Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр. (96699)

Посмотреть архив целиком













РЕФЕРАТ на тему:

Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр.






План


Вступ 3

Розділ 1. Історія стосунків Україна – Румунія 4

Розділ 2. Україна в міжнародних відносинах: Україна – Румунія 7

Розділ 3. Українсько-румунські компроміси 10

Висновки 15

Список використаних джерел 16





Вступ


У серпні 1999 р., у ході візиту президента Молдови до Києва, підписано Договір про державний кордон між сусідніми державами. Ряд економічних угод підписано з державами Центральної Азії.

Всередині СНД склалось угруповання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), в рамках якого розробляються проекти економічного співробітництва, зокрема плани видобутку і транспортування каспійської нафти на Захід. Відносини країн пострадянського простору і України будуються на принципах рівноправності та співробітництва.

У січні 1993 р. на нараді глав держав СНД був підписаний Статут Співдружності, який набрав чинності через рік. Проте до Статуту не приєдналася Україна, Молдова та Туркменистан. Україна взагалі визнала за потрібне стати асоційованим членом Співдружності. Таким чином, формально Україна не є членом СНД, хоча фактично бере участь в усіх його важливих структурах.

На зустрічі глав держав СНД у вересні 2004 р. йшлося про подальше економічне співробітництво, проте реальних обрисів набуває лише перспектива створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) між Росією, Україною, Білоруссю та Казахстаном.




Розділ 1. Історія стосунків Україна – Румунія


Історію україно-румунських відносин важко назвати безхмарною.

Причини явища мають глибоке історичне коріння, пов'язане з подіями 1918р., коли Румунія окупувала Бессарабію та Буковину, і вся дельта Дунаю виявилася під її юрисдикцією. А також подіями 1940-го р., коли ці території увійшли до складу СРСР. Крім того, у сучасній Румунії існують політичні сили, які намагаються створити «Велику Румунію». Все це призводить до того, що Румунія - єдина країна, з якою Україна не має закріплених у міжнародному праві кордонів. Між двома державами існує ряд територіальних суперечок, вирішити які не можуть до сих пір.

Не розв'язаною остаточно залишається проблема визнання демаркаційної лінії україно-румунського кордону, що є джерелом постійного напруження у відносинах двох держав. З моменту проголошення незалежності Україна відстоює своє законне право на низку одвічних українських земель (Північна Буковина, Південна Бессарабія, деякі острівні формування, наприклад, о. Зміїний).

Однією з актуальних проблем взаємовідносин між Україною та Румунією на сучасному етапі є територіальна суперечка, яка стосується о. Зміїний.

Нині наша чорноморська сусідка намагається домогтися, щоб Зміїний був визнаний не островом, а скелею, що не має права на континентальний шельф і виключну економічну зону.

Існує також проблема, пов’язана з будівництвом каналу «Думай – Чорне море», прав національних меншин в обох країнах, тощо.

Вагомість проблем, зазначених вище, на наш погляд обумовлює й необхідність високого ступеня інформованості громадян України та Румунії про сутність та стан україно-румунських відносин.

Основним джерелом інформованості громадян обох країн стосовно даної ситуації є засоби масової інформації.

Тому, на наш погляд, надзвичайно актуальним є розгляд ролі періодичних та INTERNET-видань в освітленні розвитку україно-румунських відносин, а також того, чи відрізняється принцип подання інформації стосовно вищезгаданих проблем в двох країнах.

В період 1991-2008 рр., на сторінках ЗМІ України та Румунії були опубліковані 392 статті різноманітного характеру та 205 – в INTERNET-виданнях. Були проаналізовані статті в наступних українських виданнях: «Політична думка», «Право України», «Політика і час», «Сьогодні», «Дипломатичний світ», «Голос України», «Дзеркало тижня», «Влада і політика», «Урядовий кур’єр” тощо.

В свою чергу румунські – “Cronica Romania”, “Strada Mihaileanu”, “Romania Update”, “Arcasul”, ‘ Gardianul’, “FLUX”, “Ziya”, “Evinementul”.

Проведений аналіз по темам даних статей показав, що взагалі на сторінках українських ЗМІ нараховується:

- по територіальним питанням – 175 статей;

- питанням, пов’язаним з оцінкою відносин – 160 статей;

- по культурним питанням – 115 статей;

- з питань історичного характеру – 112 статей;

- по економічним питанням – 130 статей.

В свою чергу румунські ЗМІ нараховують:

- по територіальним питанням – 132 статті;

- питанням, пов’язаним з оцінкою відносин – 128 статей;

- по культурним питанням інформація в румунських ЗМІ практично відсутня;

- питання історичного характеру домінують на сторінках румунської преси. Робиться наголос на, так звану, історичну спадщину, коли згадуються територіальні суперечки. Загалом нараховується 70 статей.

- по економічним питанням – 57 статей, робиться наголос на нафтовому потенціалі земель континентального шельфу.

