Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні (96609)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




РЕФЕРАТ

З дисципліни «Інвестування»


На тему:


«Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні»



студента денної форми навчання

курсу ІІІ, спеціальності „МЕК”

Мельниченко Валерії Сергіївни












Маріуполь – 2007


Зміст


Зміст 2

Вступ 3

Розділ 1. Спільні підприємства та особливості їх правового статусу в Україні. 4

Розділ 2. Особливості їх розвитку спільних підприємств в Україні. 6

2.1 Еволюція українського законодавства у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств. 6

2.2 Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні 9

2.3 Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні 13

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні. 16

Висновки 19

Список використаної літератури. 20


Вступ


Ця тема дуже актуальна, тому що на сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу.

Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Об’єм припливу іноземних капіталів значно зріс, проте ніхто не каже про те, що сучасний рівень інвестування є достатнім.

Це відбувається внаслідок того, що дані інвестиційні ресурси використовуються не найефективнішим способом. Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури. Такий варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства (СП).

Метою даної роботи є розглянути спільне підприємство в умовах економіки України, а також прослідити зміни в державному регулюванні цього виду іноземних інвестицій.


Розділ 1. Спільні підприємства та особливості їх правового статусу в Україні


Спільні підприємства (СП) виступають одночасно як форма використання іноземного капіталу і різновид організації та здійснення конкретної господар­ської діяльності, де відбувається безпосереднє зіткнення інтересів учасників. Принципова відмінність СП від інших форм міжнародного співробітництва по­лягає у тому, що взаємодія партнерів знаходить відображення у єдиній право­вій формі. Це, у свою чергу, має велике значення з точки зору правового регу­лювання. Обрання СП у якості форми співробітництва свідчить і про вибір від­повідного правового регулювання, а саме права країни-реципієнта капіталу. До установчого договору про створення СП може бути внесено умову, яка визна­чає конкретні відносини сторін на основі норм права іншої держави (не тієї, де підприємство створене і функціонує), що узгоджується з принципом свободи вибору права договору. Однак і в такому випадку щодо СП застосовується в цілому законодавство країни, де воно засноване, а внесення положення, яке пе­редбачає застосування закону іншої держави, можливе на основі того, що право країни заснування це допускає. Крім того, такі положення можуть стосуватися лише несуттєвих умов договору. Отже, економічне співробітництво у формі спільного підприємства у правовому аспекті передбачає організацію єдиного суб'єкта права, що регулюється єдиною системою правових норм. У цьому й полягає основна відмінність даного виду міжнародного співробітництва від інших його форм.

При характеристиці СП на перший план виходить не стільки форма вла­сності, як вид договору, на основі якого спільне підприємство створюється у якості конкретної юридичної особи і який обумовлює особливість його право­вої поведінки. Вступ до СП передбачає трансформацію майнових прав учасни­ків у права зобов'язувальні, які акумулюються установчим договором.

Один із аспектів дослідження СП як форми залучення іноземного капі­талу передбачає аналіз законодавства про іноземні інвестиції. Незалежно від розбіжностей в концептуальному підході у розв'язанні цієї проблеми для зако­нодавства будь-якої країни спільним залишається одне: регулювання іноземних інвестицій - це регулювання діяльності, що здійснюється в "умовах "чужої" держави. Це означає, що правове становище іноземного інвестора є вразливим незалежно від конкретної суспільно-політичної ситуації на конкретному етапі розвитку тієї чи іншої держави. Вразливість іноземного Інвестора виникає вна­слідок його підпорядкування юрисдикції держави, яка приймає інвестиції. То­му важливим завданням законодавства про іноземні інвестиції є встановлення чітких і зрозумілих правил, які б виключали найменшу можливість прояву свавілля з боку влади або ж вжиття заходів, що носять дискримінаційний харак­тер. Іншими словами, законодавство про іноземні інвестиції в однаковій мірі спрямоване на регулювання дій іноземних інвесторів і самої держави, яка при­ймає іноземні інвестиції.

