Теоретичний аналіз ризику та ризикованої ситуації (102755)

Посмотреть архив целиком















Теоретичний аналіз ризику та ризикованої ситуації




Поняттям «ризик» користуються багато конкретних суспільних і природних наук. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість в дослідженні ризику та користується для цього власними методами. Така ситуація дозволяє виділити дуже багато різних аспектів, в яких розглядається ризик.

Але перед тим, як розглянути концепції ризику, необхідно розкрити вміст даного поняття.

В даний час немає загальноприйнятого визначення для цього терміну, в його трактуванні існують багато чисельні розбіжності. Це пояснюється багато в чому багато аспектністю цього явища, яке має не співпадаючі, а інколи протилежні реальні підстави.

У масовій свідомості поширена думка про ризик як про можливу небезпеку або невдачу. В деяких випадках ризик розуміється як діяльність, що здійснюється сподіваючись на вдалий результат або просто ситуативна характеристика діяльності.

С.І Ожегов визначив ризик як можливу небезпеку та дію навмання сподіваючись на щасливий результат. Тому необхідні елементи ризику, на думку С.І. Ожегова, це:

  • небезпека;

  • невизначеність;

  • випадковість.

Для того, щоб існував ризик, необхідна небезпека, в якій закладена невизначеність [10, c. 448].

На думку О. Renna, ризик – це можливість того, що людські дії або результати його діяльності приведуть до наслідків, які впливають на людські цінності.

Тут визначення ризику містить:

  1. наслідки, які впливають на людські цінності;

  2. можливість виникнення (невизначеність);

  3. формула, об'єднуюча ці два елементи [13].

Наприклад, в інженерно-фізичних науках термін «ризик» вважається вірогідністю, помноженою на наслідки. У психології з цієї точки зору «ризик» швидше розглядається як функція суб'єктивно сприйманих корисностій та вірогідності їх прояву.

А.П. Альгін визначає ризик вже як діяльність, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно й якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі та відхилення від мети.

Елементи, які складають єство даного визначення теж декілька інші:

  • можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася вибрана альтернатива;

  • вірогідність досягнення бажаного результату;

  • відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;

  • можливість наставання несприятливих наслідків при здійсненні тих або інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, що йде на ризик;

  • очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації;

  • оцінка ситуації, що склалася [2, c. 19].

Але, не дивлячись на відмінність, у всіх визначеннях є деякі схожі характеристики. Наприклад, невизначеність. Renn дуже справедливо відмітив, що всі концепції ризику мають один загальний елемент: розділення реальної дійсності та можливості. Якщо майбутнє було б зумовлене або незалежно від людської діяльності в сьогоденні, термін «ризик» не мав би сенсу. Поняття «ризик» має сенс, лише коли признається відмінність між дійсністю й можливістю того, що в результаті природних подій або людських дій може виникнути небажаний стан дійсності.

Невизначеність неоднорідна за формою прояву та за змістом. Джерела виникнення невизначеності багатообразні. Один з них пов'язаний з наявністю елементів випадковості й стихійності. Наприклад, спонтанність природних явищ та стихійні лиха.

Також до джерел невизначеності відноситься і людська діяльність, взаємовплив людей, який носить невизначений та неоднозначний характер. Або імовірнісний характер науково-технічного прогресу: практично неможливо заздалегідь у всій повноті визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів.

Існування невизначеності пов'язане з неповнотою, недостатністю інформації про об'єкт, процес, явище, по відношенню до якого приймається рішення, з обмеженістю людини в зборі та переробці інформації, з постійною мінливістю інформації про багато об'єктів (саме тому в практичному житті широко поширений метод «проб та помилок»).

Окрім невизначеності необхідною властивістю ризику є альтернативність – можливість вибору з двох або декількох можливих варіантів, рішень, напрямів, дій. Відсутність можливості вибору знімає ситуацію ризику. Саме тому в психології ризик досліджується переважно в рамках теорії ухвалення рішень.

Важливо відзначити, що ризик завжди є ситуацією оцінки вірогідності погіршення положення.

У сучасних дослідженнях з різних точок зору розглядається і природа ризику.

Ряд авторів вважає, що ризик – це «об'єктивна категорія, яка дозволяє регулювати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та іншими суб'єктами суспільного життя, що виникають унаслідок перетворення можливої небезпеки в дійсність» [2, c. 25]. Ризик при цьому розглядається як поняття, що є можливою небезпекою випадкового настання негативних наслідків.

