Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики (95868)

Посмотреть архив целиком












Реферат на тему:

Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики



План


Вступ

1 Процес глобалізації: періодизація, сутність, протиріччя

2 Глобальні проблеми людства як фактор міжнародних відносин

Висновки

Список літератури



Вступ


В основі тенденцій сучасних міжнародних відносин лежить концепція миру XXI століття – це злагоджені принципи взаємостосунків держав на міжнародній арені, які сприятимуть затвердженню миру без насильства, забезпеченню всеосяжної безпеки, переходу держав і регіонів до стійкого розвитку, побудові на планеті гармонійної цивілізації, що включає різні держави, нації, культури, релігії. Глобалізація є головним засобом для реалізації даної концепції, проте вона викликає багато протиріч в міжнародних відносинах, які є найактуальнішими на сучасному етапі.

Сьогодні існування глобалізації як явища зазвичай не викликає сумнівів і ніким не заперечується. Водночас дати наукове визначення глобалізації досить складно, з огляду на політичний аспект проблеми, безпрецедентні за масштабом і концентрацією інтереси. Парадокси глобалізації не випадково є предметом гострих теоретичних суперечок, оскільки неоднозначність процесів, що розгортаються, неминуче відбивається на уявленнях про них. В цьому і полягає актуальність обраної тематики.



1 Процес глобалізації: періодизація, сутність, протиріччя


Поява в науковій літературі терміну «глобалізація» датується кінцем 1960-х рр., проте справжнього розквіту концепція глобалізації досягла в першій половині 1990-х рр., коли фактично будь-які політичні, економічні і соціальні зміни в світі почали розглядатися під кутом положень даної концепції.

Дискусія по проблемі глобалізації продовжується вже декілька десятиріч. В ході неї поступово виробляються загальні підходи до вивчення цього нового та складного явища і процесу сучасності.

У науковий оборот термін «глобалізація» вперше був введений відомим американським економістом і фахівцем в галузі управління виробництвом Т. Левіттом. Він позначив цим словом феномен злиття ринків окремих товарів, вироблюваних великими багатонаціональними корпораціями (БНК).

Більш широке значення новому терміну надали в Гарвардській школі бізнесу, і головним його популяризатором став консультант цієї школи японець Д. Оме, що опублікував в 1990 р. книгу «Світ без кордонів». Вважаючи, що світова економіка відтепер визначається взаємозалежністю центрів «тріади» (США, Японія, Євросоюз), він затверджував, що економічний націоналізм окремих держав став безглуздим, оскільки «сильними акторами» на світовій економічній сцені відтепер є «глобальні фірми». Саме в цьому, на думку автора, і виражається суть глобалізації

Глобалізація як складне і багатогранне явище досліджується одночасно багатьма науками.

а) Економічна наука. Економісти, як правило, сходяться на тому, що суть глобалізації полягає у формуванні світової економіки особливого типу, і відповідно до цього зосереджують свої зусилля на дослідженні таких проблем, як створення глобальної фінансової системи, глобального стратегічного менеджменту, розвиток нових технологій, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій і обхват ними все нових країн і територій, небачене зростання світової торгівлі тощо.

б) Географія. Географи, на відміну від економістів, зосереджують свої зусилля на вивченні проблем великих міст-мегаполісів, так званих економічних архіпелагів, що утворюються в результаті розширення кордонів світового господарського простору, і розглядають феномен глобалізації саме крізь цю призму.

в) Технічні науки. Представники технічних наук зайняті дослідженнями так званого техноглобалізму. Цим терміном позначається процес злиття в різних країнах нововведень і нових технологій в єдиний комплекс технічних знань на цій базі «технологічних макросистем». При цьому головною метою досліджень є вивчення всіляких наслідків революційних змін в сферах техніки і технологій, телекомунікацій, функціонування Інтернету і перетворення всіх людей світу в мешканців єдиного «планетарного села».

г) Наука про міжнародні відносини. Наука про міжнародні відносини звертає головну увагу на завершення періоду «холодної війни», коли Світ сприймався як біполярна структура Схід-Захід або Південь-Північ, на посилення взаємозалежності країн, розширення співпраці між ними, становлення нового світового порядку за допомогою ООН та інших міжнародних організацій.

д) Соціологія і культурологія. Соціологи і культурологи займаються дослідженням проблем, пов'язаних з впливом універсалізації культури на спосіб життя людей в різних країнах.

е) Філософія. Філософи основну увагу надають дослідженню проблем, пов'язаних з універсалізацією людських цінностей.

Таким чином, глобалізація – це сукупність сучасних явищ, процесів та структур, яку можна виразити у взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємообумовленості самих різних компонентів сучасного світу та світової спільноти.

