Риторично-образні особливості проповідей Кирила Турoвського (74347)

Посмотреть архив целиком














Риторично-образні особливості проповідей Кирила Турoвського



Анотація


У даній роботі окреслено основні риторично-образні характеристики проповідей відомого середньовічного церковного діяча і письменника Кирила Турoвського. Зокрема, проаналізовано вживані ним стилістичні засоби та риторичні прийоми, структурно-ритмічні особливості текстів та засоби впливу на аудиторію.

Реферат виконано з курсу “Давня українська література” і здано на кафедру філології Національного університету “Києво-Могилянська Академія” у 2002 р. Керівник – Павленко Ганна Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент.



ЗМІСТ


Вступ. Літературно-ораторська спадщина Кирила Туровського

1 Особливості риторської майстерності Кирила Туровського

2 Багатство стилістичних засобів та прийомів

3 Вживання риторичних прийомів

4 Ораторський ритм

5 Драматизація

6 Зверненість на слухача

Висновки

Список використаних джерел



Вступ. Літературно-ораторська спадщина Кирила Туровського


Видатний діяч церкви, відомий письменник Кирило Туровський був найталановитішим проповідником, а може й найбільшим письменником старої літератури. Він походив з заможної родини столиці невеликого Турівського князівства, м. Турова. Народився, мабуть, десь 1130-40 рр. Походячи з Турова, що лежить на українсько-білоруській межі, вихованням та стилем своїх творів Кирило, безумовно, належить Києву. Одначе, білоруси мають теж підстави вважати його своїм старим письменником. Де виголошено його проповіді, невідомо.1

Кирило Туровський зробив значний внесок у справу поширення євангельських ідей. У молодому віці Кирило ознайомився з перекладним візантійсько-болгарським письменством, насамперед з Біблією. Кирило постригся в ченці, в пошуках духовного прозріння та осягнення вищих божественних істин віддався постові й молитві. Його „Житіє" підкреслює його богословську освіту та його аскетизм. Вступивши в молодих роках до монастиря, Кирило вже тоді уславився як письменник. Освіта й аскетизм привернули до нього увагу мешканців Турова, які обрали його туровським єпископом між 1157 і 1169 рр.2

До цього часу належать деякі його твори, втрачені листи до князя Андрія Боголюбського, проповіді, молитви та богослужбові твори. Кирилові проповіді зустрічаємо в збірниках поруч із проповідями великих проповідників грецької церкви.3

Вісім проповідей, що належать Кирилові, присвячені недільним святам восьми Великодніх тижнів, починаючи з „вербної неділі".

Описуючи врочистий вхід Христа в Єрусалим, Кирило закликає слухачів приготуватися до духовної зустрічі Христа. Вхід Господній до Єрусалиму символічно витлумачено як духовне прийняття Христа до „світлиці душі".

Проповідь на „анти-пасху" (Хомина неділя) поєднує широке порівняння весни в природі та Великодня з розмовою апостола Хоми з Христом.

Дальша проповідь починається зі зворушливого „плачу" Богородиці коло хреста. На допомогу їй приходить Йосип Ариматейський, якому вдається випросити в Пілата тіло Христове і поховати його теж з „плачем".

Далі оповідається про мироносиць, до яких звертається з промовою ангел. Закінчується „Слово" похвалою-акафистом Йосипові. Далі в „Слові" оповідається про зцілення „розслабленого" в купелі Силоамській. Оповідь ведеться в формі діалогічній — Христос розмовляє з немічним, а той — з „книжниками".

Інші проповіді, також спираючись на євангельські оповідання, подають їх символічне витлумачення, зосереджуючи увагу переважно на церковній науці про Христа. Останнє „Слово" Кирила присвячене протиаріанському соборові. Отців собору тут порівняно з вояками. Закінчується проповідь довгою похвалою-акафистом отцям собору.



1 Особливості риторської майстерності Кирила Туровського


Кирило Туровський — блискучий оратор і представник урочистого й учительного красномовства на Русі.4 Він закликав письменника й оратора (літописця й піснетворця) уважно вивчати й вслухатися у те, що відбулося, прикрашати діяння героїв відповідними словами: “прикрасять словами й звеличать царів... і, славлячи їх, похвалами кінчають”5.

Загальні думки проповідей Кирила нагадують думки деяких класичних зразків грецької проповіді. Доведено, що проповіді Кирила складені за грецькими зразками. Для кожної з своїх перших 7-ми проповідей Кирило вибрав здебільшого по дві-три перекладені грецькі проповіді, з яких він бере провідні думки, іноді й головні образи. Для останньої проповіді (собор святих отців) він користувався оригіналом якогось грецького історичного твору.

Але Кирило не обмежився роллю простого компілятора, своє завдання він, очевидно, бачив у літературній обробці матеріалу. Він поширює або скорочує свої взірці, єднає їх в органічну цілість та прикрашує думки грецької проповіді такими риторичними прикрасами, які краще промовляють до розуму та серця його слухачів. Як письменник та оратор він вступає в мистецьке змагання зі своїми великими попередниками і виходить із цього важкого завдання переможцем. Не дарма його проповіді знаходили місце в збірниках (таких, як „Торжественник") протягом століть, поруч із найкращими зразками святоотецького ораторського мистецтва.


