Экзаменационные билеты по Украинской литературе (19)

Посмотреть архив целиком

Білет 19

1.Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в по­езії Максима Рильського «Слово про рідну матір».

У роки другої світової війни на перше місце у художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України, рідного на­роду. Написана в цей час його натхненна патріотика залишиться взірцем високої громадянської гідності українського слова в критичну добу історії.

Непідробною пристрастю і болем пронизана ліро-епічна поема «Сло­во про рідну матір», яку він прочитав 29 листопада 1941 р. на радіомітингу в Уфі, що транслювався радіостанцією імені Тараса Шевченка на територію окупованої України. Поет з любов'ю відтворив у поемі образ України – її героїчну історію, невмирущу культуру, чарівну природу. Земля Тараса Ше­вченка–так назвав М. Рильський Україну. З далекого башкирського міста він шле благословення її першоджерелам.

Поет звертається до національної свідомості українців, які в боротьбі за свою землю можуть і мусять обпертися на вільнолюбні традиції століть, на вікопомні імена видатних діячів національної культури, що символізують силу, неподолан-ність, безсмертя нації. Рильський прикликає з глибин сторіч найбільші святині українства – народну пісню, «печаль і радість нашу»: «мандрівника Сковороду з припорошілими саквами»; «ЕнсЇди» владний сміх»; «гарячу думу Кобзаря»; «струни Лисенка живії»; золоту зорю слави «круг Заньковецької Марії»; згадує козацькі походи, «іржання коней бойо­вих». У поемі звучать розгорнуті риторичні запитання: «Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море,

Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро

Злобою чорною поборе?»

Ніяка зловорожа сила не подолає народу, у якого героїчне і славне минуле– такий ідейний пафос твору.

У поемі «Слово про рідну матір» відчутний вплив «Слова о полку Іго­ревім». Поет органічно вплітає у мову поеми деякі мотиви та образні зворо­ти з давнь-оруської поеми (наприклад: «Лисиці брешуть на щити»). У творі спостерігаємо поетичні деталі з українських фольклорних джерел («Чи пра­вду кривді подола-ти?»). Патетичного звучання поет досягає підбором лек­сики (благословен), короткими формами прикметників (славен, зелен), тав­тологічними висловами (рута-м'ята, злото-серебро). Поет і сам творить неологізми (громовозвукі слова). Загалом уся поема «Слово про рідну ма­тір» – це слова виняткової поетичної ніжності й місткості: кожне випромі­нює цілі пучки дорогих кожному українцеві асоціацій.

Поет усвідомлював, що висока українська патріотика може поверну­тися для нього новими репресіями. Тому останні строфи у дусі часу просла­вляють дружбу народів і керівну роль партії. Однак комуністичні ідеологи не могли пробачити поетові, що мати-Батьківішіна для нього – це Україна, а не Радянський Союз. Тому у 40-х роках за поему «Слово про рідну матір» М. Рильський мав чимало неприємностей.

2.Взаємини між батьками і дітьми у п'єсі «Дикий Ангел» Олексія Коломійця.

П'єса «Дикий Ангел» («Повість про сім'ю») пронизана ідеєю утвер­дження високих моральних принципів, створення життєстійкої сім'ї як най­головнішої підвалини нашої держави. «Диким Ангелом» назвав драматург головного героя п'єси. І справді, старий робітник Платон Ангел за деякими мірками – людина дивна. Своїх дорослих уже дітей тримає під суворим ба­тьківським контролем. Коли ж молодший син – студент Павло – несподі­вано привів до хати молоденьку дружину, не одержавши батьківського бла­гословення на одруження, Платон мовчки склав його чемодан і рішуче виставив за двері.

За зовнішньою скупістю і домашнього тиранією головного героя про­глядає висока вимогливість до себе і своїх дітей. Виша мета Платона Ангела – «жити як слід». Це означає насамперед навести лад у «своїй державі», тобто сім'ї. Своїх дітей Ангел виховав у дусі любові до праці, вони розуміють роботу як доконечну необхідність, як пе­редумову їхнього пристойного буття на землі, як посильний внесок у духо­вний і матеріальний розвиток суспільства. Діти не відкидають тої традиції, яку батько утвердив у родині: вони віддають свій заробіток за місяць бать­кові, який ретельно все занотовує до записника, Платон Микитович не при­власнює заробітку дітей, він тільки розумно регулює витрати: «Тут жив, тут одягався, харчувався – і гроші докупи. Всі на одних правах». Батько також стимулює підробіток дітей – на всілякі непередбачені витрати. Це їх дис­циплінує, спонукає до раціонального розподілу коштів, дає можливість ста­більно, нормально жити. Коли б хто з дітей сфальшивив, він одразу б тако­го з дому вигнав. Для дітей стали непорушним законом слова: «У всьому, у малому й великому, єдиний порадник правда!» Правда у словах і діях Платона Микитовича асоціюється з виявом найвищого благородства, добродій­ства.

Дружина Платона Микитовича Уляна діє заодно з чоловіком у вихо­ванні дітей, хоча в принципових питаннях гору бере його думка.

