Соціально-психологічні аспекти праці менеджера (102483)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


1. Соціальне забезпечення праці менеджера

2. Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці

3.Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"

4. Висновки


  1. Соціальне забезпечення праці менеджера


Різновидом соціальних відносин є соціально-трудові відносини, пов’язані із забезпеченням суспільних й особистих потреб працівника, забезпечення праці засобами і ресурсами, регулювання режиму праці та відпочинку, збереження працездатності й розвиток творчого потенціалу особистості.

Соціальне забезпечення – система, що складається із 3 блоків:

  1. Створення соціальних умов для якісного ефекту праці менеджера.

  2. Формування і розвиток соціальних якостей особистості, обумовлених суспільними цінностями, нормами поведінки, традиціями суспільства і підприємства.

  3. Функції та розвиток соціальних відносин між особами (працедавцями, працівниками і персоналом).

Групи функцій соціального забезпечення праці:

  1. соціальні процеси, що впливають на форми праці:

  • створення умов, які гарантують громадянські права і свободу в трудовому колективі;

  • забезпечення технічної безпеки, виробнича санітарія, охорона праці;

  • забезпечення працездатності, здоров’я працівників;

  • створення можливостей для соціального пристосовування

  • персоналу;

  • розвиток соціально-побутової сфери;

  • створення умов для участі працівників в управлінні підприємством;

2) процеси, що впливають на якість змісту праці та життя:

  • забезпечення потреби в зростанні освітнього і культурного рівнів персоналу;

  • забезпечення трудової дисципліни і правопорядку;

  • розвиток трудової активності;

  • формування сприйнятливості до інновацій і нововведень;

  • створення умов для творчої та ініціативної праці.

3) процеси соціального управління:

  • підбір й розстановка кадрів;

  • удосконалення соціально-демократичної структури трудового колективу;

  • формування соціально-психологічного клімату в організації;

  • створення і регулювання діяльності соціальних органів, необхідних для розвитку трудового колективу.

Соціальне управління використовує такі типи впливу (цільові дії) менеджера на персонал:

1) зацікавленість персоналу;

2) надання додаткової інформації;

3) збір лінійних учасників трудової діяльності;

4) розробка прогнозів розвитку за різних ситуацій, форм і методів вирішення;

5) узагальнення за наслідками праці;

6) заохочення;

7) співпраця – залучення до вироблення рішень;

8) спільне встановлення критеріїв;

9) комунікабельність;

10) спостереження реакцій групи на варіанти рішень для запобігання конфліктних ситуацій.


2. Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці


Обов’язок менеджера – усувати вплив негативних чинників, піклуватися про здоров’я підлеглих і своє, розуміючи його як важливий аспект активної працездатності.

Розумова праця менеджера пов’язана з найбільшою напругою і зосередженням уваги на рівні, який у 5-10 разів вище, ніж фізична праця.

Розрізняють важкість праці (обумовлена фізичним навантаженням) і напруженість праці (характеризується навантаженнями на нервову систему).

Фізичні й психологічні складові різних видів праці неоднакові:

  • у фізичній праці привалює мускульна діяльність;

  • в управлінській праці – психічні й розумові процеси.

Працездатність залежить від біоритмів природних коливань. Розрізняють 3 ритми:

1) Ф – фізичний ритм (впливає на фізичну силу й силу волі), триває 23 дні;

2) П – психологічний ритм (впливає на активність відчуттів, настрій), триває 28 днів;

3) І – інтелектуальний ритм (впливає на розумові здібності), триває 33 дні.

На особливу увагу заслуговують дні перепаду, коли відбувається зміна активних і пасивних фаз біоритму. Їх називають критичними днями, коли відбувається порушення фізичного процесу працездатності, й контролю над волею і мисленням. Такі зміни тривають добу, їх настання залежить від дати і години народження індивідуума. В ці дні необхідно бути особливо уважним і обережним.

Коли в одній точці сходяться 2 біоритми (6 днів на рік – важкі дні, коли 3 ритми (2-3 дні на рік) – небезпечні, "чорні" дні.

Для компенсації дії біоритмів використовується раціональний режим праці й відпочинку, заснований на принципах:

а) забезпечення потреби в трудовій діяльності – із визначенням параметрів трудових процесів, що задовольняється кращим використанням виробничих функцій і трудового потенціалу працівників;

б) забезпечення найбільшої працездатності людини;

в)використовування мотиваційних заходів, направлених на зближення інтересів.