2 Багатство стилістичних засобів та прийомів


Як зазначає Дмитро Чижевський [8:141-142], улюбленим стилістичним засобом Кирила є розвинуті антитези — протиставлення. Ця риса мови допомагає слухачам краще тримати зміст проповідей у пам'яті. Здебільшого це протиставлення людської та божеської природи в Христі. Ось як Кирило розвиває протиставлення:


Пан наш Ісус Христос розп'ятий як людина,—

але як Бог — сонце затьмарив

Місяць зробив кривавим, і було темно по всій землі.

Як людина, він крикнув та віддав дух,—

Як земного царя, стерегла його сторожа та лежав він запечатаний у могилі,—

але як Бог — струсив землю, і каміння розпалося.

але як Бог — з ангельськими воїнами в твердині пекла бісівським силам наказував..."


Або в промові ангела до мироносиць:


Тому він з небес зійшов і втілився і став людиною,—

щоб трухляве оновити і на небеса вивести.


Неповинний був, та його видано (на смерть),—

На тростині в губці він скуштував оцту з жовчю,—

Списом пробито йому ребра,—

Кров свою виточив з ребер,—

Зв'язано його і тернами увінчано,—

Сонце затьмарив і струсив землю і все створене плакати змусив,—

В гріб покладено його, як мертвого,—

Камінням з печаткою його заперто,—

Для всіх, видно, стерегла його сторожа,—

щоб запроданих гріхові від неволі дияволової визволити.

щоб затерти записи людських гріхів.

щоб він відвернув полум'яну зброю, яка забороняє людині вступити до раю.

та тим очистив тілесні плями й душу людську освятив.

щоб від кайданів диявольських людей звільнити та терня омани бісівської викорінити.

щоб пекельні комори зруйнувати (...та душі, що там перебували, на світло вивести і плач Єви на радість замінити).

щоб він усі віки померлим життя дарував.

щоб він пекельні ворота та вереї дощенту розбив.

але незримим зійшов він до пекла і зв'язав сатану..."

Подібно (на протиставленнях) збудована похвала Йосипові Ариматейському, похвала воскресінню Христовому тощо. В аналізованих тут плачах, промовах теж знайдемо чимало протиставлень.

Символічний" характер6 проповідей Кирила полягає в тому, що, їх побудовано на витлумаченні символічного значення релігійних образів. Наприклад, Великдень, воскресіння для нього асоціюється з весною:

Нині небеса освітилися, скинули темні хмари, як покривало, та світлим повітрям славу Господню возвіщають, —

мовлю не про ці видимі небеса, але про духовні, про апостолів, що... пізнали Господа та всю тугу забули,... Святим духом овіяні, воскресення Христове ясно проповідують.

Нині сонце, красуючися, у височінь піднімається та, радуючись, землю огріває,

бо сонце правди, Христос, з труни вийшло і рятує всіх, хто в нього вірує...

Нині весна красується, оживляючи природу земну, і буйні вітри, тихо віючи, плоди умножають, і земля, насіння живлячи, зелену траву породжує,—


весна — це красна віра Христова, яка через хрещення оновлює людську природу; буйні вітри — гріхотворні помисли, що через покаяння змінилися на доброчини та живлять душекорисні плоди; а земля нашого єства, що прийняла слово Боже, як сім'я,... породжує дух спасіння.


Нині новонароджені ягнята та телята, хутко бігаючи, скачуть та, скоро до матерів повернувшися, веселяться, чабани, також, на сопілках граючи, з радістю Христа славлять:


ягнятами зву лагідних людей серед поган, а телятами — ідоложерців невірних країн,... що, до святої церкви обернувшись, молоко науки ссуть, а вчителі Христового стада... Христа Бога славлять.


Нині дерева паростки випускають, і квіти запашні процвітають, і ось уже сади солодкі запахи видають, і хлібороби, з надією працюючи, плододавця Христа закликають —


бо раніше ми були, як лісові дерева, що не мають плодів, а нині прищепилася Христова віра до нашого невір'я, та... райського нового буття... чекаємо; архиєреї та ігумени, працюючи для церкви, також нагороди від Христа чекають.


Вже в цьому уривку привертає увагу багатий стилістичний арсенал автора: епітети (буйні вітри; квіти запашні, красна віра), порівняння (хмари, як покривало; ми були, як лісові дерева, що не мають плодів), метафори (небеса освітилися, скинули темні хмари; небеса духовні; сонце правди, Христос; молоко науки ссуть; вчителі Христового стада), лексичні та семантичні повтори (небеса – небеса; сонце, красуючися – весна красується), анафора (нині – на початку абзаців) у поєднанні з паралельними граматичними структурами (нині небеса освітилися – нині сонце … піднімається – нині весна красується – нині … ягнята та телята …скачуть), епіфора (завершення текстових фрагментів дієсловом "чекати").


3 Вживання риторичних прийомів


Случайные файлы

Файл
23232-1.rtf
41706.rtf
21485-1.rtf
166303.rtf
48135.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.