Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами (96781)

Посмотреть архив целиком

Таврійська державна агротехнічна академія




Кафедра “ Бухгалтерський облік та аудит”







Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами.







Виконав Компанієць Є.О.

Перевірила Михайлова М.М.






м. Мелітополь

2006 р.


Основними кредиторами на сучасному етапі є міжнародні й регіональні валютно-фінансові організації. До них належить Європейський банк реконструк­ції та розвитку, який здійснює Програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.

В умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутріш­ніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економі­ку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- і довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення придбання українськими підприємствами необхідних ресурсів економічного розвитку на зовнішньому ринку.

З огляду на це треба розповісти про таке поняття, як "міжнародний кредит", визначити його переваги й вади, функції, які він виконує, детальніше охаракте­ризувати міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації на прикладі програми мікрокредитування в Україні за лінією Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) й Німецько-українського фонду.

Дослідження сутності й значення міжнародного кредиту для українських підприємств знайшли відображення у працях В.В. Лагутіна, A.M. Мороза, M.I. Савлука, М.Ф. Пуховкіна, У.В. Владичина1, Є.А. Боброва, О.Л. Кривонога.

А.Г. Голуб і дали визначення міжнародних і регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій і організацій, які до них нале­жать: міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації — це інститути, що створені на основі міждержавних угод для регулювання між­народних економічних, валютно-кредитних і фінансових відносин. До таких організацій належать:

  • Банк міжнародних розрахунків (БМР);

  • Міжнародний валютний фонд (МВФ);

  • Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);

  • Регіональні банки розвитку.

Регіональними валютно-кредитними організаціями Спільного ринку є:

  • Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

  • Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС);

  • Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Однак питання про міжнародні кредити і програми їх надання потребують подальших наукових досліджень.

Міжнародний кредит з'явився ще за феодалізму як специфічний різновид лихварського кредиту і використовувався переважно для фінансування війн, хрестових походів і утримання королівських дворів Європи. Стрімкого розвитку міжнародний кредит набув за капіталізму, що пов'язано з інтернаціоналізацією виробництва, розвитком світового господарства.

Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини між кредиторами і позичальниками різних країн світу щодо надання, використання і погашення кредиту.

У зовнішньоекономічних зв'язках міжнародний кредит виконує такі функції:

забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами;

посилює процес накопичення в межах усього світового господарства;

прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення.

Кредитна дискримінація — це встановлення гірших умов отримання, вико­ристання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників порів­няно з іншими з метою застосування до них економічного й політичного тиску.

Міжнародний кредит має певні негативні й позитивні сторони, які висвіт­лено в табл. 1.


Таблиця 1. Позитивні й негативні сторони міжнародних кредитів

Негативні

Позитивні

1. Поглиблює і загострює диспропорцію в економіці

1. Стимулює зовнішню торгівлю, створюючи додатковий попит на ринку

2. Сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами і сприяє стрибкоподібному розвиткові виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам

2. Створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки пов'язаний із потребою надання пільг фірмам країни-кредитора

3. Посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найприбутковіших галузей і затримує розвиток галузей, у які не залучається іноземний капітал

3. Використовується у створенні інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, зокрема — іноземних і змішаних

4. Є важелем спекуляції й чинником загострення економічних і валютних криз

4. Використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу

5. Сприяє проведенню політики кредитної дискримінації та кредитної блокади

5. Сприяє створенню і закріпленню в країнах-боржниках вигідних для іноземних монополій економічного й політичного режимів.


Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на пріори­тетних напрямах розвитку економіки України, затверджених постановою Кабіне­ту Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 234 (енерго- та ресурсоощадні тех­нології, агропромисловий комплекс, медична й мікробіологічна промисловість, авіабудування, ракетобудування, автомобілебудування, легка промисловість, інф­раструктура, окремі, надзвичайно важливі об'єкти), на програмах діяльності Кабі­нету Міністрів України з відповідними корективами, що окреслюються законами про Державний бюджет України на кожний рік.

Останнім часом при залученні іноземних експортних кредитів державні ор­гани докладають зусиль, щоб змусити ці ресурси працювати на території Украї­ни й підтримувати українські підприємства. Міжнародні правила дозволяють фі­нансувати і ту частку контрактів, яка передбачає постачання товарів або надання послуг, що походять не з країн-кредиторів, зокрема й частку власного виробниц­тва (до 15 %). Як вимогу до зарубіжного кредитора при наданні державних га­рантій Уряд України висуває виконання субконтрактів за експортними контрак­тами українськими виробниками, створення спільних підприємств.

Залучення і використання іноземних кредитів стимулює збільшення прямих інвестицій в економіку України, про що свідчать окремі приклади, коли спочатку постачалося обладнання до України за рахунок іноземного кредиту, а згодом компанія-виробник приймала рішення про заснування спільного підприємства із внесенням статутного фонду і відповідно створення додаткового механізму сво­єчасного погашення залучених кредитів.

Виходячи з необхідності структурних зрушень в українській промисловості, перевага надається спрямуванню іноземних кредитів у галузі з високою часткою доданої вартості (машинобудування, переробна, харчова, легка промисловість, інфраструктура).

З вересня 1997 року укладено вісім міжнародних угод про фінансове спів­робітництво з урядами Японії, Чехії, Фінляндії, Канади, Норвегії, Данії, Польщі, Туреччини, які дають змогу українським підприємствам залучати іноземні кредити на загальну суму понад 1 млрд доларів США і співпрацювати з іно­земними партнерами у різних напрямках модернізації власного виробництва конкурентоспроможним обладнанням, тим самим інтегруючись у європейську й світову кооперацію.

У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції і розвитку започат­кував Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кре­дитної лінії для малих і середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 року і становить за обсягом 120 млн дол. Програма мікрокредитування має на меті під­тримку розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особливу увагу також приділено тим бізнес-групам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Реалізація прог­рами відбувається за підтримки TACIS — Програми Європейського союзу та USAID — Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відпо­відальним за виконання проекту є Національний банк України.

У вересні 1996 року створено Німецько-український фонд (НУФ), метою якого є полегшення доступу до кредитів для малих і середніх підприємств (МСП) в Україні. Водночас цей фонд доповнює вже наявні проекти в рамках програми уряду Німеччини "TRANSFORM". Стартовий капітал НУФ становив на той час 10 млн DM, який уряд Німеччини надав Україні як грант, створений у вигляді "вічного" револьверного фонду. На сьогодні видано близько 600 кредитів на су­му, що перевищує 21 млн DM. Відповідальними за виконання проекту є Кредит­на установа для відбудови (KFW) і Національний банк України.

Проект спільного кредитування має на меті (на взаємодоповнювальній основі):

  • надання кредитних коштів мікро- і малим підприємствам;

  • надання технічної підтримки комерційним банкам у сприянні розвитку
    названих цільових груп;

  • створення умов для тривалого фінансування мікро- і малих підприємств українськими комерційними банками.


Случайные файлы

Файл
7202-1.rtf
118857.rtf
8140-1.rtf
19748.rtf
30420.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.