Видатні постаті японського менеджменту (103581)

Посмотреть архив целиком















Видатні постаті японського менеджменту



Ібука Масару


Масару Ібука (19081997) – видатний японський підприємець, засновник і голова ради директорів компанії Sony, всесвітньо відомого виробника електронної техніки.

Народився 11 квітня 1908 р. в м. Нікко, префектура Тошиги. Вивчав електроніку на факультеті природничих і прикладних наук в університеті Васеда. Ще студентом зробив кілька винаходів і став відомим серед фахівців. Після закінчення університету в 1933 р. почав працювати у фотохімічній лабораторії, а в 1970 р. заснував компанію Nihon Sorutei Ki ("Японські вимірювальні інстументи"), яка випускала пристрої для пошуку підводних човнів. Завдяки цій діяльності познайомився з Ажіо Моріта, молодшим лейтенантом технічної служби військовоморського флоту Японії. Відразу ж після закінчення війни створив нову фірму Tokyo Tsushin Kenkyuio, основною продукцією якої були вольтметри. Через півроку вона ввійшла до складу Tokyo Telecommunication Engineering, яка в 1958 р. одержала назву Sony. М. Ібука став директором фірми 1950 р. і головою ради директорів 1971 р.

Він був сміливим інженером-новатором і талановитим менеджером. Під його керівництвом Sony перетворилася із маленької фірми, в якій в 1946р. працювало кілька десятків робітників, на гіганта електронної індустрії. У повоєнній Японії ім’я М.Ібука стало символом масового споживання і миру, оскільки його компанія виробляла продукцію виключно мирного призначення: магнітофони, транзисторні радіоприймачі, телевізори, відеомагнітофони, портативні радіоплеєри. Її діяльність, в якій велике значення надається оригінальності продукції, відрізняється від типової діяльності більшості японських фірм, що віддають перевагу використанню готових виробів.

М.Ібука став широко відомим завдяки таланту винахідника, діловим стратегіям, гострому відчуттю новизни. Його винаходи підтверджені понад 70 патентами, а стратегія індивідуалізації продукції принесла йому славу видатного японського діяча бізнесу, чиє ім’я стоїть в одному ряду з іменами Соіхіро Хонда, Ажіо Моріта. Інтерес до всього оригінального, небажання іти протореними шляхами значно відрізняє стратегію Sony від традицій групової орієнтації, характерних для промислових асоціацій і кейрецу (груп компаній, власники яких мають родинні зв’язки).

Блискучі якості керівника продемонстрував у процесі розвитку фірми Sony, особливо в 19451976 рр., на посадах її президента і голови ради директорів. Відмінною рисою його підприємницького таланту був науковий склад розуму та інтерес до інновацій. У бурхливі 19451950 рр. Sony бралася за випуск багатьох виробів і в 1950 р. виготовила перший японський магнітофон. М. Ібука зробив значний особистий внесок у технічне керівництво цим проектом. Для досягнення визначеної мети він залучив до співпраці багатьох випускників університетів, які мали наукові ступені докторів та магістрів. Третина всіх працівників Sony мала вищу освіту. В 1952 р. під час відвідування США він широко оцінив переваги використання транзисторів, після чого Sony одержала від компанії Western Electric права на використання транзисторної технології. М. Ібука організував дослідно-конструкторські роботи із створення таких нових виробів, як транзисторні радіоприймачі, перші напівпровідникові телевізори, перші побутові відеомагнітофони, радіоприймачі на інтегральних схемах, телевізори, кінескопи "Тринітрон".

Він завжди виявляв інтерес до продукції споживчого, а не промислового або військового призначення. Переваги стратегії зайняття ринкових ніш компанією Sony полягає в тому, що вона використовувала транзистори саме тоді, коли на них був значний попит, оскільки для багатьох людей вони стали символом матеріального добробуту. В 1955 р. Sony випустила один із перших у світі транзисторний радіоприймач.

Стратегія Sony повністю відповідала особливостям повоєнного розвитку (зростанню споживацького попиту). Однією із характеристик товарів, якій М. Ібука приділяв особливу увагу, були її невеликі габарити. Sony постійно прагла випускати дедалі компактніші вироби, переходячи від використання електронних ламп до застосування напівпровідникових транзисторів, а потім й інтегральних мікросхем, що дало змогу створити портативні транзисторні радіоприймачі. Крім того, компанія виробляла портативні телевізори, аудіо- та відеоплеєри. Орієнтація на малогабаритну техніку повністю відповідала повоєнній тенденції зменшення розмірів побутової апаратури і забезпечила швидке зростання компанії за рахунок значного розширення її ринкової частки. Так, перші її магнітофони важили до 40 кг, а вже через кілька років внаслідок зусиль із удосконалення конструкції їх маса не перевищувала 1,2 кг. Використання цих трьох факторів – впровадження інновацій, орієнтація на споживача і прагнення зменшити габарити продукції – сприяло перетворенню Sony із маленької провінційної фабрики на потужну міжнародну компанію.

