Дитяча література Італії XVII-XIX ст. (72972)

Посмотреть архив целиком


РЕФЕРАТ



з дитячої літератури



на тему:



"Дитяча література Італії XVII-XIX ст. "




1. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ІТАЛІЇ XVII ст.


Як і у всіх інших народів, у джерел італійської дитячої літератури казка є також фольклорним початком. Народні казки Італії виростали як і з самобутнього національного матеріалу, який давав життя, так і з "бродячих" фольклорних мотивів, що осіли на італійському ґрунті. Особливо великі зв'язки народні казки Італії мали з лицарською епопеєю та з циклом Круглого Столу: ці мотиви проникнули в Італію в середні століття із Франції. А пізніше сюжети італійських народних казок знайшли своє літературне життя в новелах Боккаччо, у поемі "Шалений Роланд" Ариосто і "Казках для театру" Гоцці.

Уперше народні італійські казки були зібрані і літературно оброблені в ХVІІ столітті письменником Джамбатистом Базиле (1575-1632). Його "Пентамерон", або "Казка про казки", являє собою по композиції наслідування "Декамерону" Боккаччо і складається із 50 казок. Їх протягом п'яти днів розповідають десять різних оповідачок. "Пентамерон" був написаний на неаполітанському діалекті й опублікований у 1634 році через два роки після смерті самого Базиле. Майже ціле століття книга залишалася невідомою, і лише в XIX столітті вона пробудила до себе інтерес німецьких казкарів – братів Грімм. Вони знайшли паралелі казковим елементам "Пентамерона" у німецькій фольклорній традиції.

Книга Базиле не є збірником народних казок у прямому значенні цього слова. Автор "Пентамерона" істотно перетворив мотиви народної традиції. Казка багато в чому втратила свою невигадливість, поряд з нею в книзі фігурують і середньовічні легенди, і мотиви класичної літератури. Однак Базиле в ряді випадків вдалося зберегти колорит народної мови, її соковитого епітета, знайти поетичну форму оповідання.

Протягом декількох століть народна казка в Італії знаходила друге життя на підмостках сцени: багатомотивність італійського прозаїчного фольклору успішно розробляла знаменита "Комедія дель арте", або "Комедія масок" – імпровізований комічний спектакль, що існував в Італії з XVI до початку XVIII століття. Ці представлення були акторською імпровізацією на основі сценарію, що містить лише коротку сюжетну схему. Більшість акторів грало в масках, представляючи постійні типи: закоханих, панів, слуг і т.п. Характерною рисою цих веселих спектаклів було те, що вони розігрувалися для простого люду, було сполучення традиційного чарівного сюжету із сатиричними життєвими мотивами. В другій половині XVIII століття "Комедія дель арте" стала відтискатися соціально-побутовою реалістичною комедією Голь-дони та його послідовників і поступово ставала надбанням дитячого глядача. Останнім яскравим спалахом цього жанру були "Казки для театру" Карло Гоцці (1720–1806).

Яскравий талант Гоцці, чудове знання традиції народного театру і полемічний запал допомогли йому створити неповторний жанр театральної казки, за якої і закріпилася згодом назва "фьяби для театру". Першою із них була знаменита "Любов до трьох апельсинів" (1761), написана, на сюжет найвідомішої дитячої казки, "якою венеціанські годувальниці забавляють дітей". Головним у ній було сполучення фантастичної стихії з яскравим видовищем, живим динамічним сюжетом і веселою буфонадою, що повертала глядача до реальної італійської дійсності!

Історію публікацій італійських книг, присвячених дитячому читачеві, можна починати з 1775 року, коли граф Карло Беттоні з Брешиї вніс Міланському Патріотичному Суспільству 100 цехінів для оголошення конкурсу на книжку для дітей ("25 морально-виховних розповідей"). Однак, гідного письменника не знайшлося і конкурс Беттоні притих. Проте початок був покладений, і в 1782 році з'явилися шістнадцять "Моральних новел" для дітей падре Франческа Зоаве (1772–1806). Художніх цінностей у них фактично немає, персонажі безжиттєві, їхні вчинки лише риторично ілюструють моральні істини. Ці новели (їх було 42), видавалися в Італії і перекладалися на різні мови. У такому ж дусі були написані "Байки про громадський обов'язок для школярів" Гаетано Перего (1746–1814).



2. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ІТАЛІЇ XIX СТОЛІТТЯ


Напрямок та зміст дитячої літератури значно змінилися вже з 20-х років XIX століття, коли в Італії широко розгорнулася національно-визвольна боротьба проти іноземних володарів і феодальних тиранів-князів за створення об'єднаної і незалежної італійської держави – так званої Рисорджименто. Уся романтична література Рисорджименто аж до 70-х років перейнята патріотичним підйомом, служачи ідеям національної волі. Особливого розквіту набуває жанр історичного роману, що оспівує героїчне минуле Італії, її боротьбу з іноземними завойовниками в середині століття, в епоху Відродження. Створені для дорослого читача, ці книги стали улюбленим читанням юнацтва, а багато хто з них, пройшовши іспит часом, міцно ввійшли в коло дитячої літератури. У першу чергу це відноситься до історичного роману письменника Массімо д'Адзельо "Етторе Фьєрамоска, або Турнір у Барлетте" (1833). Автор обрав сюжетом книги реальний історичний епізод – турнір між групою французьких і італійських лицарів, що відбувся в 1503 році в фортеці Барлетта на Адріатичному морі.

