Світогляд М. Коцюбинського (73536)

Посмотреть архив целиком







Реферат–


Черненка Юрія


на тему: „ Світогляд М. Коцюбинського”



Вчитель: Ліщук С. А



План


1. Народження Івана.

2. Неспокійне дитинство.

3. Ворожі сім’ї.

4. Бійка двох сімей.

5. Смерть батька.

6. Знайомство з Марічкою.

7. Іван кохає Марічку.

8. Літування в полонині.

9. Повернення з полонини.

10. Загибель Марічки.

11. Пропажа Івана.

12. Іван одружується.

13. Життя без кохання.

14. Зміна Івану.

15. Іван гине.



Світогляд М. Коцюбинського


Суспільно-політичні, філософські та естетичні погляди М. Коцюбинського почали формуватися наприкінці 70-х - на початку 80-х років XIX ст. Ранні твори Коцюбинського («Андрій Соловійко», «21-го грудня, на введеніє», «Дядько та тітка» та інші), в яких автор закликає до гуманності, вбачає порятунок для селян в освіті, свідчать про вплив на письменника ідей ліберальних народників.

Світогляд письменника, його критичний реалізм визрівали внаслідок уважного вивчення життя, засвоєння ідейно-естетичних принципів російських та українських революційних демократів, безпосередньої участі у революційно-визвольному русі.

У 80-х - 90-х роках Коцюбинський вивчає твори Шевченка, Некрасова, Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова, в 1890 році особисто знайомиться з Франком, якого глибоко полюбив як письменника-борця.

За час учителювання в селах Михайлівці (1886) та Лопатинцях (1891 - 1892), роботи у філоксерній комісії (1892 - 1897) Коцюбинський добре пізнав тяжке життя селян України, Молдавії, Криму, їх заповітні мрії про землю і волю; він уважно вивчав також усну народну творчість, записував пісні про Кармелюка тощо.

Розширенню світогляду письменника сприяла критика народницьких поглядів Плехановим і особливо ідейний розгром народництва Леніним. Можливо, що Коцюбинський читав працю В.І. Леніна «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів? » (1894), яку в 90-х роках було завезено в Чернігів.

Отже, уже в середині 90-х років Коцюбинський стає на революційно-демократичні позиції, в ряді творів цього періоду («Ціпов'яз», «Для загального добра» та ін) засуджує народницьких культуртрегерів, закликає до революційної боротьби за нове життя.

Суспільно-політичні погляди Коцюбинського періоду його ідейної зрілості відзначаються органічною єдністю і монолітністю.

Говорячи про патріотизм Коцюбинського, треба наголосити, що він мав революційний, дійовий характер. Письменник брав активну участь у революційно-визвольному русі, зокрема в революції 1905 року, своїм художнім словом боровся за світлу будучину народу. Коцюбинський пишався героїчною історією України, любив рідну мову, пісню, творчість Шевченка, Панаса Мирного, І. Франка, О. Кобилянської, В. Стефаника.

Любов до батьківщини, якою пройнята вся творчість Коцюбинського, - це найсильніше людське почуття. Саме такий смисл мають рядки Коцюбинського:

«... Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя?»

Шевченко і його творчість були для Коцюбинського високим зразком служіння батьківщині, рідному народові, Коцюбинський високо цінив патріотичну діяльність М.В. Лисенка, який дав крила українській пісні - «і тепер навіть там де не знають про долю нашого краю, навіть десь за морями лунають вкраїнські пісні».

За висловом Коцюбинського, Лисенко - композитор-патріот, що протягом багатьох років стояв «на сторожі інтересів рідного краю, рідного поневіреного народу». «Ви, - звертався Коцюбинський до М.В. Лисенка, - разом з Музою великого Тараса будили в нас найліпші, найсвятіші почування; натхненною піснею, словом палким та сердечним. Ви закликали нас до братньої любові, до щирої праці, до завзятої боротьби - і все за неї, і все для неї нашої коханої України! ».

Коцюбинський добре знав народне мистецтво (словесний фольклор, народні вишивки, декоративний посуд тощо), високо цінував художній талант українського народу. В статті «Вироби селянок з Поділля на виставі в Чікаго, розповідаючи про художні вишивки, гаптування жінок села Клембівки, колишнього Ямпільського повіту, письменник підкреслює: «Правду сказати - робота буває чудова, взірці гарні, рясні».

Коцюбинський прикладав багато сил, щоб розширити тематичні рамки української літератури, піднести її майстерність та вивести на світову арену. В листі до В. Гнатюка він з радістю повідомляє: шведський літературознавець Єнсен «вже видав книжку моїх оповідань у шведському перекладі, з передмовою про український народ та про мене. Бажалось би, щоб се видання потягло за собою переклади інших авторів наших, нехай і нас широкий світ знає».

