Правова допомога у кримінальному провадженні (96345)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


  1. Загальна характеристика правової допомоги у кримінальному провадженні

  2. Видача злочинців (екстрадиція)

  3. Передача кримінального провадження


Загальна характеристика правової допомоги у кримінальному провадженні


Розглядаючи питання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, необхідно визначити правову базу, що регламентує даний напрям діяльності.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України», для України зберігають юридичну силу ряд договорів колишнього СРСР (наприклад, з Угорщиною, Чехословаччиною, Фінляндією, Алжиром, Кіпром та деякими іншими державами).

Крім того, Україною як суверенною державою, укладені двосторонні договори про правову допомогу з Китаєм, Польщею, Молдовою, Грузією, державами Балтії (Латвією, Литвою, Естонією), а також Монголією, Канадою і США.

З Грузією, Азербайджаном та Узбекистаном укладені договори про передачу засуджених осіб.

Крім двосторонніх договорів Україна є також учасницею багатосторонніх угод в даній галузі діяльності. Передусім необхідно зазначити Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993р., відому як Мінську конвенцію. Учасницями зазначеної Конвенції, окрім України, є ще 11 держав-членів СНД, колишніх республік Радянського Союзу.

Згідно зі ст. 6 цієї Конвенції сторони, що домовляються, надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуючої сторони, зокрема: складання та пересилання документів, проведення обшуків, вилучень, пересилки та видачі речових доказів, проведення експертиз, допитів сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення кримінального переслідування, розшуку та видачі осіб, що вчинили злочин, визнання та виконання судовихї рішень по цивільним справам, вироків в частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

У цей час для України набули чинності такі конвенції з питань кримінального судочинства:

Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957р., Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975р., Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978р.;

Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1959р., Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1978р.;

Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими особами, 1964 р.;

Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972р.;

Європейська конвенція про передачу засуджених осіб, 1983р.;

Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990р.

Зазначені конвенції, за винятком Європейської конвенції про видачу правопорушників, можуть застосовуватися поряд з двосторонніми договорами та іншими конвенціями держав-учасниць.

Наприклад, при підготовці міжнародного слідчого доручення про проведення окремих процесуальних дій на території Молдови можна керуватися відповідними положеннями як Європейської, так і Мінської конвенцій, або двостороннього договору між Україною та Молдовою.

Зовсім інакше застосовується Європейська конвенція про видачу правопорушників, яка замінює положення будь-яких двосторонніх договорів та конвенцій держав-учасниць, що регулюють питання видачі.

Так, при зверненні з клопотанням про видачу особи, яка перебуває на території тієї ж Молдови, необхідно керуватися виключно положеннями Європейської конвенції.

Генеральна прокуратура України є центральним органом виконання положень всіх двосторонніх договорів України та Мінської конвенції, що регламентують правову допомогу в кримінальних справах.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» Генеральна прокуратура визначена центральним органом при виконанні процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ, а Міністерство юстиції — при виконанні судових рішень.

В Законах України про ратифікацію інших європейських конвенцій, на жаль, не визначені центральні органи України, що призводить до певних ускладнень при практичному виконанні зазначених угод.

Те, що передача запитів про надання правової допомоги відповідно до вимог цих конвенцій здійснюється через Міністерство юстиції, ще не означає, що саме Міністерство юстиції України є центральним органом.

У цей час проводиться необхідна робота, спрямована на внесення відповідних змін до Законів України про ратифікацію вказаних конвенцій, а саме — визначити два центральних органи (Генеральну прокуратуру і Міністерство юстиції), розподіливши між ними повноваження аналогічно Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

Прагнучи до спрощеного порядку надання правової допомоги у кримінальних справах, тобто до децентралізації вказаних відносин, 10 листопада 1998р. між Генеральною прокура­турою України та Міністерством юстиції Республіки Польща підписано Угоду, відповідно до якої надання такої допомоги, передбаченої міждержавним Договором, буде здійснюватися за посередництвом обласних, прирівняних до них прокурорів (з української сторони) та воєводських прокурорів (з польської сторони). В компетенції центральних органів залишились пи­тання екстрадиції осіб та виконання процесуальних дій у присутності представників запитуючої сторони.

Правову допомогу в кримінальних справах можна класифікувати за її видами:

1) проведення процесуальних дій (виконання слідчих дій, вручення документів, передача предметів, надання документів та виконання інших процесуальних заходів);

2) екстрадиція, тобто видача осіб для притягнення до кримінальної відповідальності або приведення до виконання вироку суду;

3) перейняття (передача або прийняття) кримінального переслідування щодо осіб, які скоїли злочини на території іншої держави.

  1. Видача злочинців (екстрадиція)


Згідно зі ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.

Конвенція визначає, що видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

Якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.

Будь-яка Договірна Сторона, закони якої не дозволяють видачі правопорушників за деякі правопорушення, зазначені у пункті 1 цієї статті, може, у тому, що її стосується, вилучити такі правопорушення із сфери застосування цієї Конвенції.

Видача не здійснюється, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, розглядається запитуваною Стороною як політичне правопорушення або правопорушення, пов'язане з політичним правопорушенням. Таке ж правило застосовується, якщо запитувана Сторона має достатньо підстав вважати, що запит про видачу правопорушника за вчинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи політичних переконань або що становище такої особи може бути зашкоджене з будь-якої з цих причин.

Для цілей цієї Конвенції вбивство або замах на вбивство глави держави або члена його сім'ї не вважається політичним правопорушенням.

Видача здійснюється за правопорушення, пов'язані з податками, зборами, митом та валютою, тільки якщо Договірні Сторони ухвалили таке рішення стосовно будь-якого такого правопорушення або категорії правопорушень.

Договірна Сторона має право відмовити у видачі своїх громадян.

Громадянство визначається під час ухвалення рішення стосовно видачі правопорушника.

Якщо запитувана Сторона не видає свого громадянина, вона на прохання запитуючої Сторони передає справу до своїх компетентних органів, для того щоб у разі необхідності можна було здійснити її розгляд. З цією метою документи, інформація та речові докази, які стосуються правопорушення, надсилаються безкоштовно по дипломатичних каналах. Запитуюча Сторона інформується про результати розгляду її запиту.

Запитувана Сторона може відмовити у видачі відповідної особи за правопорушення, яке за її законодавством вважається вчиненим повністю або частково на її території або в місці, яке розглядається як її територія.

Якщо правопорушення, за яке вимагається видача, було вчинене за межами території запитуючої Сторони, у видачі може бути відмовлено, тільки якщо законодавство запитуваної Сторони не передбачає переслідування за таку саму категорію правопорушень у випадку їх вчинення за межами території останньої Сторони або не передбачає видачі за правопорушення, у зв'язку з яким вимагається видача.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.