Демонологічний дискурс прози Валерія Шевчука (72956)

Посмотреть архив целиком

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




КАРПОВА Ольга Петрівна


УДК 821.161.2–3.091


ДЕМОНОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС ПРОЗИ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА



Спеціальність 10.01.01 – українська література



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук













Херсон – 2008


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність дослідження. Сучасний світ – попри величезний за останнє століття науково-технічний поступ і виразне тяжіння до раціоналізму – сьогодні знову, як це не парадоксально, звертає свою увагу на ірраціональне, не підвладне людському розуму і ним неосяжне. Вічний потяг до таємниці, до містичного, з одного боку, й актуалізація у сьогоденні надзвичайних і поки що не витлумачених наукою паранормальних явищ, з іншого, спонукає сучасника замислитися про реальність ірреального, визнати, що існують ще не пізнані людиною форми інобуття, які корелюють з буденним, звичним і пояснюваним, і впливають на нього. Відчуття непізнаності світу довкола посилюється усвідомленням непізнаності світу в собі – розширюються уявлення про людські можливості та першопричини, принципи, наслідки духовної діяльності, формується поняття духовного простору людського буття. Як і на зорі своєї історії, на зламі II і III тисячоліть людство знову приходить до висновку, що весь світ – це арена постійної боротьби сил добра і зла, боротьби, яка триває споконвік і ведеться принаймні у двох площинах – світу людей і світу людини (людської душі). Відповідно знову виникає потреба в артикуляції цих інтуїтивних знань у певних образах, символах, тобто потреба у новітній міфології, яка відобразила б усе розмаїття форм вбуттєвлення людського духу в зовнішній світ і перипетій його внутрішнього життя. І сучасна література, основним завданням якої є художнє осмислення духовних проблем, намагається виразити й інтерпретувати всю цю діалектику життя у дивовижних демонічних образах. Народжені в уяві людини дохристиянських часів і модифіковані під впливом християнства та філософсько-художніх пошуків доби бароко, романтизму, ці образи й досі живуть у свідомості нашого сучасника, виступаючи абстрактними окресленнями конкретних станів людського духу.

Саме цим, очевидно, і пояснюється інтерес сучасного письменства і, зокрема, одного з найбільш яскравих і самобутніх його представників – Валерія Шевчука, до демонічного як художнього засобу репрезентації та інтерпретації дійсності. Навіть побіжний огляд творчості цього прозаїка дає нам змогу назвати його дослідником багатовікової – від дохристиянських часів до новітніх – історії душі українця, яку В. Шевчук розкриває у питомих для українського міфологічного мислення категоріях демонічного. Аналіз демонологічного дискурсу прози В. Шевчука дозволить не тільки з’ясувати специфіку його художнього стилю, виявити філософське підґрунтя його літературної творчості, а й продемонструє її традиційність (себто глибоку вкоріненість у національну та світову культуру) та її новаторство, виразну пошуковість і культурологічність.

Загалом художній світ В. Шевчука вже неодноразово ставав об’єктом прискіпливої уваги літературознавців, які досліджували розмаїті тематично-проблемні, композиційно-сюжетні, жанрово-стильові особливості прози цього письменника (Н. Бєляєва, Т. Блєдних, Н. Городнюк, Р. Мовчан, Г. Насмінчук, Г. Полякова, Л. Тарнашинська та ін.). Натомість функціонування демонічного в художньому універсумі В. Шевчука розглядалося лише частково, побіжно, у межах аналізу інших аспектів творчості прозаїка (Н. Городнюк, Т. Жовновська, М. Жулинський, Р. Корогодський, П. Майдаченко, М. Павлишин та ін.), окремих його творів (здебільшого, роману-балади “Дім на горі”) чи типів демонічних образів (В. Даниленко). Необхідністю заповнити цю прогалину комплексним дослідженням демонологічного дискурсу прози В. Шевчука й зумовлена актуальність висвітленої у дисертаційній роботі теми.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження має безпосередній зв’язок з науковими розробками кафедри українського літературознавства Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету (за темою „Поетика художнього тексту"). Тема роботи ухвалена на засіданні Бюро наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол № 130/35 від 19.01.2006).

Метою дисертаційної роботи є з’ясування суті, природи, основних художньо-естетичних, стильових та філософських параметрів і функцій демонологічного дискурсу прози В. Шевчука, а також виявлення національно-культурної специфіки його актуалізації. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

  • визначити природу й основні художні виміри демонологічного дискурсу прози В. Шевчука, встановити провідну стратегію творення ним художнього універсуму та описати форми її реалізації;

  • проаналізувати специфіку репрезентації демонологічного дискурсу в межах актуалізованих у творчості письменника художньо-філософських систем (бароко, романтизму, постмодернізму);

  • дослідити ступінь та напрямки адаптації фольклорно-міфологічної демонологічної традиції в прозі В. Шевчука;

  • розглянути ідейно-образну архітектоніку демонологічного дискурсу;

  • здійснити розгорнуту класифікацію Шевчукової демонології;

  • виявити атрибутивні та функціональні домінанти демонічних образів різних типів;

  • описати основні принципи інтерпретації проблем буття людського духу засобами демонічного.