Створення продуктивного соціально-технічного клімату в трудовому колективі здійснюється з використанням групових неформальних методів:

  • брейстормінг ("мозкова атака" А.Ф. Осборна);

  • творча співпраця полягає в поєднанні індивіда й роботи;

  • конференція ідей;

  • метод 66;

  • метод 635;

  • метод пулу (басейну) з використанням блокнотів із проектами записів;

  • синектика – з участю теоретиків і використовуванням 4 видів аналогії: прямої, образної, символьної, фантастичної;

  • інженерія – пропозиція і обґрунтовування нововведень: визначення цілей, вибір учасників, аналіз проблем, збір ідей і пропозицій, розробка програмних дій;

  • психоінтелектуальна генерація – учасники щодня індивідуально записують ідеї з певної проблеми в термін від тижня до місяця.

Перераховані методи належать до технології "антисупресій" або психічного розкріпачення волі й мислення від примушення і стандартів, з колективним ухваленням рішень в ігровому розвитку.

До індивідуальних методів психологічної напруги належать:

а) аутотренінг – самостійне тренування організму і волі, ґрунтуючись на системі УШДРК, де У – усвідомлення своєї проблеми,

Ш – шляхи постійного нарощування навантажень, Д – достатність,

Р – регулярність вправ, гартування, К – контроль своїх думок;

б) статичні динамічні вправи – тренування витривалості (шия, руки, ноги);

в) шіацу – дія на резерви організму, японська терапія, що ґрунтується на натисканні пальцями і долонями на певні точки тіла з метою нормалізації регулювання діяльності всього організму;

г) цигун – китайська гімнастика, вправи з регулювання енергії та виконання програми психорегулюючих тренувань, дихальних вправ і прийомів медитацій (управління свідомістю);

ґ) йога – філософія, спрямована на управління гармонією, рівновагою тіла, саморегулюванням, психічною і розумовою діяльністю.

Етапи оволодіння йогою:

  • виховання моралі;

  • самодисципліна;

  • фізичне здоров’я;

  • контроль дихання;

  • регулювання енергії;

  • управління відчуттями;

  • управління зосередженістю, концентрацією, мисленням, духом і волею.


  1. Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"


Культура – характеристика стану суспільства і специфічний спосіб організації життєдіяльності людини, що відбивається в продуктах матеріальної, інтелектуальної та духовної праці; система норм і цінностей; відносин людини з природою і людей між собою (рис. 1).

За визначенням Канта, культура виражає здатність людини ставити мету, формулювати завдання і реальність рішення.

Культура – процес відокремлення людини від природи і створення нової реальності, і способу її існування як гомосапієнс. Потреба в культурі часто виникає в переломні моменти розвитку суспільства.

Сфери, що репрезентують культуру:

1) філософія;

2) мистецтво;

3) мова;

4) політика (механізм суспільних зв’язків і господарських відносин);

5) виробництво (матеріальна основа існування людини);

6) освіта (можливості в пізнанні світу і самого себе);

7) право (система суспільних категорій, норм, правил, що регламентують людські відносини);

8) сім’я (первинний осередок суспільства, створена для продовження розвитку в дітях).

Розрізняють:

а) раціональну сферу культури – охоплює специфічні види діяльності (наука, література, менеджмент і т. д.);

б) ірраціональну сферу культури – належить безпосередньо до індивіда і характеризує його потреби та рівень розвитку (манери, поведінку, стиль, мову і т. д.).


Рис. 1. Система культури


Підсистеми культури вступають у взаємодію й відбивають специфіку видів діяльності й етику співтовариства.

Складові культури (рис. 2):

  • символи;

  • герої;

  • комунікації;

  • цінності;

  • ритуали.


Рис. 2. Складові культури


Категорії цінностей:

Істина є найважливішою в етносі й не залежить від історичної епохи індивідуума, служить для виявлення напрямів розумової діяльності людини.

Краса. Виявляється в наданні можливостей самовираження особистості, залежить від етапу історичного розвитку, біологічного типу природних умов і місця проживання людини, відбиває гармонійне поєднання фізичного стану і соціально-психологічного статусу особистості.

Добро. Виступає регулятором відносин між групами людей і людьми в групі. Категорія істини спирається на суспільну корисність суб’єкта життєдіяльності, категорія краси – на естетичні норми, а категорія добра – на етику поведінки.


Случайные файлы

Файл
90268.rtf
15089-1.rtf
65305.rtf
38217.doc
73919-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.