Батькова наука не пішла намарне старшому синові Петрові. Він такий же чесний, дбайливий, працьовитий. Незважаючи на те, що Петро уже ви­бився у високе начальство, він переконується у батьковій правоті. Коли Платон Микито-вич довідався, що Петро готовий погодитися на споруджен­ня житлового будинку в екологічно невдалому місці, його неприємно вра­зила подібність сина до тимчасових правителів, що нагадують перекотипо­ле. Батько домігся, щоб Петро обійняв іншу посаду– рядового інженера:

«Кожного мушу бачити і за кожним наглядати. Споконвіків так велено ба­тькам!».

У Платона Ангела четверо дітей, і він усіх до пуття довів, усіх навчив по-людському чесно жити. Тому він має повне право кинути у вічі Крячко­ві, син якого став покручем, суворі, безжальні слова: «Злодій твій син... Не працює, а їсть – значить злодій! Не заробив, а тринькає – злодій».

Чесними і порядними людьми постають у п'єсі діти Платона і Уляни Ангелів: працьовита, гостра на язик Таня, наймолодший у родині Павлик, Фе­дір, що працює на заводі. Усе своє великотрудне життя Платон Ангел щоденно дбав, щоб виховати їх такими, якими їх сприймає читач і глядач п'єси. І він цього домігся завдяки своїм переконанням господаря і патріота рідної землі, великій відпові-дальності громадянина, обов'язкам чоловіка і батька.

































































































2.Взаємини між батьками і дітьми у п'єсі «Дикий Ангел» Олексія Коломійця.

П'єса «Дикий Ангел» («Повість про сім'ю») пронизана ідеєю утвер­дження високих моральних принципів, створення життєстійкої сім'ї як най­головнішої підвалини нашої держави. «Диким Ангелом» назвав драматург головного героя п'єси. І справді, старий робітник Платон Ангел за деякими мірками – людина дивна. Своїх дорослих уже дітей тримає під суворим ба­тьківським контролем. Коли ж молодший син – студент Павло – несподі­вано привів до хати молоденьку дружину, не одержавши батьківського бла­гословення на одруження, Платон мовчки склав його чемодан і рішуче виставив за двері.

За зовнішньою скупістю і домашнього тиранією головного героя про­глядає висока вимогливість до себе і своїх дітей. Виша мета Платона Ангела – «жити як слід». Це означає насамперед навести лад у «своїй державі», тобто сім'ї. Своїх дітей Ангел виховав у дусі любові до праці, вони розуміють роботу як доконечну необхідність, як пе­редумову їхнього пристойного буття на землі, як посильний внесок у духо­вний і матеріальний розвиток суспільства. Діти не відкидають тої традиції, яку батько утвердив у родині: вони віддають свій заробіток за місяць бать­кові, який ретельно все занотовує до записника, Платон Микитович не при­власнює заробітку дітей, він тільки розумно регулює витрати: «Тут жив, тут одягався, харчувався – і гроші докупи. Всі на одних правах». Батько також стимулює підробіток дітей – на всілякі непередбачені витрати. Це їх дис­циплінує, спонукає до раціонального розподілу коштів, дає можливість ста­більно, нормально жити. Коли б хто з дітей сфальшивив, він одразу б тако­го з дому вигнав. Для дітей стали непорушним законом слова: «У всьому, у малому й великому, єдиний порадник правда!» Правда у словах і діях Платона Микитовича асоціюється з виявом найвищого благородства, добродій­ства.

Дружина Платона Микитовича Уляна діє заодно з чоловіком у вихо­ванні дітей, хоча в принципових питаннях гору бере його думка.

Батькова наука не пішла намарне старшому синові Петрові. Він такий же чесний, дбайливий, працьовитий. Незважаючи на те, що Петро уже ви­бився у високе начальство, він переконується у батьковій правоті. Коли Платон Микито-вич довідався, що Петро готовий погодитися на споруджен­ня житлового будинку в екологічно невдалому місці, його неприємно вра­зила подібність сина до тимчасових правителів, що нагадують перекотипо­ле. Батько домігся, щоб Петро обійняв іншу посаду– рядового інженера:

«Кожного мушу бачити і за кожним наглядати. Споконвіків так велено ба­тькам!».

У Платона Ангела четверо дітей, і він усіх до пуття довів, усіх навчив по-людському чесно жити. Тому він має повне право кинути у вічі Крячко­ві, син якого став покручем, суворі, безжальні слова: «Злодій твій син... Не працює, а їсть – значить злодій! Не заробив, а тринькає – злодій».

Чесними і порядними людьми постають у п'єсі діти Платона і Уляни Ангелів: працьовита, гостра на язик Таня, наймолодший у родині Павлик, Фе­дір, що працює на заводі. Усе своє великотрудне життя Платон Ангел щоденно дбав, щоб виховати їх такими, якими їх сприймає читач і глядач п'єси. І він цього домігся завдяки своїм переконанням господаря і патріота рідної землі, великій відпові-дальності громадянина, обов'язкам чоловіка і батька.


Случайные файлы

Файл
115219.rtf
10335.rtf
Зубы.doc
18801.rtf
12405.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.