Особливості стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємстві (104527)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Інноваційний процес та його стадії

2. Суть та особливості управління інноваційними процесами на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури




Вступ


Актуальність теми. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, що відбувається на світовому ринку, має свій особливий вплив на сутність усіх економічних процесів на підприємстві. Перехід української економіки до ринкових умов функціонування супроводжується зростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від індустріально розвинених країн, але вітчизняний народно-господарчий комплекс має для розвитку достатній науковий і технічний потенціал. Один із основних недоліків у розвитку інноваційної сфери підприємств полягає у відсутності ефективної методики управління зазначеними процесами, що відповідала б національним особливостям та забезпечувала ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємства. Ефективна дієва система управління інноваційною діяльністю необхідна не тільки для суб'єктів господарської діяльності, що тільки створюються, але, перш за все, для вже діючих.

Важливість інноваційного розвитку для сучасної економіки України переоцінити неможливо. Адже саме завдяки інноваціям повинно бути досягнуто економічне зростання вже в найближчій перспективі.

Метою дослідження є розробка системи стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємстві. Відповідно з поставленою метою були сформовані наступні завдання:

аналіз інноваційної діяльності на підприємствах України;

аналіз принципів та стратегії управління інноваційною діяльністю на підприємстві;

характеристика методики оцінки ефективності інноваційної діяльності компанії;

дослідити та оцінити процес впровадження стратегічного управління інноваційною діяльністю.



1. Інноваційний процес та його стадії


У сучасній ринковій економіці найважливішою складовою частиною економічного управління діяльністю підприємства, яка визначає конкурентоздатність, є інноваційний менеджмент.

Сам термін "інноваційний менеджмент" означає визначення організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів на рівні не тільки первинних господарюючих суб'єктів (фірм, компаній, корпорацій), але й інших ланок економіки, галузей, регіонів, народного господарства у цілому.

Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації. Його ціллю є визначення основних напрямків науково-технічної та виробничої діяльності організації. І те перш за все розробка та впровадження нової продукції та технології (інноваційна діяльність), модернізація та удосконалення випущеної продукції та технологи, подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції і зняття з виробництва застарілої продукції. Основна увага в інноваційному менеджменті надається розробці стратеги інновацій і заходів, спрямованих на їх реалізацію, тому саме розробці та впровадженню нових товарів, технологій приділяється основна увага. Вони визначають пріоритетні напрямки стратегії організації і її подальший розвиток [10, с.58].

Якщо у загальному вигляді процес управління трактувати як "методи впливу суб'єкта управління на об'єкт управління за допомогою прямих і зворотних зв'язків в умовах впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища з метою досягнення запланованого результату" [32], а "менеджмент - як науку про найбільш раціональну організацію й управління трудовим колективом з метою одержання запланованого ефекту" [32], то можна дати такі визначення поняттю "інноваційний менеджмент".

"Інноваційний менеджмент" - це сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів підприємств і об'єднань з максимальною ефективністю.

Деякі автори [12, 13] помилково порівнюють інноваційний менеджмент з одним з напрямків стратегічного управління на вищому рівні менеджменту компанії, тим самим істотно звужуючи сферу його використання.

Основною метою інноваційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інноваційної стратегії фірми (компанії) на окремих етапах її розвитку. У процесі досягнення цієї мети механізми менеджменту спрямовано на рішення таких найважливіших задач:

1. Забезпечення високих темпів розвитку підприємства, її конкурентоздатності за рахунок ефективної інноваційної діяльності.

2. Забезпечення максимізації доходів (прибутків) від інноваційної діяльності.

3. Забезпечення мінімізації ризиків при комерціалізації нововведень.

4. Збереження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства при проведенні інноваційної діяльності.

5. Пошук шляхів прискорення реалізації інноваційних проектів. Усі перераховані задачі взаємозалежні і дуже важливі, однак серед них є пріоритетна - забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства, конкурентоздатності при достатній її фінансовій стійкості у процесі цього розвитку, а не максимізації доходу (прибутку) від інноваційної діяльності, як стверджується в багатьох публікаціях [4, с.328].

Інноваційним процесом називають підготовку і поступове здійснення інноваційних змін. Результатом цього процесу є інновація як реалізована, використана зміна.

