Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах (103191)

Посмотреть архив целиком









Реферат

на тему:


«Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах»




У сьогоднішніх економіках, заснованих на знанні, де первинним економічним активом є інтелектуальна власність, університети та дослідницькі центри (в подальшому – дослідницький заклад, або заклад) відіграють ключову роль як головні творці цих потенційно цінних активів. Необхідно з'ясувати, як найкраще управляти цими активами і як отримати прибуток від їх використання. Традиційно дослідники прагнуть видати свої роботи в наукових журналах і оприлюднити їх на конференціях, і це донині все ще є стимулом і мірою їхнього успіху. Проте сьогодні, тільки-но комерційний потенціал результатів досліджень стає очевидним, слід зробити дійові управлінські кроки, щоб уникнути «витоку» інтелектуальної власності через неуважне або передчасне суспільне розголошення. Водночас заохочення використання цих результатів у режимі конфіденційної інформації є не менш важливим. Оскільки дослідники добре розуміють результати своєї роботи, вони іноді вважають, що ці результати є тривіальні або очевидні, не розуміючи їх комерційного значення. Справді, деякі з найкращих винаходів найпростіші, найбільш фундаментальні. Велику роль відіграє запровадження університетами й дослідницькими центрами ефективної стратегії, системи та ресурсів, спрямованих на заохочення оцінки комерційного потенціалу результатів досліджень і вкладення грошей у подальше доопрацювання та доведення їх до стану, в якому буде зрозумілішою цінність цих активів.

Сьогодні уряди та промисловість інвестують величезну кількість грошей у дослідження в університетах і дослідницьких центрах. Завдання – отримати прибуток від цієї інвестиції. У зв'язку з цим розгляньмо деякі практичні адміністративні заходи й інструменти, які можуть допомогти досягти цього. Викладені далі Пропозиції ґрунтуються на досвіді та найкращій практиці.

В усьому світі було розроблено дуже багато стратегій і заходів, щоб допомогти перетворити наукове дослідження на багатство та соціальний добробут. Є багато варіантів «передання технологій», проте буде помилкою просто імпортувати цей досвід без адаптації, оскільки починаючи з різних місцевих умов, як, наприклад, комерційне й академічне оточення, культура, місцеві та національні політичні уподобання, – все має вплив. Наприклад, у США відносно легкий доступ до венчурного капіталу на ранніх стадіях розвитку фірми в поєднанні з підприємницькою культурою керівництва призвело до поширення моделі створення нових фірм. Ситуація в Україні є іншою, і просте запозичення американської моделі не буде ефективним, доки не відбудеться відповідна венчурна консолідація й не буде здійснено розбудову необхідної інфраструктури з її обслуговування.

Коротко розгляньмо історію передання технологій і розвитку офісів з передання технології (ОПТ). Потім зачепимо практичні проблеми, які спочатку має розв'язати керівництво установи, наприклад, політика, правила та системи ідентифікації, управління й використання результатів досліджень. Це передбачає досить детальне обговорення та приклади механізмів і таблиць контрольних перевірок для їх оцінки й використання. На завершення підсумуємо ключові чинники, які приводять ОПТ до успіху.

Цікаво подивитись, як зросла важливість інтелектуальних активів у сьогоднішній економіці, ґрунтованій на знаннях, і як формальне управління ними та їх використання розвивалися в дослідницьких установах. У Сполученому Королівстві розвиток організацій, відповідальних за управління результатами досліджень, розпочався відносно нещодавно – в 1948 з прийняттям «Акта створення винаходів» і заснування Національної корпорації досліджень і розробок (НКДР). Протягом минулих 20 років, починаючи від середини 1980-х, відбувся значний поступ у цій сфері – великою мірою завдяки зростанню сектору глобальних комунікацій і глобальному ринку.

