Тайвань у міжнародній торгівлі (97156)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ









РЕФЕРАТ

з дисципліни «Міжнародна торгівля»

на тему:

«Тайвань у міжнародній торгівлі»


Виконав:

Шаль Эдуард Альбертович

Перевірила:

к.е.н., доцент Новикова М.В.









Київ – 2009


План


Вступ

І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни – Тайваню

1. Географічне розташування Тайваню

2. Стан внутрішньої економіки країни

3. Зовнішньоекономічні зв’язки країни

ІІ. Практична частина

1. Показники динаміки імпорту та експорту

2. Квоти

3. Показники експорту, імпорту, ЗТО на душу населення

4. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі Тайваню

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці.

Тайвань, що офіційно йменується Китайською Республікою, — саме старе з нині існуючих невизнаних держав. Відділення Тайваню від континентального Китаю відбулося в 1949 р. і стало результатом кровопролитної громадянської війни між двома основними політичними партіями Китаю — комуністичної й Гоминьдан. Глава першої Мао Цзэдун в 1949 р. проголосив Китайську Народну Республіку; глава партії Гоминьдан (Народної) — колишній керівник Китаю, генералісимус Чан Кайши — укрився із залишками своїх чинностей на відокремленому острові в Тихому океані, тільки незадовго до цього звільненому від японців. Китайська Республіка мала міжнародне визнання в 1949—1971 р., коли офіційно займала місце Китаю в ООН, але потім була заміщена там представниками КНР. Тайвань - саме економічно розвинене, заможне й состоявшееся з невизнаних держав. Неурегульований політичний статус не заважає острову ставитися до числа двадцяти найбільших економік миру. Поряд із Сінгапуром, Південною Кореєю й Гонконгом Тайвань входить до числа знаменитих «азіатських драконів», по стандартах економічного й соціально-політичного життя вже що впритул наблизилися до розвинених країн. Приклад Тайваню свідчить, що держава може перебувати в стані невизнаності більше 50 років, не випробовуючи притім яких-небудь катастрофічних незручностей.

У роботі використані наукові статті та роботи фахівців з міжнародної торгівлі, Інтернет - видання, присвячені тематиці розвитку економіки Тайваню, статистичні дані та власні розрахунки.


І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни – Тайваню


1. Географічне розташування Тайваню


Тайвань – невизнана держава, вона є частиною комуністичного Китаю, але фактично незалежна.

Територія - 36,0 тис. кв. км. Чисельність населення Тайваню – 23,5 млн. осіб, площа – 35,96 тис. кв. км., ВВП – 490 млрд. доларів (1,1% світового ВВП), на нього припадає 1,54% світового промислового і 0,85% сільськогосподарського виробництва. Частка країни у світовому експорті – 3,3%. Населення - в основному китайці (близько 97%). Рівень народжуваності становить близько 0.16%, смертності 0.5%. Середня тривалість життя в чоловіків 72 року, у жінок 76 років. Більше 9/10 дорослих тайваньцев грамотні. 16% економічно активного населення зайнято в сільському господарстві, 53% у промисловості й торгівлі, 7% - у керуванні й 22% - в інших галузях сфери послуг Адміністративний центр - Тайбэй.

Адміністрація Тайваню складається з п'яти основах палат - юанів. Вищий законодавчий орган - Законодавчий юань. Йому підкоряється Виконавчий юань - вища виконавча влада. існують також контрольний, юридичний і екзаменаційний юані, функції яких укладаються відповідно в тім, щоб контролювати роботу виконавчих органів; розробляти нові закони й доповнення до конституції; проводити іспити для службовців при надходженні в урядові заклади. Президент, Національні збори й палата мають однаковий строк повноважень - 6 років.

У середині 80-х років почалася реорганізація політичної системи на Тайваневі, основними пунктами якої стали скасування воєнного стану легалізація опозиційних партій, зміна поколінь у парламенті. Спадкоємець Цзянь Цзинго - Чи Дэнхуэй, представник корінного тайваньского населення, продовжив перетворення. При ньому прийняті закони про вибори, суспільні організації, добровільну відставку старих членів парламенту. Передбачається прийняття виправлень до конституції, спрямованих на подальшу реформу політичної структури.

У цей час на Тайваневі зареєстровано більше 40 політичних партій. Правляча партія Гоминьдан (2.4 млн. чіл.) зберігає твердий контроль над життям острова. Голова - Чи Дэнхуэй. Найбільша опозиційна партія - Демократична прогресивна партія (діє з 1986 р., більше 20 тис. Чіл.) виступає за подальшу демократизацію політичного й громадського життя Тайваню. Голова - Сюй Синьлянь. На минулим у грудні 1992 р. виборах у Законодавчий юань ДПП набрала 30% голосів виборців.

