Виникненя письма у первісних суспільствах, як передумова появи книги (71772)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Українська академія друкарства

Кафедра видавничої справи та редагування

Заочний фокультет











реферат

З дисципліни «Історія книжкової справи»

Виникнення письма у первісних суспілствах як передумова появи книги



Виконала:

Студентка групи 3р-11

Дудік К. В.





Львів 2010



Зміст


Вступ

  1. Перші спроби людини передати свої думки. Предметне письмо

  2. Народження піктографічного письма

  3. Особливості ідеографічного письма

  4. Таємниця Єгипетського письма

  5. Клинопис

  6. Китайське письмо

  7. Письмо аборигенів американського континенту

  8. Докорінні зміни в системі письма. Фінікійське фонетичне письмо

  9. Первинний видавничий матеріал. Перші книги

Висновок



Вступ


Одним із актуальних питань сьогодення є вивчення культурної спадщини народу, його наукових та духовних здобутків. «Серед багатьох форм людської діяльності, що служили показниками духовної культури, матеріальним втіленням розвитку ремесла й мистецького хисту, поступу ат боротьби народів у вирі історичних подій, було письмо», – пише М. Г. Різник [2, с. 5]. Письму в еволюції людини як суспільної істоти надають великого значення, оскільки воно здавна служило людству як засіб спілкування, матеріального втілення мислення.

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожними народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об’єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопрохідцями у цій справі. Адже дивовижний набуток людської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію,а став результатом довготривалого поступу цілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.

Способи якимось чином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів робили наші предки багато тисячоліть тому. Так виникло письмо – система умовних знаків і символів, які закріплюються на певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.

Отож, витоки книги слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи іншого народу, адже це стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга [1, с. 20].

  1. Перші спроби людини передати свої думки. Предметне письмо


За довго до того, як люди придумали літери, вони відчули потребу щось сказати, передати свої думки тим, хто знаходився далеко. Ні телеграфу, ні телефону, ні радіо, ні телебачення в ті часи не було. Людина могла користуватися лише конкретними предметами (камінь, дерево).

Першим кроком на далекому і важкому шляху до сучасного письма було використання предметів - спочатку як мнемонічних засобів. Вони не передавали думку, а тільки нагадували про неї. До цих збереглася в нас звичка зав'язувати вузлики на пам'ять.

Потім за предметами стали закріплювати конкретне значення. Вони були свого роду сигналами, умовними знаками, що позначали те, про що було заздалегідь обумовлено. Такими умовними знаками служили карби на деревах, вузли, шнури, стріли для оголошення війни та інші предмети. Цей спосіб закріплення значень зветься "предметне письмо". Його винахід відносять до VIII-III тис. до н.е.

Людина брала гілочку дерева чи ремінець і до нього прив’язувала тоненькі мотузочки різної довжини й різних кольорів. Кожен мотузок зав’язувався різноманітними способами для різних цілей ( простий вузол означав десяток, подвійний – сотню, два подвійних – дві сотні), і кожен колір мав своє власне значення (червоні мотузки означали воїнів, жовті – золото, білі – срібло, зелені – хліб).

У деяких народів вузлики замінювались намистинами з різноманітних кольорових морських мушель. Ці мушлі розпилювали на маленькі пластинки і нанизували на нитки. З цих ниток робилися цілі пояси. Наприклад, на одній з ниток були поряд такі чотири мушлі: біла, жовта, червона, чорна. Це означало: «Ми вступимо з вами в союз, якщо ви будете платити нам данину. Якщо ви не згодні, ми підемо на вас війною та всіх переб’ємо». Проте цей лист можна було прочитати інакше: «Ми просимо миру і готові дати вам багато золота. Якщо війна триватиме, ми загинемо».

Щоб не виникло плутанини той, хто склав з мушель листа, повинен був сам прочитати його послу, а посол, прийшовши в потрібне місце, дивлячись на мушлі і згадуючи, що вони означають, повинен був у голос повторити лист [7, с. 44]. (див. додаток 1)

Певне значення присвоювались і деяким предметам. Приміром, у індіанців люлька була знаком миру. Натягнутий лук – знаком ворожості. Історики розповідають, як колись скіфи, що населяли в давні часи Північне Причорномор’я, надіслали своїм сусідам птаха, мишу, жабу і кілька стріл. Зміст такого посилання був такий: «Чи вмієте ви літати, як птахи, ховатися у землю, як миші, стрибати по болотах, як жаби? Якщо не вмієте, то не намагайтеся воювати з нами. Ми засиплемо вас стрілами, як тільки ви увійдете до нашого краю». (див. додаток 2)