Обєктом дослідження є демонологічний дискурс, генерований художніми текстами Валерія Шевчука.

Предметом дослідження є генеза, структура, типологія та функції демонології у прозі Валерія Шевчука.

Методологічно-теоретичну основу дисертації становлять фундаментальні літературознавчі, історико-філософські та культурологічні праці зарубіжних і вітчизняних науковців минулого й сучасності, присвячені загальнотеоретичним питанням (М. Бахтін, К. Вентос, Г. Гегель, У. Еко, Ю. Лотман, Д. Чижевський та ін.), проблемам літературного бароко (Е. Д’Орс, А. Макаров, А. Окара та ін.), романтизму (Т. Бовсунівська, Т. Комаринець та ін.), постмодернізму і химерної прози (О. Ковальчук, А. Кравченко, О. Онишко, Д. Фоккема та ін.), а також міфології (Є. Мелетинський, Г. Мінц, О. Потебня) і фольклору як репрезентанта міфологічного мислення народу (В. Давидюк, В. Милорадович, І. Нечуй-Левицький, П. Шпилевський). Джерелами до вивчення української народної демонології стали збірники етнографічних матеріалів, укладені видатними фольклористами минулого В. Гнатюком, Б. Грінченком, П. Кулішем, М. Драгомановим.

Головними методами дослідження є: 1) історично-генетичний та історично-порівняльний, з допомогою яких з’ясовані генетично-культурні зв’язки між прозою В. Шевчука як явищем сучасної літератури та усною народною творчістю й національними літературними явищами епох бароко і романтизму; 2) порівняльно-типологічний, що уможливив аналіз Шевчукової прози в контексті розвитку національного літературного процесу; 3) дискурсивно-аналітичний, структурно-семіотичний і контекстуальний, що використовувалися в роботі в інтерпретації символіки художніх творів на різних рівнях — від слова, образу до тексту та дискурсу. Застосовувалися також описовий, порівняльно-зіставний (у т. ч. інтертекстуальний), проблемно-тематичний та жанрово-стилістичний методи.

Джерельна база дослідження. Матеріалами дослідження є ті художні тексти Валерія Шевчука, які формують демонологічний дискурс його прози, зокрема роман-балада “Дім на горі” з фольклорно-фантастичним циклом “Голос трави”, романи “Око Прірви”, “Три листки за вікном”, фантастично-історичні повісті “Місячний біль”, “Мор”, “Птахи з невидимого острова”, “Сповідь”, “Початок жаху”, фантастичні повісті на сучасну тематику “Горбунка Зоя”, “Жінка-змія”, “Жінка в блакитному на сніговому тлі”, збірка історичної прози “У череві апокаліптичного звіра”, збірка оповідань “Долина джерел” та ін. – усього проаналізовано близько півсотні творів. Ключем до літературно-філософської інтерпретації багатьох з них стали автобіографічна повість письменника “На березі часу. Мій Київ. Входини”, його інтерв’ю, а також наукові розвідки В. Шевчука з проблем українського літературного бароко та необароко.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що у вітчизняному літературознавстві це перше комплексне дослідження демонологічного дискурсу прози В. Шевчука, в результаті якого вперше було: а) визначено необарокові, неоромантичні та постмодерні параметри творчості письменника у її демонологічному дискурсі; б) виділено й докладно проаналізовано демонологію художнього макрокосму, мікрокосму та світу слова; в) розроблено класифікацію демонічних образів, з’ясовано їхню генезу та основні типологічні особливості;

г) розглянуто художні функції демонічних образів як понадчасових рефлексій духовного життя людини у його суспільному та особистісному вимірах.

Парадигма демонологічного дискурсу у творчості В. Шевчука розглядається як сукупність пізнавальних принципів і прийомів відображення буття людського духу.

Під час аналізу варіативності демонологічного дискурсу прози В. Шевчука до наукового обігу введено значний за обсягом фактичний матеріал, що ілюструє наведені наукові положення.

Теоретичне значення дисертації визначається насамперед тим, що її висновки відкривають нові можливості у вивченні загальнотеоретичних питань сучасного літературознавства та історії української літератури, а також поглиблюють знання про сучасну національну прозу як явище духовної культури.


Случайные файлы

Файл
143067.rtf
2459-1.rtf
39227.rtf
163724.rtf
81884.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.