Корпоративний дух Sony полягає у "небажанні випускати те, що виробляють інші". Прибутки як результат скорочення витрат за рахунок масового виробництва і масового маркетингу не є головною метою її стратегії. За рахунок значних інвестицій у науково-дослідницькі розробки і створення зразків передової техніки Sony має можливості випускати товари, недоступні іншим фірмам. Виробництво таких товарів є основою її стратегії розвитку.

Проте компанія припустилася і деяких помилок внаслідок орієнтації тільки на споживацький попит: припинення випуску спеціальної аудіотехніки для радіостанцій в 1963 р.; невдала спроба розроблення власних інтегральних мікросхем, а також пристроїв для електромагнітного вимірювання параметрів матеріалів для машинобудування.

Щодо корпоративної культури Sony має унікальну атмосферу, створену завдяки інтелекту М.Ібуки і практичним діям менеджерів. Компанія не має власного гімну і девізу (що майже обов’язково для більшості японських фірм), у всьому підкреслює важливість індивідуальності.

В Японії М. Ібука має славу легендарного і поважного бізнесмена. Він значно відрізнявся від інших керівників більшості національних фірм. Якщо вважати, що орієнтована на організацію культура є типовою для японських фірм, то М.Ібука разом з С.Хонда і А.Моріто може розглядатися як виняток із загальної картини ділового світу Японії. Така індивідуальна його риса, як винахідливість, є конче необхідною у сучасному світі жорсткої конкуренції.


Івасакі Ятаро


Ятаро Івасакі (18341885) – засновник Mitsubishi zaibatzu, відомої в наш час як група Mitsubishi, найпотужніша група компаній Японії, власники яких мають родинні зв’язки.

Народився 11 грудня 1834 р. в Коші Акі – гум, сегунат Тоса. Тоса були могутнім кланом,Ю одним іх чотирьох найпотужніших кланів Японії. Родина Я. Івасакі наполовину належала до роду самураїв, займалася обробкою власного наділу землі. Його батьки мали скромний достаток, але деякі із родичів матері були освіченими людьми. Тому Я. Івасакі виховувався в атмосфері поваги до наукових знань. У 1948 р. він виїхав до Коші, головного міста сегуната Тоса, де почав вивчати філософію Конфуція. У 18541855 рр. навчався в Едо, в 1858 . у Shorin Juku в Нагамарамура. Завдяки знайомству з впливовими самураями сегуната Тоса був прийнятий на посаду чиновника і одержав можливість стати самураєм. На той час сегун Тоса сприяв розвитку промисловості, на прибутки якої мав право утримувати власні збройні сили, закуповував зброю та кораблі у іноземних держав. Працюючи у цій сфері, Я.Івасакі виявив високі ділові якості й швидко із дрібного службовця став високопоставленим чиновником, відповідальним за здійснення закупівель.

У 1873 р. заснував приватну компанію Mitsubishi Shokai та сконцентрував зусилля на морських вантажних перевезеннях, а також організував роботу суміжних напрямків бізнесу: страхової справи, надання складських послуг, здійснення фінансових операцій, видобування корисних копалин, ремонт суден. Внаслідок такої диверсифікації Mitsubishi змогла закласти підґрунтя для майбутнього розвитку. Досягнення цієї групи зумовлені високими діловими якостями Я.Івасакі, який зумів скористатися сприятливими особливостями своєї епохи змін.

Я.Івасакі був людиною дії, надзвичайно енергійним, жорстким і проник ливим підприємцем, який зміг менш ніж за 20 років створити величезний особистий капітал. Його багатство і суспільний стан дорівнювали показникам Рокфеллерів у США. Він суворо дотримувався принципу єдності керівництва, проте часто виявляв диктаторські якості.

Був відомий як seisho ("політичний комерсант"), мав тісні зв’язки з урядом. Водночас міг демонструвати відкрите непідкорення владі та порядку, його політичні уподобання не були стійкими. Він ніколи не бував у країнах Заходу, але визнавав досягнення західної цивілізації. Його брат і син навчалися в Пенсільванському та Кембриджському університетах.

Я.Івасакі залучав до роботи в компанії кращих випускників Токійського імператорського університету Кейо, які з часом обійняли в Mitsubishi відповідальні посади. Віддавав перевагу університетським випускникам перед професійними менеджерами. Однією з особливостей Mitsubishi було вико рискання родинних звязків. Провідні менеджери Сода, Кондо, Като, Когамі мали дружин із родини Івасакі. Використовуючи у своїх інтересах родинні зв’язки і залучаючи до роботи кращих випускників університетів, він зміг надати власній компанії високу цінність. Два його зятя стали згодом прем'єр-міністрами, що зміцнило зв’язки компанії із світом великої політики.


Случайные файлы

Файл
12707.rtf
183958.rtf
Naselenie_zemli.doc
133325.rtf
60658.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.