Теоретичні засади інноваційного менеджменту банку (102756)

Посмотреть архив целиком












РЕФЕРАТ

з дисципліни «Аналіз інвестиційних проектів»

на тему:

«ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ БАНКУ»




Вступ


На сьогодні у міжнародній банківській практиці, успішно діючі банки усе частіше будують свою діяльність на основі нової економічної логіки, що встановлює чіткий взаємозв'язок між продуктивністю капіталу, конкурентоздатністю та інтенсифікацією діяльності фінансово-кредитних установ. Під поняттям «інтенсифікація» розуміють економічне зростання, що передбачає використання передових науково-технологічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності систем. Як наслідок, інноваційна діяльність та інноваційний процес стають базисами усіх якісних, кількісних і структурних змін, а систематичні нововведення є постійними супутниками у діяльності глобальних фінансових структур. І такі інновації потребують вливання значних інвестицій, а тому слід звернути увагу на інновації у банківській сфері та розкрити зміст поняття інноваційний менеджмент.

Для вітчизняної ж банківської справи дана тематика відзначається особливою актуальністю, оскільки посилення глобалізаційних та інтеграційних процесів призвело до зростання конкурентної боротьби на ринках банківських продуктів та фінансових ресурсів. У зв'язку з цим єдиним джерелом вирішення проблем залишаються банківські інновації та їх ефективне впровадження.




1. Особливості інноваційної діяльності та інноваційний менеджмент


Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інші види діяльності, у результаті чого створюється прибуток або соціальний ефект

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає інноваційну діяльність як діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1]. Початком інноваційної діяльності є виникнення ідеї, автором чи носієм якої є інноватор як особистість чи колектив інноваторів однодумців, що доводять ідею до інноваційного продукту, що набуває визнання у процесі комерціалізації. Тобто основу інноваційної діяльності, її базисну субстанцію становить творча інтелектуальна праця інноваторів. Поряд з тим не слід забувати і про передумови виникнення інновацій, як причин що спонукають до інноваційної діяльності. У банківській практиці такими передумовами є зменшення клієнтської бази, посилення конкуренції, зростання вартості банківських продуктів чи послуг, втрата достатнього рівня безпеки тощо.

Характерною особливістю інноваційної діяльності є те, що вона завжди передбачає створення нового продукту, а це у свою чергу вимагає його реєстрації сертифікації, визначення правових відносин щодо інтелектуальної власності та її захищеності у процесі просування на ринок. У кінцевому підсумку критерієм успішної інноваційної діяльності завжди стає частка інноваційної продукції, яка потрапляє на ринок.

Інноваційна діяльність банку являє собою процес реалізації інноваційних ідей управлінського, маркетингового чи фінансового характеру, у якому банк може виступати як у часник реалізації інноваційного проекту або як інноватор (рис. 1).

Системи менеджменту, що використовують інноваційний підхід до свого функціонування і розвитку, покликані розв'язати низку завдань, інколи достатньо суперечливих і навіть взаємовиключних:

постійне оновлення асортименту продукції;

оновлення і створення нових виробничих систем;

нарощення ефективності виробничо-збутової діяльності;

розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство;

підпорядкування діяльності всіх

підрозділів виробничих систем режиму складного відтворювального процесу;

поєднання гнучкості та адаптивності дрібносерійного виробництва.

Розв'язання цих завдань забезпечується створенням динамічної і гнучкої системи управління та широким делегуванням повноважень тим рівням менеджменту, що можуть продукувати інноваційні ідеї і втілювати їх у життя. А координація усіх робіт із залучення інновацій у практику роботи банку чи створення їх власними силами здійснюється, як свідчить міжнародний досвід, через підсистему інноваційного менеджменту. Таким чином, інноваційний менеджмент банку – це підсистема загального менеджменту фінансово-кредитної установи, головною метою якої є управління інноваційними процесами. Характерними рисами функціонування такої підсистеми повинні стати:

  • цілісність: узгодження інноваційних цілей із місією банку та його стратегічними цілями;

  • адаптивність: ретельний моніторинг стану зовнішнього і внутрішнього середовища банку і цілеспрямований пошук інновацій;

  • синергічність: вплив на діяльність банку забезпечується розробленням ефективної інноваційної політики, спрямованої на створення в банку такого середовища, яке б заохочувало до інноваційного пошуку.

