Мовний світ сучасної української літератури (74153)

Посмотреть архив целиком

План


1. Мовний світ Дмитра Білоуса і Миколи Федунця

2. Постмодерністські твори новітньої літератури: мовна палітра

3. Твори наймолодшої генерації письменників України і мовна культура

4. Молочний Шлях у поетичній метафорі




1. Мовний світ Дмитра Білоуса і Миколи Федунця


Отже, спершу поговоримо про мовний світ, про культуру вірша Дмитра Білоуса (1920 – 2004). У передмові до своєї збірки "За Україну молюся" поет пише: "Я вдячний рідному народові за те, що беріг скарби духовні і передавав із покоління в покоління.

У наших лівобережних слободах були гарні храми. І батьки, й ми дуже любили ту мить, коли проїжджаємо повз якесь село – і раптом з буйної зелені виринає церква. І, може, під впливом цього видіння часто бачив я кольоровий сон: ніби прошкую то полем, то дорогою, а переді мною весь час мріє білокам'яна церква із золотими маківками у сонячному промінні.

І таки здійснився сон. Я таки дійшов до цього храму".

Людина є часткою природи. Природа вдало перевтілилась рядками поетичних строф. Озвучене слово, оживлене краще, емоційніше сприймається читачами, а особливо дітьми:


Що не дай — реве:" Не бу -у –ду!"

їсть погано, мало.

Ґулю он яку верблюду

На губі нагнало!

Або:

Бе-бе-бе та бу-бу-бу! —

Слон реве, мову трубу.

(З книжки "Лікарня в зоопарку")


У поезії Д.Білоуса мова звірів, птахів персоніфікується на сторінках книг. Засобами алітерації впливає автор на почуття читача, виховує любов до природи.






Чом ворони: —кар-кар--кар?

Чом летять, як на пожар?

І сорока: — скре-ке-ке! —

Прилетіла: — Що таке ?

(З книжки "Пташині голоси").


Пізнавальний інтерес до птахів передає художніми засобами дітям. Для чого, з якою метою? Аби ми краще любили природу, її частку – пернатих, все те, що створено силою Божою для кожного з нас. А ще поет прагне пізнавальний матеріал піднести до мовного вираження, мовного коду, якого дешифрує сам читач. За словесною гамою поета, немов за природною, досить цікаво стежити. У його творах постають найрізноманітніші відтінки. Письменник тим самим виховує у читача не тільки любов до навколишнього середовища, а й до рідного слова. Він пише:


Коли забув ти рідну мову—

Біднієш духом ти щодня:

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до пня.


Письменник усвідомлює, що національно-духовна сфера є справою делікатною, потребує такту, розважливості, але, як патріот рідної землі, він не може стояти осторонь коли з уст державних службовців зневажається українська мова, принижується її роль у суспільно-культурному житті. Є держава Україна на карті світу, а отже мусить жити й державна українська мова. Для її утвердження він докладав чимало зусиль. Однокурсник Олеся Гончара (разом навчались в Харківському університеті) керувався відомою істиною, що мова – це головна етнічна ознака людини. Етнічність забезпечує зміст індивідума. А людиною, приналежною до певного етносу, робить тільки мова. Ще Ярослав Мудрий знання рідної мови пов'язував з культурою і освітою, уславився тим, що зібрав при Софії Київській бібліотеку, зорганізував численний загін літописців.

Як відомо, художня література посідає чільне місце в системі освіти, навчання і виховання молоді. Письменники не лише пишуть твори, а й проводять зустрічі; вони бажані гості серед студентів та учнів; у концертних програмах не обійтись без художнього слова. А отже значення літератури, як могутнього засобу пізнання навколишнього світу, усе більше зростає. Ідейно-виховна роль літератури звернена не лише для глибшого засвоєння матеріалу, а й для духовного збагачення як дітей, так і дорослих, збільшення джерел інформації.

Твори Дмитра Білоуса якраз і служать високій благородній меті – утвердженню незалежності України. Вони визначаються такими головними методико-виховними факторами:

високий ідейно-художній, моральний рівень, що справляє сильний вплив на читача;

доступність еколого-програмових, мовних критеріїв для певних вікових категорій читачів, розуміння розвитку літературного процесу на сучасному етапі;

відображення краси й довершеності художньої форми рідного слова, відчуття і вироблення естетичних критеріїв, що впливають на емоційне світосприймання;

розвиток мислення й аналітично-пізнавальних можливостей особистості через текст;

сприяння інтенсифікації навчального процесу в аудиторії художніми засобами на уроках мови, літератури, філософії, соціології, педагогіки.

удосконалення мовної грамотності.

