Україна і Європейський Союз (96684)

Посмотреть архив целиком

План


Вступ

Історія створення Європейського Союзу

Взаємовідносини України та Євросоюзу

Україна на шляху до ЄС: міф чи реальність

Висновок

Список використаної літератури






Вступ


Ефективне існування України в геоекономічному й геополітичному середовищі передбачає активну її взаємодію з іншими державами, передусім на регіональному рівні. Цей вид інтеграції є необхідним складником і лежить в основі інтеграції країни у світовий простір. Бо реалізуючи активну зовнішньоекономічну політику саме на регіональному рівні, Україна взаємодіє з країнами, які зацікавлені у співпраці з нею, налагоджує взаємовигідні економічні й політичні зв'язки з безпосередніми сусідами на правах рівного партнера. Це забезпечує захист політичної та економічної безпеки України, відповідність зовнішньоекономічної політики її національним інтересам; підвищує авторитет України й закріплює її становище на світовій арені.

Україна має все необхідне для включення її в процеси регіоналізації міжнародної співпраці. Безумовно, це насамперед її вигідне геоекономічне положення, яке дає їй змогу відігравати важливу роль транзитної країни між Європою і Азією). Україна займає велику територію на південному сході Європи; має вихід до Азовського й Чорного морів, знаходиться на перехресті торгових шляхів: з півночі Європи — на південь, до Азії та Африки, в арабський світ, а також із заходу, з країн Європейського Союзу, на схід у країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, має сухопутний і морський кордон з великою кількістю сусідів. По-друге, Україна має досить значний економічний потенціал, що дозволяє їй бути активним експортером та імпортером товарів, давальницької сировини, послуг та різноманітної продукції.

Одним з існуючих сьогодні напрямів регіональної інтеграції України у світовий економічний і політичний простір є розвиток відносин нашої країни з Європейським Союзом (ЄС) з подальшим вступом до цієї структури.






Історія створення Європейського Союзу


Європейський Союз – це сім’я демократичних Європейських країн, які об’єдналися заради миру та процвітання.

Євросоюз – це не держава, що має замінити існуючі держави, і він також значно більший за будь-яку міжнародну організацію. Країни, що входять до його складу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському рівні. Європейський Союз створив спільну валюту, динамічний спільний ринок, в якому люди, послуги, товари і капітал пересуваються вільно. Він намагається зробити так, щоб внаслідок соціального прогресу та справедливої конкуренції якомога більше людей могли скористатися перевагою спільного ринку.

Історичні корені Євросоюзу сягають Другої світової війни. Після Другої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції.

Інтеграція - була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики та дипломати 50-их років XX сторіччя.В період 1945-950 років кілька мужніх державних діячів, серед яких – Конрад Аденауер, Вінстон Черчілл, Алкід де Гаспер і Роберт Шуман почали переконувати свої народи увійти у нову еру. У Європії мав панувати новий порядок, заснований на спільних інтересах її народів і націй, який би забезпечувався угодами, що гарантують владу закону та рівність між усіма країнами.

У травні 1950 року в Парижі міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом було запропоновано новий план часткової економічної інтеграції (ідея була висунута Жаном Моне).

9 травня 1950 – підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонує створення організації, що контролює видобування вугілля та виробництво сталі в ФРН та Франції. Отже, 9 травня святкують зараз як День Європи.

План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року, коли було підписано Паризький Договір про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років. Членами нової організації стали: Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.

Органами Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі стали:

  • Висока Влада (першим головою став Жан Моне),

  • Рада Міністрів,

  • Парламентська Асамблея (дорадчий орган, який складався з представників парламентів країн-членів),

  • Суд.

25 березня 1957 р. підписана Римська угода, що запровадила Європейську економічну Спільноту (ЄЕС) та Європейську спільноту з атомної енергії (Євроатом). Угода вступила в дію з 1 січня 1958 року. Було також підписано Конвенцію про спільні для трьох Співтовариств інституцій, ними були: Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. Крім того, кожне Співтовариство мало власні інституції:

8 квітня 1965 – підписано Угоду про злиття, виконавчих органів трьох Спільнот. ЄСВС, ЄЕС та Євроатом “отримали” спільні Раду і Комісію.

