бюджетами, що понижує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування та самофінансування.

    Податки характеризуються рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платників, причому обєктивно кожен платник зацікавлен сплатити якомога меншу суму податків. Таким чином в сутність кожного податку покладена економічна або регулююча функція. Її суть полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників податків. Так як регулююча функція є обєктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від бажання держави, яка їх встановлює. Разом з тим, держава може свідомо використовувати податки з ціллю регулюиання певних процесів у соціально-економічному житті суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможній попит населення.

    Використання податків в якості фінансових регуляторів- дуже складна та тонка справа. Тут не може бути основного та другорозрядного – все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть значним чином змінити зміст впливу податку: зробити його прямо протилежним у порівнянні з передбаченим. Проблема полягає в тому, що податки торкаються всього суспільства, а це - безмежна гама інтересів, врахувати які дуже важко, але вкрай необхідно. Не може бути оцінки регулюючої функції по сальдовому методу – чого більше: позитивного або негативного. Сама по собі наявність негативного впливу, навіть незначного, свідчить про недолік того чи іншого податка.

    Податки та їх функції відображають базисні відносини, які використовує держава у податковій політиці через широкий арсенал надбудовних інструментів ( податкові ставки, спосіб оподаткування,пільги тощо).

    Конкретними формами прояву категорії податку є всі види податкових платежів, які встановлені законодавством. З організаційно-правової точки зору податок – це обовязкова плата, яка надходить до бюджетних фондів у встановленому законодавством розмірі та встановлені строки. Сукупність різних видів податків, у побудові та методах розрахунку яких реалізуються певні принципи, утворює податкову систему держави.

    Податки є економічною базою функціонування держави та важливою формою регулювання ринкових видносин. Податки – основний доход державного бюджету. В світі вони складають від 80% до 97% доходної частини державного бюджету. Все, що звязано з потребами держави, заключено у податках.

    Податки – це плата суспільству за виконання державою її функцій, це відрахування частини валового національного продукту на суспільні потреби, без задоволення яких існування сучасного суспільства неможливе. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання функцій держави – управління, оборона, соціальні та економічні функції.

    Податкова система більшості країн світу, в тому числі й України, будується на на сполученні між прямими та непрямими податками. Перші встановлюються безпосередньо на доход чи майно платників податків, другі включаються у вигляді надбавки у ціну товару або тарифу на послуги та сплачуються споживачами. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою та платником податків, які сплачують податок безпосередньо в бюджет; при непрямому оподаткуванні – субєктом цих відносин стає продавець товару чи послуги, який виступає посередником між державою і платником податку (споживачем).

    Використання в єдиній системі різномонітних по обєктам оподаткування та методам розрахунків прямих и непрямих податків, дає змогу державі повніше реалізувати на практиці обидві функції податків – фіскальну та економічну; під впливом податків опиняються майно підприємств і громадян, різні види ресурсів, що споживаються в процесі виробництва, робоча сила, отриманий доход.

    В залежності від характеру торгівельної діяльності, яку проводять субєкти економічної діяльності непрямі податки поділяються на дві групи. Внутрішня торгівля повязана з використанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальної монополії. Зовнішня торгівля повязана з використанням мита на товари, які експортуються або імпортуються.

    Акцизи – непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, в якому держава прямо не втручається в цей процес.

    В залежності від метода встановлення надбавки розрізняють фіксовані й пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому вимірі на одиницю товару. Вони не залежать від ціни та якості товару. Пропорційні ставки акцизу встановлюються у процентах до обороту реалізації. У відмінності від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку. В залежності від обсягів податків на товари пропорційні акцизи поділяються на специфічні та універсальні.

    Специфічні акцизи встановлюються на окремі види товарів з ціллю обмеження їх рентабельності, а також з ціллю обмеження випуску та експорту шкідливих товарів (наприклад, тютюнові вироби). Універсальні акцизи встановлюються для всього обсягу реалізації. Історично, спочатку виникли специфічні акцизи, а потім коло підакцизних товарів розширився на стільки, що раціонально було встановити один акциз на весь обсяг товарів, що реалізуються.Цей акциз прийняв назву універсального. Прикладом специфічних акцизів на Україні може слугувати акцизний збір, а універсальних – податок на додану вартість.

    Іншим видом непрямого оподаткування є фіскальна монополія. Якщо при використанні акцизів держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, то фіскальна монополія полягає в тому, що держава встановлює таку ціну, яка забезпечуе йому необхідні надходження. Економічний зміст фіскальної монополії – прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Монополія держави може бути повною або частковою. При повній монополії держава має ексклюзивне право на виробництво та реалізацію окремих товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес виробництва, або процес ціноутворення та реалізацію. Зараз, як правило, фіскальна монополія в країнах з ринковою економікою не використовується. Приклад фіскальної монополії можна побачити в економіці СРСР, де держава монополізувала виробництво, ціноутворення та реалізацію, як предметів першої необхідності,так і предметів розкоші.

    Третім видом непрямих податків є мито, яке стягується при переміщенні товарів через кордон держави. Історично, багато країн отримували доход від використання свого вигідного географічного положення.