Педагогічні ідеї втілені також у таких творах як "Гриць Гачок", "Веселий Кут", "Сад на Лисій горі", численних перекладах. Автор сприймає мудрість афоризму через власну призму і спонукає задуматись читачів. Тільки у підручнику "Українська мова" (10 — 11 клас, автор Ольга Олійник) вжито вісімдесят філософсько-дидактичних віршів, що їх створив Білоус-поет, Білоус-мовознавець. Вірші-зразки сприяють глибшому засвоєнню багатьох граматичних норм, граматичних правил. Якщо збірка "Чари барвінкові" розкривають таїну фразеологічних зворотів, то книга "Ромен хіба не родич Рима?" розповідає про походження назв населених пунктів Слобожанщини. І в ній письменник звертається до літописів, використовує легенди та перекази. Книжки Дмитра Білоуса заповнюють прогалини про фразеологічні звороти, народні та церковні свята. До речі, в Росії побачила світ "Энциклопедия русских праздников". Такий довідник вийшов у прозі, а в Дмитра Білоуса подібна енциклопедія з'явилася у поетичній формі (книга "За Україну молюся").

Зразки, моделі ділової мови поетичної зібрані у багатьох збірках. Автор в гумористичному плані стилізує, витлумачує канонізовані ділові документи. Причому виступає новатором у застосуванні внутрішньої рими. Дмитро Білоус намагався допомогти читачам, учителям, учням наблизитись до абеткової істини, застосовуючи словесну гру в поєднанні з фольклорними мотивами. Дітям подає за правилами гри зразки дидактично-філологічні, а дорослим — звучить як байка. Дотепно і цікаво. Відчувається сюжетна єдність персонажів. Ось для прикладу:


До директора школи Петра Ілліча Дениска

Доповідна записка.

Я, учень 9-го класу Назарій Кушнір

доповідаю, що районний шаховий турнір

для нашої школи пройшов успішно.

є два переможці: Василь Вовчок

і Микола Козленко — по дев'ять очок.

Але, що особливо втішно,

що нашому учневі Штепі Григорію

надано четверту шахову категорію.

Додаю подяку клубу "Золота тура",

котрий зичить Вам і школі щастя та добра.

Підпис: Н. Кушнір.


Під час війни, коли дізнався, що рідна Сумщина, окупована ворогом, написав вірш, який передавався по радіо з українських радіостанцій Москви і Саратова. Ось уривок:


Все переді мною

так як і було:

верби над Сулою,

вигін і село.

Я не хочу вірить,

що в моїм селі

ходять чорні звірі,

воду п'ють в Сулі.


Пригадується письменникові, як у 70-х роках його висунули на здобуття літературної премії імені Максима Рильського. Однак тоді премію присвоїли Степанові Ковганюку за перекладені твори Михайла Шолохова. Дмитро Григорович не образився, навпаки у властивому для нього жартівливому тоні надіслав до Одеси, де перебував тоді суперник, таку строфу:


За премію, яку вручили,

Радію я й моя сім'я

Так само, якби й Ви раділи,

Коли б її отримав я.






Високою організацією слова позначені й вірші сучасного поета, хмельничанина Миколи Федунця. У його поезії багато є авторських неологізмів. Вони служать формою творення образного світу.

З часу незалежності України мовознавці приділяють чимало уваги збереженню і розвитку мови. При цьому вони особливий наголос ставлять на історичні та політичні аспекти. Разом з тим мало розглядається пасивний запас української лексики: історизми, архаїзми, неологізми. Тому нижче зупинимося на рухомій групі лексики, до якої належать нові слова.

Лексика найтісніше пов'язана з життям народу, а отже постійно реагує на зміни в культурному й соціально-виробничих процесах, забезпечуючи їх новими словами та словосполученнями, абревіатурами: загс, Укрсільгосптехніка, спелеологія, сніговіється. В художній літературі найтонше відбиваються такі процеси. Свого часу майстром індивідуальних авторських неологізмів був Павло Тичина, який, до речі, 20 жовтня 1962 року вперше познайомився з віршами 18-літнього Миколи Федунця і сказав про них своє вагоме слово. Поезії П.Г.Тичини рясно пересипані словосполученнями: "срібнотканний сон", "молитва всевладниці ночі", "горіння-розквітання", "сонцеприхильник", "вогнепоклонник", "яблуневоцвітно", "ясносоколово" тощо.

Як бачимо, існують неологізми загальні та індивідуальні (авторські). Якщо брати газетну чи журнальну публікацію, то там переважно загальномовні неологізми, а якщо читатимемо художні твори, то помітимо чимало авторських словотворень. Загальномовні називають нове поняття, виконують номінативну функцію. Індивідуальні неологізми покликані до життя прагненням дати іншу, емоційно-експресивну назву поняттю, яке вже має словесне позначення в мові.

Як ми вже зазначали, художнє мовлення письменника несе в собі двобічний процес: мова є будівельним матеріалом творчості, з іншого – талановитий майстер слова збагачує літературну мову новотворами чи відтінками значень слів, словосполучень. У мові поета-новатора М.Федунця однаковою мірою взаємодіють найновіші слова епохи з найдавнішим шаром української лексики. Особливо щедра його поетика на світ кольорів.


Случайные файлы

Файл
0001.doc
38732.rtf
142898.rtf
179295.rtf
166529.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.