У червні 1985 року Європейською Комісією була представлена „Біла книга“ у справі внутрішнього ринку. Цей документ, разом із підготовленими доповідями вищезгаданих комітетів, став основою для Єдиного Європейського Акту (ЄЄА), підписаного в лютому 1986 р., який модифікував Римські Договори і подав програму переходу до 1993 року до єдиного внутрішнього ринку, який базуватиметься на 4 свободах:

  • вільний рух товарів,

  • вільний рух осіб,

  • вільний рух капіталу,

  • вільний рух послуг.

7 лютого 1992 підписана Маастрихтська угода (Угода про Європейський Союз). Ця угода запровадила: Інститут омбудсмана, який розглядає скарги громадян держав-членів ЄС на інституції Союзу та Комітет регіонів, який має представляти регіони держав-членів ЄС. Угода також розширила функції Парламенту.

Згідно з Маастрихтським Договором, ЄС базується на трьох стовпах:

1. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:

  • спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг,

  • митний союз,

  • спільна торговельна політика,

  • спільна сільськогосподарська політика та політика рибальства,

  • спільна транспортна та енергетична політика,

  • Європейський Соціальний Фонд,

  • спільна політика з питань охорони навколишнього середовища,

  • захист конкуренції,

  • підтримка наукового та технологічного розвитку,

  • охорона здоров'я та споживачів,

  • цивільна оборона,

  • туризм та спорт.

2. Другий стовп - це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (СЗППБ). Їі завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, прогресу на цілому континенті та в світі. Цілі СЗППБ:

  • охорона спільних цінностей, життєвих інтересів, незалежності та цілісності ЄС, згідно з принципами Хартії Об'єднаних Народів,

  • зміцнення безпеки ЄС та його членів,

  • збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки,

  • підтримка міжнародної співпраці,

  • розвиток та зміцнення демократії, а також легітимних урядів та поваги до прав людини та основних свобод.

3. Третій стовп - співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ. Визначаючи обов'язки країн-членів у межах третього стовпа, творці Договору про ЄС не включили до діяльності ЄС питання, пов'язані з утриманням громадського спокою та охорону внутрішньої безпеки. У рамках третього стовпа, ЄС зобов'язується:

  • забезпечити громадянам ЄС високий рівень охорони з питань свобод, безпеки та юстиції,

  • запобігати расизму і ксенофобії, а також боротися з цими явищами,

  • запобігати організованій злочинності та боротися з ними,

  • боротися з тероризмом, торгівлею людьми, торгівлею наркотиками, торгівлею зброєю, корупцією та зловживаннями.

Маастрихтська угода створила нову структуру з трьома «опорами», які мають як політчинй, так і економічний характер. Це – Європейський Союз (ЄС).

Отже, діяльність ЄС базується на 4 угодах:

  1. Угода про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС). Підписана 18 квітня 1952р. в Парижі, набрала чинності 23 липня 1952 року, втратила чинність 23 липня 2002року;

  2. Угода про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) – підписана 25 брезеня 1957 р., набрала чинності з 1 січня 1958р.;

  3. Угода про створення Європейської агенції з атомної енергетики (Євроатом) , підписана в Римі разом з ЄЕС. На ці дві угоди часто посилаютья я на „Римські угоди”. Коли вживається термін „Римська угода”, мається на увазі лише ЄЕС;

  4. Угода про Європейський Союз (ЄС), підписана в Маастріхті 7 лютого 1992р., набрала чинності 1 листопада 1993р[1;309].

2 жовтня 1997 р. підписано Амстердамський Договір, набув чинності 1 травня 1999р., вніс зміни в угоду про Європейське Співтовариство та Європейський Союз, замінивши літери у назвах статей Угоди про Європейський Союз числами. Договір не мав суттєвого впливу на функціонування ЄС.

26 лютого 2000 р.- Ніццький Договір, набрав чинності 1 лютого 2003р., спрямовувався на вирішення інституційних проблем ЄС, пов'язаних із розширенням (зміна кількості голосів, якими володіють держави в Раді ЄС тощо)[1;298].


Случайные файлы

Файл
24494-1.rtf
36468.rtf
156413.doc
18252.rtf
4751.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.