Уряд Тайваню офіційно називає острів “Китайською республікою” і претендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбэя, тимчасово окупована комуністами. Зі своєї сторони Пекін уважає, що Тайвань повинен визнати уряд КНР і пропонує формулу “одна держава - дві системи”, відповідно до якого Тайвань стає особливим адміністративним районом під юрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему. Тайбэй не приймає цю формулу й пропонує свою - “одна країна - два уряди”. На основі висунутій Пекіном формули пропонується провести переговори між делегаціями КПК і Гомиьдана. Тайваньская адміністрація відкидає цю ідею, пропонуючи в замін переговори на міжурядовому рівні, що не влаштовує Пекін, оскільки це означало б визнання їм уряду Тайваню.


2. Стан внутрішньої економіки країни


Найвищі темпи росту економіки спостерігалися в 70-80-і роки (9,2 і 9,3%). Тепер темпи росту знизилися до 5,2%. За економічним потенціалом Тайвань входить в десятки світових експортерів капіталу, а по валютних запаса (103 млрд доларів у 2003 року) займає третє місце в регіоні після Японії та Китаю. ВВП на душу населення складає 27 500 доларів.

На Тайвань припадає 8% світових продажів настільних персональних комп’ютерів, 22% ноутбуків, 83% материнських плат і 51% моніторів.

Галузева структура: 57% ВВП виробляється у сфері послуг, 40% у промисловості, 3,5% - у сільському господарстві.

Сільське господарство спеціалізується на рисі, цитрусових, чаю, цукровій тростині. Промисловість орієнтована на експорт і виробляє: текстиль, одяг, електроніку, продукцію харчової і хімічної промисловості.

Тайвань інтенсивно імпортує іноземний капітал і технології, а через напруженість відношень із Китаєм є солідним імпортером озброєння.

На Тайвані основним джерелом надходжень грошей у промислове виробництво спочатку був експорт сільськогосподарської продукції, так званий схований «рисовий податок» - переведення грошових накопичень фермерів у промисловість через кредитно-банківську систему.

Йшов поступовий перехід від великого приватного і державного землеволодіння до дрібного-сімейного типу. Під час продажу значних земельний власник 70% вартості своєї землі одержував рисом, а 30% акціями державних промислових підприємств. Проведення аграрної реформи дали можливість поповнити державний бюджет, удосконалити форми власності, прискорити індустріалізацію сільського господарства, перебороти моно культурність, розукрупнити виробництва, підсилити процеси урбанізації шляхом зменшення числа сільських жителів.

Для Тайваню є характерним широкий розвиток малого бізнесу. Здебільшого це ремісничі підприємства і підприємства обробної промисловості, власний капітал яких складає 40 млн. тайванських доларів, а також транспортні компанії і комерційні фірми з річним оборотом не менше 40 млн. тайванських доларів.

Активну політику заохочення малого бізнесу країна почала проводити із середини 60-х років, коли впроваджувалася експорторієнтована модель розвитку. У 60-90і роки малі і середні підприємства давали 98-99% загального обсягу ВВП. Вони забезпечили 60% експорту. Успіх такої форми підприємництва пов’язаний з умінням проводити гнучку ринкову політику, своєчасно адаптуватися до ринкової кон’юнктури, що постійно змінюється, умінням співробітничати з посередницькими компаніями і закордонними партнерами.

Для допомоги малому бізнесу і підготовки кадрів на Тайвані створено спеціальну молодіжну комісію. Вона займається виділенням кредитів молодим бізнесменам, проводить технічні, юридичні консультації, готує менеджерів. Ця організація опікується більш 5 тис. малих підприємств. Фінансову допомогу малим і середнім підприємств Банк малого бізнесу Тайваню, Кредитно-гарантійний фонд дрібного і середнього бізнесу і центр малого бізнесу.

У 70 км. від столиці Тайваню – Тайбея поблизу двох університетів створено науково-технологічний парк, тут розташовані науково-технічні інститути промислових технологій, електроніки: корпорації по розробці мікроелектроніки, компанії з виробництва напівпровідників, центр біотехнологій.

Науково-технологічний парк спеціалізується на розробці і випуску комп’ютерів і периферійного устаткування, електронних компонентів, напівпровідникових приладів; зайнято в цьому більш 12000 вчених і спеціалістів.


Случайные файлы

Файл
176345.rtf
122471.rtf
177646.rtf
123641.rtf
15842.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.