Повідомлення числового характеру, наприклад, відзначали умовними карбами на бирках. Їх використовували для різних договорів. При висновку договору бирку розщеплювали по довжині, і кожна зі сторін одержувала по половинці. При сполученні половинок карби збігалися. Бирки застосовувалися і як календарі (на них вирізували число днів, тижнів і т.д. ). Вони служили і як розписки у боргових зобов'язаннях. Використовувалися бирки і як реєстри пам'ятних заміток про події, які потрібно було довго тримати в голові [5, с.72].

Давні китайці також використовували для рахунка і запам'ятовування вузлики на шнурах. (див. додаток 3)Вузлики часто застосовувалися древніми народами і для обліку часу. Прикладом може служити календар Дарія, про яку розповідає Геродот, найбільший давньогрецький історик, що жив у V столітті до нашої ери.

Геродот свідчить, що перський цар Дарій І під час походу на Скіфію переправлявся через Дунай по спеціально спорудженому мосту. Щоб зберегти міст, Дарій залишив своїх союзників іонян стерегти його. Їм він передав ремінь із шістдесятьма вузлами і сказав: "...Візьміть цей ремінь і чиніть так: як тільки побачите, що я виступив проти скіфів, починаючи з цього часу розв'язуйте щодня по одному вузлі. Якщо я за цей час не повернуся, а дні, зазначені вузлами, минуть, то пливіть на батьківщину. Поки ж.… стережіть міст і всіляко намагайтеся його зберегти й уберегти. Цим ви зробите мені велику послугу".

Вузликовими календарями користалися також народності Сибіру, Гвінеї, Полінезії, Східної Африки.

Роль своєрідного предметного письма виконували і "жезли вісників". Вони були відомі в Древній Європі, у Древньому Китаї, в австралійських і африканських племен. Жезл, принесений посланцем іншого племені, ставав своєрідним документом, що підтверджує повноваження прибулого. На жезл наносилися карби, пам'ятні знаки. Дивлячись на них, посланець згадував про число даних йому доручень. Можливо, розміщення карбів виражало визначені факти.

І в сучасній практиці там, де це зручно, ми використовуємо принцип предметного письма, наприклад, для сигналізації: бакени, маяки і сигнальні прапорці - у морській справі, світлофори і семафори - на дорогах, сигнальні лампочки - на різних приладах. Усі вони - те саме, що "жезли вісників" і шнури перуанських пастухів [7, с.44].


2. Народження піктографічного письма


Приблизно 35 тис. років тому доісторична людина зробила перші малюнки на мурах і стелі печери. Розкопки давніх місць поселення людей (особливо печер) виявляють доволі майстерне зображення побутових речей, постатей людей і тварин. Ці малюнки давні люди висікали чи видряпували на каменях, кісках, шкурах [6, с.9]. (див. додаток 4)

Письмо як система графічного зображення структурованої мови з’явилося лише в середині четвертого тисячоріччя до н. е. у країні шумерів в Месопотамії. Це система, що спочатку складалася з піктограм, поступово розвивалася в напрямку до абстракції, поліпшуючи здатність відтворювати всю людську мову.

Особливість піктограм як способу передачі інформації полягає в тім, що рисунковий запис повідомлення передає думку цілком, не виділяючи окремих понять. Навіть найдрібніші фрагменти піктограми мають таку ж значеннєву закінченість, як і сучасне речення. Виділити в піктограмі складові частини, як у реченні, не можна. Вона зображує дію, подію, однак ніяк не відбиває усної мови, назв предметів. Піктограма позначає те ж, що і зображує, символіка в ній відсутня. Тому піктограма може бути розшифрована будь-якою людиною, незалежно від того, якою мовою вона говорить.

Піктограми містили мисливські повідомлення і господарські записи, повідомлення про бойові походи, набіги, сутички і магічні заклинальні формули (особливо розповсюджені в північноамериканських індіанців, а також в Індонезії), політичні договори, петиції, ультиматуми і любовні послання.

Для тлумачення піктограми найбільш зручна віршована форма. Кожен рядок такого вірша, що читається співучо тубільцем, описує окремий малюнок.


Случайные файлы

Файл
60266.rtf
77523-1.rtf
117668.rtf
ref-15709.doc
150801.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.