Україна в європейському співробітництві (97297)

Посмотреть архив целиком

Україна в Європейському співробітництві


Аналізуючи економічні показники в країнах ЦСЄ після завершення переговорів і прийняття рішення про їх вступ до НАТО, слід підкреслити значні економічні користі, які вони отримали, і перш за все збільшення ШІ на мільярди доларів. У 1997-1999 рр. Польща отримала 15,7 млрд. дол., Чеська Республіка - 26,6 млрд. дол., Угорщина - 30,9 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій25.

Цифровий ряд промовисто свідчить про розвиток і зростання обсягів виробництва та торгівлі продукцією військово-оборонного комплексу Польщі та Чехії, які стали членами НАТО в 1999 р. У 1997 р. Польща продала на світовому ринку озброєнь товарів на суму 20 млн. дол., а у 1999 р. - на 67 млн. дол. У 2001 р. ця цифра становила вже 93 млн. дол., а у 2003 р. - 89 млн. дол. У Чеській Республіці спостерігалася подібна динаміка експорту зброї: 1997 р. - 28 млн. дол., 1998 р. - 23 млн. дол., 1999 р. - 65 млн. дол., 2000 р. 81 мли. дол., 2001 р. - 95 млн. дол., 2002 р. - 85 млн. дол.26 Тому тенденції в експорті зброї, військової техніки та обладнання зазначених країн не повинні передрікати занепад та зникнення українського ОПК у разі вступу країни до НАТО. Приклад Польщі доводить, що дуже багато підприємств співпрацює з корпораціями військово-промислового сектора у Західній Європі та США.

Перед лідерами блоку на майбутню зустріч у Бухаресті винесені самі ті проблеми, що дають можливість Альянсу адекватно відповідати на виклики сучасного світу та поширювати сфери власної відповідальності: операційні зобов'язання НАТО, передусім у Косово та Афганістані; розширення НАТО; адаптація структур та можливостей НАТО до вимог нового безпечного середовища; розвиток відносин з партнерами НАТО. Таким чином, Північноатлантичний союз вкотре демонструє свою життєздатність, актуальність та адаптивність до умов міжнародного середовища.

Вітчизняні дослідники, виходячи з постулату первинності внутрішньої політики по відношенню до зовнішньої, вказують на те, що зовнішня політика України на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти пережила декілька етапів" . З 2005 р. для України почався четвертий етап, а європейська та євроатлантична інтеграція і внутрішня модернізація для України стали синонімами, і саме цьому завданню свідомо підпорядковувався весь внутрішній розвиток країни.

Співпраця України з державами європейської та євроатлантичної спільноти дозволяє здійснити «м'яке входження» України в інтеграційні процеси. Вона надала можливість напрацювати нові моделі господарювання, освоїти прийняті в Європі форми міждержавних взаємин, культурного обміну, туризму, здійснити низку перетворень в середині держави згідно з нормами, за якими здійснювалися аналогічні процеси в Європі і світі. Інтеграція України у світову торговельну систему, насамперед шляхом забезпечення приєднання до СОТ; повкомасштабна імплементація Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС; нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі; захист внутрішнього ринку та підтримка національного товаровиробника; всебічна реалізація Плану дій Україна - НАТО.

Але дослідники лондонського Центру європейських реформ прогнозують, що Україна, Молдова чи Білорусь навряд чи приєднаються до Європейського Союзу до 2020 р. " Згідно з порадами, які містяться в остатньому дослідженні, та обговоренням на семінарі для експертів в Центрі міжнародних стосунків у Варшаві29 проблем ратифікації нового Договору про ЄС, прикро розуміти, але Україна не розглядається як самостійний гравець на європейський арені. Більш того, автори дослідження і надалі не ставлять питання українських європрагнень до категорії квінтесенції розглядання.

Загальна політика ЄС щодо взаємодії з іншими глобальними гравцями у сьогоденному вимірі стосується чотирьох блоків питань. Кожний з блоків має свої складові: Інституції глобального уряду; Середній Схід і взаємини на цьому тлі між ЄС та США; Росія, де у векторі загальної політики сусідства і згадується про інтереси України ; Китай з точки зору стабільності і відкритості в глобальній економічній системі.

Дослідники намагалися розробити низку порад щодо гою, яким чином Євросоюз зможе покращити свою роль у світі, зокрема у відносинах з недемократичними країнами, але чітко надаючи перевагу відносинам із США. Так само ЄС має продовжити розширення, залучаючи до своїх лав країни здебільшого ісламського світу, а от Україна може стати серйозним претендентом на членство після 2020 р., якщо докладе певнгх зусиль. Взагалі, якщо Договір про ЄС не буде ратифікований країнами спільноти, то розширення Європейського Союзу припиниться.

