Причини карибської кризи (97324)

Посмотреть архив целиком














РЕФЕРАТ

На тему: Причини карибської кризи




Співвідношення стратегічних ядерних засобів (станом на 1962 рік)

Аналіз співвідношення стратегічних ядерних засобів переконливо свідчить про закономірність кроку СРСР по досягненню ядерного паритету. Встановлення радянських ракет середньої дальності на Кубі збільшувало кількість ПУ, з яких ракети досягали територію США, із 30 до 70. На період планування в бойовому складі САК США було 69 МБР (на території США) та 105 РСД (в Італії та Туреччині), які досягали території СРСР. У випадку досягнення мети стратегічної операції "Анадир" співвідношення засобів цього типу мало бути 1: 2,48, а, враховуючи потужність боєзарядів і кількість ракет на кожну ПУ, можна було говорити про досягнення необхідного паритету. Але на початок Карибської кризи досягти подібного співвідношення не вдалося внаслідок двох причин:

1. Угрупування РВСП на Кубі було розгорнуто не в повному обсязі (16 ракетних ПУ не розгортались у зв'язку з початком блокади).

2. За період з 1 червня по 22 жовтня 1962 року в США було поставлено на бойове чергування 82 МБР: 36 ракет Атлас, 36 ракет Титан і 10 ракет Мінітмен, що фактично не дало можливості змінити співвідношення на користь Радянського Союзу.

Ці факти свідчать про те, що американці, передбачаючи кризову ситуацію, нарощували стратегічне ядерне угрупування САК, не відмовляючись від прямої аґресії. Однак вони не змогли передбачити того, що радянське керівництво відважиться на такий рішучий крок як утворення ракетно-ядерного угрупування в 140 кілометрах від їх території.

Політичне керівництво Союзу прийняло рішення про установку ядерних ракет на Кубі в односторонньому порядку. Однак, ситуація вимагала погодження цього рішення із кубинським урядом. Цю місію було доручено делеґації на чолі з членом Президії ЦК Рашидовим. До складу делеґації входили Головнокомандувач РВСП маршал Бірюзов і Посол Алексєєв. Делеґацію супроводжували фахівці по ракетно-ядерному озброєнню С.В. Ушаков і П.В.Агєєв.

В Гавану делеґація прибула 29 травня. Основні переговори з Фіделем Кастро вів маршал Бірюзов, якому було доручено вирішити питання розміщення ракет на острові. Після детального аналізу міжнародної обстановки та становища, в якому опинилася Куба, він запропонував кубинському лідерові для надійного захисту революційних завоювань Республіки утворити на її території ракетно-ядерне угрупування. Пропозиція виявилась несподіваною і Кастро запросив час на прийняття рішення. Зустрівшись знову з маршалом і Рашидовим, він заявив: "Якщо це в інтересах соціалістичного табору і, водночас, – ставлю це на друге місце – цього потребує оборона Куби, ми готові розмістити у себе ракети по потребі."

Що мав на увазі Фідель Кастро, поставивши проблему оборони Куби на друге місце? Що це? Революційний романтизм із теорії світової революції, яку сповідував його соратник Ернесто Че Гевара, чи розуміння геополітичних реалій світової політики, в епіцентрі якої опинилася його країна? Як би там не було, але це була достойна відповідь молодого кубинського політика досвідченим практикам з Радянського Союзу.

Отримавши згоду Куби, 7 червня в Кремлі на нараді за участю керівного складу Групи військ, яка планувалася для відправки на Кубу, Хрущов особисто поставив завдання на передислокацію військ. Ґенеральний Штаб негайно приступив до відпрацювання оперативних документів, вибору по картам можливих пунктів розміщення ракетних дивізіонів та районів дислокації військ, необхідних для забезпечення їх безпеки та оборони. РВСП отримали задачу на підготовку і передислокацію 51 ракетної дивізії (рд).

Розгортання угрупування РВСП на острові Куба

14 червня була видана директива Головного штабу Ракетних військ і Головнокомандувачем РВСП був затверджений план заходів підготовки до навчання "Анадир". З цього моменту і почалося розгортання угрупування РВСП на Кубі, у втіленні якого можна виділити три етапи зміни стану бойової готовності 51 рд : перший етап – підготовка до передислокації; другий етап – передислокація дивізії на Кубу; третій етап – розгортання і приведення дивізії у бойову готовність.

Підготовка до передислокації (14 червня – 10 серпня)

51 рд формувалася у складі п'яти ракетних полків на базі дивізії в Ромнах Сумської області України, із якої до її складу увійшло три полки: полковників Коваленко Олександра Андрійовича, Черкесова Миколи Олександровича і підполковника Соловйова Юрія Олександровича. По одному полку було включено від Білокоровичської та Шауляйської дивізій (командири полковники Банділовський Микола Фокич і Сидоров Іван Селантійович). Командиром 51 рд було призначено ґенерал-майора Стаценко Ігоря Дем'яновича.