В загальному вигляді інноваційний процес складається з трьох стадій - підготовчої, виробничої і ринкової, кожна з яких містить окремі етапи.

Підготовча стадія [7, с.356]

На початку інноваційного процесу проводяться науково-дослідні роботи (НДР.), які можна розглядати як наукову підготовку виробництва. НДР виконуються в науково-дослідних підрозділах підприємства, в науково-дослідних інститутах, науково-технічних організаціях промисловості, інжинірингових компаніях, вищих учбових закладах, некомерційних організаціях персоналом високої наукової кваліфікації.

Першим етапом інноваційного процесу є фундаментальні науково-дослідні роботи (НДР.) - це базис всіх інноваційних процесів, генератор ідей, джерело нових знань. Вони направлені на:

живлення новими ідеями різних областей науки;

виявлення, вивчення і систематизацію об'єктивних явищ і закономірностей.

Фундаментальні дослідження можуть бути теоретичними і пошуковими.

Фінансування фундаментальних НДР здійснюється в основному з державного бюджету на безповоротній основі (за державними науково-технічними програмами) на умовах конкурсу.

На другому етапі інноваційного процесу проводяться прикладні НДР, які мають на меті:

дослідження областей найефективнішого додатку результатів фундаментальних досліджень;

висунення науково-технічних ідей про матеріалізацію наявних теоретичних знань і відкриттів;

вивчення найраціональніших шляхів використовування технічних рішень в певних областях;

оцінку їх технічної здійсненності;

прогнозування шляхів розвитку науки і техніки і т.д.

На основі прикладних досліджень розробляються технічні завдання на проектування, технічні умови, інструкції, стандарти, нормативи, забезпечуючі можливості створення конкретних продуктів, виробів.

При вкладенні засобів в проведення прикладних НДР виникає ризик втрат (ризикоінвестиції).

Прикладні дослідження фінансуються як за рахунок засобів державного бюджету, так і за рахунок засобів окремих замовників.

Третім етапом інноваційного процесу є проведення дослідно-конструкторських робіт (ДКР), які є процесом практичного втілення ідеї в технічну документацію і досвідчений прототип нового продукту, матеріалу, технології.

Основні етапи ДКР наступні:

розробка конструкторської документації;

ескізно-технічне проектування, створення і випробування дослідної установки;

виробництво і випробування досвідченої партії продукції;

розробка технологічного регламенту;

визначення техніко-економічних показників технології, що розробляється [3, с.240].

В процесі ДКР обов'язково доповнюються технологічними, організаційними, будівельними розробками і проектами.

ДКР проводяться як в спеціалізованих лабораторіях вузів, в КБ, державних наукових центрах, галузевих НДІ, на досвідчених заводах, в науково-виробничих об'єднаннях (НВО), так і в науково-виробничих підрозділах крупних промислових організацій.

ДКР - самі капіталомісткі розробки, фінансування яких приблизно на 95% здійснюється власними засобами промислових організацій. Інвестиції в ДКР мають ризиковий характер.

Результатами інноваційної діяльності, отриманих на етапах НІОКР, є нові науково-технічні знання, розповсюдження яких відбувається шляхом трансферу знань.

Трансфер знань здійснюється в одній з двох форм:

Комерціалізація - це елемент трансферу, при якому споживач (покупець) виплачує винагороду власнику технології в розмірах, визначуваних взаємоузгодженими договірними умовами.

Дифузія науково-технічних знань є некомерційним елементом трансферу науково-технічних досягнень.

Якщо розроблену новину збираються упроваджувати у виробництво на підприємстві, то наступає четвертий етап інноваційного процесу - підготовка виробництва, яка передбачає: конструкторську підготовку виробництва, метою якої є проектування і створення дослідного зразка майбутньої новини, його випробування і відробіток принципових технічних рішень; технологічну підготовку виробництва, в ході якої створюється матеріальна база випуску новин; організаційну підготовку виробництва, яка викликана необхідністю проведення ряду підготовчих заходів щодо перебудови виробничих процесів.


Случайные файлы

Файл
ref-18483.doc
11806.rtf
12117.rtf
133178.rtf
~1.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.