Роль держави у стимулюванні інвестиційної та інноваційної діяльності (104165)

Посмотреть архив целиком

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет




Кафедра менеджменту організації




Повідомлення на тему:

Роль держави у стимулюванні інвестиційної та

інноваційної діяльності






Виконала:

студентка 51- мас групи

Н.В.









Умань – 2008


Функції держави у сфер: інвестицій реалізуються через представництва різних органів (держава як учасник) або безпосередньо через розподіл бю­джетних коштів (держава як інвестор). Держава виступає в ролі інвестора за наступних умов:

- бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, про­дукція яких має загальнонаціональний характер І відповідно до законо­давства може вироблятися на державних підприємствах або підприємствах, приватизація яких провадитиметься найближчим часом;

- фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції (оборонна промисловість, об'єкти державної інфра­структури, магістралі, термінали);

-функції інвестора в соціальній сфері, особливо при фінансуванні продукції агропромислового комплексу;

- держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва ( агрегати. Вузли, запасні частини, які споживаються вітчизняними підприємствами );

- держава може інвестувати розвиток виробництв, доцільність яких об­ґрунтовується ринковою кон'юнктурою (з метою отримання прибутку).

У будь-якому разі держава реалізує свої основні функції щодо регулювання інвестиційного процесу формуючи та запроваджуючи інвестиційну політику, яка є частиною економічної політики держави, визначає обсяг, структуру та напрямок вкладення інвестицій, зростання основного капіталу та їхнє відновлення на основі досягнень науки і техніки.

Органи державної влади країни відповідають за макроекономічне спри­яння інвестиційної діяльності. У розпорядженні держави— важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об’єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного процесу) за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі - це встановлена державою система різних видів по­датків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підпри­ємств і громадян вважає оптимального для формування дохідної частини бюджету і збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків.

Держава є найбільшим підприємцем у країні. Витрати бюджету є ваго­мим засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання інвестицій взагалі та їхньої міжгалузевої структури. Навіть система соціаль­них бюджетних програм має вплив на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету отримують люди, які витрачають їх на ринку споживчих товарів, що стимулює виробництво та відповідні інвестиції. Крім того є прямі бюджетні інвестиції.

Грошово-кредитна політика держави виливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка, по суті, ре­продукує зростання коштів в економічній системі. Через Національний банк держава здійснює регулювання попиту і пропозиції на залучені грошові ресурси, кредитну експансію, проведення операцій на фондовому ринку з держаними цінними паперами, регулювання норми обов'язкових ре­зервів або мінімальних резервів.

Головними інструментами грошово – кредитного регулювання виступають:

- норми страхових резервів, що мають тримати в обов'язковому порядку банки і тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;

- облікова ставка Національного банку, за якої він продає кредитні ресурси установам банків, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

- операції на відкритому ринку з державними цінними паперами. Встановлюючи вигідні умови (ціна або дивіденди) за своїми цінними па­перами, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізичними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, що можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Навпаки, знижуючи ці­нові та дивідендні умови обігу державних цінних паперів, держава веде до стимулювання викупу їх у юридичних і фізичних осіб. В результаті цього у останніх з'являються додаткові кошти, як: через банківську систему або безпосередньо використовується для фінансування інвестицій.

Держава за допомогою методів економічного регулювання може ціле­спрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зо­внішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування в реальний сектор економіки та формувати у країні сприятливе інвестиційне середо­вище. Інвестиційне середовище являє собою сукупність правових, еконо­мічних та інституційних умов, що визначають правила функціонування різних форм інвестицій, операцій з їх розміщення, освоєння та реалізації на ринку, умови залучення та використання, а також особливості та тен­денції руху капіталів.

Важливим аспектом державної інвестиційної політики є розвиток систе­ми захисту інвестиційних капіталів інвесторів. З урахуванням цього збіль­шення обсягу інвестицій залежатиме від покращання макроекономічної ситуації в Україні в цілому та від розробки центральними, регіональними, місцевими органами самоврядування дієвих механізмів удосконалення економічного, нормативно – правового, інформаційного забезпечення, пов’язаного з державним управлінням інвестиційною діяльністю як потуж­ного стимулятора розвитку ринкових відносин.

Ключовими завданнями оптимізації відносин між державою і регіонами в інвестиційній сфері є узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямків і механізмів побудови цих відносин. Основний акцент у регулярній інвестиційній стратегії необхідно поставити на розвитку тих сфер виробництва, які сприятимуть економічному зростанню регі­ону. На регіональному рівні необхідно застосувати нові комплексні підходи до довгострокових відносин, які відповідали б сучасним пріоритетним ін­тересам нашої держави, пов'язаних з європейською інтеграцією та усунення основних регіональних диспропорцій.

Досвід економічно розвинутих країн показує, що в умовах трансформаційного періоду особливо важливу роль у державному регулюванні інвестиційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механіз­му залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загально­державному, так і в регіональному масштабах.

Ринкова економіка розвивається циклічно, коли періоди швидкого зростання й активного інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Державне регулювання має за мету вирівнювання циклічних тенденцій: гальмування надлишкової інвести­ційної активності у період піднесення та штучне стимулювання інвестицій перед спадами виробництва.

Головною метою державної інноваційної політики в Ук­раїні є створення соціально-економічних, організаційних і право­вих умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково – технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих , безпечних , енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» основними принципами державної інноваційної політики є :

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку України;

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово – кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

- ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, подат­кової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

Ґрунтуючись на цих принципах, державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

  • визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального й місцевого рівнів;

  • формування й реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

- створення нормативно-правової бази та економічних меха­нізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності;

- захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;

  • фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

  • стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредит­них установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

- встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності:

- підтримки функціонування й розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.


Случайные файлы

Файл
162625.rtf
100857.rtf
17145.rtf
125786.rtf
151083.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.