Досить широко поширена суб'єктивна концепція ризику.

З цієї позиції ризик завжди суб'єктивний, «оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, як свідомий вибір з врахуванням можливих альтернатив. Суб'єктивна концепція орієнтована на суб'єкт дії, враховує усвідомлення наслідків, вибір варіанту поведінки..». З цієї точки зору прояв ризику завжди пов'язаний з волею та свідомістю людини, «ризик – це вибір варіанту поведінки з врахуванням небезпеки, можливих наслідків».

Не дивлячись на відмінність поглядів на природу ризику, нам здається, що й та, й інша концепції ризику правомірні залежно від мети дослідження.

В даний час в психологічних дослідженнях ризику можна виділити три основні напрями.

Перший визначає ризик як «ситуативну характеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виражає невизначеність їх результату для суб'єкта, що діє, і можливість несприятливих наслідків в разі невдач…» [2, c. 27]. Тут ризик розглядається в рамках концепції надситуативної активності та теорії мотивації досягнення.

Концепція мотивації досягнення успіху вивчає мотиваційну сферу людини, що відображає «прагнення особи до найкращого виконання діяльності в ситуації досягнення».

Ситуація досягнення характеризується наявністю двох умов: завдання, яке необхідно виконати і стандарту якості виконання цього завдання. У даній ситуації в діяльності особистості виявляються дві протилежно направлені тенденції: прагнення досягти успіху й прагнення уникнути невдачі.

В рамках надситуативной активності ризик завжди розрахований на «ситуативні переваги»; ризик мотивований, доцільний. Це ризик для чогось: заради самоствердження, грошей й тому подібного [9].

Як відзначає Корнілова «надситуативний ризик як особлива форма прояву активності суб'єкта пов'язаний з існуванням надситуативної активності, що є здатністю суб'єкта підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідної задачі».

Другий напрям розглядає ризик з точки зору теорії рішень як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій.

Ця позиція пов'язана з виміром вірогідності помилки або невдачі вибору в ситуації з декількома альтернативами.

І, нарешті, третє вивчає взаємозв'язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і є соціально-психологічним аспектом ризику.

Загальне у вищеперелічених концепцій полягає в тому, що вони одноголосно рахують ситуацію ризику як ситуацією оцінки [6, c. 71].

Ризик виражає «прогностичну оцінку вірогідності несприятливого результату ситуації, що розвивається (не закінчинної). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оцінна категорія, нерозривно пов'язана з дією людини, його оцінкою – «оцінкою себе».

Відповідно до цього визначення ситуація ризику виникає лише тоді, коли з'являється суб'єкт, що діє в цій ситуації. При цьому важливо відзначити, що ситуація ризику може виявитися небезпечною, якщо суб'єкт вимушений діяти в ній, але небезпечна ситуація не обов'язково є ризикованою. Для різних суб'єктів, що діють в одних і тих же умовах, ситуація може виявитися різною – ризикованою для одного та неризикованою для іншого.

Отже, поняття ризик нерозривно пов'язано з уявленням про дію суб'єкта і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але характеристика дії як ризикованого не атрибутивна, а оціночна. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, відповідного меті [12].

Джерела невизначеності можуть бути як зовнішні, так і внутрішні.

Зовнішні джерела вже були розглянуті вище, та для психологічного аналізу основне значення набуває виявлення внутрішніх джерел невизначеності.

Якщо представити структуру діяльності як «чотирьохкомпонентну модель», то до внутрішніх джерел відносяться:

  • когнітивний компонент – вміст віддзеркалення в суб'єктивному образі окремих властивостей та характеристик реальності, властивостей цілісних об'єктів або явищ, а також їх зв'язків та відношень;

  • вміст суб'єктивного досвіду, наприклад відсутність необхідних для прогнозування ситуації знань, вмінь або навичків;

  • мотиваційний компонент – мотив діяльності, мета окремих дій або завдань;

  • операційна складова діяльності – план, стратегія і тактика.

Виявлення внутрішніх джерел невизначеності дозволяє зрозуміти, як у суб'єкта формується уявлення про ситуацію, про майбутній результат дії, що заважає йому діяти «напевно» та отримувати необхідний результат, що створює ситуацію ризику.


Случайные файлы

Файл
60467.rtf
4558.rtf
50390.rtf
158860.rtf
25222-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.