Загальна чисельність дивізії складала понад 11 тисяч чоловік. Особовий склад підлягав серйозній перевірці з боку політорганів, медицини та КДБ СРСР, результатом проведення якої була заміна 500 офіцерів і 1000 солдат і сержантів. Останнє, інакше й не могло бути, неґативно вплинуло на боєздатність дивізії та вишкіл бойової обслуги.

У цей же час на Кубі працювали рекогнасцировочні групи полків і дивізій. Перша група прибула літаком ТУ-114 12 липня, а інші – 19 липня 1962 року. В короткий термін було вибрано 10 районів із 151 обстежених на площі 900 кв. км.

Багато проблем виникло з геодезичним забезпеченням. Через відмінність радянської та американської сітки геодезичних координат необхідно було провести геодезичні та гравіметричні перерахунки на широті о. Куба. Крім того, силами груп було виконано мінімальний обсяг інженерних робіт по улаштуванню польових позиційних районів, що в перспективі дозволило скоротити приведення полків в бойову готовність на 3-4 доби.

10 серпня 1962 року ракетний полк полковника І.С. Сидорова та польова ремонтно-технічна база почали завантаження на залізничні ешелони. Етап підготовки закінчився.

Передислокація дивізії на Кубу (10 серпня – 22 жовтня)

Передислокація здійснювалася через порти відправлення Миколаїв, Севастополь і Балтійськ. Про відповідальність і масштабність поставлених задач свідчить той факт, що необхідний мінімум різноманітних вантажів тільки одного полку складав 11 тисяч тонн. Для цього, залежно від типу ракет, необхідно було 17–18 залізничних ешелонів. А всього для доставки особового складу і техніки дивізії від місць дислокації до портів знадобилося 111 ешелонів.

Першим під завантаження було подано океанське судно "Омськ". Для забезпечення секретності ракети були розміщені в трюмах на транспортних возиках і ретельно закріплені. Перехід через атлантичний океан (кожен транспорт здійснював його за 15 – 20 діб) потребував від особового складу напруження всіх фізичних і вольових сил. Але попри всі труднощі воїни з честю витримали цей іспит.

Першим 9 вересня на Кубу в порт Касільда на теплоході "Омськ" прибув ракетний полк полковника І.С. Сидорова. Саме з цього дня починається зосередження 51 рд на Кубі, яке тривало до 22 жовтня, тобто безпосередньо до моменту оголошення США блокади острова.

Для вивантаження ракет були обрані порти Маріель і Касільда. Всього на Кубу було доставлено 42 ракети Р-12, серед них – 36 бойових і 6 учбових. Транспортуванням ядерних боєприпасів опікувалося з'єднання ядерно-технічного забезпечення полковника Н.К. Бєлобородова. До 15 жовтня усі ядерні боєприпаси було доставлено на Кубу, в тому числі і для ракет Р-14. Але в зв'язку з установленням блокади Сполученими Штатами Америки два полки з ракетами Р-14 були повернуті назад.

Таким чином, 51 рд станом на 22 жовтня була зосереджена на Кубі у складі: управління дивізії; батальйон зв'язку; інженерно-саперний батальйон та три ракетних полки з ракетами Р-12; один із них – без двох батарей транспортування і заправки.

Розгортання і приведення 51 дивізії в бойову готовність (8 вересня – 27 жовтня)

Згідно з директивою ГШ ЗС СРСР від 8 вересня 1962 року рішенням командувача ГРВК планувалося привести в бойову готовність полки з ракетами Р-12 до 1 листопада, а полки з ракетами Р-14 – з 1 листопаду по 1 січня 1963 року. Завдяки скороченню терміну прибуття полків та попередньо виконаним роботам уже 20 жовтня ракетний полк полковника І. С. Сидорова повністю був приведений у бойову готовність із терміном готовності до пуску 10 годин (з урахуванням відстані доставки ядерних боєприпасів).

У відповідь на морську блокаду революційний уряд Куби 23 жовтня о 5-й годині 40 хвилин перевів Збройні Сили на воєнне положення. 23 жовтня о 8-й годині 51 рд зайняла підвищену бойову готовність. З цього часу готовність до пуску ракет полку полковника І.С. Сидорова складала 2 години 30 хвилин. 25 жовтня полк полковника Банділовського та 2 ракетний дивізіон полку підполковника Соловйова також були приведені в бойову готовність і мали таку ж готовність до виконання бойових задач. Для приведення решти дивізіонів у бойову готовність не вистачало деякого технологічного обладнання. Тому в ніч на 24 жовтня командир дивізії проводить маневр наявними силами і засобами. За рахунок штатного та резервного обладнання двох полків доукомплектовуються дивізіони полку підполковника Соловйова. В полках, з урахуванням некомплекту технологічного обладнання, було уточнено графіки підготовки першого залпу. Для скорочення терміну підготовки ядерного удару командувач ГРВК в ніч з 26 на 27 жовтня віддав наказ на доставку ядерних боєзарядів із групового складу у позиційні райони, безпосередньо на стартові майданчики.


Случайные файлы

Файл
64647.rtf
23782-1.rtf
4580.rtf
73432.rtf
96837.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.