У дослідженні також наголошується на необхідності ініціювання Євросоюзом співпраці з Росією, щоб забезпечити зміни у Білорусі, стабільність та єдність в Україні, вирішень я заморожених конфліктів у Придністров'ї та на Кавказі, поважаючи між іншим російську чутливість, особливо в Україні, яка відігравала центральну роль у російській історії, культурній ідентичності і все ще тісно пов'язана із російською економікою. «Але знов-таки ще не до кінця зрозуміло, яке коріння взаємостосунків між Україною та Росією: чи Україна - яйце, з якого вилупилася Росія, чи куриця, яка знесла яйце, з якого вилупилося пташеня» '.

Т. Вознюк виражає думку багатьох прихильників тверезої євроінтеграції України: «Нам потрібно творити свої формати стосунків з ЄС, як це робить, наприклад, Російська Федерація. Вона вибирає, що насправді їй вигідно, а що ні. А тому і має кращі результати» . Бо насправді спротив РФ, як генерального постачальника енергоресурсів, є набагато вагомішим аргументом для Євросоюзу, ніж відповідність чи невідповідність України Копенгагенським критеріям.

Повертаючись до дискусії на семінарі у Варшаві з приводу обговорення нового Договору про Європейський Союз, польські експерти показали себе чи не єдиною зацікавленою стороною щодо України як члена ЄС. Очевидно, нині замало, щоб тільки Польща та Прибалтійські держави, що вже перебувають в ЄС, лобіювали її інтереси. Україна сама повинна крок: за кроком наповнювати прагматичним змістом свої взаємовідносини з державами Євросоюзу і наближати свій вступ до ЄС.

Україна повинна ідентифікуватися не за географічним положенням (що є на європейському континенті), геополітичними реаліями (бо вони не є статичними і стрімко розвиваються), культурними особливостями (бо проголошена орієнтація на всебічний розвиток й творчу самореалізацію особистості) або бути об'єктом для рішення економічних завдань інших. Україна мусить бути суб'єктом в процесі євроатлантичної інтеграції. Це поняття повинні формувати всі: політичні діячі, відомі особистості, урядовці, бізнесмени, дослідники, викладачі.

Підсумувати свою тезу хочу, посилаючись на статтю Т. Вознюка, яка була згадана раніше. За його словами, Україна повинна зайняти належне місце у регіоні, бо є не лише імпортером безпеки, але й експортером безпеки. Україна має не лише зиски від того, що ЄС та НАТО підійшли до кордонів, вони користуються нашою вірогідністю та стабільністю. Україна може бути доволі корисною у вирішенні локальних конфліктів на кшталт Придністровського.

Україна мусить імплементувати європейські норми поступово і вибірково. їх впровадження повинно мати на меті не обслуговування вимог ЄС, а розвиток самої України. Тобто ми мусимо приймати їх для себе не тому, що цього вимагає €"С. У такий спосіб Україна наближатиметься до ЄС, але не коштом своїх інтересів. У цьому питанні теж важлива динаміка - процеси мають відбуватися не занадто повільно і не занадто швидко.

Позиція Польщі як адвоката України в ЄС і міжрегіональне співробітництво для реалізації національної зацікавленості

У 2004 р. ЄС поповнився 10 новими членами, 8 з яких є країнами Центрально-Східної Європи, 3 - безпосередні сусіди України (Словаччина, Польща й Угорщина), а ще три прибалтійські мали спільне з Україною співжиття в рамках іншого союзу Країни ЦСЄ в підтримці України керуються як політичними, так і економічними інтересами. Україна може посилити самостійницьку політику країн ЦСЄ в рамках ЄС; має великий ринок збуту і дешеву робочу силу, що найкорисніше для найближчих сусідів; може бути буфером ЄС в питанні кордону, що теж с важливим, зокрема, для Польщі, як раніше то було актуальним для Німеччини. З липня 2007 р. були зроблені певні поступки для легалізації праці громадянам України, Білорусі та Росії в усіх галузях господарства Польщі, а з 1 лютого 2008 р. не потрібен дозвіл на працю, якщо їх робота триватиме не більш як 6 місяців протягом одного року.

Економічна співпраця Польщі з країнами Східної Європи, і насамперед з Україною, є доволі корисною. З точки зору насичення польського ринку, експансія на Схід найчастіше для більшості польських фірм становить чи не єдиний шанс розвитку і повного використання своїх виробничих можливостей, хоча це усвідомили небагато підприємців. Тому збільшується роль неурядових організацій, які висувають чимало ініціатив, аби допомогти польським фірмам у їх активній експортній діяльності на ринках Східної Є'вропи.

Традиційно Польща входить до п'ятірки головних зовнішніх торговельних партнерів України і десятки провідних країн -інвесторів в українську економіку. Загальний товарообіг Польщі у 2005 р. склав 200 млрд. дол., з них 3,6 млрд. дол. припадає на Україну. Щороку рівень польських інвестицій до України зростає більше як на 20%, у 2005 р. це склало 250 млн. дол., або 2,5% загального обсягу іноземних інвестицій.


Случайные файлы

Файл
154421.rtf
141604.rtf
74137.rtf
184809.doc
17756.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.