Під час розмови про патріотизм Коцюбинського можна навести слова М. Горького: «Він особливо ніжно любив свою Україну і часто чув запах чебрецю там, де його не було.

А якось, побачивши коло білої стіни рибальської хатини блідо-рожеві мальви, увесь освітився усмішкою, знявши капелюх, сказав квітам:

- Здоровенькі були! Як живеться на чужині? ».

Розповідь Горького стала фактичною основою поетичних рядків М. Рильського:

Он рожі... Раз із ними він зустрівся,

Як з родичами у краю чужім.

Зняв капелюх свій, низько уклонився

І «здоровенькі будьте» мовив їм.

(«Гвоздика Коцюбинського»)

Любов до батьківщини у Коцюбинського органічно поєднувалась з любов'ю до трудящих усіх вагон. Свідченням цього є твори про молдаван, татар, єврейську бідоту, трудящих Італії, глибока любов письменника до російського народу і його культури, дружба з М. Горьким.

Письменник-інтернаціоналіст глибоко переживає горе молдаванина Замфіра Нерона («Для загального добра») трагедію бідної єврейки Естерки («Він іде») та інших героїв - синів і дочок багатьох народів. Яскравий приклад цьому є вірш«Поет», в якому показано кровну зацікавленість Коцюбинського долею своїх героїв

Ти бачиш погроми. І плями крові,

І дзвони під небом ростуть восени,

І стогне осліплена Естерка знову,-

Не прийдуть ніколи забиті сини...

Не прийдуть, не скажуть по-рідному: «Мамо? »

Коцюбинський протестував проти розпалювання царизмом національної ворожнечі, проти гноблення національних меншостей. Він поділяв марксистську ідею про необхідність спільної боротьби трудящих різних націй проти експлуататорів, вважав, що класова солідарність і єдність народів - неодмінна умова їхніх успіхів у боротьбі за соціальну свободу. В період найбільшого піднесення революційних подій у листі до В. Гнатюка від 3 листопада 1905 року Коцюбинський писав: «Усі, без різниці національності скуплюють свої сили, щоб звалити спільного ворога

Єднання народів письменник розглядав як могутній фактор вселюдського прогресу. Коцюбинський турбувався про переклади видатних творів світової літератури на українську мову, «щоб нам не доводилось (як досі) - зазирати за всьогосвітнім добром до чужої хати».

Особливо дбає він про переклади з російської мови. У відповідь на лист П. Тичини, який ставив питання про переклади творів українських авторів на російську мову, М. Коцюбинський писав: «А мені здається, що корисніше було б перекладати з російського на українське. У нас, наприклад, дуже слаба література для дітей, і коли б хто зробив переклад кращих російських творів для дитячої літератури, можна б було видати навіть».

Взаємозв'язок російської й української літератур Коцюбинський вважав могутньою умовою культурного зростання двох братніх народів.

Загальнолюдське щастя - високий ідеал письменника-борця, письменника-гуманіста. Як згадує М. Горький, Коцюбинський одного разу сказав: «Треба б вести з року в рік «Літопис виявлення людяного», - щороку випускати огляд усього, що створено за рік людиною в галузі її піклування про щастя всіх людей. Це був би чудовий посібник людям для ознайомлення їх з самим собою, одного з одним».

За своїми політичними переконаннями М. Коцюбинський був революційним демократом, виразником прагнень революційного селянства, яке становило в царській Росії переважну більшість людей.

Нові історичні умови, які склалися в Росії на початку XX ст., ставили і нові завдання перед революційною демократією. «Щоб бути справді революційною, - писав В.І. Ленін, - демократія сучасної Росії повинна йти в найтіснішому союзі з пролетаріатом, підтримуючи його боротьбу, як єдиного до кінця революційного класу».

Коцюбинський перший в українській літературі створив образ робітника-соціаліста, який керує селянською боротьбою, силою художнього слова ствердив історичну необхідність цього керівництва («Fata morgan»).

Формування матеріалістичного світогляду Коцюбинського проходило під впливом багатьох факторів. Головні з них - тяжке життя народу, твори Т. Шевченка і російських революційних демократів, філософські праці Л. Фей-ербаха, книги Ч. Дарвіна.

В особистій бібліотеці письменника зберігається книга Ф. Енгельса «Людвіг Фейєрбах».

Коцюбинський був переконаним атеїстом. У своїх творах він викриває реакційну роль різних релігійних вірувань - православ'я «(Лялечка», «Він іде», «Як ми їздили до Криниці», «Fata morgan» та ін), католицизму («Дебют», «На острові»), мусульманства («На камені», «Під мінаретами»), показує, що релігія служить експлуататорам.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.