    Значнішим серед непрямих податків, які використовують на Україні є податок не додану вартість. Цей податок був введений у 1992р. і разом з акцизним збором кількісно замінив раніше існуючі податок з обороту та податок з продаж. Податок з обороту, оснований на застосуванні фіксованих оптових та роздрібних цін, в умовах їх лібералізації, вже не міг иснувати, тому його замінили податком на додану вартість. Однак стягнення ПДВ у 1992р. відобразило суттєвий недалік введеной податковой системи – слабке поєднання між собою окремих її елементів, яке допускало можливість оподаткування одних і тих же обєктів. У майбутньому, розвиваючи систему непрямого оподаткування, слід обережно звертатися з непрямим оподаткуванням, невміле застосування яких може привести до різкого погіршення матеріального становища значної частини громадян.

    Одночасно з ПДВ в системі непрямого оподаткування використовуються акцизи, які встановлюються на окремі види товарів. Їх введення у 1992р. було обумовлено відміною податку з обороту. Також до системи непрямого оподаткування відноситься мито.

    Застосуємо комплексний підхід до розгляду непрямих податків. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і їх розмір не залежить прямо від доходів платників. Підкреслюємо, тільки прямо, так як непрямі податки включаються до ціни товару, то в абсолютному розмірі їх сплачує більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має більш високі доходи.

    У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати непрямі податки тільки як фінансовий тягар для населення – безглуздо, так як таким є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки вони торкаються різних верств населення та як виконують своє призначення.

    Перевага непрямих податків повязано в першу чергу з їх роллю у формуванні доходів бюджету. Однак це не говорить про те, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому їх використанні, непрямі податки можуть бути ефективним засобом регулювання економіки.

    По-перше, непрямим податкам характерне швидке надходження до бюджету. Відбулась реалізація – проводиться перерахування ПДВ та акцизного збору в бюджет. Це, в свою чергу, дає кошти для фінансування витрат.

    По-друге, так як непрямі податки охоплюють товари громадського споживання та послуги, то існує висока вирогідність їх повного або майже повного надходження, а зупинити процес споживання товарів та послуг неможливо.

    По-третє, споживання більш-менш рівномірне у териториальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподіленні доходів. Якщо доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку виникає проблема нерівноцінності доходної бази різних бюджетів. Без використання непрямих податків виникають труднощі в збалансуванні місцевих бюджетів.

    По-четверте, непрямі податки суттєво впливають на саму державу. Використовуючи всі свої можливості та інструменти, вона повина забезпечувати певні умови для розвитку виробництва та сфери послуг, так як чим більше обсяг реалізації тим більші надходження до бюджету. Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на які розповсюджуються непрямі податки.

    По-пяте, непрямі податки впливають на споживача. При вмілому їх використанні держава може регулювати процес споживання, стримуючи його водному напрямку та стимулюючи в іншому. Таке регулювання повинно бути відкритим, тому що незавжди інтереси держави співпадають з інтересами суспільства. Таке регулювання, в той же час, ніколи не зможе задовільнити інтереси всіх верств населення. Однак це регулювання необхідно, тому диференціація ставок акцизного збору в Україні виправдана. Разом з тим слід сказати, що єдина для всіх товарів ставка ПДВ знижуе його регулюючу роль. Світовий досвід переконує доцільність використання декількох різних ставок. Структура споживання різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливості оподаткування може бути реалізован через диференційовний підхід до встановлення непрямих податків на окремі види товарів, робот, послуг. Однак тут теж існують деякі обмеження. Встановлення більш високих ставок тільки на товари першої необхідності та предмети розкоші звужує сферу непрямого оподаткування та зменшує податкові надходження в бюджат. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного попиту забезпечить державі постійні та стабільні надходження, так як постійним, стабільним та значним є суспільне споживання.

    З точки зору рішення фіскальних завданнь непрямі податки завжди єфективніші ніж прямі. Це повязано з цілим рядом причин. Одна з головних причин полягає в різних базах оподаткування: прибутку чи доходу – при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання – при непрямому. Відомо, що економічний розвиток всіх без винятку країн має циклічний характер з тим чи іншим періодом коливаннь, економічне зростання чергується з спадами в економічному розвитку. Саме в період кризисного падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається зменшення бази оподаткування, що призводить при незмінних ставках до зменшення доходів бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є більш чутливою до змін в єкономічному розвитку, ніж база непрямих податків.

    З точки зору впливу на економічний розвиток прямі податки традиційно повязують із стимулами і антистимулами для трудової та підприємницької діяльності, непрямі – з їх впливом на ціни. Очевидно, що непрямі податки здійснюють тим більший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблених в країні товарів вони охоплюють, чим вищє їх ставки. Дослідження економістів свідчать про те, що введення непрямих податків або збільшення їх ставокможе привести до підвищення загальногорівня цін в країні, навіть при незмінності всіх основних економічних факторах. Тому, як свідчить зарубіжний досвід, їх намагаються вводити тільки в період економічної стабільності.


  • Случайные файлы

    Файл
    31611.rtf
    8569.rtf
    14290-1.rtf
    9215-1.rtf
    125231.rtf




    Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
    Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
    Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.