Як можна побачити, виходячи лише з кількості статей, українські ЗМІ приділяють більшу увагу питанням двосторонніх відносин, ніж румунські. Слід зазначити, що на сторінках румунської преси одна і та ж інформація суттєво відрізняється від матеріалу українських видань, часто використовуються дані вирвані з контексту, які можна представити у вигляді, вигідному румунській стороні. Крім того, велика кількість матеріалу в румунській пресі представлена короткими інформаційними повідомленнями.

Проведений аналіз двосторонніх україно-румунських відносин на сторінках періодичних видань двох держав дозволив зробити наступні висновки:

- найбільш вагомими проблемами, яким двосторонні ЗМІ приділяють увагу, є: питання, пов’язані з визначенням державного кордону з приводу о. Зміїний; будівництво каналу «Дунай-Чорне море»; положення діаспор в обох країнах.

- ЗМІ носять досить різноманітний, хоча й загалом інформаційний характер;

- румунські ЗМІ, на наш погляд, роблять вірні кроки для формування негативної суспільної думки стосовно України;

- питання, характерні для досліджуваних проблем, піднімаються практично у всіх виданнях, що свідчить про актуальність дослідження;

- стосовно української діаспори, думка українського читача може бути охарактеризована, як украй негативна стосовно політики Румунії, а положення української діаспори в Румунії гірше, ніж румунської в Україні, що підтверджують факти, наведені в ЗМІ;

- найбільш повно представлені насамперед проблеми україно-румунських відносин в українських ЗМІ, які стосуються питань о. Зміїний та будівництва каналу «Дунай-Чорне море».




Розділ 2. Україна в міжнародних відносинах: Україна – Румунія


Румунія посідає важливе місце у зовнішньополітичних відносинах. Це зумовлено багатьма факторами, насамперед спільним кордоном (понад 600 км), різними можливостями стосовно налагодження взаємовигідної співпраці. Істотне значення для двосторонніх відносин має і те, що в Румунії, за офіційними даними, проживає майже 67 тис. українців (на думку Союзу українців Румунії, їх майже 250 тис), а в Україні майже 135 тис. румунів і понад 324 тис. молдаван (офіційний Бухарест не розрізняє молдаван і румунів), котрі мешкають здебільшого в Закарпатській, Чернівецькій та Одеській областях.

Румунія визнала незалежність України 8 січня 1992 p., а вже 1 лютого було встановлено дипломатичні відносини; 2 червня 1997 р. підписано Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією, робота над яким продовжувалась тривалий час і підписанню якого передувало 11 двосторонніх консультацій. Через кілька місяців він був ратифікований парламентом України. Договір заклав правовий фундамент розвитку двосторонніх відносин.

Окрім традиційних пунктів, притаманних договорам такого рівня, він містив і специфічні пункти. Так, країни підтвердили "непорушний існуючий кордон між Україною і Румунією", зобов'язалися утримуватись від будь-яких територіальних претензій. Румунія домоглась протекції для національних меншин (румунів) в Україні, зокрема внаслідок створення "єврореґіонів".

Паралельно було укладено додаткову Угоду про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон.

Базовий політичний договір дав поштовх до посилення контактів. На відсутність політичних контактів ні в Києві, ні в Бухароресті поскаржитись не можуть. Відбуваються щорічні зустрічі президентів і глав урядів, постійні консультації між міністерствами закордонних справ на різному рівні. Водночас не завжди контакти двох країн вирізняються особливою дружністю. Румунія фактично єдина країна, з якою Україна не розв'язала питання делімітації (позначення на мапі) кордону, причому і морської ділянки, і сухопутної Переговорний процес, розпочавшись 1997 p., завершився у 2000 р. підписанням двох документів. Йдеться про Договір про режим державного кордону й Угоду про розмежування континентального шельфу та виняткових економічних зон у Чорному морі. Однак переговори гальмувалися. Одним із ключових моментів став острів Зміїний. Він був "каменем спотикання" ще до підписання основного договору. Бухарест переконував, що він має відійти румунській стороні, оскільки Україні дістався у спадок від СРСР, який колись забрав острів у Румунії за пактом Ріббентропа-Молотова.

Його статус як острова, придатного для проживання і використання в народногосподарських цілях (а саме це твердження обстоює Київ) викликав заперечення Бухареста, де вважають острів Зміїний скелею, непридатною для проживання та ведення сільського господарства. Суперечка не привертала б уваги, якби не дві причини. По-перше, міжнародним законодавством передбачено право островів на континентальний шельф. Оскільки Зміїний розташовано неподалік берегів Румунії, його континентальний шельф перетинається з румунським. По-друге, геологи цілком обґрунтовано вважають цей район Чорного моря багатим на поклади газу і нафти високої якості. їх обсяги оцінюються в 10 млрд м3 та 10 млрд т відповідно.


Случайные файлы

Файл
23329.rtf
166705.rtf
63198.rtf
153325.rtf
72472-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.