Періодизація. Перші передумови початку процесу глобалізації можна віднести до другої половини XX століття, точніше 1945-75 рокам. Друга світова війна стала першою глобальною війною, в яку в тому або іншому ступені опинилися залучені всі континенти. Зразу ж після війни була створена глобальна міжнародна організація - ООН. В ці ж роки стала рушитися колоніальна система і виник комплекс соціально-економічних проблем незалежних держав, що розвиваються. В ці ж роки процеси науково-технічної революції, у тому числі зв'язку і інформації, не тільки склалися, але і стали впливовим політичним і економічним чинником. Примітно, що ще на початку 40-х років В.І. Вернадський передбачив, спрогнозував появу ноосфери, як "сфери розуму", тобто поява принципова нового чинника, що впливає на розвиток людської цивілізації. Можна сказати, таким чином, що перший період формування глобальних процесів припав на третю чверть XX століття.

Другий період – 1970–1990-ті рр. можна охарактеризувати, як перехід процесів глобалізації у формально визнаний світовою спільнотою стан, коли "раптом" людство зіткнулося з комплексом глобальних проблем, назвало їх, і зробило перші спроби їх вирішення, наприклад, в області міжнародної безпеки, допомоги країнам, що розвиваються, економічного і гуманітарного співробітництва.

З кінця 90-х років почався третій період глобалізації, у якого з'явилися істотні особливості:

по-перше, досягнення НТР в області інформатики і зв'язку, розвитку міжнародних контактів, особливо, бурхливий розвиток Інтернет, привело до створення глобальної світової спільноти, коли національні кордони у все більшій мірі стають умовностями. В усякому разі збереження закритих, авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації і пересувань людей стають практичним неможливими. Саме по собі це вже не просто позитивне явище, але і проблема, а іноді загроза національної ідентичності, тобто національної безпеки;

по-друге, очевидне зростання впливу США - не тільки політичного, економічного, фінансового, але і інформаційного, технологічного, усвідомлене прагнення використовувати цей вплив відповідно до національних інтересів і цінностей США, додає особливу специфіку всім без виключення глобальним проблемам. Позиція США, їх роль в рішенні глобальних проблем, стає у ряді випадків не просто важливою, але і вирішальною. Очевидно, що далеко не завжди американські інтереси і цінності співпадають з інтересами інших країн;

по-третє, багато націй і держав справедливо знайшли в процесах глобалізації явну загрозу своєму розвитку, навіть існуванню. В цілій низці країн з'явилася заклопотаність правлячих еліт, сформувалися соціальні групи протидії процесам глобалізації. Іншими словами, відбулася серйозна переоцінка, коли ці процеси стали сприйматися у тому числі і винятково з негативними характеристиками.

У рейтингу глобалізації, що складається останніми роками експертами журналу «Foreign policy», беруть участь 62 країни, що об’єднують 62% населення земної кулі і більше 90% світового економічного потенціалу. При складанні рейтингу аналітики враховують чотири основні параметри;

  • економічну інтеграцію - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у тому числі зарплат), здійснюваних з перетином державних кордонів;

  • персональні контакти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та перекладів;

  • кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-серверів;

залучення країни в міжнародну політику, зокрема, членство в міжнародних організаціях та кількість посольств, що працюють в країні та за рубежем.

У 2002 р. (другий рік підряд) самою глобалізованою державою планети визначена Ірландія, оскільки вона більшою мірою ніж інші країни світу орієнтована на міжнародну економіку. Значний розмір інвестицій з боку американських і західноєвропейських компаній у сфері технологій, інших сферах економіки одночасно з участю країни в зоні євро стали тими чинниками, які вивели Ірландію на 1-е місце в світі по цьому показнику. В першу п'ятірку по глобалізації ввійшли також Швейцарія, яка, як і рік тому, зайняла 2-е місце, Швеція (5-е місце в 2001 р.), Сінгапур (в 2001 р. — 3-є місце), Нідерланди (4-е місце в 2001 р.). Великобританія зайняла в рейтингу 9-у позицію, за нею йдуть Фінляндія, США і Франція. Чехії належить 15-е місце, Німеччини - 17-е, Польщі – 32-е, Японії - 35-е, Китай виявився на 51-й позиції. Україна зайняла 42-е місце в рейтингу, зберігши його з 2001 р., а Росія з 40-го місця перейшла на 45-е. Замикають список «глобалізованих» країн Бразилія, Індонезія, Колумбія, Перу і Іран.


Случайные файлы

Файл
kur_mat.doc
92815.rtf
17056.rtf
109142.rtf
124319.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.