Дотримуючись художніх принципів Вальтера Скотта, італійські романісти уважно вивчали історичні джерела, прагнучи вірно передати вдачі і звичаї епохи, бути точним у зображенні костюмів, побуту відповідно до романтичної традиції; величезну роль у добутку грає мальовничий пейзаж, покликаний підкреслити переживання героїв, глибше пояснити їхній характер. Італійські письменники прагнули послужити справі національного звільнення, пробудивши в читачах милування доблестю предків, що відстояли в кривавому бої честь і добре ім'я італійців. На прикладі свого героя, мужнього італійського лицаря Етторе Фьерамоска, д'Адзельо показує, що перед любов'ю до батьківщини повинні відступити всі інші почуття.

Одночасно з загальним підйомом літератури Рисорджименто національно-патріотичні ідеї проникають і в книгах для дітей.

Однією з кращих книг періоду Рисорджименто, що стала класичним дитячим читанням, став історичний роман Раффаелло Джованьоли "Спартак" (1874). Ця книга відразу завоювала успіх, право її публікування заперечували самі популярні видавці. Незважаючи на те що письменник обрав сюжетом роману події далекої стародавності, "Спартак" виявився глибоко злободенним добутком для свого часу і не втратив свого значення до наших днів.

Викладач історії й італійської мови, Джованьоли був невтомним борцем за волю Італії, учасником декількох військових походів Джузеппе Гарібальді. Свою письменницьку діяльність він почав уже після остаточного возз'єднання Італії і переніс у літературу пристрасть і бойовий порив гарибальдійця і патріота. Саме цими почуттями пронизана книга, присвячена героїчному повстанню рабів і гладіаторів в античному Римі в I столітті до нашої ери.

Володіючи великими пізнаннями в області історії, Джованьоли зумів воскресити на сторінках своєї книги яскраві картини життя Древнього Рима з його військовим блиском і з жорстокостями рабства, показав велич римської культури і намічений занепад античної демократії, усе частіше й частіше приводила до тиранічного панування воєначальників і консулів. Дія розгортається в буйних тавернах на берегах Тибру, то на розкішних віллах патриціїв, то в Колізеєві, де юрба жадібно любується кривавими сутичками гладіаторів, і, нарешті, на полях боїв, що відбуваються між римськими легіонами і загонами повсталих. Поряд з вигаданими героями, читач зустрічається з реально існуючими історичними персонажами – Суллою, Цицероном, Юлієм Цезарем, Каталіною, Лукрецієм і багатьма іншими. Характери цих історичних особистостей іноді змінені письменником відповідно до його художнього задуму, але колорит епохи переданий вірно, і книга Джованьоли містить великий пізнавальний матеріал. Головна художня вартість роману полягає в тому, що автор не тільки барвисто відтворив саме повстання рабів, про яке давньоримські історики говорили мало і неохоче, але і дав йому справжню високу оцінку, правдиво намалював образ вождя повсталих, легендарного Спартака. Спартак у Джованьоли – борець за волю всіх пригноблених, без розходження національності. Він бореться за рівноправність людей, що покликані зламати несправедливий рабовласницький лад і створити нове суспільство.

Зрозуміло, що реальний Спартак, фракійський гладіатор, не міг плекати подібної мрії. Але роман був породжений не вузьким інтересом автора до древнього світу, а всім ладом їх переконань. Спартак Джованьоли у своїх мовах висловлює ті ідеї, що надихали кращих людей епохи Рисорджименто – республіканців, гарибальдийців. Недарма сам Гарібальді, прочитавши книгу, писав її авторові:

"Сподіваюся, що наші співгромадяни оцінять великі достоїнства цього добутку і, читаючи його, переконаються в необхідності зберігати непохитну стійкість, коли мова йде про боротьбу за святу справу волі... Нехай же встане дух наших співгромадян при спогаді про великих героїв, що почили в нашій рідній землі, землі, де більше не буде ні гладіаторів, ні панів"

Повстання Спартака закінчилося поразкою, що було обумовлено конкретними історичними умовами. У своєму романі Джованьоли не розкриває глибинних соціальних причин неуспіху героїчної боротьби повсталих, однак він правильно показує розлад у рядах прихильників Спартака, їхню недостатню свідомість, неясність цілей, що розколювало сили, віднімало можливість військових перемог над добре організованими полчищами Риму. Автор віддав данину романтичним смакам, що позначаються й в окресленні образа самого Спартака, однак і тут звучать високі громадянські ноти. Варто згадати таку сцену роману, коли римський сенат пропонує Спартакові волю, почесті і союз з Валерією, якщо він відречеться від своєї справи, зрадить товаришів. Але Спартак без вагань відмовляється і від особистого щастя, і від самого життя в ім'я боротьби за волю пригноблених. Не дивно, що подібна ситуація, що була реально пережита протягом історії багатьма борцями за волю, спонукує Джованьоли до піднятого, патетичного стилю оповідання.


Случайные файлы

Файл
103263.rtf
70700-1.rtf
37306.rtf
83299.rtf
21481-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.