Щоденники Пилипа Орлика як зразок літературної творчості бароко (73845)

Посмотреть архив целиком

Щоденники Пилипа Орлика як зразок літературної творчості бароко


У роботі розглянуто проблему давньопольських і давньоукраїнських щоденників періоду пізнього бароко, який польською наукою кваліфіковано як «часи саські». Щоденники Казимира Сарнецького й Пилипа Орлика аналізуються у світлі новітніх теоретичних напрацювань у щоденниковому жанрі.

Прикметою сьогодення стає та обставина, що жанр щоденника чим далі активніше стає об'єктом пильнішого й самостійного дослідження [1, 4]. Нині активно досліджується теорія і практика давнього щоденника, не в останню чергу щоденника подорожі [4]. Теоретичні засади для типологічного вивчення європейської щоденникової прози, викладені в наукових розвідках апробуються, шліфуючись у ході аналізу конкретних творів.

У європейських літературах щоденник постає під різними назвами: діарій, журнал, «Tagebuch», пам'ятник, денник, а більш загально-література спогадів, пам'яток, автобіографічна. Віддавна майже всі ці назви функціонували в українській літературі, перші обриси щоденникових записів знаходимо вже в «Повчанні» Володимира Мономаха, у «Хожденії» ігумена Данила. У цій розвідці нас цікавлять твори українсько-польського пограниччя, перший із яких – «Diariusz і relacje z lat 1691–1696» Казимира Сарнецького – не просто хронологічний попередник діаріуша Пилипа Орлика, а й своєрідний дослід того, що діялося в Україні в окреслених роках і до чого пильно придивлявся автор, вивчав ці події, обставини, головних діячів із метою подати про них щотижневий звіт-розповідь своєму патронові – підканцлерові литовському Каролеві Станіславу Радзивіллу. «Diariusz і relacje z lat 1691–1696» Казимира Сарнецького – важлива пам'ятка, вона, як наголошує його видавець Януш Волинський, дає винятково пластичний образ останніх років панування Яна Собеського і впроваджує до надзвичайно важливих для подальшої долі Речі Посполитої «часів саських» [2]. До найважливіших творів властиво «часів саських» Ганна Джехчінська зараховує і написаний тогочасною польською із латинськими та французькими вставками діаріуш Пилипа Орлика, маючи до диспозиції лише початкову частину щоденника українського гетьмана-вигнанця (роки 1720–1723), яку вперше прочитав із рукопису й видав у 1936 році у Варшаві Ян Токаржевський Карашевич. Авторка розвідки «Polskie rekopismienne relacje podroznicze z epoki saskiej» О.Івановська, також маючи доступ тільки до першої частини щоденника Пилипа Орлика, названого загалом «Diariusz po-drozny», порівнює її зі справді подорожними творами в польській літературі, нарахувавши їх поважну кількість, включаючи до цієї групи і Орликів твір. Вона нараховує 73 такі твори, з-поміж яких 52 – польськомовні подорожні рукописи з часів панування Сасів на терені Польського Королівства. Завдячуючи мотивам подорожі, а точніше дороги у вигнання, перша частина діаріуша українського гетьмана потрапила до європейського наукового вжитку, і саме це попри неправомірність зарахування твору до польської літератури дає додаткові аргументи до його вивчення як твору українсько-польського пограниччя. Об'єктом нашого дослідження стала частина діаріуша Орлика, зокрема описані ним події 1730 року, коли активізувалася спільна дипломатична діяльність батька й сина. Зустріч із сином Григором після майже десятилітньої розлуки була нагородою по прожитих у несприятливих умовах восьми років полону в Салоніках (перебував там упродовж 1722–1734 pp.), про що свідчать найкращі сторінки діаріуша. Під час зустрічі батько й син погодили свої плани, про які з огляду на конспірацію існують досить завуальовані записи в діаріуші, які перекладено й проаналізовано [3].

Після від'їзду сина в червні 1730 року Пилип Орлик нетерпляче чекає активніших дій від Григора «в моїх інтересах», а головним інтересом гетьмана-вигнанця була вільна Україна й розгорнута в ім'я цього навдивовижу енергійна діяльність (у численних листах та маніфестах до всіх сильних світу аж до папи римського Бенедикта XIII), яка наштовхнула Даніеля Бовуа на порівняння Орлика із павучком.

Пилип Орлик прагне ретельно, хоча не завжди це вдається, записати, скопіювати до діаріуша листи відіслані й отримані, з-поміж них і листи від сина, і свої відповіді на них. У першому після від'їзду із Салонік листі Григор поспішає заспокоїти батька, запевняє його, що вчинив «одісею листовну для здобуття відомостей» [1], які цікавили гетьмана. Через хворобу Пилип Орлик пише відповідь не на цей, а тільки на наступний лист Григора, про який, однак, є згадка, але сам лист у діаріуші відсутній. Лист Пилипа Орлика, до якого звертаємося, – це документ значної ваги: тут Орлик із прикрістю фіксує запізніле прозрівання сильних світу щодо втрати рівноваги сил, яка настала тоді, коли Україна опинилася під Росією. Так, він пише:

«До цього часу Порта ніколи не брала до уваги Москви, а лише зараз за теперішнього візира почала [її] зауважувати, і недивно бо й двом лякливим один лев загроза. Як дізнаємося далі, Орлик стривожений тим, що верхівка Порти, оцінивши нові політичні фактори, сформувала свою думку про гетьмана, яка, імовірно, тому вивела його з рівноваги, що вгадано його потаємні наміри. Адже суттю його дипломатії було з допомогою держав, що розуміють загарбницьку політику Росії, визволити Україну. Імовірно, остерігаючись провокацій, розуміючи несвоєчасність рішучих дій, а ще потерпаючи від розлуки з родиною, на яку впали нестатки, Орлик пише до сина, що»… не може бути шаленішим зауваження й більш нерозумна опінія, яку про мене мають, побоюючись, аби будучи наближеним до війська, не розпочав передчасно війну з Росією або щоб не перейшов на сторону противника» [1].