Із визначення сутності інноваційного менеджменту та інноваційної діяльності банку бачимо, що невід'ємною їх складовою є інноваційні процеси, тобто процеси безпосереднього перетворення ідеї на інновацію, що задовольняє певні потреби.

Поряд з тим, інноваційний процес – це послідовний ланцюжок дій, що охоплює стадії створення новинки та впровадження її у практику.

Усі існуючі у банку процеси за логікою їх проведення можна поділити на три групи.

  1. Простий внутрішньо організаційний, тобто процес, що передбачає створення і використання інновацій в рамках одного і того ж банку в такому випадку нововведення не набуває форми нового банківського продукту, а лише вдосконалює технологію виробництва вже існуючих продуктів або будь-яку сервісну технологію.

  2. Простий міжорганізаційний процес, що передбачає формування нового банківського продукту, призначенням якого є просуванням на ринку в якості предмету купівлі-продажу.

3. Розширений інноваційний процес, в основному пов'язаний із формуванням комплексного банківського продукту, коли при його формуванні банк співпрацює зі своїми партнерами, тим самим перерозподіляючи інноваційний процес між окремими учасниками.

Необхідно також зауважити, що під час інноваційного процесу створюються не лише очікувані інноваційні продукти, а й супроводжувальні інновації, що є результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі.

Також процес формування і використання банком нововведень є складною комплексною проблемою, що пронизує такі функціональні сторони, як планування, розробка проектів, маркетинг, виробництво. Не викликає жодного сумніву значення взаємозв'язку інноваційного потенціалу банку і його конкурентних позицій.

Сучасні банки оперативно реагують на тенденції, що складаються у ринкових умовах, періодично не просто орієнтуючись на клієнтуру, а і формуючи у неї певні стимули та потреби, що обумовлюють швидку реакцію на нововведення банку.

На сьогодні практично для будь-якого банку гостро постає питання здатності своєчасно і енергійно ініціювати інноваційні процеси та управляти ними, оскільки це є критерієм виживання банківської установи на ринку.

Інноваційний менеджмент, на наш погляд, слід розглядати не лише як складову системи менеджменту банку, але і як одну із самостійних функціональних систем, доцільність управління якою не викликає жодних сумнівів. Отож, інноваційний менеджмент банку як самостійна система – це сукупність економічних, мотиваційних, інноваційний процес, тобто процес, що передбачає створення і використання форм управління інноваційною діяльністю банківської установи з метою оптимізації такому випадку нововведення не набуває в суті, сукупність управлінських рішень, які стосуються обґрунтування, прийняття та реалізації щодо створення і провадження новацій в банку.


2. Складові теорії інноваційного менеджменту та їх взаємодія


Теорія менеджменту говорить про те, що передбачає формування нового банку - три основні складові:

суб'єкти, які впливають;

об'єкти, на які впливають;

механізм, за допомогою якого суб'єкти здатні впливати на об'єкти.

В системі інноваційного менеджменту усе повинно відбуватись по традиційній схемі із використанням інноваційного механізму. Так, під поняттям «інноваційний механізм», слід розуміти організаційно-економічну форму здійснення інноваційної діяльності і сприяння її здійснення, пошуку інноваційних рішень, а також важіль стимулювання і регулювання цієї діяльності. Механізм управління інноваційною діяльністю завжди спрямовано на досягнення конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на чинники, які забезпечують їх досягнення. Цей вплив здійснюється за допомогою наявних ресурсів організації, серед яких провідне місце належить людським ресурсам. Людина як соціальна істота може бути вмотивованою до певної діяльності, якщо така діяльність високо цінується суспільством,

Саме тому при формуванні системи інноваційного менеджменту необхідно враховувати економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні чинники, що будуть впливати на поведінку учасників інноваційного процесу та проектувати ефективні форми його організації. Головним завданням інноваційного менеджменту є ефективне управління інноваційною діяльністю банку, що сприяє підвищенню здатності брати участь в інноваційних процесах, створювати чи залучати інновації, які забезпечують його поступальний, пропорційний розвиток, економічну стійкість, міцні конкурентні позиції, тривале і успішне функціонування на ринку. А завдання менеджерів щодо впровадження новацій залежать від рівня управління. Так, менеджери вищої ланки повинні визначати перспективні напрями розвитку, ставити стратегічні цілі, окреслювати коло інноваційних пріоритетів.


Случайные файлы

Файл
90274.rtf
106724.rtf
38398.doc
warpsy4y.doc
113782.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.