Економісти й історики говорять про хвилі інновацій – головні фундаментальні технологічні інновації, які змінили суспільство. Наприклад, перше застосування сили води привело до промислового перевороту в Англії у XVIII і XIX сторіччях. Потім винайшли паровий двигун, залізницю і телеграф. На початку XX сторіччя на зміну прийшла електрика й автомобілі. Важко уявити, де б ми були сьогодні без електрики, автомобілів або залізниць. Остання половина XX сторіччя ознаменувала розвиток авіації, телебачення й електроніки. Багато з цих нововведень – залізниці, телеграф, літаки, телебачення – пов'язані з поліпшенням комунікацій. Сьогодні ми спостерігаємо вплив Інтернету. За цими інноваційними хвилями криються фундаментальні зміни. Економічні системи XVII і XVIII сторіч були переважно засновані на сільському господарстві. Власники землі або її «продукції» управляли економікою. Головні товари протягом XIX і XX сторіч були фізичними активами, як, наприклад, вугілля, залізо і нафта. Ті, хто володів або мав доступ до цих фізичних активів, управляли економікою. Сьогодні, в XXI сторіччі, ключовим активом е інтелектуальна власність. Тепер ми можемо легко купити сировину де-небудь у світі (де це найдешевше) і відвезти її до місця переробки. Ми можемо розмістити виробництво там, де це можна зробити найдешевше. Ми можемо рекламувати й продавати продукцію по всьому світові, використовуючи сучасні технології комунікацій та Інтернет. Ми можемо готові вироби перевезти літаком клієнтам у будь-яку точку світу. Зокрема, сьогодні головним є власник інтелектуальної власності, а не власник сировини чи виробничих потужностей. Головним цінностями в світі є знання, або інтелектуальна власність, і їх прибуткове використання бізнесом – це ключ до конкурентності та зростання. Таке твердження слушне не тільки для великих міжнародних корпорацій, але й для всіх бізнес-структур, зокрема й малих.

Є проблема, на яку наражаються всі бізнес-структури, великі чи малі, постачальники виробів або послуг – це проблема забезпечення конкурентності. Загальна причина економічної кризи в бізнесі – технологічне старіння. Утримання рівня конкурентоздатності означає безперервно вдосконалювати товари, послуги. Це також означає збереження бізнесу! Отже, основна ідея в цій справі одна – «Впроваджуй інновації або помри»! Бізнес-структури виживають і ростуть, маючи конкурентні переваги. Вони можуть бути пов'язаними з технологіями, обслуговуванням, якістю, вартістю або розташуванням. Що б це не було, але конкурентні переваги будуть «розмиті» конкурентами, якщо бізнес не продовжуватиме інноваційну діяльність. Сьогодні багато інновацій можуть бути описані в термінах «права інтелектуальної власності». Саме ці активи безпосередньо, а не вироби, в яких вони виражені, нині визнають як такі, Що мають найбільшу вартість і значення.

Отже, де може організації одержати ці знання? Багато великих організацій мають свої власні внутрішні дослідницькі відділи – вони давно вже визнали необхідність проводити дослідження. Вони також визнають, що не кожен результат досліджень, які вони проводять, відповідають потребам їхнього бізнесу, або що вони мають монополію на цінні ідеї. Великі компанії стають дедалі активнішими сьогодні в ліцензійному бізнесі, як купуючи, так і продаючи інтелектуальну власність. Малі компанії, навпаки, мають мало ресурсів, щоб виконувати дослідження для майбутнього. їм також доводиться впроваджувати інновації, але їхні ресурси для виконання наукових і прикладних досліджень обмежені. Ключовим джерелом нових ідей і нововведень, як для великих, так і для малих компаній, є результати досліджень та інтелектуальна власність, створена в університетах і дослідницьких центрах. Це багатий і значною мірою невикористаний ресурс. Багато людей сьогодні стверджують, що такі дослідницькі установи – двигуни економіки, заснованої на знаннях. Результат діяльності бізнес-структур – товари або послуги, а університетів – знання та інтелектуальні активи, а також висококваліфіковані фахівці.

Уряди розуміють, що найдинамічніше економіки мають сильні університети, які розвивають співпрацю з бізнесом. Але перетворення нової ідеї, що виникла в результаті університетського дослідження, на комерційний успіх – не легка справа.

Як було згадано вище, професійне управління та використання результатів досліджень, фінансованих державою, почалися у Великій Британії 1948 року. Фактично ж цікавитися наукою та технологіями британський уряд почав ще в 1675 році – із заснуванням Королівської обсерваторії. Проте до початку XX сторіччя наука була залишена значною мірою науковцям і багатим підприємницям – прихильникам науки. Після Другої світової війни уряд Великої Британії усвідомив значення і важливість інтелектуальної власності в результаті національного скандалу, який виник з пеніциліном. Поки Олександр Флемінг винаходив пеніцилін, а дослідники в Оксфордському університеті виявляли способи його застосування, американці запатентували виробничий процес – і в результаті британський уряд було втягнуто в тривалий судовий процес під час війни. В результаті в 1948 був прийнято законопроект «Акт створення винаходів», який зумовив створення Національної корпорації досліджень та розробок (НКДР). Роль НКДР полягала в тому, щоб володіти, охороняти, розвивати й використовувати результати досліджень, фінансованих урядом. Це була перша організація в світі, що взяла на себе таку роль, і її заснування стало ключовим моментом у комерціалізації університетських досліджень. Доти багато залежало від комерційних стимулів, навичок і ресурсів окремих науковців і багатих індивідуумів.


Случайные файлы

Файл
referat.doc
24368.rtf
76109-1.rtf
1799.rtf
28230.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.