Завдяки вдало розробленій політиці регулювання прямих іноземних ін­вестицій багато спільних підприємств демонструють вищі порівняно з середні­ми по країні обсяги вкладання капіталу, продуктивність праці, ефективність виробництва та питому вагу в експорті.

Водночас питання пільговості податкового режиму не можна вважати визначальним щодо інтенсивності процесів створення та функціонування спі­льних підприємств. Міжнародна практика свідчить, що для Іноземної фірми об'єктивно важливі не стільки пільги, як загальний режим розвитку приватного підприємництва, яким користується і національний капітал і який багато в чо­му визначає характер та ступінь комерційного ризику. Якщо цей режим стабі­льний і сприятливий, а також суворо дотримується державними органами усіх рівнів, то його просте поширення на іноземні компанії у багатьох випадках бу­де достатньою умовою для прийняття позитивного рішення про Інвестування коштів. З іншого боку, велика кількість пільг - це часто показник несприятли­вого інвестиційного режиму. Слід також враховувати, що вигоди, пов'язані із стимулами для інвестицій, є короткостроковими, відносно низькими і стосу­ються виключно фірм, які користуються цими пільгами.

Безумовно, Україна ще не досягла того рівня економічного розвитку, коли повна відмова від пільг для іноземних інвесторів є цілком виправданою. Тому доцільно було б створити привілейовані умови насамперед для СП виробничого характеру, розробивши систему стимулювання на засадах галузевої і регіональної вибірковості, а також з урахуванням розміру іноземної інвестиції і ступеня новизни привнесеної технології. Для стимулювання експортної діяль­ності СП було б доцільно ввести диференційований податок в залежності від приросту долі експорту власної продукції підприємства. Нарешті, важливу роль у стимулюванні іноземного інвестування може відіграти надання пільгових кредитів для нового будівництва І реконструкції діючих підприємств. Водночас слід зважати на те, що ефективність стимулів залежатиме від: І) їх стабільності; 2) спроможності залучати інвестиції і генерувати економічну активність, відсутню за звичайних умов; 3) порівняння наслідків поліпшення економічного становища внаслідок цих дій з витратами на реалізацію таких привілеїв. Тому важливо сформулювати чіткі критерії віднесення того чи іншого СП до розряду пріоритетних, а з іншого боку - розробити систему заходів, спрямованих на обмеження монополізму, що може виникнути внаслідок діяльності "пільгових" підприємств.

В цілому у сфері національної інвестиційної політики доцільно здійсни­ти цілий спектрі заходів, які б стимулювали (чи в разі необхідності обмежували) залучення іноземних інвестицій в Україну. Ними могли б бути:

1) фіскальні за­ходи;

2) фінансові стимули;

3) створення відповідного інфраструктурного се­редовища;

4) особливі заходи (створення вільних економічних зон, надання зе­млі чи будівель і споруд у безкоштовне користування або на пільгових умовах, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги з фрахту тощо).


Розділ 2. Особливості їх розвитку спільних підприємств в Україні


2.1 Еволюція українського законодавства у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств


Законодавчі акти, прийняті в незалежній Україні, багато в чому виходи­ли з правових положень колишнього СРСР. Найбільш істотного впливу з боку радянського законодавства зазнали правові положення, які визначають власне статус спільного підприємства. Так, згідно з Постановами Ради Міністрів СРСР "Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств, міжнародних об'єднань та організацій СРСР та інших країн-членів РЕВ" і "Про створення на території СРСР спільних підприємств за участю фірм капіталіс­тичних та країн, що розвиваються", під спільними підприємствами розуміли виключно правосуб'єктні організації, засновані на засадах договору, укладено­го між учасниками, і такі, що функціонують у відповідності зі статутом. Як вважають деякі дослідники, таке своєрідне тлумачення терміна "спільне під­приємство", відмінне від прийнятого за кордоном, є прямим наслідком необ­хідності інтегрування підприємства за участю іноземного капіталу у командно-адміністративну систему, що досягалось за рахунок визнання СП суб'єктом права особливого роду і поширення на нього особливого правового режиму.


Случайные файлы

Файл
183013.rtf
27481-1.rtf
47238.rtf
104268.rtf
referat.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.