Орлик листується із сином, єдиним, хто найбільш посвячується у правдиві плани батька, цифровим шифром, бо ж, перебуваючи під постійним контролем Порти, побоюється розголосу своїх потаємних намірів. Крім того, листи часто передавались за схованими в листах інших осіб, і їхня дорога до адресата була небезпечною. Про це довідуємось зі щоденникового запису від 18 серпня 1730 року:

«18 серпня: в п'ятницю відчув значне полегшення в крижових болях, тому почав писати відповідь на лист мого коханого сина до Стамбула, який тому що є в цифрах, забере немало часу, перш ніж закінчу, зокрема ж коли болі в крижах не дозволяють довго сидіти, бо ж сидінням біль заново вибухає» [1].

До щоденника, хоча й із пропусками, Пилип Орлик записує листи звичним способом. У листі до сина (уже цитувався вище) він висуває низку аргументів, які, на його думку, мають переконати нового візира, за якого, власне, і побачила Порта зрослу потугу Росії; можливо, не так у його, Орлика, надійності, як у необхідності покращити матеріальне становище його великої родини:

«Якби той, хто ті вигадки собі в голові формує, знав суворість війни, розважив би, певно, час кон'юнктури, обставини і способи зачинання її, то не мав би таких немудрих щодо мене припущень та підозри. Не є я, дяка Богу, без розуму й настільки шаленцем, щоб із купкою людей, і то нерегулярних, на таку велику потугу без жодної рефлексії зірвався, безрозсудно відважився, як лев, а згинув, як муха. Власне, то було би пуститися в глибину моря без керма, коли б хотів на таку велику імпрезу легковажно зважитися без грошей, які є нервом війни, без допомоги, без жодної диверсії, без амуніції і без артилерії, зокрема ж коли Москва так багато фортець в Україні своїми гарнізонами поосаджувала й 30 загонів свого регулярного війська впровадила. Якби мав ту артилерію із 500 штук спінової гармати, яку Москва забрала у війська Запорозького, якби з одного боку шведи, а з іншого поляки, розпочавши війну з Москвою, учинили незгоду і якби міг мати звідкись які-небудь, принаймні на початок, грошові субсидії, тоді могла б Порта формувати собі про мене думку, а не зараз, коли Москва таким потужним цесарським альянсом зміцнена з усіх боків життєдайністю, добробутом, спокоєм. Не сумніваюсь принаймні в революції в Україні, яка розпочнеться, може бути, швидко, але сумніваюсь, щоб народ тамошній похапцем, згарячу до цього забрався, не бачачи жодної допомоги й перешкоди, хіба б хотів цілу потугу московську на себе спровадити і з відчаєм загинути» [1].

Орлик, дивуючись, гірко іронізує над тим, що його, напівв'язня, вважають ледве не обранцем, який оточений гарним покровительством, і це тоді, коли матеріальне становище його родини і його самого вкрай тяжке, і сторінки щоденника рясніють такими свідченнями. У листі ж до сина він також пише:

«…Кредитом покриваю мої недостатки, і не маю за що для кількох моїх людей купити коней та їх фуражувати, яких мушу завжди наймати, коли хочу кудись поїхати або полюванням зайнятися, а що найбільше не здолаю оплаканій моїй родині в так тяжкому її становищі вчинити полегшення, а тут про війну розмови, щоб передчасно [я її] не розпочав» [1].

Ще більше обурення Орлика викликає друга підозра щодо нього, буцімто він може перейти на бік Москви. Тут уже зникають усілякі застереження, а характеристики набувають кардинальної гостроти. І якщо Богдана Хмельницького Мойсеєм свого народу називає Самійло Величко, то Орлик, властиво, сам почувається Месією, якого народ очікує для свого визволення з неволі, і така самооцінка дає ключ до розгадки його дій. Так, він пише:

«Що стосується побоювання, щоб не перейшов на бік противника, писати не здужаю, яка б надія мала до того провадити й на який кінець мав би я те чинити, напевно, Москва креатурою своєю хлопа вар'ятського не захоче від посади гетьмана відмовлятися, щоб не можна було на ній в Україні стабілізуватися. Я, однак, волів би тисячу разів умерти, ніж душу занапастити, принизитися, щоб, позбувшись гонору і залишивши так чисельне військо, мав піти в скопці до тієї каналії волоської, скласти йому під ноги гетьманську булаву й офірувати йому слухняність, а потім виставляти напоказ гонор й особу мою на єдине прокляття й посміховисько, а що найбільше – на публічну ненависть цілого тамтешнього народу, який мене справді як Месію для визволення очікує» [10, 519].


Случайные файлы

Файл
30854-1.rtf
12491-1.rtf
1629-1.rtf
186521.rtf
57290.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.